хочу сюди!
 

Маришка

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 35-53 років

Замітки з міткою «порошенко»

Епоха відкритості

П'ятий президент України Петро Порошенко хотів розкрити громадськості та засобам масової інформації деталі свого допиту в Державному бюро розслідувань.

Про це в коментарів "Прямому" повідомив депутат від "Європейської Солідарності" Артур Герасимов.

"А в тому, що стосується секретності, то хотів би сказати, що Петро Порошенко звернувся до ДБР, щоб відкрито показати всю інформацію, які питання задавалися, які були відповіді, щоб все, що турбує громадськість, було відкрито розповсюджено. Була отримана негативна відповідь, ДБР заборонило команді Порошенка розповсюджувати для журналістів та громадськості. Але, тим не менше, якимось "дивним" чином ця інформація з'являється у пана Портнова", - зазначив Герасимов.

Джерело

Почему проиграл Порошенко?


Народная мудрость гласит: «Каков поп – таков приход».
Долгое время, сталкиваясь каждый день с примитивной пропорошенковской пропагандой на улице, в соцсетях, СМИ и телеканалах, я искренне был уверен, что это – часть пиар-кампании противников уже экс-президента. Ну нельзя же вести такую кампанию, которая наносит удары по собственному рейтингу!
Поэтому я, как и большинство украинцев, с нетерпением ждал дебатов, чтобы увидеть «настоящую» пиар-программу Порошенко. Но моему изумлению не было предела, когда из уст ПетроЛяксеича полились чуть ли не «мемовые» тезисы порохоботов из соцсетей! Невероятная правда – что это и есть его пиар-кампания – оказалась правдой!
Именно тогда, уже с первых минут дебатов, я понял, что Порошенко безнадежно проиграл – и нет ему спасения.
Но как такое могло произойти? Экс-президент больше любых других кандидатов за всю историю украинских выборов потратил на собственную пиар-кампанию. Он обладал административным ресурсом, у него в друзьях был европейский и американский истеблишмент – профессиональные политики, способные дать дружеский совет. Что же помешало Порошенко организовать качественную пиар-кампанию, обратиться к успешным пиарщикам?
Ответ прост – три взаимосвязанных фактора: самодурство, жадность и кадры.
О паталогической жадности Порошенко не раз упоминали его соратники, да и прослеживалась эта черта даже во внешнем виде – ношение старой и грязной обуви еще во время работы в ВР, рваные носки, безразмерные мятые костюмы – в бытности президентом. Может ли такой человек нанять дорогих специалистов для своей пиар-кампании? Конечно, нет – он будет работать на количество, совершая регулярные, но небольшие денежные вбросы на простейшие моменты – чтоб о нем просто писали хорошо. Что-то вроде раздачи гречки пенсионерам. Но кто же будет работать «за гречку»? Пожалуй, лишь самые лояльные к нему граждане.
К таковым относятся либо его ближайшее окружение на высших должностях, пришедшее во власть благодаря ему, либо те, кто «поимел профит» от его реформ. Из всех «действительных» реформ на ум приходит лишь Томос и упрощение визового режима с ЕС. Учитывая, что от дел духовных «поиметь профит» человеку в принципе невозможно, остается «безвиз» – и вот уже вырисовываются потенциальные кадры-порохоботы, наиболее лояльные Порошенко – заробитчане в Западной Украине и небольшая прослойка среднего класса. Именно поэтому во Львовской, Тернопольской и Ивано-Франковской областях в обоих турах победил экс-президент.
Вот только кроме лояльности нужны еще профессиональные навыки, если ты хочешь провести успешную пиар-кампанию. Предвыборная кампания – это целая наука и искусство, а не состязание в том, чей электорат перекричит электорат противника – в прямом и переносном смысле.
Поэтому, повторюсь, на одной лояльности далеко не уедешь.
Особенно, если она подкреплена самодурством, признающим лишь одну форму лояльности – лизоблюдство.
Апофеозом самодурства Порошенко, опять же, стали дебаты. Манеры, поведение, пропитанные неуважением к оппоненту, ведущим, организации, постоянный крик и буквально светящаяся самоуверенность и надменность – худшего набора качеств и врагу не пожелаешь. Да, экс-президент говорил почти без бумажки – но импровизация, как оказалось, не его конек. Вставание на колени, которое потом пришлось объяснять, приход на сцену оппонента, таскание с собой ветеранов-инвалидов, пение гимна в то время, как модератор – главный на сцене, по факту – делает официальное объявление…
В общем, лучше бы читал.
Но, опять же – как такое могло произойти? Что случилось с тем Порошенко времен Майдана, который был рассудительным, прагматичным – настоящим гласом разума среди кипящих страстей?
Когда тебя окружают лизоблюды, способные лишь писать хвалебные оды тебе и объявляющие любую критику в твой адрес происками врагов извне – со временем ты сам начнешь верить в то, что они пишут. И вживаться в эту роль.
Порошенко утонул в «мирке», созданным его лизоблюдами. Утонул без шансов вынырнуть обратно в реальности.
В реальности, где проходили выборы, и был украинский народ, а не только порохоботы.

Жизнь в Украине при Порошенко



оставлю здесь для себя и не только....
Чтобы не разводить флуд и *овномет - коменты отключены.

Новітня історія України


Історія яку я вам вчора пообіцяв і яку не хотів розповідати з очевидних причин до кінця виборів:
В кінці інтерв’ю яке Порошенко дав нам на борту літака, між Берліном і Парижем він згадав про нашого колегу Тараса Процюка і про те що коли він, будучи секретарем РНБО відвідував Ірак в 2005 р, то поїхав на місце загибелі Тараса, в готель Палестина.
Про деталі цієї поїздки мені колись розповідав один з тих хто займався безпекою Порошенка в цій поїздці.
В 2005 в Багдаді було дуже погано. Підриви авто на фугасах і атаки на кортежі котрі пересувались містом були досить частими. В основному все керівництво Іраку й коаліційних сил знаходились в одному укріпленому кварталі, під охороною американських військових, т. зв. «Зеленій зоні».
За її межі без потреби старались не виїжджати. Готель Палестина де в квітні 2003 загинув Тарас знаходився поза межами Зеленої зони, і туди треба було їхати не дуже безпечними вулицями Багдада. Американські секьюриті були геть не в захваті від такої ідеї, але погодились. По дорозі Порошенко попросив заїхати кудись купити квіти щоб покласти на балконі готелю де загинув український журналіст.
Поїхати шукати квіти. В Багдаді.
Коли переїзд з точки А в точку Б сам по собі є досить ризикованою операцією.
Є речі, вчинки які викликають повагу. Для мене це один з них.
Був і ще один. Після повернення з Іраку Порошенко зустрівся з батьками Тараса і передав їм досить значну суму грошей. Своїх. Не бюджетних. Без камер і піару. При цьому були присутні двоє людей які приїхали з ним і троє близьких друзів Тараса, через яких було організовано зустріч.
Ось така історія. Чомусь захотілось поділитись після вчорашнього виступу президента в його штабі.

Трохи про вибори. Зкомунизжене

Выбирали себе президента
Идиоты, раззинув мечталки:
Ноль налогов, зарплата повыше,
и халявной гора социалки.

Растаможка на шару, хайвеи,
Русский мир и тарифы пониже.
Всех барыг посадить непременно!
Хер потверже, и стул чтоб пожиже.

Но реальность, жестокая сука,
Больно бъет по тупому хлебалу!
Потому что ЗЕленая кукла
Нихрена вам не обещала.

© Микита Купріянов

Екзит-пол ай.юа...

1. Разом ми - сила, тому кому не шкода - прошу поплюсити профіль https://narod.i.ua/user/1848235/ , порохоботи в мінуси загнали.
2. Увага - питання: хто як голосував? 

54%, 45 голосів

23%, 19 голосів

7%, 6 голосів

16%, 13 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Это не фейк!

Ну, спробуємо ще раз підсумувати.

5 років "розкрадання армії" перетворюють 5000 голих і босих бійців, що їх годують, одягають та лікують волонтери, на 10-ту за силою армію Європи, із сучасним озброєнням, спорядженням, гуртожитками та ін.

5 років "мародерства" в "Оборонпромі" дають "Вільху", "Нептун", "Квітник", "Берест" та іншу високотехнологічну зброю.

5 років "страшної корупції" забезпечують повний перехід державних закупівель у прозору систему електронних аукціонів, що, в свою чергу, забезпечує економію мільярдів бюджетних гривень; приносить в бюджет дівіденди від компаній на кшталт "Укрнафти", котрі їх ніколи не сплачували.

5 років "знущання з простого народу" призводить до підвищення мінімальних зарплат (як наслідок - переходу зарплат з тіньових у білі), підвищення пенсій, відпрацювання системи субсидій, зростання майже вчетверо місцевих бюджетів.

5 років "офшорів" Президента знаменуються сплатою лише у 2018 році 2 млрд. грн до бюджету від "Рошен" та 1,2 млрд. грн на потреби АТО.

5 років "розвалу банківської системи Гонтаревою" відгукуються доларом, що підскочив у 2015-му, впав, трохи посмикався і 2 роки сидить собі здебільшого у коридорі 26-28, і що характерно - не падає разом із російським рублем. (І до речі - хто коли останній раз чув про "обнальників"?).

5 років "домовленостей з Путіним" та "небажання завершити війну" призводять до багатомільярдних втрат Росії від санкцій, іще багатомільярдних втрат Газпрому за рішенням арбітражу, позовів по Криму, МН-17 та ін...

Парадокс? Парадокс!
Дисонанс (когнітивний)? Для багатьох - ні!

Тому що 5 років некритичного споживання ворожої пропаганди, нерозпізнавання пропаганди, що її замасковано під "боротьбу з корупцією", "свободу слова", "продовження справи Майдана" - роблять з громадянина овоч.