Ти знаєш що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Печінка твоя єдина,

Сердце твоє єдине,

А нирки у тебе дві.

складно ходити по колу...

в однобіч один поворот.

нахилена доля додолу,

а звідси не видно висот...

---

гартована словом і сталлю

не згасне душа, хоч німа...

в двобої з чиєюсь мораллю,

чи може з собою сама?

---

потрапила думка в тенета,

в просякнуту стрілами ціль...

витоптую по кілометру,

стежину крізь буднішній рій...

---

прорватись, не вперше, так завжди

живем і щодня знову в бій...

шукаємо Всесвіту правду...

і рвемо навколишню цвіль...

Капля за каплей струится серебряный свет.
Метка за меткой внизу растворяется тьма.
Стая за стаей проносятся станции лет...
Это зима, моя девочка, это зима.
Старая сказка про город на сером песке,
Вечная повесть о жизни, где смерти назло
Сердце заходится криком в беззвучной тоске...
Нам повезло, моя девочка, нам повезло.

Звёздочка ясной удачи нам светит в ночи,
В гнёздышке - белая ласточка. Мир невесом...
В ласковом небе растаял огарок свечи.
Это не сон, моя девочка, это не сон.
Всё будет так, как захочешь - ты только поверь!
Счастье возможно, и каждый, кто ищет, найдёт!
Бьётся и мечется сердце, как раненый зверь...
Это пройдёт, моя девочка, это пройдёт.

Всё, что нам нужно - всего лишь немножко тепла,
Звёздное небо и радуга в ярких цветах...
Чувствуешь - птица удачи раскрыла крыла!
Пусть будет так, моя девочка, пусть будет так!
Пусть золотая пурга нас по свету несёт,
С места срывая, лишая покоя и сна!
Ангел-хранитель в пути и, конечно, спасёт...

Скоро весна, моя девочка, скоро весна...

САПИРО ВИКТОР

Сто літ минуло. Я вернувсь

Із темряви на землю знову

Замружив очі.Похитнувсь,

В полон узятий новизною...

Аж чую...

               шелестить трава,

Струмок свої джеркоче вірші

'' Я вас люблю..." -звучать слова

І світяться,не застарівши...

Тисячоліття пропивло

Що пам'ятав я -замело

Пісками всіх часів новітніх

Та зорі плачуть все одно

Дізнавшися,що сонце вийде

А люди-так було давно -

З любов'ю навпіл ділять відчай...

Я встиг. І повернувся знов.

За спиною лишилась вічність

Світ дивиться в нове вікно

І знову світ,як завше, інший

Але ж-

           біліє нам зима

І квіти в лузі світяться сонно

Любов одвічна - жива

Вона,можливо, наша совість.

"Мамочка" Убайт Раджаб

Кто пpишёл ко мне с yтpа?
Мамочка.
Кто сказал: «Вставать поpа»?
Мамочка.
Кашy кто yспел сваpить?
Мамочка.
Чаю - в пиалy налить?
Мамочка.
Кто косички мне заплёл?
Мамочка.
Целый дом один подмёл?
Мамочка.
Кто цветов в садy наpвал?
Мамочка.
Кто меня поцеловал?
Мамочка.
Кто pебячий любит смех?
Мамочка.
Кто на свете лyчше всех?
Мамочка.

******
"Аленький цветочек-огонек" Елена Благинин

Все хожу, все думаю, смотрю:
«Что же я завтра маме подарю?
Может, куклу? Может быть, конфет?»
Нет!
Вот тебе родная, в твой денек
Аленький цветочек-огонек!

******
Мама долго хлопотала:
Все дела, дела, дела…
Мама за день так устала,
На диване прилегла.
Я ее не буду трогать,
Только возле постою.
Пусть поспит она немного -
Я ей песенку спою.
К маме стану я поближе -
Очень я ее люблю!
Жалко только, что не слышит
Мама песенку мою.
Нету песенки чудесней.
Может, спеть погромче мне,
Чтобы маме эту песню
Слышно было и во сне?..

*******
"Посидим в тишине" Е. Благинина

Мама спит, она устала…
Ну, и я играть не стала!
Я волчка не завожу,
Я уселась и сижу.
Не шумят мои игрушки,
Тихо в комнате пустой.
А по маминой подушке
Луч крадется золотой.
И сказала я лучу:
- Я тоже двигаться хочу!
Я бы многого хотела:
Вслух читать и мяч катать,
Я бы песенку пропела,
Я б могла похохотать,
Да мало ль я чего хочу!
Но, мама спит, и я молчу.
Луч метнулся по стене,
А потом скользнул ко мне.
Ничего, - шептал он будто,-
Посидим и в тишине!..

******
"Мама" Костас Кубилинскас

Мама, очень-очень
Я тебя люблю!
Так люблю, что ночью
В темноте не сплю.
Вглядываюсь в темень,
Зорьку тороплю.
Я тебя всё время,
Мамочка, люблю!
Вот и зорька светит.
Вот уже рассвет.
Никого на свете
Лучше мамы нет!

*******
"Все мамы скучно так живут"
В. Егоров

Все мамы скучно так живут -
стирают, гладят, варят.
И их на елки не зовут,
подарки им не дарят.
Когда я вырасту большой,
Я тоже буду мамой.
Но только мамой холостой,
А не мужнячей дамой.
Куплю я новое пальто
Под цвет пунцовой шляпе.
И никогда и ни за что
Я не женюсь на папе.

******
"Не обижайте матерей" Виктор Гин

Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.
Перед разлукой у дверей
Нежнее с ними попрощайтесь.
И уходить за поворот
Вы не спешите, не спешите,
И ей, стоящей у ворот,
Как можно дольше помашите.
Вздыхают матери в тиши,
В тиши ночей, в тиши тревожной.
Для них мы вечно малыши,
И с этим спорить невозможно.
Так будьте чуточку добрей,
Опекой их не раздражайтесь,
Не обижайте матерей.
На матерей не обижайтесь.
Они страдают от разлук,
И нам в дороге беспредельной
Без материнских добрых рук -
Как малышам без колыбельной.
Пишите письма им скорей
И слов высоких не стесняйтесь,
Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.

---

Рух постійної незворушності,

Стіни явності чи незнаності,

Порозкидані в хаотичності,

Чи бажаності, чи жаданості...

---

Повичепувані з недосяжності,

Повідривані від конфліктності,

Віднаближені рифми дальності,

Безпитальної  відповідності...

---

Ейфорія кипить значимістю,

Ноти поруч від мелодичності,

Воля збуджена часу невпиністю,

Звичне бачити дано у дивності

---

Комутована філотеорія,

З протирічністю і глобальністю

У сюжетності там де ти де я

Живемо часто-густо спонтанністю

---

Присмак думки в приємній розмитості

Під прозорістю поряд у щиростях...

Книга поки не в стані рокритості,

Але назва вже в літерних вищостях...

...............сяйво твоє крізь віки й території всесвітом скрізь розливається повінню... .....грієш теплом свого серця з над обріїв .....погляд сплітаєш із сестрами-зорями...

--- Вібрації нотних покликів Змішані разом з бажаннями, Стрічаються десь із думками, Десь поміж знаками оклику... --- Сніг чи то іній іронії В позиції понад абстрактності Не хочеться контрареакції, Позамобільної дальності --- Смутки потонуть у променях, Зложаться в стислі відтворення... Не хочеться близької сталості, Хочеться вільного подиху --- Щоб вітер в лице і нашвидкості, Щоби серце із майже реальності... Разом і так щоб без поруху, Без зайвої екстрареальності --- Огорнута теплою хвилею, Притягує просто наявністю, Вона понад піною білою, Понад пісками банальності... --- ----- --------- ------------- P.S. моїй хорошій інтернетній співбесідниці просто хорошій людині............... і загалом усім...

В житті буває все не так,
А може й так, але не зовсім...
Це добрий чи поганий знак,
Та знову осінь, знову осінь...

Ах, як любила я колись
Під дощ осінній сумувати ,
І мрії ті, що не збулись,
В клубочок спогадів снувати.

І на заплаканім вікні
Покірно в"януть хризантеми,
І дощ нашіптує мені
Цікаві й нецікаві теми.

Ти не питай, чому сумна,
Чому тобі не розказала,
Як я в тій осені одна
Колись без тебе раювала.

В житті буває все не так,
А може й так, але не зовсім...
Осінній дощ - то добрий знак.
Чого без нього варта осінь?

Дивилась осінь у вікно,
Над жовтим листям чаклувала,
Все те, що так було давно,
В клубочок спогадів звивала.

Вона десь там, у Львові проживає,
А я на Волині, у забутій глушині.
Вона когось дуже пристрасно кохає,
А я сиджу в кімнаті, в самоті.
Вона яскрава, немов сонце,
І любить осінь, так само як і я,
Якщо чесно трішки хочу
Щоб вона була моя!