Чи залишаться в Україні демократія, свобода слова та свобода переконань після обрання нового Президента України?

Янукович з Тимошенко не поступляться один одному. Розрив у другому турі буде незначним. 

Обидва кандидати будуть скликати свої Майдани. Організація третього туру виборів нічого не змінить. 

Схоже, що Віктору Ющенку треба буде стати миротворцем і шукати вихід з глухого кута. 

Але, де ж його знайти? Що скажете? Давайте разом писати рецепт, пані і панове!

І чому саме цього кандидата?

Взятися за написання цієї статті мене зобов’язали гучні і красномовні виступи «наших» політиків, духівників, а подекуди й бізнесменів, які зі всією щирістю вивертають свій інтелект, припудрений пафосом і стверджують наступне:

• ви, як активні громадяни, зобов’язані прийти на другий тур президентських виборів і підтримати одного з двох кандидатів.
• ви не маєте морального права поставити свою відмітку напроти графи «Не підтримую жодного кандидата».

Саме навколо цих двох заяв я буду розвивати свої думки через призму національних інтересів, через досвід предків, яким ми завдячуємо своїм існуванням.

Почнімо. Перший тур президентських виборів дав чітко зрозуміти – наступних п’ять років країною, нами, нашими думками і гаманцями буде керувати чужинець. Іншими словами неукраїнець.. Сумно. Але факт. І тепер ядро проблеми – за кого відати свій голос? Хто кращий? Хто наступних п’ять років краще використає нашу країну, її можливості і людей, що відбудеться з думками і гаманцями тих же людей ?

Прихильники Януковича кажуть: «Помаранчеві показали цілому світу, що в нашій країні можна зробити революцію, заробити на революції і забути про революцію. Помаранчеві перегризлись за гроші, а не за Ідеї, а люди залишились і без того і без іншого. Наш лідер знає якою повинна бути країна, де і кому в ній приготоване місце. Відтак порядок буде. Заставить.».

Прихильники Тимошенко-Григян горланять: «Наш кандидат європейський демократ, вона не судима, не керована Росією, а всі її потуги направлені для добра чесних людей.». Після чого завжди і обов’язково лякають: «Прийде Янукович, вкаже всім де їхнє місце, визначить «панятія» і «закришується» Російським «папою»».

Безумовно щонайменше частково праві і ті і ті. Тільки праві вони виключно для себе і для тих хто їм вірить. Є й такі, судячи з результатів виборів.

Але ж є такі, хто не підтримав жодного з них у першому турі. До числа таких належу і я. Не влаштовують мене ці кандидати. І таких як я, впевнений назбирається не мало.

Я вагався. З одної сторони лідер регіоналів, прийшовши до влади активізує національні сили, які нарешті об’єднаються і стануть на сторожі українства. Дане об’єднання мені до вподоби, тому віддавши свій голос за нього працюю розумом надіючись спровокувати опір. Але є й друга сторона. А що буде, якщо цей опір не підніметься або відбуватиметься не у вигідній для нас площині? Тоді біда. Все що було напрацьовано за роки незалежності буде втрачене.

Все втрачено буде й у випадку, якщо до влади прийде вона. Тільки процес цей буде більш м’якший, замаскований красивими словами і обіцянками, брехнею. На перший погляд не наважуватиметься вести широку антинаціональну роботу у сфері культури, але можливо ще більшими темпами здаватиме Україну у сферах інших. Робота буде провадитись за принципом руко потискання, тобто якщо людині простягнути руку для потискання і відразу дуже сильно стиснути то людина висмикне руку і обуриться. Якщо ж це робити поступово збільшуючи силу, тоді це не так відчутно. Отже результат той самий.

Що ж робити ? Кого слухати ? Мені допоміг визначитись Юрій Шухевич, а я постараюсь допомогти визначитись тобі, любий читачу.

Позиція Ю. Шухевича наступна: «Не біймося вибирати вузьку, тернисту дорогу правди».

А правда така, обидва кандидати безсовісні, брехливі кар’єристи, які ніколи не любили  українську Націю. Їм ближче по духу Москва або Брюсель, але не Україна! Це перше.

Друге. Прийнявши участь у виборах потрібно поставити відмітку навпроти «не підтримую жодного кандидата», цим самим заявивши свою чітку позицію, позицію проукраїнську та ворожу до антинаціональних кандидатів.

Третє. Не залишатися пасивним аполітом, а активізмом розбудовувати організований націоналістичний рух в ім’я Ідеї Нації.

На останок, так щоб запам’яталось скажу: ти можеш не бути націоналістом, але патріотом ти бути мусиш. Ця земля дала тобі життя, і ти їй його все рівно віддаси. Я не сумніваюсь, що в разі потреби ти неодмінно повстанеш проти її кривдників. Подумай добре чи дасть тобі Бог наснаги до боротьби, якщо буде знати, що ти своїм голосом наділив їх правом нищити землю в якій поховані твої величні прадіди.

«Не біймося вибирати вузьку, тернисту дорогу правди» – каже тобі людина, яка за Ідею вільної і сильної України просиділа половину свого життя у темному підвалі, вийшовши з якого на сонячне світло відразу осліпла від спалення сітківки; людина, яку ще маленьким хлопчиком відлучили від батька, матері і сестри назавжди; людина яку не цікавить дорогий одяг, притяжний автомобіль і великий будинок, людину яка залишилася абсолютно сама і єдине чим вона живе це Ідея вільної сильної незалежної України. Він радше втратить життя – але не Ідею! Задумайся.

друг Вихор,

Львівський осередок Організації “Патріот України”

http://sna.in.ua/?p=704#more-704

Чому у серці знов невидима тривога?

І куди далі поведе нас ця дорога?

Де правда і чия у тім провина?

Є наслідки,отже була й причина.

 

І замість того,щоб невпинно нарікати,

Потрібно час від часу логіку включати.

Десятиліттями нам очі закривали,

Святині нищили і віру руйнували.

 

Хіба за рік чи два можливо відновити

Те,що роками намагалися убити?

Самі ж своє майбутнє обираєм.

Хто ж винен,що ми маєм те,що маєм?

 

Назад шляху нема,вперед важка дорога.

То ж,може,час вже навернутися до Бога?

До світла із пітьми уже зробили кроки,

До перемоги залишИлось мало...20років.

 

В священній книзі все давно розкрито,

Хто хоче бачити,для того це відкрито.

З пустелі вийдемо,здолавши перешкоди.

Бо гідні зватися Його святим народом.

 

Ми до мети дійдем під гаслом світлим

Іще у єдності й соборності розквітне

У сонця променях під небом синім

Золотокупольна свята наша Вкраїна.

Вперше світ почув заклики до війни, до антиукраїнської мобілізації російського політичного класу... Звернення «Про небезпеку розвалу Росії»...

Ідеологічні гончаки Кремля Глєб Павловський і Михайло Леонтьєв одержали пропагандистське завдання «закопати Україну». Хоча я й підозрюю, що, можливо, вони неправильно зрозуміли вказівки прем`єр-міністра ракетно-ядерної Росії Путіна про те, що він «не допустить українізації Росії».

Цю фразу «великого і страшного» Володимира Володимировича слід трактувати і розуміти правильно: «Путін не допустить демократизації Росії» – ну, там розділення влади, вільних виборів і ЗМІ, зборів, мітингів, багатопартійності та інших (з точки зору, наприклад, того самого Павловського) «шизоїдних дурниць».

А зараз про інформаційний привід написання рядків, з якими ви, читачу, зараз знайомитеся.
[ Варто дочитати до кінця >>> ]

"Наша державна мета - стати для світу взірцем нового ціннісного, політичного та економічного порядку.

В той час, коли Європа задихається від демократії, Америка гине від споживацького способу життя, світові фінансові системи вкотре потерпають крах - Україна має зробити світоглядний прорив. Збудувати державу, яка стане відповіддю на світову потребу змін і дасть новий цивілізаційний імпульс.

Україна стане лідером слов'янських країн та колискою слов'янських культур.

Прочитати повну статтю члена Правління МГО "Українська Громада" Ольги Ситник можна тут: http://ukrhromada.org/ua/media/quotes-content/id/47/

 

28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні проходив Конгрес Українських Націоналістів, який став епохальною подією в українській історії. На ньому було створено Організацію Українських Націоналістів. Ядром якісно нової організації стала Українська Військова Організація, яку очолював полковник Євген Коновалець.

В єдиний моноліт злилися Українська Військова організація, Легія Українських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді. На чолі ОУН став Євген Коновалець.

Європа 30-50-х років не знала таких прикладів героїзму та самопосвяти, які дала рішуча та героїчна боротьба ОУН. У часи, коли польські шовіністи дедалі нахабнішали на західно-українських землях, а Східна Україна спливала кров`ю під чоботом червоної Москви, коли вільнолюбних українців намагалися перетворити на безправних і безмовних наймитів на своїй землі, постала потужна і безкомпромісна сила, яка поставила за мету здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Читати далі >>>

    7 лютого 2010 року відбудеться другий тур виборів Президента України, який стане вирішальним у затвердженні стратегічного курсу держави.
    Організація Українських Націоналістів (бандерівців) закликає всю українську патріотичну спільноту підтримати українські національні цінності, виплекані віковічними змаганнями українського народу за свободу, самобутність і незалежність.
    У зв’язку з поразкою у першому турі кандидата Віктора Ющенка перед українським народом постало важливе питання: хто буде тепер захищати українські інтереси на державному рівні?
    Тому для усіх виборців, які сповідують національні цінності і дорожать національним суверенітетом, дуже важливо зрозуміти, хто продовжить лінію послідовного відродження України, захисту її демократичності й незалежності.
    Проаналізувавши всі особливості ситуації, що склалась, Провід ОУН (б) відстоюватиме позицію щодо недопущення до влади олігархічного клану Віктора Януковича з його чітко вираженою проросійською програмою. Читати далі >>>