Человеческие эмоции в атласе тепловых карт

  • 10.01.16, 23:51

Тёплые цвета – это зоны повышенной чувствительности. Синие и чёрные участки, напротив, обозначают снижение чувствительности.


Группа специалистов в области биоинженерии из Университета Аалто (Финляндия) провела исследование с участием 700 волонтёров из Швеции, Финляндии и Тайваня. В результате этого исследования была составлена серия карт изменения чувствительности организма, в зависимости от эмоций, которые в данный момент испытывает человек.

Участникам показывали различные видеосюжеты и картинки, которые должны были вызвать определённые эмоциональные отклики, после чего определяли повышение/понижение активности в разных участках тела.

В конечном итоге получились карты, которые демонстрируют, какие зоны человеческого организма отзываются на определённые эмоции повышением/понижением активности.

Как можно заметить, наименьшую активность области головы пробуждают в нас грусть, покой и депрессия. Такие побуждающие к действиям эмоции, как любовь, злость, счастье или гордыня “активизируют” руки, а область груди связана с большинством эмоций – кроме покоя и депрессии.


источник http://mixstuff.ru/archives/42919


Так что даже просто тепловое излучение от человека может дать особо чувствительному перцепиенту (экстрасенсу) информацию об эмоциях (+связанных с ними мыслях) и самочувствии объекта. Далее просто опыт накопленный в расшифровке этих ощущений тепловых - и вот вам эмпат, диагност, экстрасенс.

Відповіді на запитання та коментарі

  • 13.06.10, 10:00
де Сіллег коментар: Я відчув одне - процес блокуваня серця...

Відповідь: Якщо ми відчуваємо важкість на Серці, або більше - живемо з таким відчуттям, хочеться скинути з себе цей тягар. Але, як це зробити?

Іншій людині тут допомогти легше. Для цього потрібно покласти свою руку на спину цій людині на діляну між лопатками, або трохи вище. Далі, спробуйте притихшити, або зовсім виключити внутрішні розмови, сконцентруйте увагу на відчутті, яке йде від Серця цієї людини.
Якщо вам вдасться вловити це відчуття (важкості, затерплості, поколювання), спробуйте не загубити його, та втримати протягом одної - двох хвилин.
Після цього людина, якій ви допомагаєте, відчує полегшення.

Але, як допомогти собі?

Оскільки ви відчули блок на своєму Серці, зробіть ще крок - спробуйте відчути блок на Аджні. Зазвичай, цей блок відчувається, як затерплість.
Тепер спробуйте розблокувати Аджну так, як це описано у дев'ятій бесіді.
Блок на Серці є вторинним після блоку на Аджні, тому, очищаючи Аджну, ви відчуєте полегшення на Серці.

Цитата:

Це залежіть від того, який рівень свого Серця ви відчуваєте.

Верхнє Серце - це емоції. Вони здатні завести вас у глухий кут, оскільки емоції є різні.
Якщо вони викликані страхом, наприклад.

Глибоке Серце - духовна мудрість. Тут, слухаючи Серце, ви завжди у гармонії із собою, та світом.


HaliZav  Запитання:  Як маю визначити, який у мене рівень Серця?

ВІдповідь: В залежності від стану свого Серця, ми перебуваємо у відповідному психологічному стані.

Якщо ми пригнічені, на душі сумно - значить Серце заблоковане.
Якщо ми живемо під впливом емоцій, та разом з ними опускаємося вниз, а потім піднімаємося вгору - значить ми живемо у Верхньому Серці.
І нарешті: якщо ми живемо у радості, та у спокої внутрішньої тиші - значить ми досягли глибокого Серця.


Про кохання та гроші (продовження)

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57


sTESHk@ Коментар:... склалося враження, що я недочитала про кохання. Тема актуальна і болюча. Про неї можна розказати ширше, враховуючи те, що контингент читачів - переважно молодь.

Відповідь: Назвою попередньої замітки була заявлена тема кохання та грошей. Насправді, я не мав наміру розкривати цю тему, просто у назву замітки поставив яскраву фразу, взяту з запитання. Але, оскільки ця тема викликала інтерес, продовжимо саме її.

У минулій замітці я обмежився тезою про те, що Любов та гроші відносяться до різних реальностей.
Хотілося б зауважити, що вираз "різні реальності" я використав не у якості метафори. Мова йде про існування різних площин реальності, в яких існують та діють різні реальності самої людини. Спробуємо це пояснити.

В одній з, ще неопублікованих, Бесід, я описую людину через малюнок хатинки. Це - моє улюблене пояснення, я нерідко використовую його у своїй практичній роботі.
Давайте разом, пройдемо через це пояснення, оскільки воно допоможе нам у подальшому розгляду.

Уявіть, що на чистому аркуші малюємо будиночок: дві вертикальні рисочки - стіни, над стінами трикутничком малюємо дашком, та нарешті, горизонтальна лінія - підлога.
Завершимо наш малюнок віконечком та дверми.

Ми усі, у своєму дитинстві, малювали такі будиночки. На небі ми розмальовували сонечко та хмарки, а на землі - дерева, та квіти.

Але сьогодні ми намалюємо у будиночку людину - це буде чоловік, або жінка, стать та вік цієї людини нехай будуть такими же, як і у вас, тому, що ця людина у хатці, ЦЕ - ВИ.

Нехай наша хатка буде не такою, якою ми бачимо її ззовні, а начебто кімнатою, яку ми розглядаємо зсередини.

Так от, людина у кімнаті це - ви.
А сама кімната нехай буде символом усього вашого життя: тут ваша робота, або навчання, місце, де знаходиться ваша родина та друзі, тут ваші мрії та прагнення.

Тепер розпочнемо саме пояснення.

Людина у хатці, мовою психології називається особистістю (русск. - личность).
Особистість, це людина, наповнена соціальним змістом - знаннями, ідеями, соціально обумовленими бажаннями, це - соціальна істота, - це людина, як результат двох протидіючих сил: соціального виховання з однієї сторони, та опору людини цьому вихованню, з іншої.
Якщо розглядати людину, як посудину, то те, чим наповнена ця посудина і є особистістю.
І ще одне пояснення: особистість - це є звичайна людина у своєму звичайному, буденному стані свідомості, тобто ми з вами у даний момент часу.


Особистість є тією нашою частиною, яку ми усвідомлюємо у собі. Тобто, наші особливості,  психологічні якості, емоції, думки - усе це є проявом особистості.
Іноді молоді люди просять мене, щоб я охарактеризував їх психологічно. Вони цікавляться собою, саме своєю особистістю.

Про особистість ми вияснили усе. Додамо тільки останнє: усі, або майже усі люди впевнені, що їхня людська природа вичерпується особистістю, що ВОНИ САМІ І Є ОСОБИСТІСТЬ, і що окрім особистості в них нічого більше не існує. Це є важливим, дуже важливим моментом.

Виходить (повертаємося до малюнку), що для нас:
єдиною внутрішньою реальністю є людина у хатці (наша особистість),
єдиною зовнішньою реальністю є хатка, тобто (матеріальний вимір реальності разом з цивілізацією, людством та культурою)..

У нашій свідомості це виглядає так:

начебто
ми, реальні люди живемо у реальному світі.

Продовжимо наше малювання (ви напевно здогадалися, що малюнок  - не закінчений).

Наша хатка має одну таємницю - підвал. Чому це є таємницею?
Справа у тім, що про існування цього підвалу  не знає людина, що живе у кімнаті.

Давайте намалюємо під хаткою прямокутник - підвал, розміром менший, ніж кімната: менший, але глибокий. На цьому наша таємниця не закінчилася - навпаки переходимо до найважливішого.

У куточку підвалу давайте намалюємо маленьку людину - дитину. Ця дитинка сидить у куточку на якомусь ящику та тремтить - їй темно, холодно та одиноко.

І нарешті розкриємо нашу таємницю вже остаточно: -

 ДИТИНА У ПІДВАЛІ -  ЦЕ МИ САМІ, МИ - СПРАВЖНІ ....!


 Що робити з цим знанням, з дитиною у підвалі - окрема тема, поговоримо про це іншим разом. Сьогодні ми просто зазначимо  цей факт, та будемо опиратися на його існування.

Дитина у підвалі це те, якими ми були у дитинстві, як ми відчували, бачили світ та діяли у ньому. В певний момент нашого життя цю дитину заморозили, відділили від нас та замурували у підвал. Цей процес я вже описував у вигляді замороження та закриття нашого Серця у дитинстві.

Можна сказати, що дитина у підвалі, це наше закрите Серце. Мовою психології ця дитина називається словами сутність, самість.

Нагадаю, що темою нашої замітки є не визволення нашої сутності, а тема кохання та грошей, як явищ, що належать різним реальностям.

Так само, до різних реальностей відносяться дві сторони людини: її особистість та дитина - сутність.
Оскільки ці наші частини знаходяться у різних реальностях, звичайна людина, яка є носієм особистості та повністю ототожнює себе з нею, навіть не здогадується про існування своєї дитинки - сутності. Але, незважаючи на це, сутність людини приймає участь у її житті та проявляє себе у різних ситуаціях.
Наприклад, людина спілкується, але відчуває сором'язливість - тут проявляється сутність. Людина обіймається та відчуває приплив почуттів - тут також - сутність.
Не маючи можливості увійти у свідомість людини прямо, сутність нерідко проявляє себе через емоції, почуття.

Але найяскравіше проявляє себе сутність у  Любові, оскільки це почуття повністю належить сутності.

Саме з цієї причини навколо людського Кохання існує стільки таємниць, адже воно є проявом нібито неіснуючої сторони людини.

Почуття Любові є проявом нашої дитини - сутності.

Давайте подивимося, як наша дитина у підвалі відчуває та проявляє Любов, та якою є мова Любові.

Любов проявляє себе:
- мовчазно, або тяжкомовно,
- скуто та зосереджено,
- з великою силою бажання.


Вам доводилося спостерігати, як поводить себе дитина, коли відбувається щось важливе?
Дитина у цей момент стає уважною та зібраною, а її очі набирають виразу глибини та мудрості дорослої людини. Саме таким є прояв Любові - мовчазність, глибина та зосередженість.
Любов, є почуттям, яке належить саме дитині у підвалі.
Проявити свою Любов та реалізувати її, є засобом дитини - сутності вийти з підвалу у справжнє відкрите життя, тому прагнення Любові є дуже сильним, настільки, наскільки може бути сильним та нестримним бажання людини (маленької дитини) вирватися із темниці на волю.

Любов проявляє себе скуто, тяжкомовно, та з великою силою бажання. Уявіть собі ситуацію, коли у темницю - підвал проникає промінь світла та ніжного тепла. Можете собі уявити, як здригнеться дитинка назустріч цьому? Але, вона так довго сиділа у пітьмі та холоді, що її відчуття заніміли.

Як тільки проміннячко тепла проникає у темницю, дитина -сутність миттєво відсилає назустріч своє тепло. Так між людьми виникає тоненька ниточка -  зв'язок. Якщо цей зв'язочок не реалізується, він може зберігатися десятками років.

Так іноді зберігаємо ми у душі свої юні закоханості.

І ще одне: якщо зв'язок є, про його існування завжди знають обидві людини.

Підемо далі. Що відбувається із зв'язком, із почуттям, яке виникає?
Тепер люди можуть відкритися та йти назустріч одне одному. Саме тут можуть виникнути різні складності.
Оскільки Любов іде від дитини у підвалі, людина починає до неї прислухатися, навіть - довіряти, та діяти так, як дитина підказує.
Але потім починаються варіанти: на сцену виходить монстр - Особистість, яка бере ініціативу у свої руки, та починає діяти по - дорослому.

Коли від імені Любові виступає Особистість, міняється усе, почуття, слова, дії.
Особистість:
-  вміє гарно промовляти Слова Кохання (зникає тяжкомовність),
-  діє продумано.


Не забувайте, що Любов належить до тієї площини реальності, де існує наша дитина - сутність.
Справжній розквіт Любові відбувається тоді, коли наша дитина визволяється із темниці, виходить на світло та починає жити у Світі.

Саме так відбувається духовна трансформація через Любов.


Якщо людина не відважується на це, вона повертається до свого буденного, життя намагаючись втримати свою Любов у цій площині.
Що відбувається з Любов'ю тут, ви знаєте.

А іноді трапляється так, що Любов захвачує, та переводить у площину буденності "Особистість з Гаманцем в руках".
Оскільки така особистість взаємодіє зі світом через гроші, то і стосунки з Любов'ю, вона також проявляє грошима. Вона дає гроші, коли відчуває Любов, не дає, коли не відчуває.
Але усе це вбиває Любов тому,

що Любов та гроші відносяться до різних реальностей.

І наостанок, якщо до вас прийшло Кохання, і ви освічуєтесь у ньому, не говоріть пишних слів - вони вбивають Любов.

Пам'ятайте, що Любов мовчазна, тяжкомовна та зосереджена, як наша дитина-сутність.



Генетична БОМБА

На блозі R@xXx натрапив на дуже важливу тему, але з коментів побачив, що ця тема тут не форумі не обговорювалася.

Ця тема є настільки важливою, тому, незважаючи на те, що, вона не вкладається у формат мого блогу, вирішив виставити її тут.
ГЕНЕТИЧНА БОМБА: http://video.google.com/videoplay?docid=-2841636693295904885#

Кохання, це - коли не питають, куди діваються гроші.

Запитання: Зустріла в інеті такий вислів :
Кохання, це - коли не питають, куди діваються гроші. 
Хотілось би мати можливість прислухатись до ваших думок з цього приводу.

Відповідь:Ми, люди, в залежності від нашої свідомості, можемо існувати в різних площинах реальності.

Вважаючи себе буденною соціальною істотою, ми усвідомлюємо тільки звичайний буденний світ та повністю замикаємося у ньому.

Усвідомлюючи себе духовною істотою, ми розширюємо своє існування також і на духовний вимір.

Тепер по суті питання: безліч
молодих людей впевнена, що для щастя їм не вистачає грошей, а для того,
щоб їх покохали - вони повинні бути багатими. Це ілюзія, адже:


КОХАННЯ ТА ГРОШІ НАЛЕЖАТЬ РІЗНИМ РЕАЛЬНОСТЯМ

Кохання, як прояв Любові, є часткою духовно реальності, а гроші -
соціальної. Поєднуючи кохання та гроші ми сповзаємо у небезпечну
ілюзію, за яку вимушені будемо розплачуватися.

Хочу навести цитату одного дописувачів:
:
"Відповідальність за відносини з оточуючою реальністю завжди є виключно персональною."

Саме тому кожен з нас знаходить свою персональну відповідь на запитання:

Хто ми є - Неосяжні Магічні Істоти, чи просто Споживачі?

Запитання: Дуже гарно- Неосяжні Магічні Істоти. Але що правдиво відображає людину - її власний
погляд на себе чи те що є справжньою сутністю людини? Бо навряд чи
людина бажатиме бути тільки Споживачем, людина прагне бачити себе
чимось більшим. Але чи стане людина чимось більшим, лише якщо буде
прагнути так виглядати? І взагалі що робить людину - її погляд на себе,
те як бачить себе людина чи те як вона насправді виглядає?

Буду вдячний за пояснення.

Відповідь: Для того, щоб відповісти на ваші запитання, давайте розкриємо наступні тези:

Ми, люди, в залежності від нашої свідомості, можемо існувати в різних площинах реальності.

Вважаючи себе буденною соціальною істотою, ми усвідомлюємо тільки звичайний буденний світ та повністю замикаємося у ньому.

Усвідомлюючи себе духовною істотою, ми розширюємо своє існування також і на духовний вимір.


Наша свідомість нагадує собою океанську товщу води: на поверхні -
легенькі хвилі, піна та бризки, а в глибині - спокійні підводні течії.

Нас з вами привчили перебувати на поверхні - у стані звичайної
буденної свідомості. Створили штучний поплавець та прив’язали нас до
нього. Саме завдяки поплавцю ми тримаємося на плаву та не можемо
пірнути в глибину. Ми настільки звикли жити на поверхні, що забули про
існування глибини.
Поверхнею є матеріальний вимір реальності, поплавцем - наш інтелект,
який з ранку до вечора розмовляє сам із собою, а глибиною – духовний
вимір реальності.

Всі ми прагнемо змінити своє життя та стати щасливими, хочемо
бачити себе чимось більшим, змінюємо погляд на себе, але все про що ми
думаємо та мріємо залишається тільки бризками та піною.
Ми не можемо реалізувати свої бажання саме тому, що нас привчили триматися на поверхні Реальності.

СПРИЙМАЮЧИ СВІТ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ІНТЕЛЕКТУ ТА УСВІДОМЛЮЮЧИ СЕБЕ БУДЕННИМИ
ІСТОТАМИ, МИ ЗДАТНІ СПРИЙМАТИ ЛИШ ПОВЕРХНЮ РЕАЛЬНОСТІ ТА ІСНУВАТИ У
БУДЕННОМУ СВІТІ.


Виникає запитання: якою мотузкою ми прив’язані до поплавця– інтелекту?

Роль мотузки тут виконує явище, назване психологами ідентифікацією, яке
показує, ким ми себе усвідомлюємо
.

Доки ми усвідомлюємо себе Буденними
Людьми - ми залишаємося прив’язаними до інтелекту, усвідомивши себе
Духовними Істотами, ми звільняємося від нього та виходимо за його межі.

Вихід за межі інтелекту на психологічній мові можна назвати інтелектуальною трансценденцією. Слово трансценденція означає – вихід за межі.

Наступне питання: що означає – усвідомлювати?

Усвідомлювати не означає вважати себе кимось. Ми можемо фантазувати,
уявляючи себе будь-ким. Ми здатні навіть іноді вірити у свої фантазії,
але все це не має відношення до усвідомлення тому, що:

УСВІДОМЛЮВАТИ – ЦЕ БУТИ АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНИМ, ХТО МИ Є.

У книзі „Чапаєв і Пустота” Віктора Пєлєвіна є така історія про усвідомлення:

Чапаєв з Пєтькою сиділи у лазні та пили самогон.

Чапаєву був підпорядкований загін вояків, що складався з
революційно налаштованих ткачів. Ткачі перепилися та підняли бунт, вони
оточили баню, підпалили її та почали стріляти у вікна.
Опинившись у небезпеці, Чапаєв сказав:  Пєтя, тепер ти, або загинеш, або досягнеш усвідомлення.

Розбилася шибка, спалахнув вогонь, засвистіли кулі і тут Пєтька голосно та радісно розсміявся.

Зрозумів, - вигукнув він, - я все зрозумів!

Ці люди,... lol вони думають..., lol вони дійсно думаютьlol , що вони ткачі.lollollol


Так, - відповів Чапаєв, - але вони не просто думають, вони знають, що вони ткачі.

Виникає ще одне запитання: як досягнути свого усвідомлення?

Ми вже визначили, що усвідомлення не є інтелектуальним процесом. Навіть
навпаки, це щось таке, що виникає за межами інтелекту.
Тому розмови,
логічні пояснення, інтелектуальні ідеї тут безсилі
.

Досягти
усвідомлення можна через взаємодію із своїм тілом, серцем, тонкими
центрами сприйняття.


Саме тоді, коли ви вперше відчуєте захоплюючу радість від відкриття свого Серця, ви нарешті усвідомите: ХТО ВИ Є НАСПРАВДІ.

З Повагою,...

Чи нудно бути психологом?

Коментар: Бути психологом, як на мене, - надзвичайно нудно
: мусиш читати якісь лекції, писати довгі пости, бесіди, розжовувати, пояснювати, навіть якщо це для тебе позавчорашній день.


Відповідь: ЗОВСІМ НЕ ТАК! Розкажу трохи про себе.

Завжди у своєму житті, я відчував, що поруч існує якась таємниця,
розкриття якої наповнить мене щастям. Я був впевнений - таємниця
існує, і наполегливо шукав. Спочатку я шукав її у книжках, потім у музиці, у мистецтві.

За своє життя я прочитав купу книжок. Знаєте, які книжки були в
радянські часи? - про "справжніх" радянських людей, "Як гартувалася
сталь", про партизан, досить нудна класика, яку ти намагаєшся відчувати цікавою. Потім перейшов на зарубіжну літературу, читав кожного автора повністю. Іноді зустрічалося щось справжнє, це відкликалося радістю, і я захоплювався.

Читаючи книжки, я завжди відчував в середині якийсь напрямок. Це
були запитання, які вимагали відповіді. І хоча прямих відповідей у
книжках не було, я помітив, що через якийсь час (іноді через три,
п'ять, десять років) приходили відповіді.
А іноді, траплялося несподіване: пам'ятаю, як за читанням книжки (іноді так буває - читаєш та одночасно думаєш про своє) зі мною трапилося незвичайне переживання. Це було бачення свого життя спочатку у вигляді неясної картини, наповненої темрявою. Потім щось освітило
цю картину і я побачив одночасно відповіді на всі мої запитання. З того моменту у моє життя прийшли світло, розуміння та радість.

Найперше, чого мені захотілося - поділитися цією радість з іншими.
У сусідній школі я створив клуб для старшокласників. Кожний тиждень ми збиралися у класі та спілкувалися до вечора. Школярі розказували, що від нашого спілкування на душі ставало весело, це відчуття зберігалося у них два-три дні, і потім згасало. Ми стали друзями.

З часом у моє життя приходили нові знання, які приносили з собою бажання жити, радість, та прагнення поділитися цією радістю.

Останнім часом, раз в два-три роки, я разом з дочкою (вона також
психолог) читаю для студентів спецкурс "Процесуальна психологія". Я
намагаюся передати студентам бачення світу, як живого захоплюючого, наповненого любов'ю процесу.
А потім, коли лекція закінчується, і студенти повз мене виходять з
аудиторії, я дивлюся на них та бачу , як деякі з них на тонкому плані
відриваються від своїх тіл та підбігають до мене. Тоді я зву їх до себе
та обіймаю, і після цього обніматися підходять інші. Як сказала одна
студентка на практичних заняттях: мене ваша психологія не цікавить - я прихожу на заняття тільки по-обійматися.

Коли читання лекцій, писання довгих постів, бесід, розжовування та
пояснювання є способом вираження любові, шановна Драбино, це не нудно, а навпаки - радісно.

Запитання: Але, напевно, обніматися приходять в основному дівчата чи є й хлопці?:))

Відповідь: Якщо чесно, тема обіймів - дуже цікава. По перше,
існують декілька технік, я знаю дві. Не пам'ятаю, чи писав про це
раніше, суть обіймів у досягненні відчуття поєднання - злиття з іншою
людиною.
Відбувається це так: ви обіймаєте людину, сильно протискуючи її до
себе. Свою увагу потрібно сконцентрувати на відчутті, яке виникає у вас у ділянці грудної клітини. Мовою тілесної психології - це відчуття на
Серці. Свою руку ви кладете партнеру на спину між лопатками, трохи
вище. Це вихід Сердечного центру назовні. Своєю увагою ви захоплюєте також відчуття в цій руці - воно показує вам, що відбувається на Серці людини.

А потім починається щось... .

Якось в групі студентів ми проходили обійми, і це викликало у всіх нас
настільки сильні відчуття, що під кінець пари ми просто виснажилися.

Нам дуже легко обійняти маленьку дитину, притиснути її з усіх сил, відчути її тепле тільце, її аромат, відчути радість єднання.
Теж саме, ми маємо відчути, обнімаючи іншу людину. Є тільки єдине правило: обніматися потрібно з тими, хто тобі приємний.

З хлопцями, чи з дівчатами - різниці немає, адже на рівні Серця
стать людини не має значення, хоча коли обіймаєш хлопців - їм заважають соціальні стереотипи. Якось я обнімався з чоловіком психологом -професіоналом, це було класне відчуття.

Мені дуже приємно про все це говорити, тому вдячний за ваше запитання.

Чекаю наступних,...

Джавад Нурбахш

Ііранський психолог Джавад Нурбахш- дуже відомий вчений (щоправда у досить вузьких колах), професора Тегеранського університету, що мешкає і викладає, наскільки мені відомо, в останні роки в Нью-Йорку.

Ось одна з його книг : "Психологія суфізму".

(суфізм - езотерична, містична течія в
ісламі, яка серйозно потерпала від релігійної верхівки на протязі
всього існування. Між тим найвидатніші вчені, святі та поети арабського
світу були суфіями. Суфієм є і сам Джавад Нурбахш )

Отже - кілька цитат з його книги :


Серця людей перебувають у стані вибору між мертвим та живим серцем.

Більшість людей схиляється до першого, мало хто – до другого.


Людство розділено на три частини.

Перша – примітивні люди, що живуть тільки простими потребами.

Друга – цивілізовані люди. Вони амбітні та егоцентричні, зайняті своїм соціальним статусом.

Третя категорія - обрані, люди що володіють свідомим серцем. Вони
звільнилися від домінування інтелектуальної свідомості, та досягли
бачення Реальності.


В історичному вимірі, три вищевказані категорії можна порівняти з трьома епохами розвитку людства.

Сучасний період є епохою цивілізованих людей.

Щоб увійти в епоху свідомості серця та побудувати рай на землі, необхідні сторіччя
.

Почему лучше общаться на ты (перевод на русский)

Обращение на ВЫ создает вокруг нашего тела сплошную энергетическую оболочку. Теперь общение с миром и людьми происходит через тонкое стекло, а сила нашего влиянию на мир и на людей уменьшается. Кроме того, мы можем почувствовать, что живем в оболочке: - жизнь уже не такая яркая, нам не так радостно, как раньше.....

читати українською                    читать по русски

Мова сучасної людини є занепалою мовою.



  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57
                                            

Можна виділити три різновиди спілкування: інтелектуальне, духовне, змішане.

В інтелектуальному спілкуванні людина направляє на співрозмовника енергетичний потік, який виникає в її голові.

У духовному спілкуванні назовні йде енергетичний потік з Серця людини.

Нагадаю, що Серце поділяється на зовнішнє (почуття), та внутрішнє (духовна мудрість).
У випадку з зовнішнім Серцем ми виражаємо свої емоції наприклад так: Ой, як весело!
Якщо спілкування йде від глибокого Серця, слова виражають те, що ми відчуваємо, або "бачимо" на глибокому рівні.

У третьому виді спілкування енергія йде від голови та від Серця разом - "змішаний трафік".

У спілкуванні я намагаюся опиратися на глибоке Серце - на внутрішнє
бачення, але іноді помічаю, що деяким людям не зрозуміло те, що я їм
пояснюю. Це люди з інтелектуальним мисленням - раціоналісти. Вони
потребують спілкування на рівні голови, тому я переходжу на мову
інтелекту. При цьому втрачається щось дуже важливе - сама суть, а
залишаються голі слова.

Слова, що йдуть від інтелекту, можна порівняти з прозорими скляними  напівпорожніми кульками. Людина бере таку кульку та доповнює її своїм власним суб'єктивним змістом.
Саме тому нам так важко іноді зрозуміти одне одного (навіть науковці, перед тим, як розпочати наукову дискусію, домовляються про те, щоб основні слова-поняття (такі самі прозорі кульки) для усіх учасників були наповнені однаковим змістом)

Мову сучасної людини можна назвати занепалою мовою (падший язык).
Якщо припустити, що колись людство здатне було  сприймати духовну реальність, та діяти у ній (можливо відголоском цього і є християнський Едем), очевидно, тодішня мова здатна була віддзеркалювати духовний світ, та була іншою.
Мова сучасної людини, навпаки. пристосована тільки для буття у матеріальному світі. Можливо, слова, які колись мали духовний зміст, тепер спотворені.
Навіть таке слово, як духовність,  не вказує на наявність особливої духовної реальності, сьогодні воно означає культурну обізнаність людини - те, наскільки вона розуміється у літературі, та у мистецтві.

Саме з цієї причини духовні тексти наповнені притчами та іносказаннями.
Вам доводилося читати будь-який духовний текст, знаєте про що там написано?
Там написано про існування духовної реальності, про те, якою вона є, та про методи досягнення цієї реальності.

- На що схоже царство небесне?
- Царство небесне схоже на гірчичне зернятко.

Але, коли починаєш читати духовний текст, спочатку впадаєш в оману слів - починаєш шукати сенс у звичному значенні слів. Намагаєшся зрозуміти текст за допомогою інтелекту, тому швидко втомлюєшся.

Для нашого інтелекту, духовний текст складається з протилежностей, з одного боку він містить у собі глухі кути для логічного мислення, з іншого боку - він виглядає помірковано абстрактним, що дає нашому розуму простір для широких інтелектуальних спекуляцій.

Саме так, логічні раціональні тлумачення Біблії та Нового Заповіту роз'єднали християнський світ на безліч релігійних конфесій.

Так сприймає текст наш інтелектуальний розум. Але, духовний текст написаний не для інтелекту, він призначений для нашого енергетичного та духовного тіла.

Саме тому, духовний текст потрібно відчувати, а не аналізувати.

Оскільки буденна мова неспроможна описати духовний вимір реальності, духовні вчителі та містики вкладали духовну енергію спеціальним способом.
Вони писали тексти, знаходячись у особливому стані свідомості, який можна назвати божественно надихаючим, пробудженим, або просвітленим.
Тепер, для того, щоб зрозуміти написане, ми повинні читати його, хоча би трохи наблизившись до подібного стану.
У християнстві до такого стану нас наближає молитва, у буддизмі - медитація.
Способом, який нам підходить, ми повинні зупинити свій неспокійний інтелектуальний розум, свої думки, та спробувати відчути у духовному тексті радість на Серці ТОГО, ХТО БАЧИТЬ РЕАЛЬНІСТЬ.
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая