Гетманцев - ворог України!
- 23.07.22, 12:47
==АКТУАЛЬНО ! ПОДНИМАЕМ ДОСЬЕ==
Леонид Пасечник. Досье. Биография. Компромат. Глава ЛНР после местного переворота. Тесно связан с СБУ и ФСБ. Материал из Архива СБУ
ИЗ АРХИВА:
Пасечник Леонид Иванович (15.03.1970). Родился в милицейской семье. Отец – Иван Сергеевич – 26 лет проработал в органах ОБХСС СССР. В 1975 семья переехала жить в Магадан, где он обслуживал золотые прииски. Леонид Иванович окончил Донецкое высшее военно-политическое училище. Работал в СБУ: начальник подразделения по борьбе с контрабандой главного отдела «К» Управления СБУ в Луганской области, начальник Стахановского межрайонного отдела. Прославился задержанием 15.08.2006 крупной партии контрабанды на КПП «Изварино» (1 940 000 долларов США и 7 243 000 российских рублей), причем принципиально отказался от взятки. В марте 2007 подполковник СБУ получил из рук президента Украины медаль «За вiйськову службу в Українi» — за проявленную принципиальность и профессионализм при проведении операции. По справке colonelcassad, 9 октября 2014 назначен министром госбезопасности ЛНР.
NB! Самое смешное, что на сайте СБУ до сих пор висит статья расхваливающая министра МГБ ЛНР и утверждающая, что еще до войны он принципиально не брал взяток.
На торжествах по случаю 15-летия Службы безопасности Украины, которые проходили в канун праздника в Национальной опере Украины, Президент вручал государственные награды лучшим сотрудникам украинской спецслужбы. Был среди них и наш земляк – подполковник Леонид Пасечник, начальник подразделения по борьбе с контрабандой главного отдела «К» Управления СБУ в Луганской области. Медалью «За військову службу Україні» Леонид награжден за успешное проведение спецоперации по задержанию крупной партии контрабанды валюты на таможенном посту «Изварино». Впрочем, не только за это…
Сиденье с секретом
Информация о том, что жители Луганской области контрабандно перемещают через государственную границу – из Украины в Россию некий груз, - накапливалась оперативниками поэтапно. Что именно перевозится, первоначально известно не было. Но степень конспиративности, с которой действовали злоумышленники, подтверждала: груз серьезный и перемещается в тайниках. Использовавшийся контрабандистами автомобиль «SUBARU Legacy» черного цвета загружался и заправлялся «под завязку» в Луганске, чтобы потом гнать по трассе сотни километров без остановок до самого пункта назначения в России. Останавливалась машина разве что на таможенном посту, и хотя там в автомобиле так ни разу и не нашли ничего подозрительного, некоторые детали навели руководившего оперативной разработкой контрабандного канала Леонида Пасечника на мысль о том, что злоумышленники перемещают через границу наличные деньги.
«Было это 15 августа 2006 года, - рассказывает Леонид Пасечник. – Мы располагали информацией о том, что контрабандисты готовят очередной «рейс». Знали, что машина пойдет на Ростовскую область либо через таможенный пост «Изварино» в Краснодонском районе, либо через «Должанский» в Свердловском. Поэтому я принял меры для перекрытия обоих этих направлений: под видом таможенников на пост «Изварино» отправилась группа наших сотрудников, а я сам «вел» автомобиль от Луганска. Предполагалось, что если машина пойдет через Свердловский район, я обгоню ее и буду ждать на «Должанском». Но, доехав до Краснодона, водитель «SUBARU» повернул в сторону Свердловска. Я связался по телефону с ребятами на посту, ждите, мол, скоро будет. Сам же остановился неподалеку от поста». В 13.40 автомобиль заехал на пост. Водителю предложили заполнить таможенную декларацию. Что он и сделал, указав, что везет около 14 тысяч российских рублей, и больше ничего. Когда же владелец «SUBARU» поставил свою подпись на декларации, ему предложили проехать в ангар для углубленного досмотра автомобиля.
«Было ясно, что контрабанда находится в тайнике, - продолжает Леонид Пасечник,- Но его еще нужно было найти. Я очень переживал по поводу того, что придется снимать обшивку с дверец – машине всего 2 месяца, к тому же она достаточно дорогая. Тут звонят хлопцы: «Осмотрели полностью багажник – нет ничего. Пусто!» – Я им: «Ребята, вы что?! Ищите! Багажник, заднее сидение!»
А машина работала на газе. В багажнике лежала газобаллонная установка, причем, так лежала, что добраться в глубь багажника было совершенно невозможно. Впечатление было такое, что баллон занимает все его пространство. Что-то подсказывало, что тайник находится между задним сидением и багажником. Когда ребята добрались до заднего сидения, оказалось, что оно шатается – откручено. Они его вытащили. Руку сунули за спинку и – посыпались пачки денег – долларов и рублей… Звонит мне Александр, мой подчиненный: «Все, Леонид Иванович. Нашли!» - «Слава Богу», - и поехал на пост. Честно говоря, на радостях я даже забыл спросить, сколько там денег. Перезваниваю Саше: «Спроси у перевозчика, сколько там?» Слышу, как Александр задает ему вопрос, потом мне говорит: «Да там космос! 2 миллиона долларов!» Через пару минут снова звонит Саша. Оказывается, контрабандист предложил разойтись «по-хорошему» - дескать, мужики, предлагаю вам половину от этой суммы – миллион баксов, и - вы меня не видели, я вас не видел…Ага, велики, значит, ставки! Саша обратил внимание пограничников и таможенников на то, что злоумышленником сотрудникам СБУ была предложена взятка, впоследствии рапортом доложил об этом руководству. В тайнике оказалось 1 940 000 долларов США и 7 243 000 российских рублей (что на тот момент составляло по курсу НБУ 11 160 132,6 грн.). На таможенный пост прибыл наряд спецподразделения «Альфа», следственная группа Управления СБУ. Народу на посту было много, и всем, естественно, было интересно посмотреть, как «вживую» выглядит астрономическая по нашим (и не только нашим) меркам сумма долларовой наличности. Но я не имел права допустить к деньгам посторонних – расставил бойцов «Альфы» по периметру автомобиля, и не пускал к машине никого, кроме следователя и понятых, пока деньги не пересчитали и не оформили необходимые документы. Валюту уложили в мешки. Получилось два больших мешка – в таких на базаре сахар продают. И повезли в Луганск. В автомобиле с деньгами ехали два офицера «Альфы», следом шла машина сопровождения».
Большие, грязные деньги…
Следствие по уголовному делу о контрабанде валюты закончено, материалы переданы в суд. Тем не менее, ответить на вопрос о происхождении контрабандной валюты Леонид Пасечник отказался: «Пока об этом говорить преждевременно. Как раз в этом направлении в настоящее время и ведется работа. Единственное, о чем можно сказать с уверенностью – это деньги, добытые незаконным путем».
Серьезная контрабанда – это всегда большие деньги. И не секрет, что во избежание проблем с законом контрабандисты готовы идти и на подкуп правоохранителей, и на компрометацию человека, проявившего слабость. Поэтому оперативники, работающие на линии борьбы с контрабандой, должны иметь, без преувеличения, железные принципы. Но и их мало - нужно особое мужество. Для перемещения крупных партий товаров контрабандисты используют большегрузные автомобили «КРАЗ», «Урал», «МАЗ», которые на требования оперативников остановиться нередко не только не реагируют, но и умышленно создают аварийные ситуации, попросту говоря, несутся прямо на людей, стоящих на пути. Чтобы остановить мчащуюся на высокой скорости махину, приходится подчас и на подножку запрыгивать, и преследовать вездеход на легковушке по бездорожью. Таких случаев за годы службы Леонида Пасечника в подразделении по борьбе с контрабандой было немало.
Честь имею!
Первые уроки принципиальности и офицерской чести Леониду преподал отец - Иван Сергеевич, который 26 лет проработал в органах милиции – в ОБХСС.
«Когда я был мальчишкой, наша семья жила на севере – в Магадане, там отец обслуживал золотые прииски, - рассказывает Леонид.- Не единожды отцу приходилось раскрывать кражи золота. Задерживал и 20, и 25, и 30 килограммов краденного драгметалла. Однажды в начале 80-х годов он задержал преступников, похитивших 60 кг золота и готовившихся переправить его на «материк». Те предложили ему взятку – 200 тысяч советских рублей. Отец отказался. Уверен, что и мысли у него не было взять эти деньги. Мне он часто повторял: «Живи честно, по уставу – завоюешь честь и славу». Так он жил и сам. Имел много наград, причем, не только ведомственных, но и государственных».
Нагадаємо, СБУ повідомила Шарію про підозру в державній зраді. Ця стаття стосується подій, які розгорталися задовго до свіжого рішення СБУ, але новина лише підкреслює викладені у статті факти:
- Слухай… Тобі треба приїхати в Москву і побачити, що це за місто і як воно живе, – мій новий знайомий, 29-річний слідчий головного управління Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків (ФДМС) Денис Лукьянов активно розхвалює столицю РФ, називаючи її “крутєйшим мегаполісом, де свій капітал тримає весь світ”.
- Ти жартуєш? Мене одразу на кордоні спіймає ФСБ. Я ніколи в житті не перетну кордон із Росією, – кажу я, дивуючись, невже мій співрозмовник думає, що після годинного знайомства я погоджуюся на таку вбивчу для українського журналіста ідею?
- Та-а-ак, – Денис зробив кількасекундну паузу. – Це тобі хто сказав?
- Уже були інциденти, коли українських журналістів затримували в Росії.
- Я можу подивитися список людей, кому заборонений в'їзд, – заспокійливим тоном продовжує слідчий. – Можу за тиждень цю інформацію добути. Тому це брєд. На якій підставі? За що тебе не пустять? Я впевнений, що тебе пропустять із легкістю.
- Пропустять. А потім посадять, – сміюся я.
- Оце ти на приколі! У нас в Росії що-що, а суди працюють краще, ніж в Україні! Пропустять тебе нєфіг дєлать і навіть по базі ніхто пробивати не буде!
- Звідки ти знаєш?
- У мене великі зв'язки в Федеральній міграційній службі, бо там багато друзів та одногрупники працюють. До речі, два тижні тому (розмова відбулася у березні 2020 року – ред.) Віктор Медведчук отримав російське громадянство. І знаєш, за скільки йому зробили посвідку на проживання? За добу!
Я спілкуюся із Денисом через силу. Ми з ним познайомилися у Фейсбуці кілька днів тому. Хлопець подивився відео блогера Анатолія Шарія, в якому той висміяв мій виступ на тренінгу для журналістів. А потім вирішив розважитися і написав мені образливе повідомлення (лінк на мій профіль Шарій також розмістив у коментарях під відео): «Сиділи з братом і сміялися. Напишу, думаю, все одно не відповіси. Побачиш же, що сторінка фейкова!»
Денис був одним із чотирьох невідомих мені користувачів, які написали мені огидні слова в особистих повідомленнях. Я вирішила спробувати розговорити усіх цих небайдужих коментаторів, щоб зрозуміти, хто вони та чому так палко підтримують ідеї Шарія.
Наприклад, розговорившись зі мною у месенджері, Денис розповів, що народився і виріс в Україні, але у 2007 році переїхав із родиною до Москви, здобув юридичну освіту і два роки тому пішов на держслужбу.
Росіянин не вважає Анатолія Шарія проросійським політиком. І погоджується з усіма наративами, які той продукує.
«Так, у нас тут люблять Шарія. Та й в Україні з кожним днем все більше людей, які його дивляться! Скоро він буде сидіти в Раді. Пом'янеш мої слова. Давай з тобою закладемося – на київський торт!» – філософствує слідчий, а заодно розпитує мою дату народження та місце проживання.
Цілу годину Денис безуспішно намагався втовкмачити мені, що президента РФ є за що поважати, ціни в Москві нижчі, ніж в Олександрії, а російсько-українська війна – “це не війна двох народів (бо українці та росіяни – це один народ), а війна довбо***ів, які стоять зверху».
А потім плавно перейшов на тему роботи в ФДМС (яка йому дуже подобається через високі зарплати та вигідний соцпакет) і чудових колег, які працюють в Федеральній службі безпеки.
«...У мене половина відділу в ФДМС – ФСБшники, – не соромлячись, розказує Денис. – А що? Це такі ж люди, як і ми! Половина з них або народилися в Україні, або мають там родичів. Мені вони більше подобаються, ніж звичайні менти. Менти завдали громадянам більше болю, ніж ФСБшники. ФСБшники – ті, яких я знаю, взагалі адекватні мужики…»
Мені здається, чи він хоче мене завербувати?
Віддана агентураЦя історія почалася 10 березня 2020 року, коли Інститут масової інформації провів тренінг для журналістів про правила висвітлення спалахів хвороб, зокрема Covid-19. Я виступала на цьому заході, презентуючи своє розслідування про те, як проросійська мережа організувала паніку в Нових Санжарах. А вже наступного дня на ютуб-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео, в якому він висміював мій виступ та намагався довести, що Росія та він не має жодного стосунку до інформаційної кампанії із нагнітання цієї паніки.
«Отакої! Російські спецслужби організували паніку! – сміявся блогер. – Ой-ой-ой! Де вони організували паніку? Це Росія придумала? Не віриться просто. Це інфантильна історія для недоумкуватих!»
Тема причетності Російської Федерації до інформаційної кампанії із нагнітання паніки в Нових Санжарах дуже зачепила підписників блогера (а їх у нього понад 2 млн). Всього за кілька днів під цим відео з’явилося понад 10 тис. коментарів. Для порівняння: зазвичай відео із такою кількістю переглядів набирає від 2 до 5 тис. коментарів.
Майже всі коментатори говорили мовою ненависті та принижували лекторку, використовуючи весь арсенал нецензурних слів. Але це і не дивно. Реакція цілком прогнозована.
Тут же згадую слова Дениса: «Я Вконтакте Шарія дивлюся. Там коментять теж в основному фейкові акаунти та росіяни. Мужики 60-річні фотки свої поховали, дружина не дає, начальник у зад трахає, і він попу свою залишає в соцмережах. Вони від своєї злості та тупості сидять і коменти строчать».
Мені стало цікаво інше: звідки блогер дістав відео із тренінгу, якщо в цей час він перебував за тисячі кілометрів від України?
За словами директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, про місце проведення заходу організатори повідомляли лише акредитованим учасникам, публічно адреса ніде не з’являлася. Отже, витік інформації мав відбутися саме від учасників тренінгу, які записували його відео від початку до кінця.
Прокручуючи подумки події того дня, я пригадала, що після виступу до мене підійшла колега і попросила записати інтерв’ю. Ми вийшли у коридор і почали відеозапис розмови. В цей час із зали вибігла журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька і почала знімати мене на мобільний телефон, поки я давала коментарі.
«Я бачила, як за хвилину до цього Жембоцька емоційно розмовляла з кимось по телефону зі словами: “Я прийшла на тренінг про те, як висвітлювати пандемію, а тут ТАКОЄ!» – пригадує директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Певно, цю журналістку обурила теза під час виступу про те, що паніка в Нових Санжарах нагніталася на телеканалах "Наш", ZIK, "112" та NewsOne (де вона і працює). Це могло стати мотивом передачі відео із тренінгу Анатолію Шарію.
Youtube-канал Шарія. Оплата – в рубляхАнатолій Шарій створив свій ютуб-канал у 2013 році. Зазвичай хронометраж відео становить 10–15 хвилин. У кожному з них блогер детально аналізує події в Україні та світі, а як аргументи наочно демонструє документи (які потрібно десь знайти й вивчити), інфографіку (яку потрібно створити) та нарізки із відео (яке треба змонтувати).
Щомісяця на цьому ютуб-каналі з'являється 70–80 відеороликів. Навіть якщо займатися виключно виробництвом таких відео цілий день, за такий короткий проміжок часу одна людина не може створити стільки контенту. Втім, Шарій не пояснює, як він все встигає і за які кошти живе – рід професійної діяльності "блогера" невідомий.
У зламаному хакерами електронному листуванні російського пропагандиста Кирила Фролова 2016-го року ми знайшли згадку про те, що насправді виробляти контент для ютуб-каналу Анатолію Шарію допомагає цілий штат із двадцяти людей.
Також у листі вказано, що місячний бюджет цього проєкту – близько 1,2 млн російських рублів ($16600 за валютним курсом того часу). Тобто, в середньому один працівник ютуб-каналу Шарія отримував на той час $830. Не те щоб дуже багато.
«Познайомимось?»Відео про тренінг, де я виступала, Анатолій Шарій традиційно опублікував і на своїй сторінці у Фейсбуці. Під дописом з’явилося понад 170 коментарів, так само сповнених мови ненависті до лекторки. Проаналізувавши інформацію з профілів усіх цих коментаторів, я з’ясувала, що кожен другий із них – фейковий користувач. Передусім це жителі Російської Федерації та прихильники “Партії Шарія”.
Після публікації цього допису особисті образи посипалися і в приватні повідомлення. Я відповіла на образливі меседжі чотирьох акаунтів, в яких майже не було інформації про користувача. Вони пояснили, що відео Шарія викликало у них бурю емоцій, яку вони не могли стримати, а тому вирішили написати мені, щоб мені стало соромно за свою роботу.
Утім, згодом троє із них в процесі розмови розповіли про себе та вибачилися за сказані на мою адресу образливі слова.
В'ячеслав та Сергій розповіли, що регулярно дивляться відео Шарія, і зізналися, що не витрачають час на перевірку інформації, яку він озвучує. Тому висновок маніпулятивне чи ні моє розслідування про вплив російських мереж в Україні на паніку в Нових Санжарах вони зробили, навіть не прочитавши публікації.
«Ви наводили недостовірну інформацію і перекручували факти. Ви не зможете підтвердити їх документально», – заявив під час спілкування Сергій Гапієнко.
І лише після моїх пояснень усіх деталей виступу коментатори визнали, що погарячкували та зробили поспішні висновки. Згодом вони почали писати мені самі, спілкуючись уже в дружній манері. А В'ячеслав навіть запросив погуляти в парку та зіграти в шахи.
Беззмістовною вийшла розмова лише з фейковим акаунтом без фотографії з іменем Евгений Белошицкий. Він виявився незламним у своєму бажанні принижувати та ображати співрозмовника. Довго намагався переконати мене в тому, що російська влада жодним чином не причетна до розсіювання паніки в Нових Санжарах. І як "докази" надіслав мені розслідування із сайту "Страна.ЮА".
«Надеюсь Толян на такую журнашлюху как ты подаст иск в суд!» – підсумував він.
Системний зливДнями СБУ оголосила підозру Анатолію Шарію у державній зраді. У редакції ТЕКСТІВ немає матеріалів слідства, але про тісну співпрацю Анатолія Шарія із ФСБ РФ може свідчити ілюстративна історія, учасником якої у серпні 2018 року був кримський журналіст Євген Гайворонський (зараз він живе та працює у Києві).
«Путінський режим – не повністю монолітна вертикаль. Це вертикаль, всередині якої всі ці жаби з гадюками воюють одне з одним за фінансові потоки, за активи. І у цих інформаційних війнах використовують компромат, щоб усунути конкурентів від влади, – розповідає Євген. – До мене звернувся депутат так званої міськради Ялти Олексій Яковенко і каже: “Давай мочити мера Ялти Олексія Челпанова. Він фінансовими потоками не хоче ділитися із “главою Криму” Сергієм Аксьоновим та місцевими ФСБшниками, бо в нього є “дах” у Москві».
Формальним приводом для скандалу мало бути те, що Челпанов призначив керівником департаменту земельних відносин Ялти “нестабільного перебіжчика” Сергія Калініченка, який у 2016 році повернувся з Криму на материкову Україну і працював там у міграційній службі. А потім знову приїхав до Криму.
«Я не хотів виходити на пряму хвилю війни з Челпановим, – каже Гайворонський. – Думаю: замочу його руками інших людей, подивлюся, що буде. Це досьє по Калініченко я одночасно надіслав у Фейсбуці через месенджер місцевому політику Олександру Юрьєву та активісту Олександру Таліпову, які мали зв’язки з місцевим ФСБ».
Через кілька годин Олександр Юрьєв опублікував на своїй фейсбук-сторінці викривальний пост про Калініченка і виклав матеріали, отримані від журналіста Гайворонського.
«І Таліпов мені прямо сказав: "Ми по своїй ФСБшній конторській лінії з нашою людиною Анатолієм Шарієм поговоримо – він від мене все бере. І Шарій замочить тих людей, яких ти пропонуєш замочити», – розповідає Гайворонський.
І справді – цього ж дня відео про Калініченка із тими ж доказами з'явилося на ютубі-каналі в Анатолія Шарія: «Ці люди сьогодні говорять одне, а роблять інше. Завтра будуть робити третє, а говорити щось друге. Мразі», – емоційно підсумував блогер.
Інформаційна кампанія проти так званого мера Ялти на цьому не закінчилася. Тему підхопила ціла низка ЗМІ. Через рік Челпанов достроково склав повноваження “за власним бажанням”. Свою посаду втратив і Калініченко.
На відміну від них, мені звільнення через нападки Шарія не загрожує. Розуміючи кінцеві цілі цих акцій (відстоювання інтересів Російської Федерації), образливі слова та емоційні вислови ворожих кіберсолдатів здаються пшиком. Спецоперація вважається проваленою, якщо агент впливу не задає порядок денний, а істерично верещить від болю.
Після того як СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію, він заявив, що йому "начхати", але всього за добу опублікував чотири дуже емоційних відео: «Україна – це колонія. Україна – це чорна діра. В Україні – громадянська війна. І я повторюю це ще раз, і ще раз. Це політичне переслідування».
Через 11 місяців після знайомства мій хейтер Сергій Гапієнко так само не вірить у причетність Шарія до Російської Федерації. І повторює його слова: "Думаю, ніде, крім України, не оцінять старань слідчих, прокурорів і суддів. Зрозуміло, що в усьому світі справу визнають політичною».
https://texty.org.ua/articles/102995/ya-poznajomylasya-zi-svoyimy-hejteramy-yaki-nadyvylysya-video-shariya-deyaki-z-nyh-vybachylys-ale-odyn-zhyve-v-moskvi-i-pracyuye-z-fsb/?fbclid=IwAR1UCOwdabtE5570t6Vh99cLHIhCQi3UogWd3YO_3ewXLswiDfjL5wtyu4U
Путин, известный спонсор международного терроризма, снабжающий деньгами и оружием террористические организации - оказывающий поддержку и любому другому антидемократическому режиму в мире.
Путинские палачи - ФСБ вызвали на допрос родных Эскендера Бариева, которые проживают в оккупированном Крыму - председателя правления Крымскотатарского ресурсного центра, члена Меджлиса крымскотатарского народа. Таким образом каратели пытается оказать давление на Эскендера Бариева, чтобы он прекратил свою политическую деятельность. Нынешний инцидент просто использован Кремлем для раскручивания очередного витка своей антиукраинской, антикрымской политики, уже не впервые демонстрирующей откровенно террористический характер. Эта политика с самого начала была направлена на разрушение Украины как государства.
ВРАГИ РОССИИ - НЕ В КРЫМУ, А В КРЕМЛЕ!
НЕТ АНТИУКРАИНСКОЙ ИСТЕРИКЕ!
ПУТИНСКИЕ ПАЛАЧИ - ПРОЧЬ ОТ КРЫМА!
Братья-близнецы Рафис и Нафис Кашаповы.
Спецслужбы России (фашистское государство, признанное 27.01.15 Верховной Радой страной-агрессором) имеют
долгую историю причастности к убийствам, или «мокрым делам», как их там
называют. Они преследовали врагов российской власти по всему миру.
Бывший подполковник ФСБ Александр Литвиненко был убит в Лондоне в ноябре
2006 года. Российский медиаменеджер Михаил Лесин убит в Вашингтоне в ноябре 2015 года. И таких примеров множество. Люди, считающиеся врагами Кремля, погибают как в
России, так и в других странах. Тем не менее, похоже, существует очевидная разница в подходах,
используемых в разных географических точках. Например, в самой России
объекты обычно просто расстреливаются. Похоже, что спецслужбы поигрывают мускулами и
запугивают противников. Но за пределами России спецслужбы стараются действовать более
осторожно. Несмотря на то, что дело Литвиненко получило широкую огласку
из-за некоторых просчетов, использование редкого полония-210 в качестве
яда было предназначено для обеспечения медленного и малозаметного
умирания, чтобы окружить смерть бывшего ФСБшника атмосферой тайны,
подобно смертям Бадри Патаркацишвили в 2008 году и Бориса Березовского в
2013 году – обоих убили в Великобритании.
Опасность подстерегает врагов Путина и в Киеве.
Но в Украине российские работники плаща и кинжала действуют, в
основном, без особой конспирации, полагаясь на прикрытие сверху, отмечают в частной разведке США.
В июле 2016 года
белорусский и украинский журналист, критик российской власти Павел
Шеремет погиб в результате подрыва его автомобиля. Убийство Шеремета
было профессиональной спецоперацией.
В августе 2016 года российский журналист Александр Щетинин, известный критикой в адрес
Владимира Путина, был найден мертвым на балконе своего дома в Киеве с
огнестрельным ранением в голову.
23 марта бывший депутат Госдумы Денис
Вороненков, который давал показания против беглого экс-президента
Украины Януковича, был застрелен в центре Киева, возле осиного гнезда российских спецслужб, отеля Премьер Палас.
1 июня Адам Осмаев, критик чеченского правительства, избежал
смерти благодаря его жене Амине Окуевой, ранившей киллера. Нападавший
Артур Денисултанов-Курмакаев, гражданин России, родился в Чечне,
представился французским журналистом и договорился об интервью.
27 июня полковник военной разведки Украины Максим Шаповал был убит взрывом,
похожим на тот, в результате которого погиб Шеремет в Киеве, а так же заместитель начальника управления контрразведки СБУ Донецкой области Александр Хараберюша в Мариуполе. Оказывается руководитель спецназа Главного управления разведки Министерства обороны Максим Шаповал, не пришелся ко двору Путина, и одна из причин -- документировал доказательства присутствия и деяния российских войск на территории Украины.
. Киев явно стал
опасным местом для тех, кто воспринимается как враг путинского режима, продвигающийся и в Украину.
Бомбы не любительского изготовления.
Тот факт, что после взрыва, убившего Махаури, пассажиры автомобиля остались в живых, указывает на то, что было использовано небольшое устройство направленного действия и, вероятно, пластическая взрывчатка. Кроме того, похоже, взрывное устройство управлялось дистанционно. Хотя эта атака произошла вечером, а не во время утренней поездки на работу, она имела много общего с убийствами Шаповала и Шеремета.
Махаури также воевал на стороне Грузии, когда российские войска вторглись в эту страну в 2008 году. Вероятно, это сделало его мишенью для российских спецслужб, которые предприняли три попытки его устранить, включая установку бомбы на лестничной клетке его жилого дома в Тбилиси в марте 2009 года. Учитывая этот факт, а также недавнюю волну убийств в Киеве, Махаури следовало принять дополнительные меры предосторожности. В Киеве немало врагов России. Учитывая недавние события, последуют и новые убийства. Чтобы избежать судьбы Махаури, тем, кто не в ладах с Кремлевским режимом, следует позаботиться о своей безопасности.
Компания Strategic Forecasting, Inc. — известная как Stratfor — это издательство и глобальная разведывательная компания, основанная в 1996 году в городе Остин, штат Техас. Stratfor афиширует себя как геополитическая разведывательная и консалтинговая фирма.
Федеральная служба безопасности (ФСБ) России перед задержанием в ноябре на то время министра экономического развития РФ Алексея Улюкаева не выпускала его с территории "Роснефти". Об этом сообщил источник агентства "Росбалт".
По его словам, Улюкаев вышел из офиса "Роснефти" с металлическим чемоданом с взяткой, который ему дали в нефтяной компании. Вместе с ним был один из топ-менеджеров фирмы, согласившийся помочь нести второй чемодан. Сумки положили в багажник служебного автомобиля министра. После тот подъехал к шлагбауму при выезде с территории "Роснефти", однако его не открыли даже после того, как водитель посигналил.
Как говорит собеседник "Росбалта", к машине подошел тот самый топ-менеджер "Роснефти" в сопровождении сотрудников ФСБ. Те попросили Улюкаева выйти из машины, однако он не стал этого делать. Изначально министр попытался сделать несколько звонков по мобильному телефону, но безуспешно, поскольку в месте проведения операции работала "глушилка". Тогда чиновник решил использовать спецсвязь, установленную в его служебной машине, однако она оказалась отключена.
Источник агентства считает, что в этот момент к Улюкаеву "начало приходить сознание, что шлагбаум не откроется, но приходило оно медленно". Министр продолжал оставаться в автомобиле, а сотрудники ФСБ ждали, не применяя силы. Через продолжительное время, рассказывает собеседник "Росбалта", Улюкаев вышел из машины. Из багажника при наличии понятых изъяли чемоданы, после чего все пошли в офис "Роснефти". Экспертиза показала, что отпечатки пальцев Улюкаева присутствуют только на одном чемодане.
Второй источник "Росбалта" сообщил, что Улюкаев собирался оставить себе только часть полученной суммы, а остальное отдать на "неофициальные премии" сотрудникам министерства экономического развития России, которые в течение недели подготовили все материально-технические обоснования для сделки по покупке "Башнефти" "Роснефтью". Собеседник подчеркнул, что на такую подготовку нужна была не неделя, а месяцы.
Агентство уточняет, что, по его информации, сотрудники спецслужб зафиксировали разговор Улюкаева с директором одного из крупных государственных банков, который состоит в "доверительных отношениях" с главой "Роснефти" Игорем Сечиным и самим министром. Тогда чиновник заявил, что он лично и его аппарат в ускоренном порядке, почти круглосуточно работали над подготовкой документации, необходимой для быстрой сделки по покупке "Башнефти" "Роснефтью". В беседе министр возмущался, что никакой благодарности за это он, "его аппарат" и ряд других лиц не получили, из-за чего он был очень недоволен. Улюкаев, пишет агентство, пригрозил в дальнейшем всячески препятствовать проектам "Роснефти".
Как рассказал источник "Росбалта", в ответ президент банка успокоил Улюкаева и пообещал, что поговорит с Сечиным. В материалах дела указывается, что банкир не был участником преступления и никакой материальной заинтересованности не имел.
Кроме того, оперативники зафиксировали разговор Улюкаева и Сечина. Последний, по данным источника, сообщил, что ему передали пожелания министра, и предложил заехать в офис "Роснефти" 14 ноября около 18.00.
Улюкаев прибыл в компанию в указанное время, при этом отложив пресс-конференцию в минэкономразвития. Сечин, по данным агентства, сообщил министру, что для него все готово и его встретят. Вместе со встречающими Улюкаев прошел в один из кабинетов, где его и "ждали" два чемодана.
Информация о задержании министра экономического развития РФ Алексея Улюкаева за взяточничество появилась в ночь на 15 ноября. Как сообщало издание "Газета.Ru", в правительстве РФ ожидали ухода Улюкаева со своей должности, поскольку еще в октябре он написал заявление об отставке.
Министру предъявили обвинение в вымогательстве и получении взятки в особо крупном размере. В Следкоме РФ заявили, что чиновник получил $2 млн за предоставление положительной оценки, позволившей "Роснефти" купить государственный пакет акций "Башнефти". Улюкаев отказался признать вину.
15 ноября Басманный суд Москвы отправил Улюкаева под домашний арест.
Улюкаев был министром экономического развития России с 2013 года. 15 ноября 2016 года президент РФ Владимир Путин его уволил.
Путін, і що тобі не вистачає грошей, щоб х*й собі поставити, чи хоча б Шойгу, іншим? Чи знайти йо*арів для доньок? Може тобі підкинути грошики? Ну ти і падло! Що і на житло не вистачає? Там де потрібно? Куди ти тоді пнешся? Убирайся із Криму, із Донбасу, із усіх, окупованих Росією, територій! Не хочеш ї*атись? Не є*ісь! Захочеш ї*атись, навчишся розмовляти із тими, хто сидить у тебе у мозку, вони тобі розкажуть, що тобі потрібно робити для того, щоб твій х*й піднявся?! Щоб знали, як не вміти розмовляти із лікарями, які сидять у вас у мозках?! (Я, - це не Я! Я, - біоробот! Я, - це прибульці, які прибули до мого мозку, керують ним, здійснюють під диктовку… Я не несу відповідальності за під диктовку, - так, можливо, певних шакалів дезорієнтують прибульці, щоб вони не здогадались, хто ж взяв Путіна, його державну владу, його генералітет… (До речі ті, хто сидить у мене у мозку, - прибульці різних орієнтацій, які все організовують у мене у мозку «кашу», щоб і я ні в чому не розбирався, як путінські горили – слідчі, як російський генералітет також...). Путін, ти знаєш, хто тебе взяв? Мовчиш? Мабуть ті, кого ти катуєш променями?! Путін, ну у тебе і армія, ну у тебе і спецслужби, - якщо вони тобі х*й поставити не можуть!? Краще стріляйся! Найкращий варіант для всіх і всього, особливо для народу Росії! Путін, що у тебе нема грошиків і на собутильників, на пляшку? У тебе нема навіть друзів, які можуть тобі х*й поставити!? А я тобі ще в першу твою каденцію говорив: «Подавай в отставку и сиди так, чтобы тебя никто не знал, не видел, не слышал!»… А ти що? ШибкоПублічним захотів бути? Фраєрком? Дєвочкі кохають? Тепер стріляйся, якщо не хочеш підкорятись! Я не прощу! Щоб ти знав, як не розмовляти із «міліцією», яка сидить у тебе у мозку, - то не міліція, то прибульці, які прибули до твого мозку, які представляються «міліцією»… Щоб знали як боятись розмовляти зі мною по суті, знаючи, що мусора прослуховують мій мозок… От тепер і сиди! Сиди і думай! Сиди до тих пір, поки твій х*й не підніметься! Ти що? Не розумієш, що тобі потрібно підкоритись, убраться із усіх,окупованих Росією, територій? Не хочеш повертати окуповані Росією території, - стріляйся! Не хочеш стрілятись? Не стріляйся, - тебе знищать в любому випадку, навіть твої генерали можуть це зробити, щоб знав, як не вміти їм х*ї ставити… http://www.expert.ua/novosti/0/377-alfred-koh-o-lichnih-fondah-spetssluzhb-i-putina