Сьогодні не будемо плакати, тільки пом'янемо всіх невинно убієнних, голодом заморених та закатованих протягом кількох голодоморів, геноцидів та репрессій українців...

Он родился в 36м , а в 37м отца забрали . Мать с тремя детьми бежала.

Для неё самым страшным словом был - ЭШЕЛОН. Туда загоняли людей и отправляли на север . По дороге половина умирала , остальных выгружали на вечную мерзлоту . Так погибла вся её семья.

Каждый день мимо её дома шли эшелоны с людьми. Несколько лет подряд. Шли ночами . Она уже научилась различать их по звуку . Эти звуки вызывали леденящий ужас. В те года ужас был делом обыденным и распространялся повсюду.

В селе сама слепила из глины с соломой хатку и там они продержались до конца войны . Немцев и румын не боялась , - те не трогали . Комисары были источниками ужаса .

Выжил он чудом. Чудом не умер с голоду . Спасла железная дорога . На вокзале со столовой выносили помои . Ещё теплые . И он с пацанами , оборванными и злыми от голода, дрался за них . И так несколько лет.

Послевоенная голодовка была устроена искусственно . Умирали и пухли с голоду при нормальных урожаях . Все увозилось неизвестно куда. Московские чудовища у власти кормили пол-Европы , а своих душили голодом.

Его любимым занятием было подсматривать в окно ресторана. Там гуляли партийцы, военные и красивые тёти . Летом , весной по вечерам открывали окна, и он видел на столах ЕДУ ! 

Дядьки на ЕДУ внимания особо не обращали, и ближе к ночи , подвыпив, сдвигали столы к окнам и устраивали танцы. И всегда играла музыка : "Мишка, Мишка, где твоя улыбка ..."

Его младший брат Мишка дома загинался с голоду , но воровать еще не мог .

В разгар танцев иногда удавалось залезть в окно и украсть кусок со стола. То было СЧАСТЬЕ ! - Еще одна ночь отвоеванная у смерти.

"Мишку" играли десять раз подряд . Сытые дядьки выходили покурить и прогоняли его . Но он снова возвращался , теперь уже к черному ходу . Там должны были выносить помои под утро .

 "Мишка, Мишка, где твоя улыбка ..."

 

 

 

 

Дорогі друзі! На честь "чорної" нагоди для українського народу - Дня пам'яті жертв Голодомору РадіоВоля припиняє трансляцію розважальних музичних передач. Натомість транслюватиме передачі, присвячені Голодомору. Вічна пам'ять безвинно замордованим мільйонам наших братів та сестер.... http://volya.cv.ua/

Ніхто не може вирішити за українців, як вони вирішують говорити і писати, окрім самих українців. Але як вони можуть вирішувати для себе без знання таких слів, які були заборонені (див. на «Більшовик України», 1933, № 7, де знаходяться цілі списки заборонених слів від 20-х років). Я хочу, щоб хтось колись сів, як я, з вбитими та розстріляними з Інститутів живої і наукової мови. Коли ж будуть оприлюднені результати їх відважної праці, щоб з’явилась можливість використовувати у своєму інтелектуальному поступі напрацьовані варіанти отим втраченим поколінням і почати будувати найелементарніші цеглини думок свого народу? Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил від держави до людей, які вміють орґанізувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття «громадянське суспільство». Це не ідеальна система і, може, не зовсім демократична, але ліпшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самоорганізовані українці поза державними структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це таки буде! Джеймс Мейс (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004)

Один спогад Миколи Петренка, як очевидця тих подій на Полтавщині, що якось вижив...

Батькова вишиванка

Дитинна пам’ятка 33-го року

На голодному ганку, на голодному ганку
Сидять і чекають - на хліб чи на смерть?
Повезла мати мінять вишиванку -
Хоча б на макуху, хоча б на дерть.

На голодному ганку, на голодному ганку
Сидять і чекають маленькі сичі.
Сидять і чекають до ночі від ранку,
Чекають весь вечір, чекають вночі.

На голодному ганку, на голодному ганку
Малі і худющі - ну в чому душа?..
А потяг пихтить на глухім полустанку -
Чому не рушає?..
Здається, руша!..
* * *
Хрестики, хрестики - потім вокзали,
Піски, Ромни, а тоді Конотоп.
Хрестики клалися просто на шпали -
Це для матусі, верталася щоб.
[ Читати далі ]

Масштаби трагедії

Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
Області сучасної України, що постраждали від Голодомору.
Зменшення населення в Україні із Кубанню та півдні Росії. 1929—1932Дослідження Станіслава Кульчицького на базі розсекречених даних перепису 1937 року та демографічної статистики вказують на таке.
Населення УРСР за переписом 1937 року складало 28 388 тис., за переписом 1926 року — 28 926 тис. людей. За 10 років воно скоротилося на 538 тис.
З підрахунку втрат від голоду потрібно виключити очікувану природню смертність 1933 року. Для цього найкраще вважати її рівною середньому арифметичному від показників смертності за 1927—1930 рр. Природня смертність за роки, які передували голодному, становить в середньому 524 тис. людей на рік. Виходячи з відкоригованої народжуваності у 1933 році (621 тис.), одержуємо нормальний приріст за цей рік в 97 тис. людей. Цей приріст п'ятикратно менший, ніж у попередні роки.
• Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
• Області сучасної України, що постраждали від Голодомору
Області сучасної України, що постраждали від Голодомору
Таким чином маємо народжуваність і нормальну смертність за 10 років міжпереписного періоду. Маємо також загальну чисельність населення за обома переписами. Порівняння цих величин дозволяє визначити єдиний невідомий показник — неприродню смертність у 1933 році.
Природній приріст за 1927—1936 рр. становить 4 043 тис. людей. Додаючи до цієї величини різницю в чисельності населення між двома переписами (538 тис.), одержуємо демографічний дефіцит у 4581 тис. людей.
Облік механічного руху населення, який провадився працівниками ЦУНГО СРСР протягом 10-ти років, вказує на від'ємне для України сальдо в 1 343 тис. людей. Статистичні органи визнавали, що він більш неточний, ніж облік природного руху.
Потрібно також врахувати сальдо міграційного балансу, що виводить на 3 238 тис. людей. Цю цифру можна вважати прямими втратами від голоду 1933 року. Вона увібрала в себе неточності в державному обліку природного і особливо механічного руху населення. Деякі історики відмовляються враховувати міжреспубліканське міграційне сальдо, вважаючи його непевною величиною.
Згідно даних демографічної статистики можна зробити висновок, що голод 1932 року в Україні був причиною смерті 144 тис. людей. Цей голод був наслідком конфіскації хлібозаготівель з урожаю 1931 р. і припинився влітку 1932 року, тобто з новим урожаєм. Голод 1933 року став наслідком чергової кофіскації хлібозаготівель з урожаю 1932 року. На відміну від 1931 р. у 1932 р. у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже з жовтня 1932 року. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Аналіз статистичних даних вказує на те, що у 1933 р. від голоду померло 3 238 тис. людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5 млн. людей.
Крім прямих втрат від голоду, тобто загибелі людей, є втрати опосередковані — падіння народжуваності. Відбулося зниження природного приросту населення з 662 тис. на рік у 1927 році до 97 тис. на рік у 1933 році (без врахування померлих від голоду) і 88 тис. на рік у 1934 році.
Якщо прямі втрати у 1932 році становлять 144 тис., то загальні, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тис. людей. Прямі й опосередковані втрати за 1932—1933 рр. разом з демографічним відлунням 1934 року становлять 4 649 тис. людей. Ці дані характеризують демографічні наслідки голодомору 1932—1933 рр.
Український голодомор на тлі загальносоюзного голоду
За даними ЗАГСів про національну приналежність померлих, в Україні люди гинули за ознакою місця проживання, а не національності. Невисокою є питома вага загиблих росіян та євреїв в їх загальній чисельності, оскільки вони жили в основному у містах, де функціонувала карткова система постачання продовольством. Поляки або болгари гинули в таких же пропорціях, як українці, тому що основна їх частина теж проживала у сільській місцевості.
Проте сталінський інтернаціоналізм закінчувався на кордонах союзних республік. Зріз загальносоюзної картини голоду визначається лідерством України і, до певної міри — Північно-Кавказького краю. Якби можна було б виділити Кубанський округ, то його показники наблизилися б до українських. В цій таблиці кубанські показники розчиняються в показниках п'яти інших округів Північно-Кавказького краю.
У двох поволзьких краях, які охоплюють територію сучасних п'яти областей (Волгоградська, Оренбурзька, Пензенська, Самарська і Саратовська) сукупною площею 435 тис. кв. км., від голоду померло, за розрахунками московського історика В.Кондрашина, 366 тис. чоловік. В Україні, площа якої до 1939 року становила 450 тис. кв. км., від голоду померло 3 238 тис. чоловік, тобто на порядок більше.
Поволзький голод 1933 року нагадує український 1932 року. В обох випадках у селян забирали геть усе зерно — основний продукт харчування. Проте в добре поставлених селянських садибах залишалася свійська худоба і птиця, а також незернові продовольчі продукти тривалого зберігання — сало, картопля, цибуля, буряки, сушеня тощо.
Восени 1932 року в Україні і на Кубані у тих, хто не виконав хлібозаготівельного плану, тобто у переважної більшості селян, ці запаси продовольства були конфісковані. В результаті голод переріс у голодомор. Такої конфіскації незернового продовольства, тобто терору голодом, в інших регіонах СРСР не спостерігалося. Отже, сталінська тоталітарна держава здійснювала масові репресії не тільки за соціально-класовими, а й за національними ознаками.

Причини Голодомору

Постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У про саботаж хлібозаготівельДля виявлення причин Голодомору необхідно вивчати та співставляти величезну кількість документів, адже, як зазначають дослідники, у організаторів Голодомору не було ніяких причин документувати (а тим більше оприлюднювати) свою мету.
Результати такого аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення (з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю).
На території Київщини, Уманщини, Черкащини, Вінниччини, Чернігівщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Одещини, Луганщини у 20-х — 30-х роках тривала справжня селянська війна. Її елементами були зв'язки з петлюрівською еміграцією, поставки зброї через кордон (тоді з Галичини), план всеукраїнського повстання проти більшовиків.[2].
Документи ГПУ свідчать, що наприкінці 20-х — на початку 30-х стався новий виток повстансько-партизанської боротьби проти «московської комуни». Тоді підросло нове покоління українців, яке пішло у бій. Є свідчення про створення партизанських селянських загонів у 1931-1932 роках. Тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися "як широкі збройні повстання проти радянської влади". Вони об'єднували до двох тисяч людей, і відбувалися під гаслами: "Верніть нам Петлюру!", "Дайте другу державу!", "Хай живе самостійна Україна!", "Геть СРСР!", "Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!". В ті часи люди організовувалися як могли. Були навіть кінні загони. Зброєю були вила, лопати, сокири. Натовпи селян зі співом "Ще не вмерла Україна" ліквідовували місцеві органи влади. Партійці і комсомольці втікали. Радянська влада переживала важкі часи. Наприклад, велика, авторитетна родина Кривоносів у селі коло міста Шостки (Сумщина) не пускала у своє село радянську владу до 1932 року.
Позицію радянського уряду щодо українського селянства найкраще висвітлюють промови його провідників та тогочасні публікації в офіційних радянських медіях. Зокрема Йосиф Сталін стверджував:
"Національна проблема, в самій своїй суті, це селянська проблема"
«Пролетарська правда» номер від 22 січня 1930 р.
"знищення соціальної бази українського націоналізму — індивідуальних селянських господарств — було одним із основних завдань колективізації на Україні"
Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив:
"націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві"
Він також промовляв на партійних зборах влітку 1930 року:
"Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями"
Шеф ОДПУ в Україні В.Балицький про боротьбу проти селянства в Україні:
"У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму"
"Механізм" Голодомору
Спосіб, за допомогою якого людей нищили, був найжахливішим з досі відомих" — Ален Безансон.
Для виявлення суті Голодомору (тобто, як саме «морили голодом») при аналізі подій доцільно зосередитися не на тому, чи дійсно в Україні у 1931—1932 рр. був поганий врожай зернових і які були цьому причини і не на тому, чи був поганий врожай також в інших частинах СРСР, тому що, як відомо, скупі врожаї не є незвичайним явищем у сільському господарстві будь-якої країни. Найбільш важливо те, яких заходів було вжито керівництвом СРСР (відтак — і керівництвом тодішньої Радянської України) щоб максимально посилити ураження (сільського, перш за все) населення України голодом.
Відповідно до результатів досліджень, для досягнення бажаної мети — покарання голодом — організаторами Голодомору було використано наступний механізм:
В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені;
Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі.
Селянам України та Кубані (на той час заселеної етнічними українцями) радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом. Дивись Директиву ЦК ВКП(б) и СНК СССР в связи с массовым выездом крестьян за пределы Украины
Таким чином, хоча зменшення врожайності практично завжди призводить до деякого («пропорційного») погіршення умов харчування населення, практично всі дослідники визнають, що в умовах України голод такого масштабу міг бути і був організований лише штучно і навмисно.

     Не хотілося про це писати, але, мабуть таки треба...
Насправді мене дуже радує що у земляків є якась національна свідомість, що вони відзначають пам"ятні дати з історії нашого народу. Але з властивою слов"янам зарозумілістю, все завжди із перегибами.
     Тепер пояснення. Тут на днях день пам"яті жертв голодомору, що завдяки Віктору Андрійовичу став у нас культовим... Взагалі до попереднього президента у мене претензій мало, на багато менше ніж до нинішнього, але мова не про те піде... Ну хай там буде дата червоною в календарі, ну хай позапалюють люди свічки, а патріарх київський проведе з цього приводу службу, але ж нащо проголошувати всеукраїнську скорботу, і ще щось там... Ну подумайте головами врешті-решт... Мені тут казали, що "величезна кількість людей померла від штучного голодомору, а ми маємо веселитись?Святотацтво!" А тепер повернімося до глузду: скажіть панове, вони всі померли у цей день? - НІ! Я також не знаходжу виправдань цих дій радянської влади, але кому стане легше від того, що всі будуть плакати і журитись цілий день?
     Мені також тут казали щось на зразок: "я б подивився, як ти веселитимешся, коли твої близьки помруть, ще не дай бог від голоду..." - ну це вже взагалі інфантильність вищого гатунку... Вже не сподіваюсь на свідоме розуміння, тому знову ж таки поясню: є похорон, є поминки, і все... так я не любитель тих процесій... Скажіть панове "моралісти", а вам хотілося б своєю смертю пересрати життя своїм близьким, щоб вони потім те й робили, що журились? Сподіваюсь, що ні... До вашого відома, у деяких народів похорон то взагалі свято, хоча це не в"яжеться і з моєю свідомістю. Хтось з вищих хоче вас, тобто нас пожурити, посіяти повсемісний смуток, що, повірте, не допомагає жити, а тим більше розбудовувати країну... Навіть Тарас Григорович писав "...Поховайте, та вставайте!...", а не "сумуйте", "ридайте", хоча меланхолії у Кобзаря у віршах багацько... Я не проти якихось там пам"ятників голодомору, якщо не робити їх домінантами в містах... А то аж занадто "життєстверджуюча" обстановочка у нас з вами виходить...
      Про головний монумент - то взагалі суміш "синдрому Царітелі" із цвинтарною архітектурою... Була собі домінанта, обеліск слави (я не фанат культу ВВВ, але композиція була грамотна, врівноважена, продумана) а тепер вони сперечаються з новим монументом, замість того щоб підтримувати один одного композиційно. То впринципі поняття специфічні, не багатьом зрозумілі, однак ніхто не сперечатиметься що цим "шедевром" перепаскудили кілька чудових київських панорам із видом на лавру. Музей же під землею, то може й не треба було дертися в гору?..
     Залишимо архітектуру в спокої, повернемося до події... Знову ж таки, не сперечаюсь, дата важлива, але чи можна і чи треба з нею носитися як з писаною торбою?? Взагалі, в історії України чимало таких кривавих сторінок, і масово відзначати кожну не вистачить ані чорної тканини, ані сліз, ані навіть життя... Тут навпаки треба підіймати оптимістичний настрій нації, жагу до життя і розвитку народу як такого... До того треба як-не-як добиватись визнання нас як повноцінної нації у світовому суспільстві, а своїми нав"язливими заявами про геноцид і те що нас нещасних ображали, ми ту саму світову спільноту лише дратуємо.
     Я насправді розумію, звідки ростуть ноги, це якесь невміле калькування єврейської спекуляції на холокості і взагалі пригніченні їх народу. Але ж панове, вони цим займаються тисячоліттями, і цілі в них глобальніші, змусити світ бути їм винним. (я перепрошую, антисимітизмом не страждаю, однак верхівка світової єврейської спільноти дійсно завжди дозволяла собі просто немислимі речі). А от конкурентів у цьому ремеслі вони тим більше не потерплять... Подумайте над цим. До речі, у загальної маси своїми численими єврейськими музеями і акціями жалоби євреї викликають більше роздратування, аніж співчуття, але й це частина їх плану... то найвишуканіші в світі провокатори.
    А дехто ударяється в нікому непотрібні ритуали великої скорботи. Може ще додати самобічування, як колись?... Якщо вони так по релігійно-християнському до цього віднеслись, то нехай згадають одну дрібничку, що смуток вважається одним із семи смертних гріхів.
   Хоча... навіщо метати бісер перед тими, хто одразу переходить на особистості, коли йому навіть не нав"язують, а просто пропонують альтернативну точку зору... Сподіваюсь, що здоровий глузд таки відвідає їх голови, бо нам спільну країну будувати, а з таким підходом а-ля "навчи дурня богу молитися..." це вкрай важко. Їм сказали - вони роблять, а "...якби вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя..." Що не кажи, а слова вічні

Кількість українців з 1926 по 1939 рр. скоротилася з

31,195 до 28,111млн., тобто на 11%. За цей же час кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 млн., або на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16%…

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а  "спільна трагедія", то як так

сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій,мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники

троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року? За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з

31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді. І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер

Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість

загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

 · Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні

застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у

1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення? 

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за  кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та  Білорусії - не згадує жертв голодомору?

    · Чому тільки щодо населення Українибуло ухвалено постанову, яка  запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів? · Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після

того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

   · Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято

постанову,згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

   · Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце

вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

  · Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних

репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

      · Чому про Голод у Поволжі 1921-1922років у СРСР можна було вільно

писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

      · Чому під час Голодомору в Українів 1932-1933 роках СРСР експортував

за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

      · Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР.

Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською  мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

       · Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?      · Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських

керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

   · Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти

низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

    · Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли,як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду вУкраїні і сказав Постишеву: "Ты, Паша назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?       · Чи довіряє Віктор Януковичматеріалам з`їзду КПРС і самому

Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

      · Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справСРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.       · У своїх спогадах радянськігенерали зізналися в існуванні такого

наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

    · Згідно зі спогадами американського державного секретаря

Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

  

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

 

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

      А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руського міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).       Суспільство поділено на тих, хтосолідаризується з жертвамиГолодомору й тими, хто його організував.     У заявах щодо Голодомору, так само як і в інших заявах, котрі стосуються питань історії, українське керівництво стає однозначно на бік Росії, а не на

бік української національної ідентичності, яка є постгеноцидною і формується в дуже складних умовах. Це означає, що для нинішнього керівництва Україна є, по суті, чужою - з нею поводяться як із засобом для отримання коштів, а не як із Батьківщиною.

      Сьогодні слід усвідомити, що нашесуспільство поділене не на Схід і Захід, а на тих, хто солідаризується з жертвами геноциду 1932-1933 років, і тих, хто з тими, хто організовував і здійснював геноцид. Останніх – незначна меншість. Але вони добре розставлені.       У Партії регіонів є багато людей, які тутне народилися і які не мають

родичів в Україні. І звичайно, їм не так близька наша історія. Але коли ти приходиш на чужу землю, твоя цивілізованість визначається тим, чи шануєш ти могили цієї країни. Власне, людська цивілізація почалася з ушанування могил. Так власне історики та археологи визначають початок людської цивілізації. До того, як люди почали вшановувати могили, вони були дикунами.

      Судячи з дій влади, не можна виключати,що поставлено й виконується завдання ліквідації Української держави, із забезпеченням матеріальної винагороди її ліквідаторам.       Очевидно, що постгеноцидний характер України послаблює нашу країну, дає

можливість робити з нею те, що влада робить сьогодні. Може, ще й тому влада не бажає чесно думати й говорити про Голодомор?

Олександр Палій, історик

                      Знаю, що вистачає аватарів з цієї теми. Але, думаю багато не буде. Є хвилина, щось намагаюся зробити. Тут дві стоять - http://blog.i.ua/community/3252/842468/#p3.