Niech sie wszystko odnowi, odmieni....
O jesieni, jesieni, jesieni .....
Niech sie noca* do glebi przezrocza
nowe gwiazdy urodza* czy stocza* ,
niech sie spelni, co sie nie odstanie,
chocby krzywda, chocby bol bez miary,
nieslychane dla serca ofiary,
gniew czy milosc, zycie czy skonanie,
niech sie tylko cos predko odmieni.
O jesieni!... jesieni! ... jesieni!Ja chce burzy, zeby we mnie z sila*
znowu serce gorzalo i bilo,
zeby zycie unioslo mnie cala*
i jak trzcine w objeciu lamalo!
Nie trzymajcie, nie wchodzcie mi w droge
juz sie tyle rozpryslo wedzidel ...
Ja chce szczescia i bolu, i skrzydel!
i tak dluzej nie moge, nie moge!
Niech sie wszystko odnowi, odmieni! ...
O jesieni! ... jesieni! ... jesieni.
Моя чергова обраниця, яка припала мені до душі , після кількох обачень сказала, що таокго як я, ніколи не стрічала, що мій погляд неможливо описати, що я їй сподобався, як тільки прочинив двері бару. А ще вона сказала мені, що ми більше не можемо бачитися, бо вже давно зустрічається з одним хлопцем.Тоді я поцілував її востаннє, і ми розійшлись. Усе це нагадало мені фієсту, де любов - матадор, а я бик. Не той, що з барсеткою, а той, що з рогами. І щоразу я біжу на червоне, ламаючи все підряд. А матадор тільки те й робить, що діймає мене піками. І в слушну для себе мить він таки втсромить мені в серце гостру шпагу...Але я встану з колін і до останньої краплі крові буду боротися за таке простте й таке бажане щастя
“Порожні”
люди не живуть власним внутрішнім
щастям, а живляться чужим ззовні. Вони
постійно відчувають залежність від
когось або від чогось: щось або хтось
має мене зробити щасливим. Замість того,
щоб розвивати внутрішній світ, вони
постійно намагаються когось (або щось)
використати для власного задоволення.
Внутрішньо постійно відчувають спрагу
й незадоволення. Вони переконані в тому,
що хтось (або щось) зобов’язаний зробити
їх щасливими, бо іншого способу бути
щасливим не існує. Коли співіснують
двоє таких людей, то вони, відчуваючи
внутрішню спрагу й незадоволення,
починають взаємно ділитись цими почуттями
одне із одним. Кожен розповідає іншому,
що той має для нього зробити, але не хоче
(а часто й не може) задовольняти іншого
(немає щастя, щоб ним ділитись). Наростає
роздратування, гнів та інші подібні
почуття та переживання. Так як такі люди
вважають, що їхнє щастя знаходиться в
близькій людині, вони починають жваво
втручатися в особисте життя іншого так,
ніби це їхнє власне, намагаючись там
всім керувати. Але ніхто не хоче бути
рабом. Тому їхнє життя наповнене взаємною
боротьбою та сварками.
щастя - недосяжне
та коли по обличчі течуть
краплі теплого дощу,
що змивають як сльози
біль втрати, хворобу,
напругу дня, невдачі.....
дивишся в небо і відчуваєш
ось він - цей момент щастя
Счастье – верить, когда не верится,
И дышать из последних сил,
И так просто, по-детски надеяться,
Что действительно ты любим..
Счастье – другу отдать последнее,
А взамен – ничего не просить..
И без слов попросить прощения.
И безудержно сильно любить.
Счастье – быть безрассудно искренним,
И о сказанном не жалеть,
И мечтать о чудесно-немыслимом..
И однажды простить суметь.
Счастье – и в сентябре дождливом
Найти радужно-солнечный блик…
Счастье – сделать кого-то счастливым,
Хоть на самый короткий миг.
"Товариська розмова про душевний мир" Григорій Сковорода
Притча (уривки).
- Люди в житті своїм працюють, метушаться, утаюються, а нащо, багато хто й сам не тямить.
Коли помислити, то в усіх людських затій, скільки їх там тисяч не буває, є один кінець — радість серця.
Чи ж не для цього вибираємо за нашим смаком товаришів, аби мати задоволення від спілкування з ними; дістаємо високі чини, аби пиха наша від схиляння інших розпалювалася; вигадуємо всілякі напої, страви, закуски для всолодження смаку; вишукуємо всілякі музики, створюючи безліч концертів, менуетів, танців і контратанців для звеселювання слуху; споруджуємо гарні будинки, насаджуємо сади, тчемо золототкані парчі, матерії, вишиваємо їх різними шовками і любими для ока квітами й обвішуємося ними, аби була приємність очам і достатня ніжність тілові; складаємо запахущі спирти, пудри, помади, духи й ними задовольняємо нюх свій.
Одне слово, всіма рахубами(способами), які лише вигадати можемо, намагаємося звеселювати дух наш.
- ....Любі друзі, високі посади, веселе місто, всілякі гриська та розваги і всі ваші витівки безсилі потішити духа і тим вигнати нудьгу, що зволоділа вами.
-.... Ми народилися для справжнього щастя і мандруємо до нього, а життя наше — шлях, що тече, як річка.
-....Не можемо віднайти щастя., тому що не знаємо, в чому воно полягає....
Початок справі - знаття, звідки йде бажання, від бажання - пошук, потім отримуємо результат, ось і задоволеність, тобто те, що отримуємо і що для людини благо.
Премудрості сенс у тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя,
-.... Чи не легше живитися самим зіллям суворим і мати злагоду й утіху на серці, ніж над розкішним столом сидіти гробом повапненим, повної жеровитої черви, що день і ніч безнастанно гризе душу? Чи не ліпше покрити тіло найзлиденнішою одежиною і з тим мати серце, в ризу спасіння й убрання веселощів одягнуте, ніж носити золототкані шати і тим часом терпіти геєнний вогонь у душі, що бісівською печаллю спопеляє серце?
Яка утіха від cтaтків чи від гарної обстави, коли серце занурене в найтемніший морок невдоволення із прикрашеного палацу, про який пишеться: "Птиця знайде собі дім... заснований-бо є на камені... камінь же — це Христос... коли світ є наш... душа наша, наче птиця, збавиться, і сіть упаде... Хто дасть мені крила?"
Коли хто потрапив у рів чи прірву водяну, повинен думати не про важкоту, а про звільнення. Коли ставиш дім, будуй його для обох частин свого єства — душі і тіла. Коли вдягаєш і прикрашаєш тіло, не забувай і про серце. Дві хлібини, два будинки і дві одежі, два роди всього є, всього є по двоє, через що є дві людини в людині одній, два батька — небесний і земний і два світи — першородний і тимчасовий, і дві натури: божественна і тілесна в усьому-на-всьому..
Щось нагадала один репортаж про статистику, де відображали країни за ступенем щасливого населення ( оце я загнула). Не пам'ятаю точних даних, лише, що Україна в переліку країн займала одне з останніх мість. Словом, наше населення, за даними досліджень мало не найнещасніше. Давно це було... ще до пандемії.
Так мені стало цікаво, а учасники і.ua щасливі люди? На скільки ви задоволені життям в цей важкий час?
На скільки ви себе вважаєте щасливою людиною? Прошу відповідати чесно і відверто. Можна коментувати.