Василь СТУС

* * *
Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

20.1.

ПАМ'ЯТІ А.Г.*

Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай – червону тінь калини
На чорних водах – тінь її шукай.
Бо – горстка нас. Малесенька шопта,
Лише для молитов і сподівання.
Застерігає доля нас зарання,
що калинова кров – така густа.
така крута, як кров у наших жилах.
У білій стужі білих голосінь
це гроно болю, що паде в глибінь,
на нас своїм безсмертям окошилось.

* Вiрш пам'ятi художницi Алли Горської, по-звiрячому вбитої при нез'ясованних обставинах 1970 р.

* * *
Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б'юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

X.1968

пропоную прочитати

http://blog.i.ua/community/1925/397244/

День незалежності України я провела в Донецьку. Не найкраще місто для святкування такого свята, як здогадуєтесь. Свята я там взагалі не відчула.

Була в парку імені ленінського комсомолу, частина якого віддана під стадіон "Донбас-орена".

Біля скульптурної групи визволителям Донбасу зараз зробили великий меморіальний комсплекс, постійно лунають пісні військових років, є маленька виставка військової технійки під відкритим небом. Наступного року має поповнитися виставка техніки, а під постаментом пам'ятника, який зараз пустує, відкриється музей Великої Вітчизняної Війни.

Однак сам пам'ятник визволителям чомусь залишився непофарбованим. Так і стоїть серед цієї новенької гранітно-чорної краси зелено-облізлий.

Як пишеться: ОсвобоЖдение Донбасу чи ОсвобоГдение Донбасу?

ОсвобоЖдение. Через Ж. В нашій країні все через Ж.

Я вже не дізнаюсь, де ти і з ким
Мені й не цікаво те
Ні, ти не став раптом байдужим,
Відчула: забув мене.

Ми просто окремо тепер з тобою
Ми просто тепер не «ми»
Є ти за далекою Харків рікою
Є я у тенетах www-чуми.

Є щастя, що було з коханням на трьох.
Є я , що потроху забуду, як ти.
Є вільність, що сьодні мені остогидла
Вже другого вірша тобі…

Не знаю чому,
не ти та причина
що зчавлює з мене рядки
Я інша
Але ще шукаю у спогадах себе
Далеку, закохану, щиру , щасливу
Таку вже чужу мені!

Не ніжний. Не люб'язний. Не ласкавий...

Холодний і байдужий. Геть чужий...

І лиш з ковтком холодної вже кави

Натужно пригадаєш образ мій.

Якісь нитки протягнуть у свідомість

Із спогадів задавнене кліше...

Й від чогось пам'ять ніжно так судомить,

Й від когось утекти б тобі іще...

Торкаюсь самоти.
І недоторканість цілую.
Плекаю мить - де я, де ти...
За усміхом сумую.
Ти - це лиш ряд малих речей,
Які в фетиш звела я несвідомо.
І дні з тобою - сховано в музей,
А дні без тебе - геть із серця й з дому!
І пам'ять знов вбира
І розворот плечей,
І стрімкість кроку,
І сяйво тих очей...
І знов на роки-строки
Сховаю образ вистражданий цей
У розчерку зболілого пера,
У розмаїтті слів, де кожне - гра...

За повідомленням Українських новин, Міністр юстиції Микола Оніщук підписав наказ про створення міжвідомчої групи з ідентифікації живих громадян, які постраждали від Голодомору 1932-33 років.

Ідентифікація буде здійснюватися з метою надання статусу потерпілих від Голодомору живим громадянам, які в 1932-1933 роках проживали на територіях, охоплених голодом. Сподіваюсь, їм після цього буде надано якісь компенсації від винуватців трагедії, тому що повідомлень, які б це підтверджували, поки що не було.

До складу робочої групи, крім фахівців Мін'юсту, включені представники Державного комітету архівів, Державного архіву Міністерства внутрішніх справ, Інституту національної пам'яті, а також Міністерства культури й туризму.

16 вересня на Майдані незалежності традиційно відбудеться акція, присвячена пам’яті журналіста Георгія Гонгадзе, де журналісти, громадські активісти та небайдужі громадяни вшанують память Георгія та інших загиблих журналістів.

На акції за традицією буде заборонена партійна та організаційна символіка і гасла на підтримку тієї чи іншої партії або організації. Це не заважає членам всіх політичних партій та громадських організацій взяти участь у акції як звичайним громадянам.

Ми, як і в 2005-му, 2006-му, 2007-му роках, звертаємося до всіх бажаючих долучитися до організації акції. І знову констатуємо, що особливого прогресу у розслідуванні вбивства журналіста не відбулось. Не в останню чергу і через те, що в Україні досі не досягнуто тих високих стандартів журналістики, за яке віддали життя Георгій та інші його загиблі колеги. Бо журналістика так і не стала четвертою владою.

Більше того, ми бачимо, що багато хто в Україні (і з політиків, і з журналістів, і з інших середовищ) хотів би забути про справу Георгія Гонгадзе, і прагне, щоб про це забуло суспільство. Але ми нагадаємо! Бо, доки жива пам’ять, доти залишаються надія і ймовірність, що розслідування загибелі Г. Гонгадзе та інших журналістів будуть доведені до кінця, що знищення людей за висловлені ними думки не стане нормою, що в суспільстві не зникнуть моральні принципи, за які Георгій та його колеги віддали свої життя, що ми нарешті колись житимемо в нормальній країні, де правитимуть закон і мораль, а не цинізм і понятія.

Акція, як і в попередні роки, розпочнеться о 19.00 на Майдані Незалежності. Так само, як і в 2005-му, 2006-му, 2007-му роках її організаторами є звичайні громадяни, а не партії чи громадські організації. Тому на акції традиційно не буде трибун і ораторів, персональних промов та списку організаторів, а використання символіки будь-якої партії або організації, підняття за допопомою гасел чи в інший спосіб питань, які не стосуються теми акції, вважатимуться як піар та аморальна спекуляція на смерті журналістів і неповага до пам’яті загиблих. Це не заважає членам всіх політичних партій та громадських організацій брати участь в акції як звичайні громадяни.

Кошти для проведення акції збираються за допомогою пожертв серед всіх небайдужих громадян. І кожен може внести свій внесок в її проведення. Жертводавці, як і організатори, не рекламуються. Єдине ім'я, яке ми оприлюднили - це невідома широкому загалу дівчина з Києва, визначена організаторами як одержувач коштів, які жертводавці перераховують за допомогою переказів (тел. 8066 1365984, Катерина).

Ми, як завжди, маємо прохання до журналістів:
1) Висвітлити цю акцію, ігноруючи спроби будь-яких політичних чи громадських структур афішувати свою причетність до неї.
2) Взяти участь у акції та вшанувати пам’ять Георгія Гонгадзе, допомігши, по можливості, в її організації та висвітленні.
3) Розмістити оголошення про акцію в своїх виданнях чи озвучити з телеекранів.