Украдена Русь ответ на некоторые комментарии
- 10.09.16, 10:06
- ВАРТА
Видео о истории Руси. Кто имеет историческое право на государство Русь - Азы истории Украины
3
хочу сюди!
-
-
39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років
Замітки з міткою «история украины»
6.12.1240.
- 06.12.15, 18:59
Сегодня печальная дата в нашей истории:
В 1237 г. орда Батыя (внука Чингиз-хана) напала на Русь. Начав с разгрома Рязанского княжества, татары разгромили основные силы Владимиро-Суздальской земли, разграбили четырнадцать городов Северо-Восточной Руси, включая Москву и Владимiр. Повсюду они сеяли смерть и разорение. Легкой победы добиться нигде не удалось – все русские города приходилось брать штурмом и превосходящей живой силой.
Затем дикая орда хлынула в южные и западные земли Руси. Разграбив Переславль, затем Чернигов, в декабре 1240 г. Батый подошел к Киеву. В то время Киев был одним из крупнейших и красивейших городов Европы – столицей одного из самых сильных европейских государств. Киев насчитывал 50 тысяч жителей, в то время как в Лондоне, например, жило 20 тысяч человек. Большинство европейских столиц достигли численности в 50 тысяч жителей только через 200-300 лет. Это время считается расцветом города Киева, несмотря на то, что сама Киевская Русь переживала уже не лучшие времена: Киев стал ареной борьбы за великокняжеский престол между русскими князьями-родственниками..
Батый хотел взять неразрушенным такой красивый город. В Киев отправился посол с предложением сдаться – добровольно открыть ворота. Обычно, если горожане выполняли требование хана, город не подвергался серьезным разрушениям, а только грабился и облагался данью. Но киевляне отказались впускать в свой город чужеземные войска и решили биться насмерть.
Татаро-монголы нашли слабое место в системе укреплений – Лядские ворота. Начался штурм русской столицы стенобитными орудиями. Но, даже прорвавшись в город, ордынцам не сразу удалось захватить Киев – город имел не одну полосу укреплений. Битва шла день и ночь, численное превосходство татар давало им возможность непрерывного штурма. На защиту города, охваченного пламенем, вышли все его жители, и стар и млад. Как пишет летопись «один бился с тысячей, а двое – с тьмою». Сопротивление киевлян было настолько отчаянным, что хан был вынужден дать своим войскам передышку и вновь использовать осадные орудия. Через провалы в стенах бесчисленные орды хлынули на улицы, неся с собой разграбление и разрушение. 6 декабря на Николин день Киев пал. Последние защитники столицы Руси укрылись в Десятинной церкви, которая была полностью разрушена, а люди убиты.
Разъяренные отпором татаро-монголы перебили почти всё мирное население Киева. В археологических раскопках встречаются как единичные костяки, так и огромные братские могилы, насчитывающие не одну тысячу скелетов. Из пятидесятитысячного населения в городе осталось не более 2 тысяч жителей. Дикари-язычники разрушили Успенский, Софиевский собор, Троицкую надвратную церковь (сейчас главный вход в Лавру), церковь Спаса на Берестове, Ирининскую церковь и практически все киевские ворота. Киев как столица Руси перестал существовать. Поэтому центр Русского государства переместился в менее пострадавшую северную часть Киевской Руси – Владимiро-Суздальское княжество.
Батыево нашествие нанесло чудовищный удар по культурному и государственному развитию русского народа. Археологи обнаружили пепелища многих городов, о которых сегодня мы не знаем ничего. Киевская Русь погибла, но ее гибель была столь же героической, как и славное существование. О твердыню Киева разбилось азиатское наступление на Европу и на северорусские земли, и этот подвиг самопожертвования не должны забывать и на Западе." Киев был много крупнее и значимее Лондона, но история распорядилась так. Вечная память нашим предкам...
"6.12.1240 (19.12) - Произошло разорение Киева Батыем
В 1237 г. орда Батыя (внука Чингиз-хана) напала на Русь. Начав с разгрома Рязанского княжества, татары разгромили основные силы Владимиро-Суздальской земли, разграбили четырнадцать городов Северо-Восточной Руси, включая Москву и Владимiр. Повсюду они сеяли смерть и разорение. Легкой победы добиться нигде не удалось – все русские города приходилось брать штурмом и превосходящей живой силой.Затем дикая орда хлынула в южные и западные земли Руси. Разграбив Переславль, затем Чернигов, в декабре 1240 г. Батый подошел к Киеву. В то время Киев был одним из крупнейших и красивейших городов Европы – столицей одного из самых сильных европейских государств. Киев насчитывал 50 тысяч жителей, в то время как в Лондоне, например, жило 20 тысяч человек. Большинство европейских столиц достигли численности в 50 тысяч жителей только через 200-300 лет. Это время считается расцветом города Киева, несмотря на то, что сама Киевская Русь переживала уже не лучшие времена: Киев стал ареной борьбы за великокняжеский престол между русскими князьями-родственниками..
Батый хотел взять неразрушенным такой красивый город. В Киев отправился посол с предложением сдаться – добровольно открыть ворота. Обычно, если горожане выполняли требование хана, город не подвергался серьезным разрушениям, а только грабился и облагался данью. Но киевляне отказались впускать в свой город чужеземные войска и решили биться насмерть.
Татаро-монголы нашли слабое место в системе укреплений – Лядские ворота. Начался штурм русской столицы стенобитными орудиями. Но, даже прорвавшись в город, ордынцам не сразу удалось захватить Киев – город имел не одну полосу укреплений. Битва шла день и ночь, численное превосходство татар давало им возможность непрерывного штурма. На защиту города, охваченного пламенем, вышли все его жители, и стар и млад. Как пишет летопись «один бился с тысячей, а двое – с тьмою». Сопротивление киевлян было настолько отчаянным, что хан был вынужден дать своим войскам передышку и вновь использовать осадные орудия. Через провалы в стенах бесчисленные орды хлынули на улицы, неся с собой разграбление и разрушение. 6 декабря на Николин день Киев пал. Последние защитники столицы Руси укрылись в Десятинной церкви, которая была полностью разрушена, а люди убиты.
Разъяренные отпором татаро-монголы перебили почти всё мирное население Киева. В археологических раскопках встречаются как единичные костяки, так и огромные братские могилы, насчитывающие не одну тысячу скелетов. Из пятидесятитысячного населения в городе осталось не более 2 тысяч жителей. Дикари-язычники разрушили Успенский, Софиевский собор, Троицкую надвратную церковь (сейчас главный вход в Лавру), церковь Спаса на Берестове, Ирининскую церковь и практически все киевские ворота. Киев как столица Руси перестал существовать. Поэтому центр Русского государства переместился в менее пострадавшую северную часть Киевской Руси – Владимiро-Суздальское княжество.
Батыево нашествие нанесло чудовищный удар по культурному и государственному развитию русского народа. Археологи обнаружили пепелища многих городов, о которых сегодня мы не знаем ничего. Киевская Русь погибла, но ее гибель была столь же героической, как и славное существование. О твердыню Киева разбилось азиатское наступление на Европу и на северорусские земли, и этот подвиг самопожертвования не должны забывать и на Западе." Киев был много крупнее и значимее Лондона, но история распорядилась так. Вечная память нашим предкам...
5
В дополнение к моей предыдущей публикации http://blog.i.ua/user/3070369/658861/ размещаю скрины двух книг из описи имущества Т.Г. Шевченко, оставшегося после его смерти, полная опись есть в ИЗБОРНИКЕ.
Из этой описи в списке книг я выбрала две книги, изданные в Москве и разрешённые цензурой - первая в 1834 году, а вторая в 1852 году. И в этих книгах неоднократно упоминались названия Украина и украинцы, что в 1863 году, после польских событий, было запрещено, а самому поднадзорному Т.Г. Шевченко этот термин был запрещён цензурой сразу после его освобождения в 1858 г., и он в своих книгах, изданных в последние три года его жизни, вынужден был заменять слово украинский на южнорусский, вспомним его Букварь южнорусский, 1860 г. - http://blog.i.ua/community/3214/658826/
Предлагаю несколько постраничных скринов из каждой книги
1. Украинские народные песни, изд. М. Максимовича. М., 1834
2. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, М., 1852
Последни
Обе книги интересные, но объёмные, потому я разместила выборочно по несколько скринов из каждой книги, желающие прочитать эти книги могут найти их в сети.
Обращаю внимание на последние два скрина из второй книги, здесь опубликована очень интересная статистика о том, сколько в начале 1851 года в Харьковских епархиях насчитывалось всех прихожан, в т.ч. по сословиям - помещиков, крепостных крестьян и расквартированного войска, которое помогало этим помещикам удерживать их крестьян в рабстве.
Краткая информация об авторах этих книг.
1. Михаил Александрович Максимович (3 (15) сентября 1804 — 10 (22) ноября 1873) — русский учёный, историк, ботаник, этнограф, филолог, член-корреспондент Императорской Санкт-Петербургской академии наук, первый ректор Киевского университета Св. Владимира. Его имя носит Научная библиотека Киевского университета.
2. Архиепископ Филарет (в миру Дмитрий Григорьевич Гумилевский, при рождении Конобеевский; 23 октября (5 ноября) 1805 , деревня Лесное Конобеево, Шацкий уезд, Тамбовская губерния — 9 (21) августа 1866 , Конотоп) — епископ Православной Российской церкви; со 2 мая 1859 года архиепископ Черниговский и Нежинский; историк церкви, богослов, патролог, библеист.
14 апреля 2009 года Священный Синод Украинской Православной Церкви принял решение о причислении архиепископа Филарета к лику местночтимых святых Черниговской епархии[5]. 25 октября того же года в Троицком соборе Чернигова состоялся чин канонизации, возглавленный митрополитом Киевским Владимиром.
Из этой описи в списке книг я выбрала две книги, изданные в Москве и разрешённые цензурой - первая в 1834 году, а вторая в 1852 году. И в этих книгах неоднократно упоминались названия Украина и украинцы, что в 1863 году, после польских событий, было запрещено, а самому поднадзорному Т.Г. Шевченко этот термин был запрещён цензурой сразу после его освобождения в 1858 г., и он в своих книгах, изданных в последние три года его жизни, вынужден был заменять слово украинский на южнорусский, вспомним его Букварь южнорусский, 1860 г. - http://blog.i.ua/community/3214/658826/
Предлагаю несколько постраничных скринов из каждой книги
1. Украинские народные песни, изд. М. Максимовича. М., 1834
2. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, М., 1852
Последни Обе книги интересные, но объёмные, потому я разместила выборочно по несколько скринов из каждой книги, желающие прочитать эти книги могут найти их в сети.
Обращаю внимание на последние два скрина из второй книги, здесь опубликована очень интересная статистика о том, сколько в начале 1851 года в Харьковских епархиях насчитывалось всех прихожан, в т.ч. по сословиям - помещиков, крепостных крестьян и расквартированного войска, которое помогало этим помещикам удерживать их крестьян в рабстве.
Краткая информация об авторах этих книг.
1. Михаил Александрович Максимович (3 (15) сентября 1804 — 10 (22) ноября 1873) — русский учёный, историк, ботаник, этнограф, филолог, член-корреспондент Императорской Санкт-Петербургской академии наук, первый ректор Киевского университета Св. Владимира. Его имя носит Научная библиотека Киевского университета.
2. Архиепископ Филарет (в миру Дмитрий Григорьевич Гумилевский, при рождении Конобеевский; 23 октября (5 ноября) 1805 , деревня Лесное Конобеево, Шацкий уезд, Тамбовская губерния — 9 (21) августа 1866 , Конотоп) — епископ Православной Российской церкви; со 2 мая 1859 года архиепископ Черниговский и Нежинский; историк церкви, богослов, патролог, библеист.
14 апреля 2009 года Священный Синод Украинской Православной Церкви принял решение о причислении архиепископа Филарета к лику местночтимых святых Черниговской епархии[5]. 25 октября того же года в Троицком соборе Чернигова состоялся чин канонизации, возглавленный митрополитом Киевским Владимиром.
2
Правители Руси-Украины. Святослав Хоробре Серце
- 19.11.15, 09:49
Сын правителя Руси Киевской Игоря Ингвара и архонтессы Руси Ольги — Свтослав Хоробре Серце [он же Свендослав, Sphendosthlabum] — родился в землях полян (киевских) в 915 году (!!!). Свтослав Игоревич — Первый правитель Руси-Украины со славянским именем, знаменитейший во всей Европе и Ближнем Востоке. Византийский летописец десятого века Лев Диакон (лат. Leonis Diaconus, graec. ) в своем трактате "HISTORIA" описывает текущие события в Европе, подробно осведомляет о РУСИ [прадержаве Украины], о жизни и походах русичей (russici), о королевской семье Святослава Игоревича Хоробре Серце, называя его Святослава именем Свендослав (Sphendosthlabum) и дает ему титул REX RUSSOS [Король Руси], русинов называет Russos, Russici, Russorum). Так же Лео подробно описывает походы и смерть Игоря и жизнь и крещение сына Святослава – Владимира. Но, начнем по порядку http://historyukrainian.blogspot.com/2015/09/blog-post_1.html
0
Не думали й не гадали
- 07.11.15, 21:11
Думаю куди б гайнуть, щоб і не далеко і цікавенько, так собі день прогулятись і додомку. І тут натрапляю на цікаву інформацію про старовину у місті поблизу Дніпропетровська, а саме - Дніпродзержинську. В цьому місті я звичайно була і не раз, але навіть не замислювалась, що там може знайтись щось цікавеньке, що залишилось з давнини. Зібрали невеличку компашку і поїхали на екскурсію.
Ще під час Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходив один з найважливіших торгових шляхів - з варяг у греки. Вважається, що села Романково і Кам"янське, на місці яких влаштувався Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Село Кам"янське уперше згадується в 1750 році. В період Нової Січі (1734-1775 рр) Кам"янське входило до складу Кодацкої паланки Війська Запорізького.
Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа.
Тільки но встали з маршрутки нас зустрів шести звьоздний герой Радянського Союзу шановний Леонід Ілліч 
Далі наш шлях пролягав по центральному проспекту міста Дніпродзержинська, звичайно ж його назва проспект Леніна. Спочатку думали, що поїдемо на трамвайчику, але дізнавшись, що до нашої мети три зупинки, та побачивши забиті трамваї вирішили, що ми ж гуляємо і поспішати нам нікуди - пішли нозями.
Особливо старих будівель ми не зустріли, але була парочка цікавих вибриків
З самого початку проспекту нас вразила картинка попереду, спочатку ми подумали, що то вранішній туман, але спускаючись нижче і наближаючись до того марева побачили, що то легендарний завод. І наслідки його роботи видно на небі, де чітко розділене блакитне і рожеве небо 
Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.
Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.Зустріли пам"ятник мамі з дитятком
Залишки постаменту того чиїм ім"ям поки що названий проспект
І головне - пам"ятка міста Дніпродзержинська - Прометей. Пам"ятник встановлено у 1922 році, але під час війни у 1942 році його було підірвано і знову він був встановлений у 1945 році. З 1967 року біля підніжжя Прометея загорівся "Вічний вогонь", який і досі палає.
Відійшовши декілька метрів нам відкрилась гарна картинка. Це і був перший з об"єктів заради якого ми тут.
Собор Святого Миколая. Побудований в 1894 р. за проектом архітектора Л. Бродницкого на кошти робітників і службовців за участю Дніпровського металургійного заводу. У радянські часи в приміщенні розташовувався краєзнавчий музей. У 1988 р. храм був повернений вірянам, проведена реставрація. Собор виділяється архітектурними елементами в староруському стилі. Саме такі церкви і собори ми бачили, коли подорожували по Золотому кільцю Росії.
До Собору ми підійдемо далі, а поряд ми затримались, щоб подивитись Театр.
Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)
Ну і як же без літака? 
Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком 
Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком Далі направляємось поближче роздивитись Собор. Нам повезло, ми навіть встигли на службу. Атмосфера у Храмі дуже надихає, відчувається якась повнота, сила енергетики.
І на прощання обхожу Храм навколо, щоб помилуватись архітектурою
До речі, храм схожої архітектури знаходиться на окраїні Дніпропетровська, селище Таромське, яке тепер у складі міста.
Храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Пройшовши невеличкий відрізок вулицею і повернувши за вугол ми побачили саме те, за чим і їхали. Диво, яке нас вразило. Ми і подумати не могли, що на Східній Україні можна знайти такий костел. Звичайно до Львівських за роками йому далеко, але ж погодьтесь 1897 рік це теж цікаво.
Отже Костел Святого Миколая
Це унікальна будівля, яка збереглась з кінця XIX століття - римо-католицький косткл. Виконаний у стилі неоготики. Архітектура відрізняється лаконізмом, чіткими пропорціями і гармонійністю.
Костел має дуже красивий фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрільчасті вежі зі шпилями, увінчаними хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості і казковості.
Один из немногих уцелевших римско-католических храмов в восточной Украине.
Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа.
Под конец 1928 года началась кампания закрытия молитвенных строений и домов. 12 декабря 1929 года власти отобрали и храм в Каменском. Последний настоятель прихода Яков Розенбах был арестован, отбывал наказание в лагерях Сибири, а в последствии был расстрелян в 1938 году. В помещении храма власти открыли польский клуб, а на протяжении последующих 60 лет в нём находились: сборный пункт военкомата, конюшня (во времена гитлеровской оккупации), призывной пункт военкомата, филиал университета марксизма-ленинизма, планетарий, морская школа ДОСААФ, мастерские художественного фонда, склад фирмы «Мебель», кооперативы, спортивно-технические секции ДОСААФ.
В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался.
В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался.
Всередені немає розписаних стін, а лише чисто вибілено все навкруги. Зайшовши туди відчувається умиротворєніє, спокій і навіть не хотілось звідти виходити, бо було відчуття неначе тебе щось огорнуло ласкавими руками і надає тобі енергію.
Те саме відчуття було і на церковному подвір"ї. Костел неначе магнітом притягував до себе і не хотів відпускати нас у бурхливий вир міської суєти. Ми ходили навкруги нього, гладили його стіни і якомога ближче роздивлялись елементи архітектури.
Зробивши прощальний кадр ми пішли старим районом, повз старі будівлі до металургійного заводу.
А ось ми вже і дійшли до того чуда, яке перетворює блакитне небо у червоне 
Дніпровський металургійний комбінат
Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.
У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.
Першим керівником справами комбінату був Ігнатій Ігнатович Ясюкович.
1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.
1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.
Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков 
Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів
А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали
Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))
Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.
Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.
16
Моя подорож. Кам"янець-Поділ
- 04.08.15, 20:15
Здійснилась моя п"ятирічна мрія. Дуже хотілось попасти у цю фортецю. Доторкнутись до її стін, затамувавши подих і закривши очі уявити, що вона пережила багато століть тому. Це мовчазний і величний свідок історії, переживший багато поколінь, битв, поразок і перемог. Тепер цей ісполін велично височіть на горі і оглядаючи навкруги околиці, відпочиває від пережитих подій.
Фортеця відома з 14 століття, як частина оборонної системи міста Кам"янець, колишньої столиці Подільського князівства. Замок з"єднується з містом вузенькою смугою скелі, на якій збудований Замковий міст
Зайшовши на міст дуже хочеться, щоб прямо зараз виросли крила і прямо здійнятись з міста і полетіти, щоб зверху оглянути ці прекрасні, створені природою і людьми місця. З мосту відкриваються прекрасні види.
Вид на башту Ковпак і неприступні стіни фортеці.
Замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами.
Перейшовши міст я пішла далі, щоб оглянути замок з дальньої сторони, а також пройтись до Нового замку з валами.
Лянцкоронська башта.
Башта кругла, велика, 3-поверхова, має конусовиде цегляне накриття з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арочками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тинк. Під вікном другого поверху з східнього боку башти вставлено кам'яну таблицю з гербом. В опису 1544 р. ця башта називалася Ляцкоронською, або другою Ляцькою. Окрім башт, стін та льохів у замку були різні будинки житлові та господарчі (коло брами міської та башти Лянцкоронської) був дім, де жив староста; далі в напрямку до брами Пільної були лазня та стайня.
Вали Нового замку
Бійниця фортеці
Зруйнована частина Старої фортеці. Далі я зайду на неї і зверху огляну навколишні околиці.
Зайшовши в середину замку виникло відчуття захищеності, там не чути шуму машин і виникає відчуття начеб-то переносишся в старі часи. Здається неначе зараз відкриються ворота, туди заїдуть стражники фортеці, сплигнуть з коней і підуть відпочивати.
Тенчинська кругла башта, має кілька амбразур. Нагорі збереглися кам"яні кронштейни.
Ось я вже всередині колишньої вежі, яка була зруйнована і знизу якої я вже побувала
Вид на Нові фортифікаційні вали з висоти Старої фортеці
Далі я пішла по коридорам фортеці
З віконечок цих коридорів видні всі околиці, то я відчувала себе майже охоронцем фортеці на посту
Дійшовши до кінця довжелезного коридору переді мною відкрився вид на вхід у двір фортеці
А глянувши далі я заворожено стояла і насолоджувалась видом на Старе місто, звідки дві години назад я прийшла. Там видно і Домініканський костьол, і Православну церкву і дзвінницю Вірменського собору (про які вже розповідала http://blog.i.ua/user/729788/1708560/ ), і міст, який з"єднує Старе місто і фортецю. Це неймовірно 
Дуже не хотілось йти звідси, але моя подорож продовжувалась і потрібно було йти на автобус, щоб доїхати до Хмельницького і вирушити на Закарпаття.
Початок подорожі http://blog.i.ua/user/729788/1708495/ ; http://blog.i.ua/user/729788/1708560/
Далі буде 
30
Моя подорож. Кам"янець-Поділ
- 03.08.15, 20:04
За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця-Подільського датується кінцем XII століття — початком XIII століття. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з поміж чотирьох гіпотез про заснування міста. Назва міста походить від слова "камінь" або "кам'яний", вона містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування - Поділля.
Отже продовжуючи свою подорож http://blog.i.ua/user/729788/1708495/#advA_advC_1708495_23376488 ідемо далі цим дивним старовинним містом, ідемо по костьолам і церквам.
З нового міста нас проводжає головний православний храм Кам"янця-Подільського - Собор Олександра Невського.
А вже, перейшовши через Новопланівський міст, у старому місті нас зустрічає греко-католицький собор Святої Трійці, заснований на початку 18 століття. Під час турецького господарювання церква була перетворена на мечеть, але після уходу турків знову повернулась до греко-католиків. За радянських часів Собор Олександра Невського і Собор Святої Трійці були повністю зруйновані, а в останні роки вони відбудовані і в них ведуться богослужіння.
Пройшовши уверх від Собору Святої Трійці я побачила верхівки дзвінниці і пішла в цьому напрямку.
Завернувши, я побачила цікаву споруду. Пишна триумфальна арка веде у двір Петропавлівського костьолу. Арка була збудована у 1781 році на честь приїзду останнього польського короля Станіслава Августа. Нам розповіли, що пройшовши через цю арку і доторкнувшись до вирізбленного в ній хреста треба загадати бажання, яке обов"язково збудеться. І ще розповіли, що наші президенти перед виборами теж туди приїздять. Не знаю, що вони там бажають, що у нас так живеться....
Пройшовши повз арку попадаємо у Кафедральний костел Петра і Павла - головну культову споруду Старого міста.
Костел збудований монашеським орденом домініканців, які з"явились в Кам"янці-Подільському у XIV столітті. Під час турецького господарювання (1672-99 роках) храм використовувався в якості головної мечеті, до нього було добудовано 36-метровий мінарет. Після повернення поляків, згідно мирного договору, мінарет було збережено, але зверху була встановлена золочена статуя Мадонни. Тепер Петропавлівський кафедральний костел в Кам'янці-Подільському - єдиний в світі християнський храм з мінаретом.
В середині костьолу дуже заспокоююча атмосфера, як і у всих католицьких храмах стоять лавочки, на які можна сісти, зібратись з думками і помолитись.
Там прохолодно, і зайшовши з вуличної спеки ми перепочили і набрались сил на подальшу подорож. Всі дерев"яні деталі вирізбленні з дуба і збереглись до наших днів з 16 століття.
В храмі знаходиться скульптурний надгробок 21-річній Лаурі Пшездецькій, робота скульптора Бродського, 1874 року. Під час кінної прогулянки дівчина впала з коня, зламала хребет і померла. За проханням невтішних батьків скульптор створив з мармуру шедевр: красуня з тінню посмішки на обличчі виглядає сплячою, але скорбртливий янгол вже опустив затухший факел, а недочитана книга відкрита на 21-шій сторінці. Поряд стоять погруддя її батьків.
Далі, пройшовши площу з Ратушею, ми попрямували до Домініканського костьолу Святого Миколая.
Костьол знаходиться на самій вищій точці Старого міста, вважається одним з старовинніших храмів Кам"янця-Подільського. Вперше монастір згадується у 1372 році. Спочатку він був дерев"яним, але у 1420 році згорів дотла. Нове життя монастирю у XVI ст. дав рід Потоцьких.
Під час турецького господарювання костел перебудували під мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасеки - Рабії Гюль-Нуш. В ньому встановили білокам"яний мусульманський амвон, який зберігся до наших днів. Екскурсовод розповіла нам цікаві деталі з життя цього амвону: зроблений він з надгробних плит католицьких поховань. Турки таким чином хотіли показати зневагу и перевагу над захваченим народом. За радянських часів в цьому храмі, як і в багатьох інших було створено якісь підсобні приміщення, а цей амвон було витягнуто, і він валявся просто неба. Працівники Петропавлівського костьолу (про який написано вище), забрали його до себе, щоб зберегти історичну пам"ятку. А вже потім, коли загроза знищення минула, його знову перетягли на своє місце.
В середині збереглись фрески 15 століття, я акуратно їх погладила, то такі приємні враження - стіна така ніжно бархатиста і гладенька. Ті малюнки, що вціліли тримаються добре, фарба зовсім не обсипається.
Далі прямуємо в місто, де був старовинний вірменський квартал.
Нас зустрічає дзвінниця, єдина споруда, яка вціліла з усього комплексу.
А далі йдуть руїни великого Вірменського собору Святого Миколи. Храм знаходиться в центрі кварталу, де в 14 столітті жили кам"янець-подільські вірмени. Перша дерев"яна вірменська церква була збудована наприкінці 12 століття, а у камні її відбудували наприкінці 13 століття. Дзвінниця збудована у 1555 році, схожа на оборонну вежу з бійницями і чотирма оглядовими вежами наверху. Після турецької окупації Кам"янця-Подільського храм відновили лише у 16 столітті - вже як католицький костел. Це був величний храм візантійської архітектури з восьмигранним куполом і критими галереямипо периметру. У 1930 році храм було взірвано. Тепер планується відновлення собору.
А тут видніється православна церква.
Далі ми пішли у православний храм, там знімати не дозволяли. Але при виході нас чекав церковний страж, який був змучений спекою, і його ми звичайно зняли ))))
Оглянувши основні храми Кам"янця-Подільського ми попрямували в сторону Кам"янець-Подільского замку, який вимальовувався з висоти протилежного боку каньйону.
Далі буде
21
Богдан Хмельницький і Московія
- 13.07.15, 11:58
В продовження теми про запорозьких казаків.
"Правда то є, що я – лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є
єдиновладцем і самодержцем Руським" – коли Хмельницький вимовляв ці
слова, Кисіль із своїм посольством перебував на межі притомності. Щось не розумію, Богдан Хмельницький... то він Був ДОБРЕ для Вкраїни... чи як? Дальше »
0
О непройденных уроках советской власти
- 22.05.15, 21:59
Семен Глузман неделю назад дал очередное интервью "Ракурсу". Не могу сказать, что согласна со всем сказанным, и формулировки далеко не всегда четкие, но очень полезный материал. Кто не читал -- рекомендую. О многом заставляет вспомнить, задуматься. Особенно в связи с принятыми недавно законами.
Призываю сограждан ДУМАТЬ -- о нашей истории, о происходящем на наших глазах, о будущем наших детей и внуков.
Даю лишь несколько цитат и адрес источника.
"...к сожалению, революционные события в Украине могут привести к ухудшению ситуации, как, к примеру, происходящая сегодня безумная люстрация.
В частности, я не понимаю, почему нужно люстрировать человека, укравшего миллиард? Посадите его в тюрьму. Но докажите, что он украл миллиард,
если мы говорим о правовом государстве".
"Если бы Ефремов не украл носовой платок в толпе или что-нибудь еще… Но он же украл «носовой платок». Однако нынешние власти боятся прецедента, потому что тоже все замазаны, а схемы разграбления страны были и есть одинаковыми — и тогда, и сейчас. Поэтому глобально бездумно, но очень избирательно кого-то привлекают за сепаратизм, потому что нынешние очень боятся создания иного прецедента — привлечения за участие в схемах, которые работали раньше и действуют по сей день".
"Понятно, что суды не принимали решения, они их только фиксировали. Но все согласовывалось в КПСС и КГБ. Причем в большинстве случаев даже с Москвой. Но есть и такой пример. Не помню, о первой или второй судимости Генриха Алтуняна шла речь, но, став народным депутатом, он добрался до какой-то части архивов и прочел: украинское КГБ докладывает в Москву, что гражданин Алтунян Генрих Ованесович, такого-то года рождения, занимается антисоветской деятельностью, ну и дальше — весь набор обвинений и предложение возбудить уголовное дело. Ответ из Москвы: изучив ваши документы, считаем, что возможно обойтись профилактическими мероприятиями. Тем не менее, Алтуняна арестовывают. То есть Украина в этом смысле — святее Римского папы. Кстати, наш первый президент — именно оттуда, из идеологического руководства КПСС".
http://racurs.ua/832-semen-gluzman
Призываю сограждан ДУМАТЬ -- о нашей истории, о происходящем на наших глазах, о будущем наших детей и внуков.
Даю лишь несколько цитат и адрес источника.
"...к сожалению, революционные события в Украине могут привести к ухудшению ситуации, как, к примеру, происходящая сегодня безумная люстрация.
В частности, я не понимаю, почему нужно люстрировать человека, укравшего миллиард? Посадите его в тюрьму. Но докажите, что он украл миллиард,
если мы говорим о правовом государстве".
"Если бы Ефремов не украл носовой платок в толпе или что-нибудь еще… Но он же украл «носовой платок». Однако нынешние власти боятся прецедента, потому что тоже все замазаны, а схемы разграбления страны были и есть одинаковыми — и тогда, и сейчас. Поэтому глобально бездумно, но очень избирательно кого-то привлекают за сепаратизм, потому что нынешние очень боятся создания иного прецедента — привлечения за участие в схемах, которые работали раньше и действуют по сей день".
"Понятно, что суды не принимали решения, они их только фиксировали. Но все согласовывалось в КПСС и КГБ. Причем в большинстве случаев даже с Москвой. Но есть и такой пример. Не помню, о первой или второй судимости Генриха Алтуняна шла речь, но, став народным депутатом, он добрался до какой-то части архивов и прочел: украинское КГБ докладывает в Москву, что гражданин Алтунян Генрих Ованесович, такого-то года рождения, занимается антисоветской деятельностью, ну и дальше — весь набор обвинений и предложение возбудить уголовное дело. Ответ из Москвы: изучив ваши документы, считаем, что возможно обойтись профилактическими мероприятиями. Тем не менее, Алтуняна арестовывают. То есть Украина в этом смысле — святее Римского папы. Кстати, наш первый президент — именно оттуда, из идеологического руководства КПСС".
http://racurs.ua/832-semen-gluzman
4
Историческая реконструкция Украины и Московии
- 24.04.15, 22:20
"Хочешь победить врага – воспитай его детей", говорит восточная мудрость. Этот метод янычар был особенно эффективно применен в СССР, где миллионы детей, чьи родители погибли на войнах или в сталинских лагерях, росли без памяти. Из таких детей формировалась каста, у которой не было прошлого. А позже их потомки продолжили дело родителей. И сейчас их вера – глубокое эмоциональное убеждение, оплетенное семейными традициями. Приглашаю в дневник-блог под кодовым названием "ИСТОРИЯ КОТОРУЮ НАМ НЕ РАССКАЗЫВАЛИ" исторического направления событий IX-XXI вв на территории Восточной Европы, которые ранее не были изложены в советских и постсоветских русскоязычных источниках. Понимаю, многим не понравятся изложенные факты. Но... учитесь анализировать уже раскрытые фальсификации московитов, подтверждающие факты о многовековом существование Украины (славянской Руси-Рутении), о неславянском Залессье, Московии, воровстве России и... СССР, а также вспомним крещение славянской Руси. В блоге historyukrainian.blogspot.com более 80 статей и... 1500 ссылок на источники - архивы мировых Библиотек и частных архивов на разных языках мира... ИССЛЕДУЙТЕ, или... так и останется у нас с Вами разная ИСТОРИЯ и разное восприятие прошлого, настоящего и будущего! Дальше »
0
