хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «вірш»

Змах крил стрімкий

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)



Над містом...

ще вірш з "сонного" циклу"smile

Із напівсутінків дрімота виринає,

На підвіконні, ніжки звісивши, сидить

В лінивій позі. Важко позіхає -

До сну скликає тих, хто ще не спить.

                   Наспівує у вушка колискову,

                  У вічі сипле сонним порошком,                   Казки розповідає волошкові,

                  І дзиґ вкрива дрімотним кожушком.

Зірки з торбинки щедро розсипає -

Це - казко-диво-чаро-мрійні сни.

Над містом - ніч. І метушня вгаває...

Зірки ясні над містом - сни рясні...

 

23.07.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299780

Човником Місяць...

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299794

       

В дитинство

В дитинство на хвильку... Босоніж у луки,

До неба, мов крила, розкинувши руки.

І верхи на вітрі здійнятись під хмари

Й пасти ту хмаринкову білу отару.

                     Забігти в рясні споришевії роси,

                     Радіти із жайвором дзвінкоголосо,

                     Навчити літати жовтеньке курчатко...

                     В дитинство на мить... Знову - мавка-дівчатко...

 

20.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)





Розлука сипле сіль…

Попелюшка :: Розлука сипле сіль…

Колеса  стукають,  як  серце, А  серце  стомлене  болить. О,  швидше  б  пережити  все  це, Розлуку  в  зустріч  перелить. П'ю  зварену  тобою  каву, А  ти,  мабуть,  вже  п'єш  мій  чай... Сюжетну  лінію  цікаву Продовжуй,  але  не  кінчай. В  сусідньому  купе  хлопчина Свою  політику  веде Про  те,  чи  буде  Україна І  якщо  так,  то  буде  де? В  мені  тривоги  поєднались За  Україну  і  за  нас. Нам  щастя  зустрічі  дісталось В  складний  неоднозначний  час. Та  й  чи  були  у  України Легкі  шляхи,  легкі  часи? То  гніт,  то  боротьба,  руїни, Терпіння  в  Бога  лиш  проси... Такий  от  біль,  такі  от  рани, На  них  розлука  сипле  сіль. Але  ж  ми  сильні,  мій  Коханий, Засяє  сонце  крізь  тумани, І  ще  настане  час  весіль..rose

Рожевий сайт сучасної поезії  Клуб поезії , автор: Попелюшка.

Омиті золотом церковні бані....

побачне фото надихнуло на створення/

дякую авторові Greg

У сонці скупані церковні бані,

Осяяні - "Осанна!" - Богові підносять...

               Навпроти - суд, насуплена будівля.

              І осяває храм золотоверхий

              Похмурість вікон віддзеркаленням своїм!

 

14.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Маля та сонечко






Невеличка сценка, побачена мною напередодні,

породила бажання перенести це на папір, і в інтернет-простір

Здивовано-щасливі оченята:

- Бабуню, СОНЕЧКО на квітці! -

Безцінний скарб затиснувши в долоньці,

Хлоп'я щебече, дивом промениться...

Дитя - Дослідник Світу, Гість Небесний.

13.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Зійшлися разом...

 

                                  Попелюшка :: Зійшлися разом колишня і майбутня …  :Колобки:Дарю цветочек:

Та  мить  була  цікава  й  незабутня,
Неначе  зупинився  часу  плин…
Зійшлись  разом  колишня  і  майбутня,
А  поміж  ними  їхній  спільний  Він.

«А  я  молодша»,  -  думала  колишня…
«Вона  молодша,  але  ж  вже  не  з  Ним»…
І  сперечались  подумки  дві  грішні,
Неспокоєм  поєднані  одним.  

Одна  пригадувала  дні  щасливі,  
Що  з  ним  колись  в  любові  провела,  
А  доля  так  чомусь  несправедливо
Взяла  та  й  назавжди  їх  розвела.

А  у  другої  ледь  тремтіли  руки,
Коли  вона  їм  каву  принесла…
За  посмішкою  заховала  муки,
Та  посмішка  нещирою  була.  

Одна  пішла,  допивши  чорну  каву,
А  друга  лиш  зітхнула  навздогін,
Обом  було  і  прикро  і  цікаво,
Що  відчував  при  тому  всьому
 Він?

                            :Колобки:Дарю цветочек:

Рожевий сайт сучасної поезії  Клуб поезії , автор: Попелюшка.

Не тримірний простір

Відірвусь від монітора,
Піду погуляю,
В поле рідне,що просторе
Без кінця і краю.
В ліс зайду, де дзвін струмочків
чути стоголосий.
Тут таке все справжнє,гарне
не тримірний простір.
Щоб нову клавіатуру 
Не бити спозаранку
Візьму ручку,напишу все
на старому бланку.
Напишу про те,як хочу
Все назад вернути,
Ті яскраві дні допоки
не прийшов комп'ютер 

Троянда на смітті

rose Попелюшка :: Троянда на смітті rose

Хто  може  пояснити,  чом  так  вийшло
І  чи  у  когось  буде  каяття?
Красиву,  свіжу,  дорогу  та  пишну
Хтось  викинув  троянду  на  сміття.

Вона  цвіла,  така  п’янка  та  рання,
І  пелюстки  аж  сяяли  в  росі.
О  як  вона  чекала  на  кохання
У  всій  своїй  принаді  і  красі.

До  неї  вже  чиїсь  тягнулись  руки,
Та  їх  вона  колола  без  жалю.
Аж  від  солодкої  здригнулась  муки,
Коли  почула  трепетне  «люблю».

Довірилась  і  колючки  сховала,
У  посмішці  відкрила  пелюстки,
І  вже  чиясь  рука  її  зламала,
Так  необачність  їй  далась  взнаки.

А  я  красуню  захищу  від  віхол,
Зігрію  і  додому  віднесу.
Не  зламуйте  троянди  задля  втіхи,
Нехай  дарують  світові  красу.

rose

Рожевий сайт сучасної поезії  Клуб поезії , автор: Попелюшка.