Держави на захід від Росії були приречені на тісний оборонний союз, проте не змогли переступити через власні вузьконаціональні інтереси
Порівняно невеликі народи досить давно зрозуміли, що єдиною можливістю зберегти власну свободу є об’єднання зусиль для захисту від великих та агресивних сусідів.

Від Балтії до Чорномор’я

Перші спроби згуртувати представників українського, польського, фінського, литовського, естонського, грузинського та різних мусульманських народів Російської імперії знайшли свій вияв у створеній 1916 року «Спілці поневолених Росією народів» (діяла до 1918-го). Її учасники розраховували, об’єднавши зусилля та скориставшись підтримкою Німеччини, визволити свої країни від іноземної окупації. Проте подальший досвід показав безпідставність сподівань звільнитися від поневолення з допомогою одного агресивного сусіда коштом іншого.

Негативний вплив військово-політичної нестабільності 1919 року на долю молодих держав Центрально-Східної Європи поглиблювався відсутністю узгодженої позиції держав Антанти щодо перспектив регіону. У той час коли затиснута між трьома фронтами (польським, білим та червоним російським) Україна перебувала на межі втрати державної незалежності під загрозою інтервенцції з боку Радянської Росії, уряди Естонії, Латвії, Литви та Фінляндії, об’єднавши зусилля, шукали можливостей для збереження власної державності.
На кінець 1919-го керівництво згаданих країн було одностайним щодо необхідності тісного політичного об’єднання з метою захисту від німецького та російського реваншизму.

Під тиском небезпеки

У серпні 1919 року глава уряду Карл Маннергейм та міністр закордонних справ Рудольф Холсті виступили з ініціативою створення Балто-Чорноморського союзу для захисту від імперської агресії. На початку 1920 року Холсті вже заявив, що його країна готова сприяти тому, щоб й інші народи Росії, які хочуть звільнитися від її поневолення, приєдналися до союзу держав Балтії. У знекровленої боротьбою на три фронти України з’явився новий шанс для відстоювання власної незалежності.
Присутність України трансформувала союз у Балто-Чорноморський й давала надію на залучення й інших держав, що раніше входили до «Спілки поневолених Росією народів», насамперед Азербайджану та Грузії (які до 1920 та 1921 років відповідно також вели нерівну боротьбу з російською інтервенцією).

Один у полі не воїн

Доля успішного об’єднання Балто-Чорноморських країн визначальною мірою залежала від існування незалежної Української держави.
На жаль, тоді цього не розуміло керівництво найвпливовішої ланки можливого об’єднання – Польщі. Попри успішність конференції та укладення договору про створення союзу Балто-Чорноморських держав, підписаного 31 серпня 1919 року всіма учасниками, він так і не був ратифікований.

Через неповних два десятиліття всі ці країни потраплять під чергову російську окупацію. У вересні 1939-го Сталін і Гітлер поділять Польщу (так само як 19 років до цього, у жовтні 1920-го, Польща та Росія поділили між собою Україну), взимку 1939–1940-го Радянський Союз нападе на Фінляндію, до кінця 1940-го одну за одною російські війська окупують Естонію, Латвію та Литву. Ці країни сповна заплатять за егоїзм та нездатність об’єднатися задля гарантування безпеки в регіоні.

Спроби загравання з путінською Росією, які останнім часом знову робить Польща, та посилення проросійських настроїв в країнах Балтії свідчать про те, що цього досвіду вони все ще не засвоїли.

Джерело

Як чиновникам комуністичної Польщі зменшили пенсії.

Колишні функціонери міліції та Служби безпеки комуністичної Польщі отримують пенсії значно нижчі, ніж раніше - навіть менше, ніж пересічний поляк. Незадоволені законом про декадебізацію, вони оскаржують у польських та міжнародних судах постанову, що позбавила їх високих пенсій. Вже рік як колишнім працівникам репресивного апарату комуністичної Польщі, а це приблизно сорока тисячам осіб, пенсії нараховують по-новому. Якщо раніше за кожен відпрацьований рік таким людям доплачували до основної пенсійної ставки по два з половиною відсотки від останньої зарплати, то тепер менше ніж один відсоток. Нецілий відсоток - це навіть дещо менше, ніж той показник, що використовується при нарахуванні пенсій пересічним польським пенсіонерам. Маріуш Блащак, депутат Сейму від партії "Право і справедливість", каже, що екс-кадебісти не мають жодного права на вищі пенсії, аніж їхні колишні жертви. За його словами, позбавлення спеціальних пенсій тих осіб, які відправляли до тюрем чесних людей, - це вияв історичної справедливості. "Ми не вважаємо, що цих осіб взагалі потрібно позбавити засобів до існування, аж так далеко ми не йдемо. Але ми переконані, що колишні функціонери служби безпеки не можуть отримувати 8 тисяч злотих пенсії, тоді як їхні жертви - 800 злотих", - зауважив парламентарій. Екс-функціонери пишуть скарги Рішення польського парламенту не сподобалося колишнім офіцерам комуністичної міліції та служби безпеки. Упродовж минулого року ці люди надіслали до польських судів понад 10 тисяч скарг на закон, котрий вони називають репресивним. А понад 400 екс-функціонерів комуністичних органів безпеки звернулися зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Вони звинувачують польську владу у тому, що вона поставила колишніх офіцерів міліції та спецслужб у нерівні умови з пересічними польськими пенсіонерами.

Мовляв, нецілий відсоток за кожний відпрацьований рік, що дораховується до основної пенсійної ставки, - це менше, ніж мають інші польські пенсіонери. За їхніми словами, критерій, за яким їм тепер нараховують пенсії - дискримінаційний. На запит польських лівих питанням конституційності закону, що скасував пільги для екс-функціонерів Польської Народної Республіки (ПНР), займався польський Конституційний суд. Він визнав оновлений закон про пенсійне забезпечення функціонерів правоохоронних органів та держбезпеки таким, що відповідає Основному законові Польщі. Проте Конституційний суд дійшов висновку про неконституційність зменшення пенсій для найвищого керівництва ПНР, зокрема, генерала Войцеха Ярузельського. Колишні репресовані закликають не вірити своїм мучителям У відповідь на скарги екс-міліціонерів та есбістів репресовані комуністичним режимом поляки звернулися з відкритим листом до Європейського парламенту. Вони закликали європарламентарів не вірити скаргам колишніх працівників польських спецслужб і стверджують, що, обмеживши привілеї комуністичних функціонерів, польський Сейм повернув принцип суспільної справедливості. Варшав'янин Казімеж Януш, який у комуністичні часи був двічі ув'язнений за опозиційну діяльність, говорячи про тих, хто в минулому його переслідував, а тепер домагається великої пенсії, зауважив:

"Я вважаю їхню діяльність антипольською, вони підтримували злочинну систему - це вагома причина для того, щоб позбавити їх усіх тих пільг, які дала їм попередня система, зокрема, великих пенсій. Кульмінація абсурду - це те, що генерал Ярузельський отримує у кілька разів вищу пенсію, аніж я - людина, яка в часи його правління була репресована".

Поляки, котрі потерпіли свого часу від репресивного апарату комуністичної влади, звертають увагу на те, що навіть після скасування пільг для колишніх функціонерів пенсії цих екс-комуністів все одно вищі, ніж у пересічних громадян. Тож, мовляв, нічого їм нарікати. Скажімо, середня пенсія колишнього офіцера міліції або служби безпеки - понад дві з половиною тисячі злотих (це понад 600 євро), тоді як у середньостатистичного поляка вона на тисячу злотих менша.

Ростислав Крамар, радіо Свобода

   Для того аби зрозуміти суть написаного зроблю невеличку ремарку. В російській імперській ідеології зараз активно нав'язується ідея того, що назва "Україна", то виключно окраїнні землі Русі, або Польщі. Я хочу спростувати цю тезу використовуючи для бази таку науку як логіка.

   Отож почнемо з руйнування міфів про Україну як окраїну Русі. В 9-му столітті Святослав мав намір перенести свою стлицю на Дунай - аби вона стала центром Русі, там не склалося. Але факт в тому, що століттям раніше центром Русі став Київ... Досить дивно бачити столицю на окраїні - може ви не згідіні? Якщо перетворити в сучасні реаліх, то це-б виглядало приблизно як столиця Росії у Владивостоку... Тупо - не правда-ж?
   Взагалі сама Русь ділилася по кольорам - на Червону (Галичина), Білу (Білорусь) і Чорну (сам Київ, Волинь, Чернігівщина, південні землі Білорусі). І тут виникає логічне питання - якщо всі це землі означені кольорами - то чому російські землі без кольорів? Чи білоруси теж на окраїні жили?
   В цьому нарямку можна довго дискутувати - але факт є факт, ще в 9-му столітті Київ став столицею Русі, хто-б і що не казавю Нині він столиця України - логічне передача спадщини.

   Якщо дивитися на польський варіант назви нашої країни, нібито назва "Україна" це з польського то виникає досить логічне запитання. А чи є взагалі в польській мові щось співзвучне?
   Візміть перекладіть слово "окраїна" на польську і... ...отримаєте досить неспівзвучне слово "peryferiya" - це-ж як треба курнути було полякам аби так слово перетворити в "Україна"?.. Хоча для справедливості хочу наголосити про те, що на окраїнні землі поляки використовували інше слово - margines.

  Далі мене зацікавив чудовий факт - в середині 90-х на території Боснії і Герцеговини існувала сербська держава, що мала назву "краjна Српська" - в перекладі "Сербська країна". Точно так-же як свою країну називав Хмельницький - Украйна, тобто "В країні", "В державі".

  Висновки робіть самі. Але насправді факт того, що імперська ідеологія завернула саме в цьому питанні так це дуже добре. Адже висловлюючи такі ідеї росіяни вже відштовхують українців Заходу і Сходу подалі від себе, а для нових поколінь українців вони сіють лише ненависть - проти росіян і Росії. Так хай-же живе цей імперський міф в ім'я процвітання України!

В українських ЗМІ майже непоміченою залишилася подія, яка хоч і не має прямого відношення до України, зате безпосередньо стосується українців та журналістської солідарності.

Як повідомив часопис "Наше Слово", керівництво Польського телебачення (TVP) поінформувало своїх глядачів, що припиняє випуск телевізійної програми українською мовою "Теленовини". Згадана програма транслювалася на польському громадському телебаченні з 1995 року та була єдиною загальнопольською програмою, яка розповідала про життя українців у Польщі.

Нагадаємо, що сьогодні у Польщі проживає біля 400 тисяч наших земляків, які становлять одну з найбільших національних меншин. Чимало українців споконвіку проживало в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшшя, Холмщини та Надсяння.

Основна маса українського населення живе розсіяно на західних і особливо північних територіях – в Ольштинському, Гданському, Кошалінському та інших воєводствах. Тут активно діють українські громадські організації. Виходить україномовна газета "Наше Слово", українознавчі факультети відкриті у вищих навчальних закладах.

Іншими словами, українську громаду Польщі позбавлено найбільш популярного засобу комунікації та можливості висвітлювати своє суспільно-культурне життя. Натомість самі поляки втратили можливість через ТБ пізнавати українську культуру, а головне – проблеми, яких у наших земляків у цій країні чимало.

Зважаючи на традиційно складі взаємини між українцями і поляками, причини яких мають глибоке історичне коріння, не важко передбачити, що припинення випуску україномовних "Теленовин" може роз’ятрити "старі рани", та спричинитися до загострення міждержавних українсько-польських взаємин.

До речі, керівництво польського каналу наводить дуже непереконливі аргументи на користь свого дискримінаційного рішення. По-суті, таких лише два: начебто низька популярність програми серед глядачів та висока собівартість випуску "Теленовин".

Такі "аргументи" не витримують жодної критики. Фахівцями підраховано, що від березня цього року в середньому україномовну передачу одноразово дивилося 143 тисяч телеглядачів, що для такої специфічної програми є високим показником.

Програми "Теленовин" неодноразово відзначалися престижними нагородами. Так, у 2001 році "Теленовини" отримали нагороду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Республіки Польща Юліуша Брауна.

Нагородами та відзнаками відзначено українських журналістів Польщі на Міжнародному фестивалі фільмів для національних меншин "Мій рідний край", що відбувся в Ужгороді у 1999 році та на фестивалі "Разом", який проходив у Ялті в 2002 році.

Що ж стосується необхідності вкладати значні суми у цей телепроект, то хотілося б задати полякам далеко не риторичне запитання: чи варто економити на програмі, від якої значною мірою залежить міжнаціональний спокій і гармонія у стосунках між народами, які добре пам’ятають "волинську різню" та операцію "Вісла"?

Тим часом наші земляки у Польщі б’ють на сполох.

Найбільша громадська організація українців "Об’єднання українців у Польщі"(ОУП) оприлюднила звернення "До української громади у Польщі, членів та прихильників ОУП" у якому, зокрема, зазначається: "Черговий раз під претекстом реформ і браку грошей, керівництво громадського телебачення хоче позбутися з ефіру єдиної програми мовою національної меншини, яка йде на всю країну.

Це не перша спроба – в минулих роках завдяки активності української громади, глядачів та прихильників програми, котрі провели акцію збірки підписів під протестом, вдалось оберегти програму перед закриттям. Як виявляється, не на довго, останні рішення примушують знов просити про Вашу допомогу".

У Польщі розпочалася акція збору підписів під протестом, який планується передати керівництву телеканалу, депутатам Сейму, ЗМІ. При цьому слід зазначити, що збір підписів ведеться не лише серед українців, а й поляків, які розуміють справжню ціну свободи слова.

На закриття "Теленовин" уже відреагувала Комісія національних і етнічних меншин, державна інституція Польщі, назва якої говорить за себе.

Від імені Комісії відповідні листи-звернення надіслано Вітольдові Колодзейському – нинішньому голові Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Пйотрові Фарфалу – голові каналу TVP.

У листах висловлюється занепокоєння з приводу ліквідації передачі та зазначається, що цей факт "призведе до нівелювання надбань і праці багатьох середовищ, завдяки яким права національних і етнічних меншин у Польщі відповідають європейським стандартам".

Також у Сеймі – польському парламенті депутат Мирон Сич започаткував збирання підписів проти зняття з ефіру "Теленовин". Кажуть, що понад 50 його колег з різних політичних фракцій уже підписалися під протестом.

Сьогодні важко спрогнозувати завершення епопеї з українськими "Теленовинами". Та вже можна зробити кілька висновків.

По-перше, медійний скандал загострив реальні проблеми українців у Польщі. Одна з них - забезпечення їхнього права на свободу слова та власну культурну й національну ідентичність. Виявилося, що навіть у країні, яка належить до Європейського Союзу та НАТО, не все гаразд із фундаментальними правами людини.

По-друге, "битва за "Теленовини" стане справжнім випробуванням на політичну й громадську зрілість наших земляків, українських громадських організацій, інших інституцій.

Якщо вони зуміють відстояти свої права, це посилить їхній вплив у країні, яка стала їм Батьківщиною, але не завжди адекватно реагує на їхні культурні та інформаційні запити. І навпаки, втрата одного із потужних інформаційних ресурсів неминуче призведе до втрати авторитету, який так важко і так довго здобувся не одним поколінням українців.

Третє – найголовніше. До цих пір на ситуацію з програмою "Теленовини" не відреагувало Міністерство закордонних справ України. Що може означати мовчання вітчизняного МЗС? Будь-яке пояснення з цього приводу не може бути прийнятним, оскільки воно буде цинічним.

Українцям за кордоном вкотре доводиться покладатися виключно на власні сили.

Богдан Червак, для УП

Переглянути повну версію фотозвіту на сайті 2012ua.net (в новому вікні)

свого часу спілкувалась в реалі з кількома поляками, які твердили що велика частина Зх.України -- частина Польщі, а українське населення, що проживає на цій територіїї "гості", яких обов"язково "приберуть" хоч би й в примусовому порядку. "дайте лиш час"!
та, в сім"ї не без уродів. а коли таких сімей багато, де в кожній є урод?
 
випадково потрапила на польський форум http://forum.nacjonalista.pl/viewtopic.php?t=4214&postdays=0&postorder=asc&start=0
дописи форумлян отжигають))!
чого вартий цей допис
I znw Ukraina buntuje si przeciwko swojej Matce...smutne.

чи цей Nie ma, nie byo i nigdy nie bdzie czego takiego jak 'nard ukraiski', oni s niczym innym jak Rosjanami na ziemiach Polskich i Ruskich. ..... Nie ma i nie byo czego takiego jak 'nard ukraiski', jest to twr Stalina. A Kresy Wschodnie zostay Polsce zrabowane i do Polski nale.

є й іньші не менш цікаві.

тому хай не верещать про те, як УПА несправедливо різала поляків.

ПС. війна завжди залишає відбиток. якщо зруйновану війною будівлю ще можна відреставрувати, то людську пам"ять не стерти.
ПС2. дружби не може бути

Недавно розмовляв зі знайомим... Їздили вони по обміну досвідом у Польщу (зараз вона в Євросоюзі). Суть в тому, що досвід досвідом, а наші (як наші та й всякі інші гості зазвичай) давайс заразом практичне життя вивчати... наочно так би мовити ознайомлюватись. Про чистоту, порядок і рівень законності згадувати й порівнювати тут нема сенсу. А от про самі наболілі теми зарплат і цін пару слів сказати хочеться... і порівняти заразом.

1) зарплата приміром того ж вчителя (проблеми навчання сьогодні на блогах піднімалась якраз) в Україні зараз середня приблизно тисяча гривень з хвостиком, без напряга тисяча, а в Польщі при такій же навантаженості робочого дня - близько восьми тисяч! тисяча євро...

а це не тільки в освіті... всі інші професії так. Переведіть но ваші зарплати в євро (у вісім разів помноживши)... порахували? ну, от фактично уявили себе в ЄС . 

"Добре...",скажете ви... "А витрати, а ціни?". Так от...

2) ціни у польських магазинах такі ж як і в нас! Без перерахування в ті ж Євро! Дещо дорожче, дещо дешевше... Продукти харчування майже всі дешевші. 

Я так прикинув собі - майже рай! Отримуєш зарплату 10 тисяч гривень, купуєш продукти (хліб за 2-50, картоплю за 2-50 іт.д., ком.послуги... ще скільки то тисяч лишається  . Це за рік легенько не економлячи  нулячу купити можна ...

3) штрафи за куріння і сміття у них, що й страшно казати... але хватає спеціально відведених місць для куріння і т.д... 

карають усіх... навіть чиновників!  і хабарі так як в нас не проходять! ...

---------------------

Да, непогано одним словом сусіди влаштувалися .

Але нам так не світить... з таких в тому числі причин як

1. наша влада так жити не здатна...

2. сільське глсподарство ЄС накриється від українських товарів зразу як тільки в селах України запрацюють єврозакони, і євроумови для виробництва і діяльності... 

3. Росія багатьох з нас до смерті залякала газовим балончиком...

і Лужковим, і іншими подібними... 

проти газових погроз росіян подіє тільки одна пігулка - НАТО, якого Росія боїться дужче ніж чорта-диявола...

Тій же Польщі це до лампочки. Колективна система безпеки...

--------------------

Тож і будемо панове і далі успішно іти на дно...

Правда є тут ще одне цікаве но... 

Євро 2012... 

Скажете, а при чому тут воно?

  ... все пройде як у випадку з Наполеоном... тоді тільки наші побували у Європі, а зараз європейці до нас!.. найперше спілкування і обмін досвідом для наших центральних і східних регіонів, нам то й так рукою подати)

Ще одне... не вірте, що Євро у нас не буде... Таким способом привертається ажіотаж і збивається ціна на затрати для його проведення, треба ж здерти побільші прибутки... 

------------------------

Як би там не було, а згідно того, що коли в сусіда хата горить, то ...

одним словом потішимось, що білорусам повезло менше... Страшно уявити, що з ними станеться після раю за батька... Вже зараз розмітають наші продовольчі товари, приїзджаючи до нас на Україну, а потім вони ж втраплять у те, де ми були ще аж на початку і в середині 90-х...

Так що нічого боятись, все не так у нас і страшно. 

Будьмо!  Прорвемся)