хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «поэзия»

И у меня есть то к чему душа стремится.

У каждого из нас на свете есть места,
Куда приходим мы на миг уединиться,
Где память, как строка почтового листа,
Нам сердце исцелит, когда оно томится. (Фадеев Л.)

И у меня есть то к чему душа стремится.
Есть тот уютный холм, где хочется молиться.
И оглянувшись в круг во мгле остался сам.
Смотрю на церковь я, душа вся к небесам.

Зачем в открытое окно Вы любовались пароходом?

Друг скинул ссылку, понравилось:

Зачем в открытое окно
Влетает камень с перламутром? 
Зачем таким ненастным утром
Я наливаю вам вино?

Зачем в открытое окно
Влетает перебор гитары
И едкий дым чужой сигары -
Той, что докурена давно?

Зачем в открытое окно
Влетают ангелы разлуки?
Зачем, заламывая руки
Вы с плеч снимали кимоно?

Зачем в открытое окно
Бросает вихрь листву каштана
И молодого капитана
Вы обнимаете смешно?

Зачем в открытое окно
Влетает раненая птица?
Любовь не может вечно длиться – 
Ей повториться не дано!

Зачем в открытое окно
Вы любовались пароходом, 
Который с розовым восходом 
Уйдет в последний рейс на дно?

                          Э. Гольцано

Конкурс -"Продавец вечности"

Неожиданно для меня участников получилось много и теперь нужно всех собрать. Включаю всех, кто решил участвовать. Если кого-то пропустила - пришлите ссылку -включу. Возможно появятся заметки, когда меня не будет на сайте - приду - всех допишу. Голосовать предлагаю не голосовалкой, а в коментах и не одно имя называйте, а три лучших на ваш взгляд. Подсчет голосов будет честный, любой сможет пересчитать самостоятельно. Бутьде объективны, голосуйте не только за друзей, но за всех, чья заметка понравилась.
Итак, по времени выхода заметки.

список закрыт. 


Простое стихотворение



Дождик лил как из ведра.
Я открыл калитку
И увидел средь двора
Глупую Улитку.

Говорю ей: — Посмотри,
Ты ведь мокнешь в луже.
А она мне изнутри:
— Это ведь снаружи...

А внутри меня весна,
День стоит чудесный! —
Отвечала мне она
Из скорлупки тесной.

Говорю: — Повсюду мрак,
Не спастись от стужи!
А она в ответ: — Пустяк.
Это ведь снаружи...

А внутри меня уют:
Расцветают розы,
Птицы дивные поют
И блестят стрекозы!

— Что ж, сиди сама с собой! —
Я сказал с улыбкой.
И простился со смешной
Глупенькой Улиткой.

Дождь закончился давно.
Солнце — на полмира...
А внутри меня темно,
Холодно и сыро.

Автор: Андрей Усачёв

Бог .

Бог .

   Я не знаю как она его сама назвала, постеснялся чётт поинтересоваться, потому пусть будет в моей варриации 

Бог .

  Класс — вот это да, просто вынесло мозг напроч, Неужели так возможно круто написать , Я не люблю поэзию вообще, особенно чужие рифмоплётства, особенно когда они и вовсе ни о чём, но здесь — не знаю ,   оцените сами 

Екатерина Шунихина .

Я встретился с Богом впервые в штате Висконсин, в начале осени,

Он много смеялся, курил, говорил, что Его, дескать, тоже бросили,

Говорил, не волнуйся, прорвемся, где наша не пропадала,

Я запомнил тогда глаза Его, цвета горечи и сандала.

 

Потом Он исчез — я не слышал о Нем года три, поменял два дома,

В третьем как-то подзадержался — авария, месяц глубокой комы,

Он появился в моей палате, как должное, принес цветы,

Ты, говорил, не умрешь в этот раз. Не ты.

 

После мы вместе пробыли шестнадцать месяцев, исколесили полмира,

Он говорил без умолку, рвал газеты, ругался, что люди творят кумира

Из каждого. Потом подолгу молчал, смолил за одной одну,

И, кажется, медленно шел ко дну.

 

Как-то расстались бездарно, Он вышел за сигаретами, а я — в Мадрид,

Тогда мне хотелось спрятаться, забыть, наконец, что и где у меня болит,

Там и пересеклись в предпоследний раз, я сразу Его узнал

Он был… Ну, Он был Богом. Где были мои глаза?

 

Такой получился расклад — Он стоит, прячет улыбку свою в ладонь,

Говорит «Мы давно не виделись, здравствуй, мой друг». Создает огонь

И прикуривает — как будто мы снова идем слушать новый рок,

Как будто и не было ничего. Будто бы Он — не Бог.

 

А я молчу, как последний дурак, сигарету изжевываю, покрываюсь потом,

Что мне сказать Ему, что бы не вышло вычурно, не лебезить, проявить заботу,

«Здравствуй»-, мой голос срывается. Он хохочет, берет меня за плечо,

И через месяц уходит, прощаясь — «Увидимся мы еще».

 

Больше не виделись. Я не молюсь, не соблюдаю пост, не посещаю храм,

Я в Его честь курю, слушаю старый джаз, пью коньяк, хожу по Его следам,

И не тоскую совсем. Мне говорят, что сошел с ума, что совсем чудак -

Но Он мне сказал — мы встретимся. Будет так.

 

© Пушистый вареник

Фотографы против поэтов

О ДУЭЛИ

В ДУАЛЬНОМ МИРЕ
                          ДУЭЛЯНТЫ
СОШЛИСЬ НА СВОЙ
                      КРОВАВЫЙ БОЙ:
ИЗ-ЗА ЛЮБВИ…
                 ГДЕ Ж СЕКУНДАНТЫ?..
МОЙ ВЫСТРЕЛ – В ВОЗДУХ!..
                             ОН - ЗА МНОЙ…


21.07.16(СветЛа)


Вперше у Вінниці! Фотографи проти поетів. Дім поета & Фотоклуб «Обрій». Рима проти Зображення. Дуель представників двох видів мистецтв: фотографії та поезії. Бібліотека №1 (пр-т Коцюбинського, 49, 2-й поверх). 21 липня, 18.00.

Анонсовано було справжню дуель рим проти зображень, фотоклубівці з «Обрію» з одного боку рингу, проти віршоплетів з Дому поетів з іншого. А насправді вийшов вечір незвичних образів і нетривіальних прочитань. Звучали філософські верлібри і вірші про кохання, читали Бодлера та слухали українську пісню під бандуру, співчували неможливості бачити заходи сонця над териконами Луганщини та сміялись над влучними вульгарно-строфами від фотографо-поета Сергія Мороза.  
      Цікавим став формат вечору: фотографи на чолі з головою фотоклубу «Обрій» Олегом Волощуком презентували виставку найрізноманітніших фото і запропонували творцям рим супроводити зображення, що найбільш сподобалось, віршами. 
 Цікавим був вибір фото, зроблений кожним з поетів. Надихались пейзажами, портретами, абстракціями, сюжетними фото. Було навіть кілька світлин, які спонукали до творчості одразу кількох з присутніх поетів. Вірші читались заготовлені та складені експромтом, вірші абсолютно різні за тематикою і тональністю, римовані та аритмічні. Складалось унікальне диво спів-творчості. Поети дарували віші фотографам, фотографи відповідали словами вдячності та щиро раділи найнезвичнішим прочитанням випадково зупинених миттєвостей.
  (Лариса Тимченко)

Я же для себя выбрала следующую фотоработу (Олега Шашкина):


* * * (Камо грядеши («Куда ты идёшь, Господи?», лат. Quo vadis, Domine?) фраза, сказанная, по преданию, апостолом Петром Иисусу Христу.)

Перейти на ТУ сторону
                                 здесь лучше,
Чтобы можно было расслышать

                                 «КАМО ГРЯДУЩИХ»...
Чтобы пульс твой впитался
                                   травой на асфальте,
Чтобы в каждом движении
                                     не было фальши…
Чтобы песнь петуха
                                    не тревожила совесть… 
Не роман, не трилогия, 
                                      зыбкая повесть –
Жизнь строкою бежит 
                                  по казенной тетрадке.
Не сыграешь как в детстве
                                    восторженно в прятки...
Досчитал ли до ста?..
                                или сбился со счета?..
Начинаю искать – 
                             шепчет сверху мне 
                                  КТО-ТО!..


19.05.16(СветЛа)

Вечером второго дня фестиваля состоялся поэтический баттл. В нем я участия не брала, но как благодарный зритель отреагировала:

* * * (На Подкове Пегаса)

Оторвись от «бяки-буки»!..
Брось сообщество в фейсбуке.
Приготовь-ка свои руки

Для подсчета голосов!..
Здесь живой поэт на старте,
Не в одноклассниках по парте,
Где знают все как при инфаркте
Добавить «лайк» или плюсов!..
Его слова остры, как бритва
И ожидает его битва.
Вот секунданты, гонг, молитва…
И…оживает микрофон.
И, кстати, приз ждет – создан фонд!
Здесь есть попроще и бомонд…
Да, и кальян, коньяк, лимон…
Но отвлекаться не резон!
Держать свой слух нужно на пульсе
И победивший будет в курсе,
Что ты с ним вместе воевал
И отдал правильно свой балл!!!


22.07.16 
P.S.
(Чтоб не случился вдруг облом –
Подарен был и мне диплом ;-)…
  Здесь можно увидеть мои фотозарисовки фестиваля:  http://photo.i.ua/user/1101426/476684/  

Я сама себя нашла...



Я сама себя нашла! Я сама себе важна! 
Я сама себя открыла, я сама себе нужна!

[ ### ]

***



Не открывай! — душа кричала — Я боюсь!
Ну, сколько можно всем и без оглядки!
Я ведь когда-нибудь так запросто загнусь…
Ни швы тут не помогут, ни заплатки!

Не открывай, прошу тебя, поверь!
Снаружи там так больно, подло, гадко…
Давай вобще замажем эту дверь
и заживем так равнодушно-сладко!

Мы стену выстроим… Китайскую! А что???
Да посмотри, они ведь здорово живут!
Представь лишь только, что НИКТО
не сможет наследить и плюнуть тут!

А сердце, потихоньку отбивая такт,
пуская «зайчики» любви сквозь сотню призм,
сказало: «Что ты! Разве можно так?
ведь заработаем душевный ботулизм…

Погибнем все! Без счастья сквозняков,
без запаха желаний и мечты,
без света дружбы… в пузе мотыльков,
без обалденной в мире красоты!"

И распахнуло настежь окна все…
Замки все срезало, с петель сорвало двери…
И понесло по утренней росе
меня ЛЮБИТЬ, НАДЕЯТЬСЯ И ВЕРИТЬ…

Поэзия дождя (начало)

ПОЭЗИЯ ДОЖДЯ


И дождь сошел…


Пробившись к микрофону,


Он попросил минутку тишины.


Свои стихи, слагая по-иному –


Рифмуя наши быстрые шаги…

02.07.16(СветЛа)

https://www.facebook.com/events/296183874051292/permalink/299004030435943/











http://photo.i.ua/user/1101426/475934/


2 липня Європейська площа перетворилась на справжній літмайданчик. У рамках ПРОЕКТОРу відбувся бунт молодої поезії. Під гаслом: “Досить поезії жити лише на поличках бібліотек”, до вінницької вежі вийшли поціновувачі поезії. Фанати віршів і прості перехожі мали змогу послухати вже як відомих майстрів літературного слова, так і тих, хто лише робить перші кроки на поетичній ниві. 
Захід розпочався з чуттєвого виступу композитора і виконавця Юлії Григорук. Юна поетеса задала правильний настрій, налаштувавши публіку на хвилю лірики. Далі своїми віршованими рядками ділилися Іван Шолохов, Віра Ваганова, Юрій Прокопенко, Ірина Береза, Марина Кордовець, Дмитро Луняка, Валентина Капшук, Леонід Борозєнцев, Ірина Онакієнко, Светлана Лапатанова та багато-багато інших. Під час заходу піднімалося багато тем. Лунали вірші і про кохання, і про муки, і про місце людини на землі. Хтось читав ніжну жіночу лірику, хтось складну соціально-побутову.
Трохи інший підхід до декламування проявив Влад Грибанов. Хлопець виконав декілька реп-композицій на гострі соціальні теми. Така манера у наш час є досить популярною і актуальною. 
Ще однією родзинкою заходу стала “художниця” - Марина Сербінович, яка із задоволенням малювала портрети усіх бажаючих, а таких, варто зауважити, було достатньо. До неї у чергу ставали і наші зірки сцени, і прості слухачі. Приємним було те, що отримати такий малюнок можна було лише за 1 гривню.
Якоїсь особливої атмосферності додала і погода. Раптова злива хоч і додала непередбачуваних труднощів, проте не зуміла зірвати захід. Читання віршів під парасольками на імпровізованій сцені, схоже, надихнуло майстрів на нові шедеври.
Захід справді став особливим і вкотре підтвердив, що талантів у нашому місті дуже багато.  https://www.facebook.com/events/296183874051292/permalink/299004030435943/