Без цензури.

Прощай, холодный и бесстрастный Великолепный град рабов, Казарм, борделей и дворцов, С твоею ночью, гнойно-ясной, С твоей холодностью ужасной К ударам палок и кнутов. С твоею подлой царской службой, С твоим тщеславьем мелочным, С твоей чиновнической жопой, Которой славны, например, И Калайдович, и Лакьер. С твоей претензией — с Европой Идти и в уровень стоять. Будь проклят ты, ебена мать!

Я надибав це в: (Ihor Hook) Olga Djumurat

Не той українець, що живе удома
Та незнає мови, байдужий у всьому
А думки далеко десь за рідним краєм
І непомічає, що йде зеленим гаєм. А той українець, що живе у світі Та на рідній мові спілкуються діти. Там працює важко а думками вдома: Як батьки старенькі, що незнають втоми? Ті у кого серце все на Україні, Кому сняться маки, та волошки сині, Сняться рідні гори і зелені доли, З колосків пшеничних широкее поле. Рідна моя земле, ненько-Україно! Мені любе, рідне твоє небо сине, Твої гірські схили і Дніпрові кручі Та народ прекрасний- добрий та співучий!

ЛЮБІТЬ УКРАЇНЦІВ

Одягнімо нові вишиванки І на свято зберімося всі Українці, слов’яни, слов’янки –

Вірні діти святої Русі.

Даймо долю дитині та жінці, Щоб нас вічно беріг оберіг Українців любіть, українці! – Не любіть воріженьків своїх.

Щоб наш рід процвітав, як барвінок,

Між красотами гір та угідь, Українці, любіть українок І лише українців родіть.

Вороги наші близькі й далекі Не вженуть нас в чужу колію, Ми не щезнем, як в небі лелеки, Поки любим родину свою.

Щоб дзвеніли в кишені червінці – Молодята, часу не губіть. Українки, любіть Українців І лише українців родіть!

не таку вже і ошибку совєршив сергій тігіпко от якщо б він в носа палець як якись неандерталець всунув – ну тоді звичайно розкритикувать негайно! а жувачка, шо ж такого ну скажіть зараді бога? чи ж наприклад у вбиральні сцить він прямо в умивальник? або місце у транваї він жінкам не уступає? чи говорить нецензурно або смітить мімо урни? або дома кулаками б’є дружину з дітлахами? НІ!!!! а жуйка це дрібниця шо й не варто мєлочицця

http://pl.com.ua/?pid=34&artid=23472

---

Я дивуюсь дому цьому,

---

 

І знову чийсь погляд,
немов у безодню.
Поміж тим, що поряд
і тим, що сьогодні.
За обрій,  за межу
туди, де "чекати".
Ви, ті, що там стежать,
ви Боги, чи кати?

По-чесному,я ще не зрозумів,
Що би було для мене краще,
Самотній рифмувальник слів,
Чи у родині моє щасття...

У вільному польоті насолода,
Чи не хватає ще крила,
Відлюдника моя природа,
Чи зможу без родинного тепла...

Майбутнє у такім тумані,
Не думав,я,що виникне проблема,
Вирішувати, як у романі,
Куди надалі ми підемо...