[Приєднана картинка]Тарас ШЕВЧЕНКО Розрита могила Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась, Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? «Молилася, турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала. Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі...

Читати далі...

Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують. 9 березня 1935КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла...

Читати далі...

Посторонний. Я помню все, что было еще до До сотворенья мира мирозданья До тех времен еще, когда водой Покрыто все с верха до основанья. Тогда везде зияла пустота Лишь темнота, ни хляби и не тверди И смысл, и суть и истина проста Ничто вокруг, ни жизни и не смерти. И были в мире только мы вдвоем И ты была все вот такой же дурой Тщеславный сноб с напыщенным лицом Клубком амбиций, чувств карикатурой. Все грезилось тебе, когда же бог Создаст среду банального...

Читати далі...

І.Р. Плащаницею ночі покриєш схололі вуста, Дорахуєш до ста, і, примруживши стомлені очі, Прочитаєш молитву, і тінню старого кота Повз розбурхану Лету прожогом укотре проскочиш. А за нею туман. І прочинене навстіж вікно, І було то давно, і банальна зимова сльота. Ти постукаєш в небо, а там наливають вино, А спускатися долу вже боязко, бо самота. Бо брести по землі, по зимі волочити крило, Жи би все відгуло, а воно на ступнях мозолі. А вино не дозріло – у Лету крівцею стекло. І не...

Читати далі...

Роздертий дух, хоч ціле моє тіло. Дивлюсь на вас, всміхаючись несміло. Чого я тут? Для кого ці вистави? Вам не потрібні ми! Вам треба слави! Та все ж прийшла почути Ваше слово, Яке заздалегідь уже готове. А що зробили Ви для України? Підняли дух хоча б одній людині? О так! Підняли кілька років тому. Я пам’ятаю цю щасливу втому, Як з друзями верталися з майдану… Ми думали, що порвані кайдани. Ми так гадали. Вірили словам А ви віддались нашим ворогам! Ви нас жбурнули у глибоку...

Читати далі...

Один вышел на поиски истины как герой, а в награду ему досталась – маленькая наряженная ложь. Сквозь запахи золы, туман, и зимний вечер Пришли. На стенах пляшут факелов огни И твой гудит камин, то вечность Из нас в трубу высасывает дни. В чертах знакомых лиц уже не будет радости Дым, шепот за столом, и пол скрипит в ногах Мы – карлики души, нам было нужно малости Лишь руки отогреть, да память воскресить. Уже тому сто лет, как я покинул город Дремучий лес в горах – от вашей доброты Вы...

Читати далі...

Вперше зі шкільного віку я розродилася на вірш... (якщо це можна так назвати))) Не для мене даруєш ти квіти, не про мене твої ніжні сни, не для мене співаєш сонети і даруєш серпанки весни... Зараз я усвідомити мушу древні істини якось собі, не дарма ж дарувала я душу, не зважала, чи вартий, чи ні... І тому не триматиму злості я на тебе й твою нову суть, я бажаю тобі тільки щастя, знай - кохала, про це не забудь! Я ж про це шкодувати не буду, бо кохання - святе почуття, заховаю...

Читати далі...

Порой весною (в феврале) Так тянет к ступе и метле, Или отдаться на столе Своим гостям навеселе. Неплохо летом (в сентябре) Кататься голой на метре, Отдаться в чьем-нибудь дворе За крюк висящей на ребре. В ноябрьских сумерках (зимой) Так хорошо идти одной, Когда какой-нибудь больной С ножом торопится за мной. А дома, дома (круглый год) Меня никто, никто не ждет И я плыву, меня несет Течением моих невзгод. И я иду, бреду в бреду Того, чего не будет, жду Зачем-то этот блог...

Читати далі...

Жара и грязь плацкартного вагона Звенит в стакане ложка на столе Твое лицо в потемках как икона И огоньки проносятся в стекле. Я под столом возьму тебя за руку Пока твой муж на верхней полке спит И ты поймешь, что ты всего лишь сука, Которая на привязи сидит. Под звуки храпа – тихая беседа, Украденный у жизни поцелуй Я помню ночь - со вторника на среду Все спали, но не мы с тобой… …Проходит ночь «разврата» и «растлений», В вагоне рассветает суета Зачем на годы прозы и...

Читати далі...

«Виноградную косточку в тёплую землю зарою, И лозу поцелую, и спелые грозди сорву…» Булат Окуджава. Под каждой строчкой,  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . прозвучавшее, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сквозит отчаянье... Куда ходили и каких дорог у мира, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вы сами выбрали? Оставить тленное,  . . . . . . . . . . Порой так сложно,  . . . . . . . . . . сложно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Разбирать предначертания... - ...

Читати далі...