---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

                                         

Чи вистачає вам грошей, чи боїтесь ви смерті та одинокості?
Якщо на перше запитання.ви відповіли "так", або на друге, чи третє - "ні", можливо, ви маєте на своєму Серці енергетичний блок.
Давайте разом заглянемо у своє Серце, щоб побачити, що з ним відбувається.
Для цього  спробуємо зрозуміти, що це таке - блок на Серці, та з чого він складається.

Блок на Серці має два шари,
- нижній шар, утворений емоційними травмами,
- верхній, створений нашим світоглядом.

З нижнім шаром усе дуже просто: він утворився внаслідок усього поганого. що з нами відбувалося у минулому, або з того, що чинили з нами інші люди (особливо батьки): ображали, залякували, били. Усілякі емоційні травми накопичувалися та лягали важким каменем на Серце.
Емоційні травми впливали на нашу самооцінку, знижували її, та створювали комплекс неповноцінності, який іноді проявляється  у формі неповаги до людей, як  комплекс зверхності.

Зміст емоційних травм на Серці ясно проявляє себе у процесі психологічної роботи з людиною. Цей процес є послідовним вивільненням  від накопичених травм, він проявляється у формі згадування подій минулого, або у вигляді незвичайних подій, які відбуваються з людиною в її житті.

Згадування травмуючих подій минулого, входження у ці події та переживання їх заново, супроводжується сильним переживанням - вивільненням травмуючої енергії, яка знаходилася у нашому тілі протягом довгого часу. Цей процес детально описаний у психологічній літературі, тому не будемо зупинятися на цьому. Відмічу тільки цікаву деталь, чим більш травмуючою була подія у минулому, тим глибше вона забувається. І коли людина нарешті згадує цю подію, то не може зрозуміти - як вона могла начисто її забути?

Більший інтерес викликають незвичайні події, які відбуваються з людиною у її житті. Ці події пов'язані з психологічними процесами, що відбуваються на консультації, та є їх віддзеркаленням. Розглянемо це на прикладі з моєї практики.
У процесі психологічної роботи людина згадала подію, що відбулася з нею біля 20 років назад, та яку вона зовсім забула - її маленька дитина випадково обпекла долоню, приклавши її до розпеченого заліза.
Дитину успішно вилікували, але сама подія глибоко та довго переживалася цією людиною, перетворившись у сильну психологічну травму.
Так от, пригадавши цю подію, людина згадала також, що протягом життя, в ситуаціях, коли вона запалювала вогонь, у неї в руках неодноразово спалахували коробки з сірниками.
Через деякий час, після згадування, оновленого переживання цієї події та її обговорення, у людини знову спалахнула коробка з сірниками, але тепер вона пристала, нібито "приклеїлася" до руки, та опекла долоню у такому ж місці, де була колись об-печена долоня її дитини.
Це було досить боляче, з очей текли сльози, але це були сльози радості - людина відчувала радість вивільнення від важкості провини, яку носила на своєму Серце значну частину життя.
Людина плакала від болі та радості, а дитина, яка вже стала дорослою,  втішала її.

Перший шар енергетичного блоку можна назвати блоком емоційних травм.

Розглянемо наступний шар енергетичного блоку на Серці. Він створений нашим світоглядом.
У попередніх Бесідах вже йшлося про те, що у нашому світогляді закладені ідеї, що блокують фізичне тіло, та енергетичні потоки, що повинні рухатися у ньому.
Ці ідей можна назвати блокувальними світоглядними ідеями. Це:

-  уявлення про Світ, як мертвий матеріальний всесвіт,

-  уявлення про людину, як про біосоціальну істоту, існування якої закінчується фізичною смертю.

-  уявлення про людину, як про окрему істоту, відокремлену від світу оболонкою фізичного тіла.

Оскільки вказані уявлення ми прийняли за реальність, ми тим самим

ПРИЙНЯЛИ НА СВОЄ СЕРЦЕ СТРАХИ, закладені у цих. ідеях:

 -  страх пропасти, не вижити у цьому мертвому матеріальному світі:

-  страх своєї смерті,

-  страх одинокості.

Ці страхи лягають тягарем на наше Серце, сковують його, та дають нам специфічне переживання життя, знайоме нам усім:

-  Страх не вижити у світі, породжує відчуття постійної недостатності матеріальних ресурсів (їжа, одежа), Люди, в кого цей страх виражений більше - забагато їдять, вони заїдають цей страх їжею. Особливо це стосується людей, в яких значно підвищився їх фінансовий статус. Страх втратити кошти значно виростає, та проявляться у тому, що вони забагато їдять та товстіють.

- Страх смерті  лякає нас настільки сильно, що ми створюємо навколо нього  захисну оболонку: відчуття того, що ми ніколи не помремо.
Те, що людина є вічною істотою, та ніколи не помирає - є трансцендентною істиною, але до усвідомлення цього потрібно пройти визначений шлях. Звичайне, буденне відчуття, нашої безсмертності, не є трансцендентним: воно поверхове, як правило не усвідомлене, страх скрізь нього проривається тривогою.

- Страх одинокості пов'язаний з відчуттям відгородженості від людей, від світу. Він породжує відчуття не-комфортності перебування наодинці.
Протилежним йому є комфортне відчуття самодостатності,  до якого людина приходить, подолавши ілюзію своєї відокремленості від світу.

Усі ці відчуття разом складаються у  ВІДЧУТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДИСКОМФОРТУ, характерного для світовідчуття сучасної людини.
Оскільки ми постійно знаходимося у цьому стані, ми його, зазвичай, не помічаємо. Усвідомлюємо його ми, тільки під час переживання радісних подій, коли наше тіло наповнюється свіжою енергією радості. Саме на тлі цієї радості ми можемо  усвідомити, що увесь час наша голова та усе тіло знаходилися нібито огорнуті ватою, або якоюсь туманною каламутністю.
Для багатьох людей відчуття щастя пов'язане, з позбавленням від дискомфорту, та перебуванні у стані наповненості свіжою енергією радості.

Саме тому вони шукають для себе джерело постійної радості, оскільки інтуїтивно відчувають, що таке джерело дійсно існує.

Шукаючи джерело постійної радості, людина винаходить для себе численні хобі, що час от часу підігрівають її енергетично, а іноді потрапляє у будь яку психічну залежність від станів, що тимчасово звільняють її від  перебування у  дискомфорті.

Ми розглядаємо другий шар блоку на Серці, утворений світоглядом, який, у свою чергу, формується через засвоєння культури, тому маємо такий ланцюжок: Культура - Світогляд - Блокувальні ідеї - Страхи - Блок на Серці.
Оскільки усе починається з культури, світоглядний блок на Серці можна назвати - блоком культурних обмежень.

В тих, у кого переважає відчуття недостатності матеріальних ресурсів, та страх смерті, цей блок може проявлятися  відчуттям неспокою на Серці.
В кого переважає відчуття відгородженості від світу та від людей, блок може проявитися дистанцією по відношенню до людей.
Якщо перші випромінюють навколо себе неспокій, заражаючи ним навколишніх, то другі наполегливо тримають дистанцію по відношенню до людей, проявляючи до них емоційну стриманість, або - холодність, або, у крайніх випадках, - відгородженість, що межує з такою психологічною особливістю, як шизоїдність.

Уявіть собі людину, в якої ділянка грудної клітини закована у тонкий прозорий, скляний холодний панцир. Так можна уявити собі блок культурних обмежень на Серці.

У мешканців сучасних європейських країн, на мою думку,  блок культурних обмежень є товщим, ніж у нас, вони більш відгороджені одне від одного, зате у них є більш тонким блок емоційних травм.

Спілкуючись з людьми,  іноді помічаєш, що у них
тонкий, або зовсім відсутній блок емоційних травм. Це означає, що їх
батьки були для них дуже добрими та турботливими.

Люди, особливо
молодь, відчувають несправжність, неправильність, нав'язаного їм
світогляду. Вони цікавляться новим: шукають себе у релігії, йозі,
езотериці. Вони відчувають, що ідеї, закладені у релігії, або у східній
філософії несуть у собі нову пробуджувальну енергію, Вони намагаються
прийняти новий світогляд, увійти в нього. Але, на перешкоді їм стає
блок на Серці.
Вони вважають, що входження у новий світогляд, прийняття нової картини
світу розчинить наслідки матеріалістичного світогляду, та психологічні комплекси, і декому це
дійсно вдається. З іншого боку, іноді зустрічаєш людей, які займаючись духовними практиками, продовжують нести тягар на своєму Серці.

Тепер ви можете зрозуміти, що подолання блоків на Серці. та відкриття Серця призводить до доброї переміни у нашому житті.

Бажаю вам цього,...

Когда я говорил, что не люблю шумные компании,
Они меня посчитали социально опасным субьектом, маньяком.
Если бы я похвастался, что пробовал все известные наркотики
Они бы мне заявили, что я наркоман и вообще переступил черту,
и мне пора в дурку, или на худой конец в тюрьму.
Когда я говорю, что давно бросил курить и не пью кока-колу,
Они мне говорят, что я сектант и зануда.
Когда я рассказал про обман, предательство и измены
Они сказали, что я не мужик, мужик это держит все в себе.
Когда я пропел себе шуточную хвалебную песню,
Они решили, что я занимаюсь самолюбованием,
закомплексованный и вообще урод.
(что может быть и правда конечно)
Если я говорю, что люблю читать,
они думают, что я очкарик, отличник и вообще маменькин сынок.
Если я говорю, что люблю гулять под дождем
и хожу дома и по земле босиком
Они говорят, что я вру.

А я просто напросто люблю эту жизнь и хочу прожить ее по полной,
что бы потом в старости у камина вспоминать и рассказывать внукам,
чего не стоит делать в жизни.

Они?
А им наверное просто поговорить больше не о чем.

P.S. Эти "они" есть везде.
Они найдут даже в самом позитивном негативные моменты.
Поэтому нужно просто быть самим-собой и не обращать на них внимания,
или просто пожалеть их - им ведь очень тяжело по жизни.

"Много сотен лет назад одна собака зашла в храм в Индии. В нем была тысяча зеркал. Собака поднялась по ступенькам храма, вошла внтурь и оказалась в святилище, украшенным тысячей зеркал. Оглядевшись вокруг, собака увидела в зеркалах тысячу собак и испугавшись оскалила зубы. Собаки в ответ тоже оскалили зубы. Поджав хвост, она выскочила из храма и больше никогда не переступала его порог.Месяц спустя к храму с тысячей зеркал пришла другая собака. Она также поднялась по ступенькам , вошла в него и, взглянув в зеркала, увидела тысячу дружелюбных, миролюбиво настроенных собак. Она покинула храм с уверенностью, что мир полон дружелюбных собак."

"Давным-давно жил великий шах. Он приказал построить прекрасный дворец, в котором было много чудесного. Среди прочих диковин во дворце была зала, где все стены, потолок, двери и даже пол были зеркальными. Зеркала были такими ясными и ровными, что посетитель не сразу понимал, что перед ним зеркало – настолько точно они отражали предметы. Кроме того, стены этой залы были устроены так, чтобы создавать необыкновенное усиливающееся эхо.

Однажды в залу забежала собака и в изумлении застыла посередине – целая свора собак окружила ее со всех сторон, сверху и снизу. Собака на всякий случай оскалила зубы – и все отражения ответили ей тем же. Перепугавшись не на шутку, собака отчаянно залаяла – эхо повторило ее лай и многократно усилило. Собака лаяла всё громче – эхо не отставало. Собака металась туда и сюда, кусая воздух – ее отражения тоже носились вокруг, щелкая зубами.

Наутро слуги нашли несчастную собаку бездыханной в окружении миллионов отражений издохших собак. В зале не было никого, кто бы мог причинить ей вред. Собака погибла, сражаясь со своими собственными отражениями.

Мир не приносит ни добра, ни зла сам по себе. Всё, происходящее вокруг нас, есть всего лишь отражение наших собственных мыслей, чувств, желаний, поступков. Мир – это большое зеркало".

Оба варианта суфийской притчи говорят об одном и том же - о нашем отражении окружающего мира. Мы сами являемся зеркалами, в которых отражается мир. Каждый из нас - это мир. И этот мир мы транслируем вовне. Если человек ищет врага, то он его обязательно найдет. Тот, кто ищет друзей - найдет их непременно. 

Для тех, кто не понял притчу о собаке, другая притча.

Умер человек. Его пес рядом лег и тоже умер. И вот душа человека стоит перед вратами с надписью "Рай" ,а рядом душа собаки. На вратах надпись: "С собаками вход воспрещен". Не вошел человек в эти врата, прошел мимо. Идут они по дороге, подходят ко вторым вратам, на которых ничего не написано, только рядом старец сидит.

— Простите, уважаемый...

— Петр я.

— А что за этими воротами?

— Рай.

— А с собакой можно?

— Конечно!

— А там, раньше, что за врата?

— То врата в Ад. До этих врат доходят только те, кто не бросает друзей...

 

Наши дела.

Кто нибудь обращал внимание, что мы долго, если не всегда помним,
что мы сделали плохого, и почти совсем не помним своих хороших поступков?
Ну это я конечно о тех, кто не смотря ни на что делает хорошие поступки.
О тех кто не делает, речи нету, разумеется они не помнят своих хороших поступков.

Сидишь иногда и думаешь
- а что я такого хорошего сделал в своей жизни?
Копаешься в памяти своей, ковыряешься в воспоминаниях
и нет там ничего, или есть, но ты не отдаешь этому должного почтения.

Но твои плохие дела следуют за тобой куда бы ты не пошел, куда бы не спрятался.
Даже если ты осознаешь, что ты совершил и даешь в душе обещание никогда так не делать,
все-равно тот проступок ты носишь с собой и он всплывает в памяти снова и снова.

Я не верю, что после смерти ничего нету.
Плоть конечно умрет и перейдет в землю химическими элементами.
Но наши мысли чувства, осовбожденные от влияния плоти освободятся
и будут носится по вселенной в поисках покоя.

Но если раньше действия плоти давали забвение для покоя и отвлекали
от плохих воспоминаний, то здесь по ту сторону "реальности"
ничто уже не будет отвлекать
и останется только ваше Я и ваши воспоминания о плохих делах,
совершенных вами, которые вы вынужденны будете прокручивать,
как плохое кино снова и снова.

НАША РЕАЛЬНІСТЬ Є ПРОСТО МАЛЮНКОМ НА ПАПЕРІ ( відповіді на коментарі та запитання) Цитата: «Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки. Перший крок – взнати, що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності.» Коментар (Коринфянин): « в самом деле, ОЧЕНЬ ВАЖНО узнать и захотеть, что есть "духовное самоосознание". Хотя это вовсе не есть не только достаточное, но даже и не необходимое условие.  Это будет просто частью  эрудированности.» Усі ми знаємо, що десь там у світі є щось невідоме. Доки це знання є тільки інтелектуальним, тобто відірваним від нашого тіла, та наших почуттів, воно залишається частиною ерудованості. Це знання є формальним, бо не зачіпає нашої середини, не міняє нас кардинально,  не впливає на  життя. Взнати, що це можливо, та захотіти цього, означає відкритися знанню, дозволити йому доторкнутися нашого тіла, впустити у себе його пробуджувальну енергію.   Але:  "Щось всередині нас опирається визнанню духовної природи реальності.» Оскільки нас виховали матеріалістами, ми знаємо, що: - ми усі живемо у матеріальному світі, - ми самі є матеріальними істотами, - наша свідомість виступає єдиним віддзеркаленням світу, єдиним вікном у Світ, а значить, єдиним інструментом нашого виживання. Сама думка про те, що необхідно змінити свою свідомість, викликає у нас здивування та недовіру . Ми впевнені, що з нашою свідомістю усе в порядку. Єдине, що ми допускаємо,  це змінити своє життя: - матеріально (змінити обставини життя: роботу, місце проживання), - соціально: ( зайняти високий соціальний статус), - емоційно: (знайти кохання, друзів). У колі цих трьох сценаріїв обертається уся культура, мистецтво, а з ними й ми самі Так от, впустити в себе нове знання, означає допустити, що усе увесь наш світ є просто виставою,  що  наша реальність є просто малюнком на папері, який можна проштрикнути парасолькою. І коли ми допускаємо це, нас нарешті ТОРКАЄТЬСЯ ЕНЕРГІЯ СПРАВЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ – ми відчуваємо поклик, та починаємо свій пошук. Цитата: Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий простір духовної реальності. Коментар (Коринфянин): "Эзотерика" потому так и названа, что есть СКРЫТОЕ ЗНАНИЕ. И в него просто так не "нырнешь". А то, во что ныряют большинство из "заинтересовавшихся и захотевших" - это обычная эКзотерика. Т.е. псевдоэзотерические знания, которые как раз и открыты для праздно интересующихся. Зацікавившись містичною стороною Світу ми починаємо шукати приховані від нас знання. Розпочавши свій пошук, ми натикаємося на цілий океан різноманітної інформації, у якій не здатні зорієнтуватися. Зневірившись у спробі розібратися у цьому самотужки, ми шукаємо людину, яка здатна навчити. Я також, у свій час  довго шукав вчителя. Шукав, і нарешті таки знайшов його. Але знайшов зовсім не там, де очікував знайти. Я шукав його ззовні, серед людей а він, як виявилося, завжди був поруч, всередині мене самого.   Справжній вчитель знаходиться всередині нас самих  - ПОГОДИТИСЯ З ЦИМ  НАМ ДУЖЕ ВАЖКО. Усіх нас привчили ставитися до себе погано, усвідомлювати себе недосконалими, та тим самим, відмовлятися від Внутрішнього Вчителя. Нас примусили ВІДМОВИТИСЯ ВІД СЕБЕ САМИХ.  Відмовившись від своєї містичної природи, ми перетворилися у штучну посудину, яку соціум наповнив матеріалістичним світоглядом та матеріалістичними цінностями. Це процес відбувається  на тлі нагнітання у свідомість людини страху та невпевненості. Страх необхідний - він породжує у нас прагнення до соціального самоствердження, та примушує самовіддано виконувати роль соціального гвинтика. Люди, яких примусили повністю відмовитися від себе, прийняти матеріалістичні цінності, та розчинитися в них, виглядають плоскими, нібито вирізаними з картону. Ще дітьми, під час навчання у школі, вони не опиралися соціалізації (засвоєння соціального досвіду) та погоджувалися із своїми вчителями. Це, в першу чергу, відмінники, чи просто конформні діти.

З іншої сторони, були діти, які відчували неприродність нав’язаного їм бачення світу, оскільки всередині себе вони мали щось справжнє, що відчувало усе інакше. Вони опиралися соціалізації, конфліктуючи з дорослими, аби зберегти та відстояти себе.

Таких дітей соціум намагався підкоритися, іноді - зламати . Саме з таких дітей, що не втратили зв’язок із своєю сутністю, виросли дорослі, які є глибокими. Зовнішньо такі люди так і виглядають – глибокими. Вони є сильними, цікавими у спілкуванні, наповненими життєвою енергією. Цитата: Останній крок найважливіший: зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе) Запитання (Little Love): чи можна зробити третій крок роблячи другий?Тобто, як можна завмерти в очікуванні якщо ти все одно шукаєш? Для того, щоб вижити у світі, нас навчили діяти: Необхідність діяти виходить із припущення, що навколишній Світ – мертва матерія, і вижити можна тільки через діяльність. З позиції духовного світогляду,  Світ - живий. Тоді, замість діяльності, ми можемо довірити проблему нашого виживання живому Світу. І коли це відбувається, наше життя змінюється. Торкнемося тільки одної якості цієї переміни - процесуальності.

Процесуальність світу та людського життя розглядає процесуальна психологія. Світ, з її позиції, є процесом, потоком речей та подій, який сам по собі рухається у належному напрямку.

Людина здатна відчути цей потік, та підкоритися, віддатися йому. У цьому випадку її життя набуває якості процесу: усе, що з нею відбувається втрачає буденну хаотичність та стає частинками цілісного гармонійного руху людини у Світі.

Саме у такому розумінні, ми можемо спокійно сидіти на березі річки, знаючи, що по воді до нас пливуть подарунки - все, чого ми бажаємо для себе від життя.

Щоб таке відбувалося, ми маємо впустити у себе нове знання, відкритися живому Світу та встановити з ним зв'язок.

Це не означає, що ми відмовляємося від діяльності. Вона стає більш активною. Ми починаємо діяти не тільки тому, що вимушені, а тому, що процес діяльність все більше дарує нам радість.

З Повагою,…

 

Перед смертью ты рождаешься, а между рождением и смертью ты живёшь – это о телесном состоянии жизни человека, которого мы можем коснуться рукой, губами и телом всецело! А что такое жизнь твоего тела – она ограничена твоим духовным разумом.

Вот я живу на Земле в теле человека по имени Женщина, но душа моя живёт в аду. А всё, потому что жизнь тела моего ограничена событиями жизни моей. Если бы не маленький человечек в моей жизни, то моего тела не было бы на Земле. И мне совсем не страшно, что мою душу, потом будут терзать демоны, разрывая своими когтями на куски, думаю врядли меня смогут возродить или спасти церковные песнопения.

Я не боюсь смерти, я готова отдать свою телесную жизнь за жизнь человека, который будет жить лучше меня, за жизнь человека, которая будет наполнена радостью, а не болью, как моя. Что бы я не делала или сделала – всё это оборачивается против меня.

Вы скажите: «как может так рассуждать SexyLove, женщина, которая так просто говорит о сексе, о радости секса?» А я отвечу, что радость секса для каждого, да и для меня тоже, приходит лишь после взаимопонимания. Но нет такого человека, который бы смог понять меня, нет его. Это так больно в душе, пусть не всегда сразу, пусть потом, но осознание того, что тебя не понимают, а хотят только себе, себе, себе… Это убивает мою душу. Душу человека, который не просто хочет быть открытым, а полностью открыт и потому отдаёт себя с головой, а что взамен – практически «0». И это ввергает в бесконечный поиск человека, который бы понял меня от и до.

Жизнь настолько многогранна – в жизни позволено всё, но одному человеку трудно выжить, а может практически невозможно, разве что в виде существования, что отрицает положительные эмоции.

Находишь в жизни человека-партнёра и понимаешь, что этот человек, если и говорит, что он (она) отдаёт себя другой (другому) полностью – это неправда. Потому что человек, отдаваясь в сексе, делает это только ради себя, надеясь получить встречный ответ, который не просто удовлетворяет желание партнёра, который рождает в партнёре встречно такой же ответ.

Мы живём в иллюзии, созданной однажды, принимая её за оргазм, за рождение новой жизни.

И лишь только те, кто живёт в экстазе (во взаимном постоянном одновременном оргазме) – живут настоящим сердцем, живут во взаимопонимании друг с другом, где правит не только разум, но и сердце, а, следовательно, живёт душа. Потому что сердце и разум едины, а душа это продолжение идиллии между ними.

Но в любви разум убивает сердце, а сердце сжигает разум, лишь те, кто способны уравновесить это, живут в душевном покое. Таких мало, в основном живут либо разумом, либо сердцем. А есть такие, которые постоянно пытаются разум и душу вывести на равные, а в душе только боль. Душевная боль – это ад в земной жизни, ад души в теле. Такие люди, такие души проходят двойные адские испытания. Душевная боль не может сравниться с телесной. Это происходит обычно на предпоследнем витке жизни этой души. А значит, следующее рождение этой души будет последним, но вознаграждённым за мучения, за осознания всего бытия.

Желание жить – рождает жизнь на Земле:

- кто-то хотел жить и убил другого;

- кто-то хотел спасти и умер за другого;

- кто-то хотел родить и умер за рождение другого;

- кто-то хотел умереть, а за него умер другой.

Жизнь неоднозначна, поэтому смерть непредсказуема, но всё это чувствует твоя душа!!!

Вот поэтому и получается в жизни так, что правит жизнью не тот, кто получает, а тот, кто отдаёт себя, потому что на его отдаче продолжается жизнь.

 

 

P.S. Мои серьёзные заметки для того, чтобы мужчины из анкет знакомств, которые думают, что если я пишу о сексе, то я как та муха-цокотуха. А то начитаются моих откровенно-сексуальных заметок и забрасывают меня письмами, думая, что я только пляшу, да попадаю в сети пауков. Я как раз, нет, не паук, а комарик-кузнечик, который паукам по зубам надаёт)))

 

По моему так Демократия - это придумка сатаны.

Демократия подразумевает, что в управлении государством участвуют все люди.
Но люди в массе своей невежественны и некомпетентны.
Наконец то сбылась мечта Ленина когда кухарки управляют госсударством.

Демократические идеалы и ценности привели к нравственному падению человека,
распространению торжества плотских влечений над духовным,
легитимности однополых браков и другим нравственным
развращениям, неприемлемым для подражания.
Уже настало время когда честный человек не может даже
подумать плохо об извращенцах, а не то что боротся с извращениями,
для этого демократы под давлением гомиков и лесбо
придумали понятие "гомофоб".

Уголовные законы о гомофобии, принятые в некоторых странах,
приведут человека на скамью подсудимых только за то,
что он укажет на цитату из Библии осуждающую гомосексуализм.
Возможно следующий шаг демократов в распространении мерзости
будет следующим - если мужчина отказал гомику,
то этот мужчина, будет приравнен к террористу.

Если такой почет и уважение гомикам и лесбиянкам,
То пора уже зоофилам, педофилам, некрофилам и прочим филам,
а так же вурдалакам, вампирам и канибалам - начинать бороться за свои права.
При помощи демократии у них огромные шансы засадить оставшееся
немногочисленное количество нормальных людей в тюрьмы или психушки.

Грех это когда человек действует или думает
вопреки своим убеждениям о добре и зле.

То есть это возможно в некоторых случаях
один и тот-же проступок,
сделаный разными лицами
в одном случае будет грехом, а в другом нет.

Так-же возможно в некоторых случаях
один и тот-же проступок,
сделаный одним и тем-же лицем
в одном случае будет злом, а в другом добром.

Разберем только пару примеров

Пример 1
Священник или религиозный человек, уверенный
что похоть без брака это грех называемый прелюбодеянием,
Но тем не мене вступающий в интимные отношения до брака,
потому что плоть зовет - без сомнения грешит.

Грешит ли Мирянин не знакомый с религией, вступая в добрачные связи,
или он ничего предоссудительного не делает?

Пример 2
Человек убежденный что лгать нехорошо,
но лгущий что бы избежать заслуженного наказания - совершает грех.

Человек убежденный что лгать нехорошо,
но лгущий что бы выгородить невиновного человека - совершает благородный поступок

Пример 3
Убийство это без сомнения зло.

Является ли злом убийство маньяка для человека уверенного,
что убивая мерзавца он сохраняет некоторое количество безвинных?

У Кьеркегора вычитал в "Эстетическая значимость брака " внутри "Или Или":

"Один древний язычник, — думаю, это был Сенека, — сказал: если человек достиг своего тридцатого года, он должен знать свою природу настолько хорошо, чтобы суметь стать для себя врачом; вот и я тоже подумал, что, коль скоро человек достиг определенного возраста, он должен суметь стать для себя священником."

Гениально. Много лет игнорирую медицину и духовных наставников. Если ты хочешь называться "человеком разумным" (который homo sapiens), то все свои проблемы ты должен решать только сам. Сила человека не в общественных организациях, не в фондах и не в технологиях. Сила - только в разуме и стремлении к познанию. Т.е. другими словами - в философии. Собственно, философия только это и означает буквально. И истинный философ обязан подписаться под Кьеркегором (с придатком Сенеки в качестве цитируемого язычника).