Змах крил стрімкий
- 30.07.10, 23:37
Межа між небом і земною твердю.
Мить невловима – між життям і смертю.
Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.
Змах крил один стрімкий – політ до волі.
30.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Межа між небом і земною твердю.
Мить невловима – між життям і смертю.
Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.
Змах крил один стрімкий – політ до волі.
30.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
ще вірш з "сонного" циклу"
Із напівсутінків дрімота виринає,
На підвіконні, ніжки звісивши, сидить
В лінивій позі. Важко позіхає -
До сну скликає тих, хто ще не спить.
Наспівує у вушка колискову,
У вічі сипле сонним порошком, Казки розповідає волошкові,
І дзиґ вкрива дрімотним кожушком.
Зірки з торбинки щедро розсипає -
Це - казко-диво-чаро-мрійні сни.
Над містом - ніч. І метушня вгаває...
Зірки ясні над містом - сни рясні...
23.07.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299780
присвята моїй любій доні
Човником Місяць у Всесвіт пливе,
Сон тихий лагідний доню гойдає.
Сон - світ чарівний, де казка живе -
Звідти щоночі вона прилітає.
Очі заплющуй, у путь вирушай,
В мандри - країною мрій та чудес!
Віру в дива, доню, не залишай!
Спи, янголя - подарунок небес!
22.07.2010
В дитинство на хвильку... Босоніж у луки,
До неба, мов крила, розкинувши руки.
І верхи на вітрі здійнятись під хмари
Й пасти ту хмаринкову білу отару.
Забігти в рясні споришевії роси,
Радіти із жайвором дзвінкоголосо,
Навчити літати жовтеньке курчатко...
В дитинство на мить... Знову - мавка-дівчатко...
20.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Попелюшка :: Розлука сипле сіль…
Колеса стукають, як серце, А серце стомлене болить. О, швидше б пережити все це, Розлуку в зустріч перелить. П'ю зварену тобою каву, А ти, мабуть, вже п'єш мій чай... Сюжетну лінію цікаву Продовжуй, але не кінчай. В сусідньому купе хлопчина Свою політику веде Про те, чи буде Україна І якщо так, то буде де? В мені тривоги поєднались За Україну і за нас. Нам щастя зустрічі дісталось В складний неоднозначний час. Та й чи були у України Легкі шляхи, легкі часи? То гніт, то боротьба, руїни, Терпіння в Бога лиш проси... Такий от біль, такі от рани, На них розлука сипле сіль. Але ж ми сильні, мій Коханий, Засяє сонце крізь тумани, І ще настане час весіль.. Рожевий сайт сучасної поезії Клуб поезії , автор: Попелюшка. |
побачне фото надихнуло на створення/
дякую авторові Greg
У сонці скупані церковні бані,
Осяяні - "Осанна!" - Богові підносять...
Навпроти - суд, насуплена будівля.
І осяває храм золотоверхий
Похмурість вікон віддзеркаленням своїм!
14.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Невеличка сценка, побачена мною напередодні,
породила бажання перенести це на папір, і в інтернет-простір
Здивовано-щасливі оченята:
- Бабуню, СОНЕЧКО на квітці! -
Безцінний скарб затиснувши в долоньці,
Хлоп'я щебече, дивом промениться...
Дитя - Дослідник Світу, Гість Небесний.
13.07.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Попелюшка :: Зійшлися разом колишня і майбутня …
Та мить була цікава й незабутня,
|
Попелюшка :: Троянда на смітті
|