Шершаві, спраглі, дикі - Вуста - немовби скрики. Вуста, мов сум, завмерли, Вуста - мов біль - пошерхли... Шепочуть злу молитву... І прагнуть попалити І м'якість, і відвертіть... Ідуть у наступ вперто! Торують шлях розлуки, Вливають трунок муки, Зшивають слово болем, Ведуть у сон з собою... У сон - німе чекання. У сон - дзвінке прощання, у дивний сон печалі, Вуста - сухі коралі...

Запечатано словом, Затавровано білим листом, Все, що жило в мені, І усе, що раділо. Я іще не готова Стати темним вікном, І забутим вінком, Залягли десь на дні - Неминуче й невміло. Не готова до зради, І не вмію поради Своїх вчинків і слів Вичеканювать дзвінко. Лиш - зостануся радо Схлипом зимнього саду, Смутком темних кутків, Сном самотньої жінки. Зойком тихим і болем, І засніженим полем, Чистим ранком морозним І бокалом порожнім...

От як проходить найдовший день, так чомусь і нагадування природи що літо зовсім недовге. Ех. ([Приєднана картинка]

Сто рецептів почуттів, Сто рецептів - болю Сто твоїх і моїх - світів І лиш один - любові... Сто митей самотності, Сто років мовчання, Сто табу і умовностей, І лише одне - кохання. Сто доторків, сто цілунків, сто гарячих у серце комет, сто мелодій, сто малюнків... Сто кроків - назад, і лиш один вперед...

Вчорашній день я згадую сьогодні... А завтра - це сьогодні стане - вчора, І те позавчорашнє горе Зійде, зітреться вщент напередодні Подій яскравих і сміливих - З'єднання душ двох нещасливих... А вчора - горе це чи щастя? Чи розпач, а чи млосна втіха? Й обрАз закіптявлений віхоть Торкавсь буття до злості часто. Й єдине, вічне, радісне і щире Пішло укрив розщербленим пунктиром...

Така вже я. Трошки замріяна та трошки сумна. А іноді занадто галаслива та до крайнощів весела. Полюбляю високі теми або звичайні пучті балачки. Я сама себе збагнути ніколи не могла, а ти вважаєш що знаєш мене досконало)) Я наче вільний вітер проте горнуся до твоїх долонь. Я гаряча й свавільна, проте без тебе мені холодно. Я Велика й сильна, проте без тебе я знову слабка і маленька. Так, друзі мене кличуть Пантерою, та насправді я кошеня... Я змінилася для тебе ще задовго до нашого...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Слова: B. ВознякМузика: В. Возняк, Павло ТабаковВиконує: Павло Табаков Коли один, тебе немає, Все навкруги барви втрачає, Блідне все без тепла твого, Й день не зігріє. Коли нема сміху твого, Світ завмирає без нього, Й небо стає чорно-білим, А вітер безкрилим. Серед тисяч і тисяч сліпих облич, Із безодні чужих думок, Я благаю: зроби лиш крок. Приспів: Ти – моя. Чуєш, тільки ти моя, Завжди будь поруч ти, Не залишай, не йди. Ти – моя. Чуєш, тільки ти моя...

Читати далі...

Чтоб в семье водилась дружба Мужу многого не нужно. Чтоб готовила,стирала, Шила, мыла, прибирала, Что б ребёнков накормила, В магазин с утра сходила, Накупила там продуктов, Сыра-мыла,рыбы-фруктов. И про пиво не забыла. И сама домой тащила. Чтоб прогладила рубашки За собакою какашки Убрала, воняют очень... Что бы не храпела ночью. Чтобы все свои помады Не бросала, где не надо. Или, может быть, бросала, Но сама потом искала. Чтоб, как стаффорд, не рычала На носки, что под...

Читати далі...

Прасонце примружилось хитро у хмарах, Прадавню мелодію вітер виводить, І в небі птахи свій танок хороводять... І знаю, що ми вже з тобою - не пара. Й дощем праосіннім сльоза потече, Й відлунням прокотиться шурхіт дороги. Й рука у прощанні, і кроки з порогу, І слово, не сказане нами іще...