Коли від болю стиснуться вуста, Обпалиться душа від світу, Я і тоді горітиму до тла, Бо не бажаю просто тліти.Коли спаде із мене білий цвіт, І старість підійде зрадливо, Я все одно любитиму цей світІ буду все одно щаслива.Коли ж мене тихенько позовеВ краї далекі потойбіччя, Тоді побачиш в розчерках небесМоє усміхнене обличчя![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Руки голі - гілля Клен кістлявий схиля, Ляска ним рвучко, злісно в обличчя. Шелест серцебиття - Миті й роки життя – Листям жовтим сухим на узбіччя… 13.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16566

Насті Нікітіній присвячую Потомлений місяць під ранок скорився – Завис в верховітті надгризеним сиром. І гомін у полі увись покотився Дзвенячим пташиним нескореним виром. Вдихаю на повну п’янкого повітря, Милуюся шалом квітневої млості. Літаю, мов голуб, купаюся в світлі Старого, як Всесвіт, величного сонця. І все...

Читати далі...

Розкіш врівноважте зубожінням – На мільйон убогих – мільйонера з-пів;Рабським упокоренням й терпіннямЗрівноважте власника рабів, Боягузством мовчазним – сваволю,Ницість вчинків і нахабство слів.Врівноважте власну вбогу долюМудрістю глибокою ослів. 05.09.2012 © Copyright: Марина СтепанськаРаздел: лирика гражданскаяСвидетельство о публикации № 14180

[Приєднана картинка] нарешті спробував написати вірша українською серпень-павук вже по-тихеньку плете собі бабине літо, крок мій, як друкколишніх, чорних тих машино-писаних літер.колишніх – так!літер, що б’ють не папір, як тоді, але душу. чорний той знак,римою закарбувати на серці все ж мушу.час для подяк – осінь дари вже духмяні нам щедро готує,та на поляхвтомлених сонцем нещадним, дощ спрагу вгамує...

Читати далі...

(1 частина) Дзень! Дзень!.. – граючись, вщент, Безжальна рука – Ти хто!? - Пісочний годинник вбив Об камінь… Несе Вітром піщинки - мене… 31.05.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: восток: рубаи, хокку, танка Свидетельство о публикации № 11605 (2 частина) Клепсидру мою Клепсидру мою Перекинув бешкетник, Й регочучи, втік… Плaчу, Лежу - калюжa.&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Торбинку з коханням повісив на цвях В коморі бажань, та закрив навіть дверці.Шукаю десь сонце, десь там – в небесах,І Бога шукаю в розбитому серці.А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,Та тільки існує ще якийсь лиходій.Він хмари збирає всім на страждання,Бо зимно завжди від тих його дій.Так, сонце закрито! Ми як, посліпли, –Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.І я вже не птах з крилом білокрилим –ніхто про кохання тут навіть не марить...

Читати далі...

Червень. Вечір натомлено кліпа, Хмари купчаться мишачим військом Над величним собором Софійським. Тоне Київ у пахощах липи… Душе, плач та співай, тенькай щемно Від любові й захоплення світом, І від здатності палахкотіти, В лячне урвище летячи темне… Ніч замріялась в пахощах липи… Над величним собором Софійським - Почет сяючий, зоряне військо… Гірко й солодко серцю… Як сіпа! 10-13.06.2012 © Copyright: Марина...

Читати далі...

З понеділка аж до смерті, Автозомбі й пішоходи, Ми - банальні двійкоКоди В грі химерній, дивній, впертій. В цій програмі божевільній, Мегеполісній гонитві, В параноїдальній битві - ДвійкоКодів лави щільні... 23.08.3012 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11208240569

[Приєднана картинка] Живе мерзота у людині, Тихенько милість вигризає, З’їда душевність зсередини, А від сумління вислизає. Вона лице своє ховає, Бо виглядає як чума, Насіння злості висіває І марнославством полива. Заполонила розуміння, Із серця випила всю кров, А потім думку підкорила, І запросила нелюбов. Як розпізнати цю гидоту, Як зрозуміти де вона? Щоб зберегти свою чесноту, Адже душа у нас одна….Олександр...

Читати далі...