Я ніколи не був на Десні

Та її не блукав берегами,

Старовинні не слухав пісні

І не знався з Полісся богами.

А казали, що там й дотепер

Невідома обмеженість віку,

Ходять тіні казкових химер

Та мовчазний кружляє шуліка.

Там луків зеленіє сап’ян

І одежа у сосен колюча,

Там невидимий дух сіверян

Та історії пам'ять болюча

Про розлуки, тривоги та жаль,

Про кривавість чужинських набігів,

Непрозорих туманів вуаль

Та величний і древній Чернігів,

І про те, як приходить весна

І зникає зими ілюзорність…

Скоро ніч. Знов насниться Десна

Та її чарівна неповторність.

Ой, як же мені набридла ця Зима  
Вже хочеться тепла, п"яного повітря, короче, весни хочеться...
Давайте, колєгі, доб"ємо скоріше цю зиму , А зброю пропоную
таку: хто - піснею, а хто віршом своїм про весну... Так, хоч на душі
потеплішає, а тоді може й в нашому світі...

І ось мій вклад у цю добру справу - новий трохи іронічній вірш Порізи 

---------------------------------------------------------------------------------------------

мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me
 та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

В котрій завтра сонце встане?

Чи моїх торкнеться струн?

Пошамань мені, шамане,

Почаклуй мені, чаклун.

Буде ясно? Буде сиро?

Запитай-но у богів,

Хай у бубна репне шкіра,

Вийде дух із берегів,

Хай повіється з вітрами,

Стане тихим, наче мох.

Пошамань мені, шамане,

Дам бізона. Навіть двох.

Чи ти щаслива? Мабуть що щаслива,

Живе та чисте сонце не моє,

І хай нема у мене перспективи,

І янголи сміються норовливі

Над почуттями, так несправедливо,

Та радий я, що ти на світі є.

Руки голі - гілля

Клен кістлявий схиля,

Ляска ним рвучко, злісно в обличчя.

Шелест серцебиття -

Миті й роки життя –

Листям жовтим сухим на узбіччя…

13.11.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16566

Не сумуй дівчино.

Скоро смуток твій пройде.

На ніч сонце зайшло.

В ранці знову зійде.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

А день якийсь сьогодні не гіркий,

А він уміє бути щедрим досить,

Сідає сніг утомлений, м’який,

Та вітер в димарі своє голосить.

Нема людей, гризоти і держав,

Гуляє погляд світом кришталевим,

І обіймати хочеться дерева,

Які давно ніхто не обіймав.