хочу сюди!
 

Наталія

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 44-52 років

Замітки з міткою «голодомор»

Как заселяли выморенную голодом Украину

Взято из ЖЖ у dekarmi в Как заселяли выморенную голодом Украину
Телеграмма о завозе первой партии переселенцев
на земли УССР, опустошенные Голодомором, декабрь 1933 г.

Originally posted by mysliwiec at На освободившиеся после голодомора места.





Переселення росіян в Україну стало наслідком Голодомору 1933 року
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/common/391313-pereselennya-rosiyan-v-ukrajinu-stalo-naslidkom-golodomoru-1933-roku.html
Эта же карта в увеличенном масштабе :
http://www.unian.net/files/1282724108.jpg



28 листопада - День памяті жертв голодоморів в Україні.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, спровокованим адміністративними заходами радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті
трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

Ввечері 28 листопада  о 16 годині у вікнах українців горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу. Акція "Запали свічку" - це знак нашої пам’яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього.Ввечері у вікнах українців горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу.


Більшість телеканалів не вшановує пам’ять жертв Голодомору



Цього року тільки три телевізійні канали виставили на екрани свічки пам'яті, присвячені жертвам Голодомору. Це М1, М2 і OTV.

Решта каналів це ігнорує. Правда, “5 канал”, ТВі і “Новий” зробили свої логотипи чорно-білими.

У минулому році, практично, всі українські телеканали виставляли на свої екрани свічки пам’яті. Як швидко все забувається…

З мого майданівського блогу.

Закон про "п"ять колосків"

Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та коопереції і зміцнення громадської (соціялістичної) власності.

Постанова ЦВК та РНК СРСР


Останніми часами збільшилися скарги робітників та колгоспників на розкрадання (Крадіжки) вантажів на залізничному та водному транспорті, а також на розкрадання (крадіжки) кооперативного й колгоспного майна хуліганськими і взагалі протигромадськими елементами. Так само збільшилися скарги на насильства й загрозикуркульських елементів колгоспникам, які не бажають вийти з колгоспів та чесно й самовіддано працюють над зміцненням їх, ЦВК та РНК Союзу РСР вважають, що громадська власність (державна, колгоспна, кооперативна) - це основа радянського ладу, вона священна й недоторканна і людей, які чинять замах на громадську власність треба вважати за ворогів народу, тому рішуча боротьба з розкраданнями громадського майна - найперший обов"язок органів радянської влади.
Беручи це до уваги і йдучи назустріч вимогам робітників та колгоспників ЦВК та РНК Союзу РСР ухвалюють :

 І.
1. Прирівняти своїм значенням вантажі на залізничному та водному транспорті до майна державного і всебічно посилити охорону цих вантажів.
2. Застосовувати, як захід судової репресії за розкрадання вантажів на залізничному та водному транспорті вищу кару соціяльного захисту - розстріл із конфіскацією всього майна, заміняючи при пом"якшувальних обставинах позбавленням волі на строк не менше 10 років з конфіскацією майна.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у справах про розкрадання вантажів на транспорті.
 І І.
1. Прирівняти своїм значеням майно колгоспів та кооперетивів (врожай  на ланах, громадські запаси, худоба, кооперативні склади та крамниці тощо) до майна державного і всебічно посилити охорону цього майна від розкрадання.
2. Застосувати, як захід судової репресії за розкрадання колгоспного та кооперативного майна вищу кару соціяльного захисту - розстріл із конфіскацією всього майна, заміняючи при пом"якшувальних обставинах позбавленням волі на строк не менше 10 років з конфіскацією майна.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у справах про розкрадання колгоспного та кооперативного майна.
     І І І.
1. Провести рішучу боротьбу з тими протигромадськими, куркульсько-капіталістичними елементами, що вдаються до насильства й загроз, або провокують застосування насильства й загроз до колгоспників, щоб змусти їх вийти з колгоспу, щоб силоміц зруйнувати колгосп. Прирівняти ці злочини до державних злочинів.
2. Застосувати, як захід судової репресії в справах про охорону колгоспів та колгоспників від насильства й загроз куркульських та інших протигромадських елементів, позбавленню волі від 5 до 10 років з ув"язненням в концентраційному таборі.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у цих справах.


Голова ЦВК Союзу РСР М. Калінін
Голова РНК Союзу РСР В. Молотов (Скрябін)
Секретар ЦВК Союзу РСР А. Єнукідзе.

І ще декілька фото в тему:












Замітка навіяна відвідуванням Музею Голодомору у с. Межибіж Вінницької області.

23.06.2012

Постраждалих від голодомору буде ідентифіковано

За повідомленням Українських новин, Міністр юстиції Микола Оніщук підписав наказ про створення міжвідомчої групи з ідентифікації живих громадян, які постраждали від Голодомору 1932-33 років.

Ідентифікація буде здійснюватися з метою надання статусу потерпілих від Голодомору живим громадянам, які в 1932-1933 роках проживали на територіях, охоплених голодом. Сподіваюсь, їм після цього буде надано якісь компенсації від винуватців трагедії, тому що повідомлень, які б це підтверджували, поки що не було.

До складу робочої групи, крім фахівців Мін'юсту, включені представники Державного комітету архівів, Державного архіву Міністерства внутрішніх справ, Інституту національної пам'яті, а також Міністерства культури й туризму.

Голоду не було?

Москва каже: по-перше, голоду не було; 

по-друге, голод був, але то були помилки й перегини на місцях, які Сталін виправив одразу, як у нього трапилася вільна хвилинка;

по-третє, це була злочинна політика Кремля (хоча й виправдана потребами індустріалізації), але морили не тільки українців, тому українцям нема на що ображатися;

по-четверте, Росія не винна у голодоморі, але згадувати за голодомор — це виступати проти Росії;

по-п'яте, Сталін — грузин, українці самі винні, населення Казахстану зменшилося, а в Москві були труднощі з ікрою.

Більшовики були практиками й на відміну від Маркса, який за весь час перебування в Лондоні так і не забив під кришу жодного баригу, стикалися з реальними загрозами, а не лише з загрозами марксистській теорії. Вони вбачали небезпеку не тільки в класах, але і в народах. Після війни — у кримськотатарському та чеченському, до тридцять третього року — і в українському.

 Нам кажуть, що боролися не з українцями, а з селянами. Проте майже всі українці й були селянами. В містах відсоток українців був невеликим. Скажімо, у Києві помітна кількість українців з'явилася лише за Шелеста. 

Очевидно, що з Києва до Москви все ж таки далі, ніж від Москви до Києва. Тому росіяни наголошують на злочинах українських націоналістів для того, щоб скріпити нашу єдність, а українці згадують за злочини більшовиків, щоб розірвати її. 

Чи має рацію діалектичний матеріалізм, підзабутий на пожовклих сторінках старорежимних вузівських підручників, коли стверджує, що кількість переходить в якість, але сітьовий маркетинг, блимаючи комп'ютерним екраном, напевне провіщає істину — кількість цілком замінює якість. 

Важить не сила аргументу, а частота повторень. Не треба шукати доказів того, що Кучма вбив Гонгадзе, треба багато разів це повторити, і в це повірить навіть Кучма.

 Москва намагається на найбільшій кількості носіїв найчастіше розміщувати інформацію, що українське=фашистське, а Україна скоро розвалиться. 

Якби це була пропаганда для внутрішньо-російського споживання, ми розуміли б, що це лише створення негативного образу демократії для російського телеглядача. Вчити треба на прикладах. Ось що буває з тими, хто не слухається Путіна. 

Проте антиукраїнська пропаганда ведеться Росією і в Україні, і в світі. Навіщо? Навіщо США так довго розповідали світові і собі, який поганий Ірак? 

Росія готує анексію Криму? Не кажіть так, не провокуйте, не лякайте нас — каже телеглядач. Традиційний український спосіб поводитися з загрозою — не помічати її. Ми успадкували цей поведінковий стереотип від тих, хто пережив голод. Ті, хто останню скибку хліба віддавав старому чи малому, загинули, а хто жував під ковдрою, вижив і мав нащадків — нас. І щоб ми вижили, нам не розповідали за тих, хто вмер в тридцятих, жалкуючи, що не пішов до банди у двадцятих. Ситніше конати в бою, ніж від дистрофії. 
Проблема в тому, що, згадуючи голодомор, ми збираємося в жалобні мітинги, а не в банди. Ми виправдовуємося перед Москвою, не помічаємо її погроз, ковтаємо її зневагу.

Якщо ми не здатні вчитися на власному досвіді, чому б не повчитися на досвіді народу, який дав нам Вчення? 
Попервах німці розповідали євреям десь те саме, що росіяни нам. Ніякого Холокосту не було, казали бувші члени гітлерюгенду. І справді, у Другій світовій війні гинули не тільки євреї. Окрім того, євреїв загинуло не найбільше. Злочини нацизму були спрямовані не тільки проти євреїв, але й проти німців. Євреїв знищували не тільки німці, Рейх очолював австрієць (подібно до того, як СРСР очолював грузин). Якась кількість євреїв служила у Вермахті, поліціянтами в гетто, наглядачами в концтаборах. 
Треба зауважити, що західні країни зовсім не поспішали визнавати Холокост геноцидом. Жодних сантиментів до євреїв вони не мали. Америка завертала назад до Гамбургу пароплави з єврейськими біженцями. Британія блокувала Палестину, не даючи змоги євреям тікати туди з окупованої нацистами Європи, тощо. 
Євреї після війни проявили ту наполегливість, яку нині варто проявити нам. Вони теж викликали роздратування своїм вічним плачем. І коли протизаконно викрадали нацистських злочинців з територій інших держав, їм теж загрожували. І знаєте, я таки вважаю, що євреї вчиняли розумніше, ніж нинішня більшість українського суспільства, яка боїться вимагати повної справедливості щодо власних дідів, аби лишень не посваритися з Росією. 

Втративши мільйони в Холокості, євреї не боялися сваритися з усім світом, особливо з тими, хто їх убивав. 
У наших стосунках з Москвою треба нарешті визнати очевидне:

1. Москва фінансує сепаратистів не від того, що нема куди подіти гроші, а саме для того, щоб відібрати у нас території. 

2. Її антиукраїнська пропаганда має вже передвоєнну інтенсивність. 

3. Сепаратисти загострюють мовне питання не з любові до російської мови, а з ненависті до української. Умовляти людей, які нас ненавидять – безсенсово. 

4. Просування НАТО на схід припинене саме з тієї причини, що Європа не хоче втручатися у військовий конфлікт в Криму, що насувається. 

5. Чорноморський флот не має жодної воєнної перспективи. Його єдина функція – служити базою для окупації Криму. 

Чи здатна Україна успішно протистояти Росії у війні? Здатна. Росія нині не в найкращих кондиціях. Близько десяти років вона витратила на пацифікацію Чечні (населення якої в 40 разів менше ніж в Україні). Завдання виконане лише частково. ЗС РФ не найкращим чином проявилися в Грузії (погана координація підрозділів і родів військ, низькі бойові якості особового складу, технічні проблеми, 14 втрачених літаків за три дні, тощо). Москві допомогла подиву гідна боязливість грузинських військовиків та бажання Саакашвілі представлятися світові не бійцем, а страждальцем.

 Україні не доводиться розраховувати на адекватність власного політичного керівництва, проте в усьому світі є актуальною народна війна, саме цей жанр є для нас традиційним. 

Ізраїль отримав поразку від Хезболли в останній Ліванській війні. Взагалі, хоча Ізраїль сильніший за всі арабські держави разом взяті, він постійно віддає арабам землю в обмін на мир. Єврейська держава найсильніша, а палестинці взагалі не мають своєї держави, проте сумніви щодо подальшого існування Ізраїлю залишаються, а в тому, що палестинці в Палестині назавжди, не сумнівається ніхто. Іракська армія не змогла протистояти США, але мало хто сумнівається, що іракські партизани таки витіснять американців з Іраку. Українському народу поки що не вдається мир, проте цілком може вдатися війна, якщо вже нас до неї змусять.

Нервовим сном дрімає Україна. 
І як її поставиш на коліна, 
Не розбудивши копняком під бік, 
Під Тузлу, Севастополь, під Язик. 
Або нехай спала б собі - 
Підніме віки і тоді 
На кого ображатися Росії 
За шило в нирках 
І струну на шиї?

Дмитро Корчинський "Русь свята і Русь підмонгольська" 28/11/2008


Держдума Росії заявляє, що Голодомор не має ознак геноциду

За повідомленням УНІАН, Державна дума Росії заявляє, що Голодомор 1932-33 років не має міжнародно встановлених ознак геноциду.

Як повідомляє інформагентство «Росбалт», про це сказано в заяві Держдуми «Пам`яті жертв голоду 30-х років на території СРСР», на підтримку якого висловилися 370 парламентаріїв.

Депутати, зокрема поділяють з народами колишнього СРСР скорботу «у зв`язку з 75-річчям страшної трагедії — голоду 30-х років, який охопив значну частину території Радянського Союзу, народи якого заплатили величезну ціну за гігантський економічний прорив тих років».

У заяві наголошується, що жертвами голоду стали представники різних народів і національностей, що проживають здебільшого в сільськогосподарських районах СРСР.

Разом з тим російські парламентарії підкреслюють, що «немає ніяких історичних свідчень, що голод організовувався за етнічною ознакою». «Тому трагедія не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду і не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій», — заявляють у Держдумі РФ.

Віддаючи данину пам`яті жертвам трагедії, депутати рішуче засуджують режим, який нехтує життям людей заради досягнення економічної та політичної мети, і заявляють про неприйнятність будь-яких спроб відродження в державах, що раніше входили до складу СРСР, тоталітарних режимів, які нехтують правами і життям громадян.

Як Вам таке???

Я пам"ятаю...

Мабуть цього року на Михайлівській не буде, традиційного (для мене кілька років було обов"язковим ритуалом, як кутя на Різдво) запалювання свічок. Тепер всім байдуже.

Завтра куплю лампадку і піду до пам"ятника. Традиції повинні жити