Просто дуже хочеться з кимось поділитись, а найкращий друг зараз далеко.

 Одже почну спочатку щоб все було ясно: я зараз на другому курсі в одному з унівєрів м. Луцька. Перший курс я наймав квартиру і сумліно ходив на всі пари, але мені набридла моя група (просто не люблю людей які кажуть одне, а роблять геть інше), і я написав заяву на вільне відвідування. Зараз я приїджаю на навчання два рази в тиждень і майже не бачу як мої одногрупники поливають одне одного брудом (але замітка не про це).

Через те що я рідко зявляюсь в університеті, я майже не бачу першокурсників. І ось коли я приїхав на навчання, і їхав маршуткою до свого унівєру, на одній із зупинок в автобус зайшла вона... Звичайно що я звернув на неї увагу, тому що вона була не така як всі, не наче з іншої країни. Спробою описати: темне волося, маленька на зріст-десь 160-170см, але видно що вже не школярка. Загалом звичайна дівчина, якби не одна особливість, вона мулатка. Незнаю чому але це мене найбільш  привабило і зацікавило.  Заплативши за проїзд вона пройшла далі в салон маршутки і сіла десь далеко по заду мене. Я ж повернув голову до вікна і задумався про щось своє. Яке ж було моє здивування коли вона вийшла на кінцевій (кінцева це мій універ). Вона швидко зайшла в приміщення, а я залишився на дворі бо вирішив зачекати свою одногрупницю, яку я помітив їхавши в маршутчі. Того дня я її більше не бачив, і тому якось забувся про неї. Приїхавши  наступного разу на одній з перерв я зустрівся з нею поглядом на на сходах. Мене за чарував її погляд, її облича, і якись не звичайний спокій в її очах. І я зрозумів що хочу бути з нею!

Я навіть не знаю її ім"я, знаю лише що вона навчається в моєму унівєрі на 1 курсі. Звичайно можна підійти і  сказати їй про свої почуття, але є дві проблеми.

Всі подібні історії закінчувались однаково, мені просто набридли обломи!

І друга: Я живу за 80км від Луцька і просто фізично не можу кожний день туди їздити.

Ось така історія. Галіма штука Кохання

 - Того дуба, під яким я

Тебе полюбила,

Вчора вранці, - каже жінка, -

Блискавка спалила.

Вмить зайнявся. Як солома.

Полум`я до неба...

Чоловік крізь зуби буркнув:

- Так йому і треба!

 

Анатолій Кордюк

                                                                          

       

                                          

 

...почуття... 
так легко стало, бо дуже ж довго вони, падлючі, не хотіли здихати...   я навіть почала думати, що вони безсмертні... ан ні ж - брехня і зрада змили все до чиста...
... дивно, що поганого нічого не залишилося (ну там ненависті чи бажання помсти)... тільки одне велике полегшення... і очікування чогось нового і гарного...  
ура, товаріщі!  танцюють всі!

до речі, мене тут довгенько не надто було видно (не той настрій був) і можливо ще деякий час так само буде... (ну, ви ж розумієте, - особисте життя))...

Ти - пристрасть, ти - ясний вогонь.
Кохай, палай, не охолонь!
Вулкан, безодня, вир - то я.
Тепер,  навік - лише твоя.
      Злітаймо вдвох! Щасливими будь -
      Так хочу я. Про сум забудь!
      Палай, радій, не охолонь -
      Кохання пий з моїх долонь!

пропонуємо варіанти...

"Дівчино, а чому Ви не вагітні?!" на це питання дівчина опускає очі додолу червоніє та замислюється.
На це питання людина, яка його задала може получити безліч відповідей від грубого "А іди ти.." до ввічливого "Тому що нема гідного чоловіка".
Дівчина і рада б народити та заважає безліч чинників, які на жаль ще існують у нашій країні нестабільність, немає коштів і врешті решт немає гідного чоловіка.
Та колись, коли дійсно прийде її час вона відповість лагідною посмішкою чоловіку своєму чоловіку: Тому що шукала тебе!

- Ах, Любовь! Я так мечтаю быть такой же, как и ты! - Восхищённо повторяла Влюбленность. Ты намного сильнее меня.
- А ты знаешь, в чём моя сила? – Спросила Любовь, задумчиво качая головой.

- Потому что ты важнее для людей.
- Нет, моя дорогая, совсем не поэтому, - вздохнула Любовь и погладила Влюблённость по голове. – Я умею прощать, вот что делает меня такой.


- Ты можешь простить Предательство?
- Да, могу, потому что Предательство часто идёт от незнания, а не от злого умысла.

- Ты можешь простить Измену?
- Да, и Измену тоже, потому что, изменив и вернувшись, человек получил возможность сравнить, и выбрал лучшее.

- Ты можешь простить Ложь?
- Ложь – это меньшее из зол, глупышка, потому что часто бывает от безысходности, осознания собственной вины, или из нежелания делать больно, а это положительный показатель.

- Я так не думаю, бывают ведь просто лживые люди!!!
- Конечно бывают, но они не имеют ни малейшего отношения ко мне, потому что не умеют любить.

- А что ещё ты можешь простить?
- Я могу простить Злость, так как она кратковременна. Могу простить Резкость, так как она часто бывает спутницей Огорчения, а Огорчение невозможно предугадать и проконтролировать, так как каждый огорчается по-своему.

- А ещё?
- Ещё могу простить Обиду – старшую сестру Огорчения, так как они часто вытекают одно из другого. Я могу простить Разочарование, так как за ним часто следует Страдание, а Страдание очищает.

- Ах, Любовь! Ты действительно удивительна! Ты можешь простить всё-всё, а я при первом же испытании гасну, как догоревшая спичка! Я так завидую тебе!!!
- И тут ты не права, малышка. Никто не может прощать всё-всё. Даже Любовь.

- Но ведь ты только что рассказывала мне совсем другое!!!
- Нет, то о чём я говорила, я на самом деле могу прощать, и прощаю бесконечно. Но есть на свете то, что не может простить даже Любовь.
Потому что это убивает чувства, разъедает душу, ведёт к Тоске и Разрушению. Это причиняет такую боль, что даже великое чудо не может излечить её. Это отравляет жизнь окружающим и заставляет уходить в себя.

Это ранит сильнее Измены и Предательства и задевает хуже Лжи и Обиды. Ты поймёшь это, когда столкнёшься с ним сама. Запомни, Влюбленность, самый страшный враг чувств – Равнодушие. Так как от него нет лекарства.