Не має щастя, Є лише горе. Не має радості, Є лише болі. В невзаємній любові. Вірші читаєш І квіти даруєш. У відповідь лише Грубощі чуєш. В невзаємній любові. Не маєш шани. Поваги не має. Ніхто тебе більше Не зустрічає. В не взаємній любові. Так завжди було На цьому світі. Кому в полі бур’ян. Кому в лузі квіти. В невзаємній любові. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http:/...

Читати далі...

Не тлій зажурою, Адаме, І безнадією не тлій: Земля вагітніє плодами, Вона прекрасна, друже мій! Тож не ховай у сльози очі, Без того вистачає смут, Едем є скрізь, як сам захочеш І не поскупишся на труд.[Приєднана картинка]

Сезон загублених безсонь І запорошеного світу, Сезон обвітрених долонь І теплих спогадів про літо, Червоних дат в календарях, Де пісня ходить за луною, Де сяє свято у домах, І називається зимою.[Приєднана картинка]

Не ворожи мені, мольфаре. Що майбуття? Примарний плин. Там білобокі ходять хмари По сивим хвилям полонин. Там певне є усі чесноти І невідоме слово «страх», Там чути музику та ноти Ховає вітер по ярах. Там навіть в довгу ніч не темно Із естетичних міркувань, Там почуття усі – взаємні Й нема гірких розчарувань. У майбутті забуті чвари, Не заривається талант… Не ворожи мені, мольфаре, Я сьогодення арештант. [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Так хочеться твого торкнутись дива, Хоч подихом, хоч порухом долоні, Допоки осінь світиться щаслива, Допоки день останній не холоне. Чужі лишити в небутті цитати, І, відбринівши днем переболілим, Так хочеться з тобою помовчати,І бути, як ніколи, зрозумілим.

[Приєднана картинка]Ластівенятонька,Ластівенятонька -Милі дівчатонька,Милі хлоп'ятонька...Дзвінкі - чудесні -Линете зрання,Краплі небесніПраці й кохання!Серця - краплини,Життя струмочки - Землі ВкраїниДоньки й синочки О.РайдугаВірш написано у 2005 році. Як, конкретно відбувався творчий процес? У серці визрівав згусток енергії почуттів, тепла, любові, переживань за Україну... і був серпень, за вікном натхненно і заповзято носилися ластівки. Спрацював стартер...

Читати далі...

верлібр До! – до-мажор, акорди літа. Мі! – Місяць, млинчик з медом в небі. Соль! Соль! – Кохання соло. Соловейко Співає аріозо. Фа! – Фанфари Лунають зоряні; фортіс-Сі!-мо любовне. Ре! – Мо-Ре… Хви-Ля… Ля! У хвилях Світанок вже скупався. Сонце!!! Симфонія ранкова! Сон це… Сон це… 01.10.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270254

* Над землей негода Крила розпластала. Літо пролетіло, Осінь знов настала. Сірими туманами Нудно застращала. До весни з блакитним Небом розпрощала. Та не тільки лихо Є в такій погоді, Бачиться чарІвне Навіть в злій негоді. Довгими дощами Нас не розчарує, Бо дрімотний спокій Для душі дарує. Михайло ДІД. Алчевськ.

В морозну ніч гучніші кроки, Та легше думатись думкам, Стоять дерева білобокі І тихо моляться зіркам. Довкола ходить незбагненне, Пророчить відкриттів сезон, І я не думаю про денне, Який у денному резон?[Приєднана картинка]

Зачиняю двері ночі, Звуків – цілий океан, Сонця промінь б’є у очі Наче справжній хуліган. На щоках – потоки солі (мабуть, снилось щось сумне), Сіє ватою тополя, Небо – в кольорах Моне. По вікну повзе комашка, В роті тане карамель, У руках – порожня чашка, Точна роздумів модель.[Приєднана картинка]