хочу сюди!
 

Анна

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «майбутнє»

Без води (закінчення)

Какое количество воды потребляют все перечисленные отрасли индустрии? Это трудно установить в точности, потому что потребление воды тем больше, чем легче осуществляется водоснабжение. Казалось бы, имеется очень простой способ учета водопотребления — с помощью водомеров. Но все же большое количество воды не учитывается водомерами — это вода, забираемая насосными установками из реки или из колодцев, расположенных на территории фабрики.
Тем не менее в данных по статистическим обследованиям Севера Франции приводятся следующие цифры. Два больших металлургических завода потребляют вместе 160 миллионов куб. м речной воды в год (или одновременно по 66 и 90 куб. м на тонну стали).
Группа химических заводов использует в год 5 миллионов куб. м воды из подземных водоносных слоев, или по 50 куб. м на тонну готовой продукции. Тепловые электростанции затрачивают по 2 л воды на 1 квт-ч вырабатываемой электроэнергии; лишь одна из этих станций при работе с полной нагрузкой испаряет в атмосферу 135 л воды в секунду. Наиболее, казалось бы, экономичные атомные электростанции на каждый киловатт произведенной электроэнергии выбрасывают в окружающую среду 2 киловатта в виде тепла, и конечно же, это тепло отводится водой. Часть ее испаряется в брызгальных бассейнах систем безопасности, часть в градирнях, а часть нагревается в конденсаторах турбин и сбрасывается в пруды-охладители; в станциях же, стоящих на берегу океана - прямо в океан. Энергоблок мощностью 1 ГВт (именно такова мощность основных энергоблоков АЭС Украины) «выпивает» около 80 тонн воды в секунду, из которой до 10 тонн(!) испаряется, или в установках непосредственно на АЭС, или из пруда.
Промышленные воды могут быть использованы многократно в производственном цикле одной и той же фабрики без их очистки.
Все эти расчеты были сделаны в результате статистических обследований. Статистики пришли к выводу, что «потребность в воде промышленности Севера Франции превышает миллиард кубических метров в год и, возможно, достигает двух миллиардов». Этот расчет показывает прежде всего огромные масштабы промышленного водопотребления, а затем и его соотношение с потребностями в воде населения района (3,5 миллиона человек), которые оцениваются в 300 миллионов куб. м в год, а также сельского хозяйства, на нужды которого идет 3 миллиарда куб. м.
Во многих районах Севера Франции концентрация промышленного производства настолько велика, что водозабор из водоносных слоев превышает 40% выпадающих атмосферных осадков. Следовательно, водные запасы не могут быть восполнены иначе, чем путем рассредоточения промышленных предприятий или путем переброски воды из других районов.
Но рассмотрим ситуацию, более  близкую жителям Украины.
Наибольшее железорудное месторождением Украины – Кривбасс.
 Оно имеет не вполне земное происхождение. Миллионы лет назад в этом месте Землю поразило прямое попадание астероида. Кроме его собственного материала и расплавленных пород земной коры, на поверхность выплеснулись, вероятно, и глубинные магматические слои. Залежи черных металлов в районе Кривбасса считаются одними из самых больших в мире. Весь запас железа составляет 52 миллиона тонн, что выводит страну на четвертое место по производству в мире после Японии, России и США!
17 рудников и некоторые железные карьеры Кривбасса или шахты имеют глубину большую, чем  уровень подземных вод. Для того, чтобы в шахтах не набиралась вода, более 60 миллионов кубических метров воды выкачивают в большие лагуны для хранения, а также для осаждения железной гидроокиси и других сопутствующих веществ в летний период.  Собранная подземная вода контактирует с залежами солей и поэтому становится более или менее соленой в зависимости от особенностей местности или глубины слоев. То есть пресная вода становится соленой, ядовитой для всего живого…
Несмотря на неизбежность водных отходов, все же можно усовершенствовать их “лечение”. Это, в частности, касается коксовых комбинатов в Криворожском регионе, которые выбрасывают фенол, ароматические вещества и цианиды. Все жидкие отходы направляются в виде общих потоков (более чем 300 000 куб. м) в резервуары для хранения, около 100 000 куб. м рециркулируют, а остальное стекает в реку Ингулец.
 На сайте http://de.geocities.com/ приведена оценка воздействия основного загрязняющего вещества – хлорида натрия, обыкновенной соли, с использованием классификационной схемы, принятой правительственной инспекцией в Германии. Уровень сильного воздействия определяется концентрацией хлорида и/или сульфата более 200 – 400 мг/л, очень сильного – до 800 мг/л и сверхсильного - больше чем 800 мг/л. Очевидно, что только те организмы могут переносить высокую и изменяющуюся концентрацию соли, которые обычно перемещаются между морем и пресноводными реками, к примеру угорь и морская форель. Оказывается, биоценоз (сложившаяся природная группа организмов), подвержен опасному воздействию, когда концентрация хлоридов достигает всего лишь 200 – 400 мг/л. Рыба при этом не принимается во внимание, но некоторые чувствительные биологические виды уже исчезают.
При концентрации солей между 400 – 1000 мг/л состав и количество видов определенно снижается. Это уже касается и количества некоторых разновидностей рыбы, поскольку опасно для ее размножения.
Между 1000 и 2500 мг/л  большинство форм макрозообентоса (это организмы, живущие на дне реки), переносящих соль, выживают с тенденцией к массовому приросту. Различные рыбы больше не дадут потомства, что мы, увы,  и наблюдаем. Эта вода также категорически не может быть использована для орошения.
Если концентрация хлорида превышает 3500 мг/л, то сохранятся только  несколько форм живых организмов, типичных для солоноватой воды (К такому полумертвому состоянию сейчас приближается Ташлыкское водохранилище, используемое практически в качестве «конечного охладителя» Ужноукраинской АЭС).
Сульфаты приводят к аналогичным последствиям, правда, их воздействие менее вредно по сравнению с хлоридами.
Сюда необходимо включить и другой источник загрязнения, который упоминался ранее. Речь идет о сточной воде, которую сбрасывают в реку плохо работающие обрабатывающие комбинаты. В случае высоких концентраций солей, биологический процесс самоочищения нарушается. Речь идет о деградации органических веществ, нитрификации, в особенности нарушается процесс бактериального окисления нитритов в нитраты. Результат аккумуляции аммиака и нитратов опасен не только для рыб, но и для всей экосистемы. Делайте выводы.
Количество воды, расходуемое на потребности одного жителя мегаполиса приближается к 500 л в сутки – питание, питье, канализация, кондиционирование, косвенные затраты, связанные с потреблением энергии и различных материалов. Городу с населением в 1 млн. человек требуется до 0,5 млрд. литров в день пресной воды. Рост городов ведет к прямому истощению водных ресурсов, а города растут, потому что люди не могут  иначе выжить в глобально  меняющихся условиях среды обитания…
И результат экстенсивного развития человечества уже налицо. В начале статьи мы вспоминали о дождевых джунглях. Попадалось мне как-то фото, которое заставило ужаснуться многих знающих специалистов-экологов, сделанное в 2003 году в бассейне Амазонки. Прогулочный теплоход, севший на мель посередине бескрайней, похожей на море реки и оказавшийся среди пустынных барханов… С 1990 по 2002 год были истреблены 22 млн гектаров лесов, то есть площадь, на которой могли бы разместиться Бельгия, Дания, Нидерланды и Португалия. За последние 3 года были вырублены еще 6 млн гектаров леса. Всего были истреблены леса на площади, равной той, на которой леса вырубались в течение 5 веков с момента открытия Бразилии европейцами. 
И не нужно успокаивать себя - дескать, не мы ответственны за чистую воду и воздух планеты. Вырубка карпатских лесов производится так же хищнически, а в результате мы имеем ежегодные наводнения в Ивано Франковской области.

На территории Сахары когда-то тоже буйствовали дождевые леса…

Без води

В школьном уроке для 3-го класса приводятся такие сведения о запасах воды:
Мировой океан - 1 млрд. 338 млн. м3
Подземные воды:
- залегающие вблизи земной поверхности - 60 млн. м3.
- залегающие глубоко под землей - 150 млн. м3.
Ледники - 24 064 000 м3.
Реки мира - 2 120 000 м3.
Озера мира - 176 400 000 м3.
Почвенная влага - 16 500 000 м3.
Вода в атмосфере - 12 900 000 м3.
Мировые запасы пресной, пригодной для питья воды, за последние 50 лет, как внезапно выяснилось, резко сократились почти  на четверть за счет таяния вечных льдов. . В течение 25 лет объем арктических льдов уменьшался на 1,5% за десятилетие. С 2004 по 2005 годы объем льдов уменьшился на 2,3%. В течение 2006 года он сократился еще на 1,9%.
Основное источники пресной воды очень условно подразделяются на 2 типа - возобновляемая дождевая и пластовая, накопленная за миллионы лет в водоносных слоях Земли. Условно потому, что дождевая вода продолжает пополнять пластовую… там, где еще идут дожди, и оба вида воды пополняют озера и реки на поверхности. Пресная вода с течением ручьев и рек стекает в океан, смешиваясь с густосоленой океанской, там под жгучим солнцем испаряется, оставив в океане вымытые из почвы соли; с дождевыми облаками вода частично возвращается на сушу.
Наибольший объем пресной воды обращается таким образом в дождевых джунглях Южной Америки и экваториальной Африки. Существенная ее часть, превратившись в снег, выпадает и тысячелетиями хранится в ледниках бескрайных просторов Арктики и Антарктиды, Гренландии и высокогорья всех континентов. Это неприкосновенный запас планеты, обеспечивающий пригодность климата для возникновения  и поддержания жизни.
Поясним это подробнее.
Как известно, вода – уникальное вещество, имеющее очень высокую скрытую энергию фазовых переходов. Тепло, необходимое для таяния льда, составляет 334 кДж/кг.
Тепло, поглощаемое водой при испарении, равно 2 256 кДж/кг.
И наконец, при остывании на десять градусов всего  одной тонны воды Гольфстрима на эти самые десять градусов нагревается целых 4 кубических километра воздуха Северной Атлантики. Гольфстрим несет в Северную Европу и Америку тепло тропического океана потоком мощностью в миллион атомных электростанций!!!
Именно воде мы обязаны мягкостью климата, тем, что средняя  температура среды нашего обитания колеблется в некоей точке чуть выше температуры таяния воды и ниже температуры ее кипения. Не будь воды в твердом состоянии, в виде холодного льда в полярных шапках, климатические условия, с учетом непрерывно получаемого от Солнца колоссального потока энергии  медленно, но неуклонно сместились бы в сторону венерианских. В процессе этого нагревания жизнь на Земле в привычной нам форме прекратилась бы еще до достижения 60оС. При повышении температуры до 100 оС вся вода испарится (нас это, правда, уже не будет интересовать) и температура будет резко расти до 150 - 250 оС, атмосфера начнет быстро терять пары воды в космос за счет уже известного науке процесса диссоциации и «сдувания» водорода солнечным ветром. И Земля постепенно превратится в копию Венеры, с метаново-углекислотной атмосферой… Человек исчезнет как вид в результате жажды и голода на раскаленной планете. Агония будет долгой, и уже через два поколения человечество столкнется с первыми масштабными катастрофами. Повышение глобальной температуры в среднем на 2 градуса в 2050-2070 годах может привести к исчезновению около 20-30% растительных и животных видов. Повышение температуры более чем на 3 градуса приведет к "увеличению уязвимости многих естественных систем и человека, и это приведет к сложностям с осуществлением мер по адаптации".
В безудержной жажде потребления и неуправляемом росте населения человечество увеличивает траты воды с одной стороны, и с другой - планомерно уничтожает ее природные запасы. В районе Пекина уровень подземных вод понизился на 50 м по сравнению с уровнем 50-х годов, и крестьянам запрещают использовать воду подземных источников для полива. Экономические расчеты показывают, что использование воды в городском хозяйстве прибыльнее, чем в сельском хозяйстве. Одна из величайших рек Китая, Хуанхэ, уже не доходит, как прежде, до Желтого моря за исключением отдельных наиболее влажных годов. Крупная река Колорадо в США далеко не каждый год добирается до Тихого океана. Амударья и Сырдарья давно уже не впадают в Аральское море, которое из-за этого почти пересохло. Нехватка воды резко ухудшила экологическую обстановку во многих регионах и вызвала начинающийся продовольственный кризис.
И это все, чем (пока еще) располагает человечество… а вернее, если трезво отойти от привычного антропоцентризма, - это достояние всего живого на земле.
Промышленность и торговля потребляют огромные количества воды, которые не всегда бывает легко определить. Приведем несколько примеров, например, по Франции, которая считается одной из самых благополучных по водоохранному законодательству. Там действует строжайшее правило, по которому водозабор осуществляется предприятием всегда вниз по течению от точки сброса использованной воды. Так государство (французское, заметим, но отнюдь не наше) добивается улучшения очистки стоков.
Бойни. Водоснабжение и очистка скотобоен регламентируются предписаниями 1935 и 1942 (!!!)годов. Количество воды, затрачиваемое для убоя скота и разделки туш, должно составлять не менее 500 л на голову убойного скота, независимо от его породы. Использованные воды должны направляться в канализацию.
Молочные фермы, маслодельные заводы, сыроварни. Молочные фермы тратят большое количество воды хорошего качества на мытье молочной посуды (ведер, бидонов, сливных чанов и бутылок). На каждый кубический метр молока затрачивается примерно 5 куб. м воды. На промывание масла также требуется много воды: от 5 до 10 л на килограмм масла.
В сыроварении вода непосредственно участвует в производственном процессе при промывании казеина, изготовлении рассола и т. д.
Сахарные заводы. Сахарная промышленность затрачивает 100 куб. м воды на тонну сахара.
Бумажные фабрики. По потреблению воды это наиболее расточительные предприятия: на тонну бумаги расходуется 250 куб. м воды.
Металлургические заводы. Среднее потребление воды на тонну стали составляет 150 куб. м, в том числе: 36 куб. м расходуется в доменной печи, 22 куб. м в коксовальных печах, 26 куб. м на электростанции, 26 куб. м на прокатных станах, 2 куб. м в котельной, 38 куб. м на прочих установках. Воду следует рассматривать буквально как ОСНОВНОЕ СЫРЬЕ ДЛЯ ЧЕРНОЙ МЕТАЛЛУРГИИ: для производства 300000 т стали требуется 1 миллион т железной руды, 350000 т кокса и 45 миллионов т воды.
Но потребности промышленного водоснабжения имеют свои особенности: они возрастают пропорционально росту промышленного потенциала. Возьмем, например, район Севера Франции. Этот район, площадь которого составляет не более 2,3% общей площади страны, дает 10% всей валовой промышленной продукции Франции, в том числе:
Стали 20,7%
Угля 50%
Кокса 64,4%
Штапельного волокна 100%

Продолжение следует


Одноразова планета

Мої друзі, про яких я згадував у нарисі “Різниця”, ті самі, що давали притулок стомленим палатникам з Майдану, не так давно висловили думку, що Україна зараз має нагоду сказати людству щось свое, показати шлях у майбуття. На це я нахабно відповів, що вже написав про це статтю, логічне продовження роздумів моєї дочки, Ольги Біляк, висловлених за деякий час до загибелі у ессе “Природа тероризму”.

Лемінги та людство

Хто що їсть

Індуси не їдять корів.

Мусульмани і євреї не їдять свиней.

Вегетаріанці не їдять нічого, що має обличчя, чиє життя в русі.

Китайці їдять усе. Їх дивовижно величезна кількість у порівнянні з усім іншим людством не залишає їм можливості «перебирати харчами». Зїдаеться усе, що містить необхідні для життєдіяльності речовини - тварини, рослини, мінерали, виділення птахів, комахи. Серед того, що поїдається - змії та гризуни, хробаки земні і морські, жаби і равлики усіх видів.

Усе це наготовлюється з чудовим мистецтвом, перетерплюючи неймовірні перетворення смаку і виду, і поїдається з величезною насолодою.

Існують ще племена і люди, що поїдають собі подібних.

Усе це співіснує з високотехнологічним виробництвом, довкола нього, спільно й одночасно з розвиненими культурою та наукою.

Незліченні людські полчища пожирають усі на своєму шляху. І все-таки значна частина людей на планеті голодує.

Людські маси вирують на дні гравітаційної пастки Землі, споруджують і руйнують, підкоряються і бунтують, шукають сенс і призначення свого існування. І періодично знищують себе найбільш витонченими, наукомісткими і технологічно відпрацьованими способами.

Це відбувається з незмінною закономірністю. Природа, що утомилася, згвалтована людськими юрбами, увергає їх у божевілля самознищення.

Подібно їм приполярні миші, лемінги, зі незмінною періодичністю, надмірно розмножившись в квітучій тундрі, впадають у непояснене божевілля, і незлічимі зграї сліпо та нестримно кидаються в океан і гинуть у холодних водах, звільняючи від своєї присутності обгризені ягідники.

Джерело цього божевілля не знайдене.

Куди ми йдемо

Сьогодні ми стаємо свідками наростаючого божевілля людського виду. Багато і багато хто іронізує, посміюючись над старими, коли ті повторюють що-небудь на зразок «а от у наш час... за старих часів ...такого не було».

Не варто іронізувати. Старі праві. Бувало всяке, але рік від року, десятиліття за десятиліттям людство втрачає умовності, що допомагали людям співіснувати, підтримуючи рівновагу усередині громад, міст і держав.

Відкритість міжнародного спілкування і розвиток транспорту виразно показали відносність правил поведінки і моральних підвалин, продиктованих багатовіковим укладом ізольованих співтовариств.

Є люди, що жадають безупинної повноти життя, свіжих вражень. Якщо цієї гостроти не вистачає, вони самі створюють ситуації небезпечні і напружені, не зважаючи ні на що, йдучи на будь-який ризик, що межує з  злочином чи злочинний.

Є люди, яким необхідно постійно бути в центрі уваги – це теж робиться за будь-яку ціну, іноді самогубну, з порушенням всіх моральних підвалин і загальноприйнятих норм поводження.

Запитайте старих, чи можна уявити собі татуйованих панків з півнячими гребенями на головах у будь-якій країні середини минулого століття. Запитайте себе, чи є нормальною демонстрація полового акту на сцені при величезному скупченні народу?

Так, таке траплялося. Напередодні розпаду і загибелі величезних держав. Напередодні загибелі цивілізацій. Напередодні страшних епідемій, що звели в могилу добру половину людства.

Божевілля чи закономірність?

Природа не може більш терпіти. Назріває необхідність відновлення.

Природа байдужа до розуму. Розум для неї усього лише засіб ефективного самовідновлення. Видимо, існує критична біомаса, константа, що визначає припустиму кількість живого на землі. І це живе повинно бути у внутрішній якісній рівновазі. Живе створюється фотосинтезом, і якби не діяльність людини, що спалює все, у тому числі і самого себе, наростало б до вичерпання всіх доступних запасів вуглецю, азоту, кисню і сірки, що лежать в основі білкових структур. Це означає, що людина завжди була і залишається деструктивним елементом живої маси, з тих пір, як скорила вогонь.

Природа використовує людину для самовідновлення через спалення. Це його роль у ланцюзі трансформації живого.

Тільки через усвідомлення утилітарності цієї ролі людина-лемінг може спробувати перестати бути усього лише бути ланкою харчового ланцюга, уникнути чергового самознищення і здичавіння.

Жадібність – людське чи тваринне?

Дивним є харчове поводження людини-лемінга.

Більшість тварин, особливо хижаків, наїдаються при вдалому полюванні, але наситивши, стають байдужими до видобутку навколо себе, доти, поки знову не зголодніють. Людина-лемінг буде продовжувати жерти й убивати все, поки живе сама, убивати про запас, убивати для розваги, заради убивства, заради збоченого бажання панувати.

Хижак, що розтовстів, стає ледачим і малоактивним, утрачає чільні позиції і витісняється іншими родичами. Так підтримується раціональна рівновага.

Розбагатіла людина для здійснення влади через насильство і покарання наймає інших, менш багатих і більш залежних, і ревно слідкує за їхнім посиленням, зіштовхуючи їх між собою, найчастіше одержуючи від цього додаткову збочену насолоду. Так вона самореалізується в навколишньому світі, створеному попередниками.

У самій ідеї збагачення є щось від дрібного гризуна – лемінга, чи хом'яка, ховрашка – набирати взапас, будувати нове сховище, знову набирати і жерти, жерти усе, що їстівне.

У світлі цього корисно замислитися про зміст відомого євангельського вислову – «легше верблюду ввійти в голкове вухо, ніж багатому – у царство Моє».

Ідея багатства, з цього погляду, є прояв відсталого, низького, тваринного в природі людини.

Звичайно ж, людина і є тварина, але тварина, що піднялася завдяки праці, мові, нагромадженню знання про навколишній світ до початків усвідомлення світу і свого місця в ньому. Нагромадження ж багатства матеріального звужує призначення людини до ролі лемінга. І це нагромадження призводить до наростання протиріч у людській зграї, напруги, що рано чи пізно вибухає  революцією чи війною.

Історія загибелі великих цивілізацій переконливо доводить, що саме розквіт, нагромадження матеріальних благ є грізним провісником прийдешнього кривавого спаду. Це трапляється з невблаганною закономірністю, у результаті розшарування як усередині цивілізації на багатих і бідних, так і накопичених протиріч із зовнішнім таким же жадібним світом.

Висновки і рекомендації

Дві невеликих статті, що не претендують на всеосяжні істини в останній інстанції, познайомили вас із суттю проблеми, що повстала перед людством. В них вже містяться натяки на те, що можна було б робити для того, щоб вирватися з порочного кола загибелі, розкладу та терору.

Спробуємо тут трохи узагальнити все сказане раніше.

А. Для виховання нових поколінь необхідно встановити прості і точні критерії, дати зручне мотивування поводження в будь-якій життєвій ситуації.

У зв'язку з цим варто згадати невмирущі біблійні заповіти. Євреї, що жили просто на шляху усіх завойовників давніх часів, першими зрозуміли, що тільки надбання духу, розуму неможливо опоганити або знищити, як робили чергові нападники з примітивними ідолами. Ця істина є первісним витоком сучасної цивілізації. Творче розуміння цих заповітів є джерелом розвитку людства.

Б. Розробити просту і надійну систему виховання, що виключає заскнілий догматизм, за винятком передбаченого в пункті А.

В. Розробити гуманну систему і принципи покарання, при якій караний не позбавляється підтримки суспільства, не принижується, а піднімається навчанням, і його діяльність спрямовується в русло пізнання законів людського і всесвітнього буття.

Це може бути реалізовано обов'язковим навчанням у місцях побавлення волі, надбанням під час покарання нових знань, не тільки суто практичних, але і ознайомлення з науковими та культурними (не тільки релігійними) досягненнями людства. У деяких країнах ідея навчання у тюрмах реалізована, але тільки вузько професійно.

Г. Не покладаючи рук трудитися над продовженням тривалості життя, а точніше, тривалості дитинства людської особи.

Щоб людина могла освоїти усі попередні надбання людства, потрібний все більший і більший час і праця. Посивілий академік (який у зрілу пору часом втрачає гнучкість мислення) вже немає життєвого часу для застосування безмежних знань. Довге дитинство, наповнене штудіями та освілене радістю пізнання, дасть змогу виконати це буквально. Але ж якою величною самопожертвою стає у цьому світлі професія Вчителя!

Д. Прагнути до використання індивідом тільки тих досягнень цивілізації, що він у стані відтворити особисто.

 Спроба створити критерії суспільного поводження людини траплялися неодноразово, і багато чого в них було спадкоємним протягом тисячоліть. Приведені нижче нові заповіді не виключенням.

Уважний читач помітить, що у переліку відсутній загальновідомий заповіт «Не вкради». Безумовно, це не означає, що можна красти. Просто у етичному світі, позбавленому надмірної поваги до суто матеріальної власності, поняття крадіжки втрачає сенс. Етично зріла людина, прагнучи волі пересування, не буде надмірно обтяжувати себе власністю. Речі для такого індивіда є в першу чергу символами, наприклад, згадкою про якусь подію чи людину.

 Нові заповіді

Людина є личинка ненародженого Б_га.

Щоб увійти у світ Б_гом, дотримуй ревно заповіді

Возлюби знання і працю, тому що тільки вони піднімають Тебе

Думка передує слову. Слово передує справі. Не дій, не пізнавши суті

Не створи собі кумира з речей і не поклонися йому

Не воскури та не взалкай. Не опогань своєї Б_жественної суті дурманом

Не вбивай

Шануй матір і батька своїх, бо вони жертвують Тобі

Шануй дітей, бо вони ближче від Тебе до Б_жественності


75%, 3 голоси

0%, 0 голосів

25%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Открой свет

ОТКРОЙ СВЕТ,

или Мечтатель versus Оккам 

Бабушка ходила по дому медленно, иногда опираясь рукой об углы стен и дверные наличники. В этих местах постепенно проявились блеклые пятна, как тень от ее почти бесплотных прикосновений.

Иногда она подолгу сидела на диване перед телевизором, вслушиваясь в малопонятные слова и пытаясь что-нибудь разглядеть замутненными катарактой глазами. Спина ее была окаменело ровной, жидкие волосы ниспадали на нее неровными прядями.

Когда становилось темно, она говорила – никому, просто так, в пространство:

 – Открой свет…

Свет обычно включала правнучка, и резонерски поправляла:

 – Надо говорить – включи.

Бабушка отмалчивалась, но однажды так же никому вдруг сказала:

 – Разве СВЕТ можно включить…

 Знаменитая формула Оккама «Не создавай новых сущностей сверх достаточных» интуитивно понятна, широко применима и имеет, несомненно, колоссальное значение для обеспечения максимально возможной объективности процесса познания. Ученый, руководствующийся этим принципом, будет тысячекратно проверять новые результаты, полученные им при выполнении исследования, прежде чем решится представить их на жесткий суд коллег. Пренебрегший же этим принципом станет предметом как минимум насмешек, когда выяснится, что некий необозначенный вновь открытый эффект в микропроводнике объясняется всего-навсего правильным приложением закона, скажем, Кирхгофа, известным со школьной, забрызганной чернилами исцарапанной скамьи, или каким-то известным пограничным явлением.

Однако существуют виды человеческой деятельности, в которых этот принцип не только не применим, но и прямо противоречит их сути. Это область свободного творчества, все виды искусства, это область мечты и научного поиска, полета мысли, не сдерживаемой никакими запретами.

Мечтатель также интуитивно и обоснованно, как исследователь, руководствуется совершенно иным принципом в своей деятельности:

Все вообразимое - возможно.

Но уже для реализации «воображенного» требуется поиск методов и средств с применением принципа Оккама – кропотливый перебор путей и возможностей, точные оценки, эксперименты и методики, подчиненные жесткой экономии, многократная перепроверка, в конце концов и коррекция исходной мечты.

Уже непосредственно реализация мечты вновь укладывается в прокрустово ложе принципа Оккама.

Сказанное выше подтверждает широкую применимость законов диалектики и дает приемлемое разрешение противоречия в извечном споре идеалистов и материалистов о первичности материи и сознания.

 Теперь немного о природе творчества.

Откуда же берется новое «воображенное»? В чем заключается возможность творящего вообразить, вымечтать новую сущность?

Мечта зиждется на активном восприятии картины мира. Человек мечтающий при виде полета птицы не провожает ее равнодушным взглядом, а воображает себя на ее месте. Мысль его начинает порой подсознательный, а у зрелого творца, знающего (или самонадеянно полагающего так) законы природы, поиск способа реализации мечты. И рано или поздно, заразив окружающих идеей, добивается результата. Результат может быть получен иногда за пределами физического существования мечтателя, но однажды явленная, идея, как привычно говорят, носится в воздухе, в атмосфере, которой дышит философская, научная  и техническая мысль.

«Искусство – экспериментальный цех жизни» (В.Турбин).

Читатель, прочтя написанное выше, может с этим согласиться или нет.

Я не требую безоговорочного признания справедливости этого. Предлагаю просто, с применением метода «возможности вообразимого», рассмотреть некоторые прогнозы будущего.

Продолжительность жизни человека вырастет неограниченно

Все живое погибнет из-за падения астероида

Цивилизация погибнет из-за непреодолимых внутренних противоречий

Человек достигнет звезд

Человек научится дышать под водой

Человек научится летать усилием мысли

Будут созданы «мыслящие» предметы мебели, предугадывающие и исполняющие желания хозяина

В жилых помещениях появятся живые картины

Человек будет творить силой мысли

Человечество погибнет из-за парникового эффекта

Назревает контакт с внеземной цивилизацией

Будут созданы средства сверхбыстрого перемещения в пространстве

Люди покинут города

Железные и шоссейные дороги исчезнут с распространением безопасных дирижаблей и антигравитации

Пища будет выращиваться с заданными качествами в огромных фабриках-лабораториях

Пища будет расти сама на ближайшем кусте по мысленному желанию едока

Человек не будет нуждаться в доме для жилья

Машина времени…

Телепатический контакт

Телекинез

Обратите внимание на то, что изложенные мечты и угрозы не упоминают о технологиях или сроках их реализации, но в отдельных случаях продвинутый читатель уже мысленно видит эти способы или понимает справедливость опасений.

Лишенный же творческого воображения может воспринять этот, весьма неполный перечень, как издевательскую насмешку над здравым смыслом.

Вспомним чертежи великого Леонардо, романы Жюля Верна. Осуществилось почти все, воображенное ими. Некоторые же заданные Верном удивительные для его времени загадки, в его последних «Необыкновенных путешествиях», еще ожидают реализации, даже если форма их будет несколько иной, чем видел автор. Сегодня критически настроенный читатель воспринимает эти вымыслы с изрядным скепсисом, а внимательный мечтатель порой изумляется, откуда могли явиться при жизни Жюля Верна такие невероятные идеи.

Попробуем разобраться также и с движущей силой, приводящей к возникновению мечты.

На поверхности лежат предположения, что мечта вызвана чаще всего неудовлетворенностью «status’ом quo» или психическим отклонением. Как порядочные люди, давайте применим принцип Оккама и до поры, до времени не станем рассматривать иные, совсем уж фантастические гипотезы…

 Продолжение будет.. (после отзывов и предложений читателей)

Майбутнє пасічників

З кожним роком поля все більше розорюються, засіваються пшеницею, ячменем, але в більшості випадків соєю, соняшником, які є найбільш вигідні і які експортуються за кордон. Всі задоволені, але поля розороні, трав'яниста рослинність змінена на монокультуру, і бджолам просто нема де брати нектар. 
В цьому році навкруги нашого хутора майже всі поля розорали. А наш хутор славиться місцем, де літом звозять сотні вуликів, так як в лісі лип багато і  навкруги були луги, лісові болота. Мед виходив смачний, екологічний, мав багату квіткову композицію. 
А в цьому році весняного меду нема, перед цвітінням липи бджіл пасічники кормили, липа цвіла не багато, та й випилюють по трохи липи, соняшникового меду повинно бути багато, так як більшість розпаханих полів засіяні саме соняшником, але як на мене смакові та й лікувальні властивості цього меду низькі.
І от після всіх цих подій задумуєшся, що буде далі...де бджоли братимуть нектар...бджільники мовчать, районні, сільради, природоохоронні організації мовчать.
Напевно в ближньому десятилітті думаючі бджільники стануть і землеробами, сіятимуть медоноси і тоді мед буде рідкісним і дуже дорогим.

Бровари 29.05.20 як показник майбутнього України

Бровари 29 травня як норма нашого майбутнього зі серіалу Масяня, бо є ось заспокійливий висновок: “Ранкова перестрілка в Броварах — відгомін корупції визначення квот перевізників, залучення банд в боротьбі за маршрути перевезень. Будемо лікувати! 10 затриманих вже, масові затримання тривають. Виконавчі органи Києва та області зобов’язані — прогнило у вас”, - написав Аваков.
Нагадаємо, 29 травня в Броварах під Києвом вранці сталася тривала стрілянина під час сутичок за участі коло 70 озброєних чоловік з бандформувань з різних регіонів України і тут однозначно прогнило все у вас, гаспадин нехороший Аваков типа Арсен



73%, вам не страшно?

https://site.ua/alexandr.lekruber.14624/21317-prezedent-poddelka-i-temnoe-volshebstvo/

Універсальний Державний Імператив № 4

Універсальний Державний Імператив № 4
Зростання добробуту громадян України



Продовжуючи тему УДІ, нагадую, що кожен з Імперативів є послідовним обумовленням наступного, що є більш значимим від попереднього, і який, отже, автоматично стає його складником. Тому, якщо брати за аналогію живе тіло, то УДІ № 1 є найменшим за змістом, але не зазначенням, бо боротьба з ворожою агентурою та корупцією є за фактом суто технічною роботою, де служби безпеки та антикорупційні формації можна порівняти з роботою фітонцидів проти різних хворобливих вірусів та аномальних часток у організмі. Зрозуміло без пояснень, що хворе тіло неспроможне до подальших дій та розвитку в житті, бо його завдання стає найперше - вилікуватись. Після чого тільки постає тема рухатись далі.
Військова потуга УДІ № 2 можна порівняти з фізичним загартуванням, бо що слабий і немічний організм спроможний значного зробити. Загальновідомо, що мілітарна потуга держави не є тільки саме військо, а весь комплекс потужності сил по всіх економічно-соціальних напрямках. Потрібно мати силу себе захищати. Сила була і є основою сучасної світобудови, щоб там не казали про різні моральні аспекти, а тому і для держави найпершими факторами є здоровий і сильний організм, а все інше – то інше. Там де є захищений мілітарно здоровий і сильний виробник – там обов’язково постає економічне зростання, тобто УДІ № 3,- або не постає, якщо перші два чинники ослабленні.
З цього поєднання послідовності УДІ № 1, УДІ № 2 та УДІ № 3 можна виходити на тему УДІ № 4, що звучить як «Зростання добробуту громадян України». Водночас варто зауважити, що різноманітні адміністративні правопорушення та кримінальні злочини не входять до складу попередніх універсальних державних імперативів, оскільки це скорше є технологічні епізодичні збої щодо в загалом нормального процесу і тому вони стають складовою УДІ № 5 «Безпека життєдіяльності». Організована злочинність можлива тільки за існування корупції в держапараті, тобто це тема УДІ №1. А епізодична злочинність позбавлена системності, тому є проблемою більш обширного УДІ №5. Це як брак на виробництві, якого в ідеалі не повинно бути, але він можливий скрізь. Також якщо кількість браку величезна і тільки збільшується, а не зменшується, то потрібно припиняти подібне виробництво. Власне, на моє переконання, державний організм СРСР почав продукувати такі масштабні збої у виробництві, що став випускати один лише брак і з того загальмував, зупинився і розвалився-деінтегрував. Хіба могло бути інакше, коли гаслом цілої країни було «Не вкрадеш – не проживеш!» Суцільна країна злодіїв! Нам такого спадку не потрібно! Тому ніяких «Реанімаційних пакетів реформ», а як влучно зауважив в одному зі своїх виступів прем’єр-міністр України Володимир Гройсман: - Ми не реформуємо старе, а будуємо абсолютно нову державу.
Таким чином УДІ № 4 декларуючи «Зростання добробуту громадян» повинно чітко відмежуватись за змістом від комуністично-соціалістичного принципу, де головним є праця окремих громадян країни до загальної спілки (бюджету), а тоді вже йде волюнтаристичний розподіл добробуту зверхніми інстанціями за власними критеріями. Принцип вільної ринкової економіки, що фактично ототожнює собою анархізм, потребує водночас принципів солідаризму іншого формату, а саме максимальної добровільності громадян в участі окремих обов’язкових факторів функціювання держави, як держбезпека зовнішня і внутрішня, правопорядок, соціальний захист, медичні та пенсійні потреби. Держава визначає для особи мінімально-обов’язкові суспільні внески, а далі йде воля людини, де і що вона бажає мати більшим у соціальному бутті через різноманітні форми участі в добровільному страхуванні. 
Друга важлива тема є максимально достатня оплата праці безпосередніх виробників продукції у різних її формах, бо дуже часто основний грошовий куш дістається тим, хто реалізує продукт і одержує оплату, що начебто є цілком законний бізнес. Не даремно виник афоризм вже згадуваний мною раніше, що «бізнесом називається законне привласнення чужих грошей», бо незаконне називається грабунком. З іншого боку не потрібно применшувати значення бізнесу як такого, тому що вироблена і не реалізована продукція не має прибутку, отже і користі не дає ніякої виробникам. Це одна з головних проблем комуно-соціалізму, коли люди працювала не переймаючись тим чи є реальна суспільна користь від того, що вони виробили. Хоча саме основоположник комунізму Карл Маркс зазначав, що вартість має виключно соціально корисна праця, а не будь-яка. Немає від роботи користі – немає заробітку! Тільки так. На жаль, багато сучасних пенсіонерів доводять, що заслуговують на більше і не хочуть зрозуміти, що значна частина з них взагалі ні на що не заслуговує. Моя позиція у тому є анархічно-радикальною: якщо людина одержує будь-які соціальні виплати чи допомоги від держави, то вона є невдахою по життю. Справжня свобода, це коли залежиш виключно від самого себе! Від власних накопичень, якими сам і розпоряджаєшся. То окрема тема. Наразі мова піде про інше: суб’єктивне, яке я визначаю в якості об’єктивного.
Від цього моменту починається інший відлік щодо УДІ №4, оскільки «зростання добробуту громадян» неможливо визначити як раціонально обумовлену величину: що одному достатньо, те для іншого може бути мало, а іншому навпаки – забагато. Добробут – це сфера суб’єктивного. Кожна людина по окремо визначає свій рівень благополуччя, що також є основним принципом анархізму: тільки ти і виключно ти можеш визначити, чого хочеш і чи тобі є добре або зле від того. Більше – ніхто! Саме тому є помилковим пробувати оцінювати рівень добробуту суто з матеріальної точки зору, як це робили і ще багато хто робить дотепер. Автор антиутопії «1984» Джордж Оруел чітко окреслив свій висновок, що «Людині потрібно спершу задовольнити фізіологічні потреби тіла, а вже тоді перейматися духовними. Але важливо розуміти, що це не є порядок цінностей, а виключно послідовність» Людина, поставлена на межу фізичного виживання, духовними колізіями не переймається – то однозначно.
Таким чином значення тези «Зростання добробуту громадян» має на меті надати людям належні умови праці і багатоваріантність її вибору. Головним в тому всьому має бути праця, її якість та її продуктивність - це і тільки це є головним у темі УДІ №4 «Зростання добробуту громадян України». Дуже часто державу порівнюють з велетенським механізмом, де владні структури є в якості обслуговуючого персоналу, а весь механізм є суто громадяни, тобто ми з вами, та різноманітні суспільні та державні структури. Не погоджуюсь з тезою, що чиновник — то є «слуга народу». Нічого подібного. Всі чиновники державних структур є такими самими громадянами держави, як і всі інші, тому і ставлення має бути до них відповідне: роби свою роботу належно, як я роблю свою. Депутатів різних рівнів це ще більше стосується, тому що вони просто є обрані представники від громадян, найчастіше вибрані з поміж них же, що делегують певні повноваження комусь одному. На щастя, в Україні все більшає людей, які не мають травмованої психіки рабів зі патроналістичною вірою, де держава все має організувати і зробити для їх особистого благополуччя. У нас все більшає і більшає людей з психікою вільною людини, яка вірить найперше у власні сили та здібності, а не в чиїсь вчасно надані «милиці» допомоги чи підсилення. Сам! Все сам! Звідси і ставлення до зовнішніх факторів буде іншим: не безпомічна жертва перед соціальними умовами, а вільний і активний учасник всіх процесів. Бо саме з цього і можливе започаткування «Зростання добробуту громадян України» - з низу, а не з гори. Будь-яка держава могутня працею власних громадян, як і рівнем їх самосвідомості. З того постає і сильна влада! Не навпаки! Влада може добре керувати, або погано, але за всіх умов вона не виробляє суто національного продукту — це роблять громадяни по окремо своєю працею. Хоча, безперечно, це взаємопов'язано, але я не раз доводив, що жоден найгеніальніший полководець не виграв жодну битву маючи нікчемне дезорганізоване військо. Таке просто неможливо! Малою армією вигравати можна у битвах з чисельнішим ворогом тільки завдяки високої якості власних воїнів! Не інакше. Тому ідея сильної влади, яка може зробити слабеньку країну сильною завдяки суто власним здібностям є помилкова, бо найперше сильна влада візьметься робити сильними власних громадян. Або ні, якщо захоче панувати вічно, бо сама не є настільки сильною, щоб не боятися піти вчасно від влади. Нікчемна влада свідома того, що нікчемами керувати найлегше. Показувати пальцями не будемо де так є, бо і самі не далеко пішли від такого.
Обгрунтування УДІ №4 дещо затягнулося на противагу попереднім, бо то є центрова сутність всього системного процесу буття як такого. Все має зосередитись на ідеї «Зростання добробуту громадян України», де початкові УДІ №№ 1, 2, 3 надають можливість постати УДІ №4, а подальші УДІ 5, 6, 7 гарантують стабільність тривалого існування. Простіше кажучи: в центрі є увага і повага до кожної окремої людини. Головне - людина, а не держава, громада, церква, партія тощо. Навпаки це вони постають зі самосвідомості окремої людини, що добровільно самоорганізується в більші спільноти до держави включно. А головним рушієм цього процесу має стати вигода! Проста особиста вигода, або ще інакше - приватний інтерес! Вкотре прошу не зводити все до суто матеріального виміру, або суто примітивного волюнтаризму. Вигода може мати і суто духовний вимір, як це, для прикладу, є в релігіях. Погодьтесь, що кожен в усьому шукає собі чогось доброго, а не лихого, тобто певної вигоди. Детальніше це також варто обговорити окремо, але головним є одне: пошук вигоди-інтересу окремих громадян має створювати загальнонаціональний продукт в державі, а не створювати проблеми, що дуже яскраво демонструє безпринципний протекціонізм в українському автобудуванні депутатами ВРУ, що призвів до значних проблем, зокрема зі так званими «євробляхами» - це грубе порушення поєднання приватного інтересу з державним. Перетворення України у сміттєзвалище авторинку ЄС аж ніяк не є «зростання добробуту громадян України», що особливо потрібно розуміти. Село Грибовичі коло Львова тому підтвердження, як шикарні дорогі приватні будинки не придатні для життя через загрозливу екологію довкілля. Тому потрібна велика розумова потуга щодо визначення змісту тези «зростання добробуту громадян України» В таких питаннях дуже гарними є слова священника перед читання Святого Писання: -Будьте уважні!
    
Богдан Гордасевич   
21 липня 2018 р.
м.Львів-Рясне

3. Україна – держава сталого економічного зростання - УДІ № 4

Немає потреби доводити, що тільки економічно сильна держава може мати сильну армію та бути впливовою в Світи, це можливе тільки за умови сталого економічного зростання – іншого не буває. Водночас маємо чітко усвідомлювати, що економіку країни створює не її керівництво: ні Президент з його адміністрацією, ні депутати ВРУ і обраний ними Прем’єр і Уряд – вони нічого не виробляють, а тільки документально-юридично оформляють економічні процеси. Творцями економіки є реальні виробники продукції та послуг, тобто маса робочого люду та бізнесмени малі, середні та великі, як організатори економічних процесів. Тому оті сподівання на обрання видатного генія на посаду президента чи прем’єра, як панацею економічного добробуту для всіх є величезною помилкою в першу чергу тому, що за будь-яких варіантів працювати потрібно буде всім, хто внизу! Саме робочим та селянам, як прямим виробникам товарів та послуг. І саме тому головним принципом економічного устрою в державі має бути дотримання принципу, що економіка існує для людей, а не люди – для економіки. Це є основа! І звідси йде головний посил зробити в процесі виробництва особливий наголос на максимальному рівні заробітної платні безпосередніх виробників продукції, а не посередників та реалізаторів, як є зараз в Україні. 
Є дуже точне визначення, що: бізнес – це мистецтво привласнювати чужі гроші. Але це є мистецтвом за наявності в процесі моральної складової, тобто можливо чесного розподілу прибутку, бо в інакшому випадку то не мистецтво, а злочинний грабунок і елементарне «кідалово». Водночас у нас занадто люблять нарікати, що то або то погано, але майже ніхто з таких нарікаючих людей нічого не робить для покращення ситуації суто сам і від себе. Винуваті держава, уряд, вся влада, олігархи і ще хто завгодно, але не він сам! І не подумайте, що то виключно як кажуть: пересічні громадяни. Зовсім ні! Я ось постійно чую у виступах голови міста Львова Андрія Садового такий словесний пасаж, що  вони успішно роблять те і те, а ось держава – нічого не робить, або: держава не допомагає і тому подібне. В такі моменти мені стає цікаво: виходить, що Андрій Садовий не ототожнює себе на посаді голови міста і його інфраструктури складовою часткою Української Держави, а вона – окремо, а він і його підлеглі – то окремо, поза державою. І ми ще дивуємося, що в державному управлінні такі негаразди, якщо державні чиновники за статусом (!) на таких посадах протиставляють себе державі. Якраз коли всі від найвищого чиновника до пересічного громадянина відчують єднання в тому, що: Держава – це Я! Що це і твій особистий обов’язок виправляти негаразди в державі – тільки тоді у нас буде порядок і суспільний добробут. Без того маємо те, що маємо.
Є ще один дуже точний вислів: кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Щиро тішуся, що нарешті в Україні є така влада, якою можна пишатись як розумною і достойною. Значить український народ сам багато чого вартує, якщо має таку добру владу. Добра ця влада не для всіх, тому і чути від різних «ображених» нею корупціонерів, що вона погана, але український народ сам розуміється, хто чого вартий. Особисто мене дико злять виступи представників «Опозиційного блоку» з жалями щодо жахливого стану економіки та убогості народу, тому що хочеться гаркнути в писок тим Бойку, Шурмі, Королевській тощо просте: – Так це ж ваших рук доробок! Це ж ви, подонки, були при владі й такого наробили! Масове зубожіння народу, тотальна корупція на всіх рівнях, страшна економічна криза, анексія Криму і війна на Донбасі – це в першу чергу вина тих людей, що згрупувалися в «Опоблоку» і коло них в так званій парламентській опозиції, бо той же Олег Ляшко понад 20 років при владі в різних варіантах, але з нього відповідальність за те, що він зараз так гаряче критикує в державі, – як з гуски водичка.  А всі мільйонні статки зароблені Олегом Ляшком чесно одним місцем, бо ж недаремно «Радикальна партія Олега Ляшка» одна з найбільш посидючих фракцій у ВРУ. Інші навпаки при владі є новенькими, як фракція «Самопомочі», але з чим вони прийшли?! З «Реанімаційним пакетом реформ»! Реанімувати можна того, хто є присмерті! А хто у нас такий? Таким здихаючим напівтрупом у нас є економічна модель держави під абревіатурою УРСР з понад 3-ма тисячами її збиткових державних підприємств. Взагалі, на моє переконання, особливо після блокади на Донбасі, «Самопоміч» завуалювала справжню назву, бо їх діяльність більше наводить на думку, що вони керуються «Реакційним пакетом реформ». Пишу це не заради якось принизити, а заради висвітлення правди, оскільки без того не можна рухатись далі. Навіть в Святому Писанні сказано: «Судіть по-ділах, а не по-словах». На 4-му році після Революції Гідності вже досить ясно видно, де є діла і хто зумів замість підготовленого з боку РФ та її поплічників дефолту в Україні навпаки вчасно виплачувати зарплати і пенсії, потрошку збільшували їх й перейти врешті до економічного зростання в державі, а за ким є тільки слова, слова, слова.
На завершення цього обговорення, я рекомендую ознайомитись з працею Генрі Гезліта «Економіка в одній лекції». Вона дуже проста для сприйняття і дуже корисна для ліквідації економічного незнання щодо елементарних речей та процесів. Але одну цитату я наведу зі вступу: 

«Доводиться з сумом констатувати, що погані економісти подають
свої помилки публіці краще, ніж добрі економісти висвітлюють
правильні погляди. Можна почути нарікання: демагоги вміють
викликати більшу довіру, виступаючи з економічними нонсенсами, ніж
чесні люди, які намагаються показати їх хибність. Чому так діється, цілком зрозуміло: те, що пропагують демагоги і погані економісти, є напівправдою. Вони передбачають лише негайні ефекти запропонованої політики або ії вплив на окрему групу. Звичайно, вони можуть мати певну рацію. Але у відповідь на це потрібно довести, що запропонована політика матиме триваліші й менш бажані наслідки, або принесе користь одній групі за рахунок інших. Напівправду треба доповнити і виправити. Однак, щоб розглянути всі головні наслідки пропонованого курсу для всього суспільства, часто потрібний складний і нецікавий ланцюг міркувань. Здебільшого люди вважають, що стежити за таким ланцюгом міркувань надто важко і втомливо. Погані економісти використовують цю інтелектуальну слабкість. Вони намагаються запевнити, що не обов'язково стежити за міркуваннями або мати свій погляд про їх цінність. Адже це, мовляв, тільки «класична економіка»...»


2. Наскрізна і багатоваріантна глобальна мілітаризація України - УДІ № 2

Не варто довго пояснювати, що в світових реаліях існує тільки одна головна дієва річ – сила. Хто сильніший – той і більше правий. Таким є споконвічний стандарт міжнародних відносин, який Україна добряче відчула на собі у 2014 році під час загарбання Криму з боку РФ. На той момент міжнародна опінія була повністю на боці керівництва РФ, а головною темою перемовин було не засудження злочинної анексії Криму одним з головних гарантів збереження кордонів та державного суверенітету України за так званим «Будапештським меморандумом», а щоб війська РФ не заходили на материкову частину України. І вся подальша міжнародна контрдія і всі санкції проти РФ скеровані були не для захисту України, а для захисту себе! Захисту суто своїх країн від явного порушника міжнародних норм права і злісного агресора – від РФ. Варто порівняти міжнародну реакцію на анексію Криму ЗС РФ з абсолютно аналогічною анексією Іраком сусідньої країни Кувейту 2 серпня 1990 року, яка була діаметрально протилежною реакції щодо України. Під егідою рішень ООН і домінантою ЗС США була проведена в січні 1991 року відома військова операція «Буря в пустелі» і Кувейт було звільнено. Доречно зауважити, що блок НАТО прийняв дуже активну позицію щодо звільнення Кувейту, хоча той і не був членом альянсу. З мого погляду це не є так звані «подвійні стандарти», а просто різні інтереси. Воювати з РФ через Україну ніхто не бажає і це цілком слушна позиція. У тому числі і всіх інших країн-гарантів, які підписали і пізніше приєдналися до «Будапештського меморандуму». На завершення цього аналізу додам, що якби спецслужби США справді інспірували Помаранчеву революцію 2004-2005 років чи Революцію Гідності 2013-2014 років, то можна бути певним, що реакція на агресію з боку РФ щодо  України була значно і значно активнішою від тої нікчемної, яку продемонстрував тогочасний Президент США Барак Обама. На моє тверде переконання: США не мали і дотепер не мають жодного інтересу щодо України. Саме тому на перемовинах Трампа з керівництвом РФ не може йтися про те, щоб «віддати Україну» вже тому, що США її не брали і не збираються цього робити – Україна не є серед кола стратегічних інтересів США. Все написане вище є обгрунтуванням того, що скажу далі стосовно глобальної мілітаризації України. 
Україна приречена самостійно протистояти Російській Федерації, яка буде  довічно загрожувати і втручатися в наше державне буття, допоки існуватиме. Водночас розвал РФ також не полегшить ситуації на східних кордонах України через навалу і легальних, і нелегальних емігрантів та біженців з пост-рефівського простору, як і будуть різні військові напади або воєнізованих банд-формуваннь тощо. Це означає, що глобальна мілітаризація всього суспільного життя в Україні є тривалою необхідністю для нас. Варто зауважити, що потужний Військово-промисловий комплекс є важливою складовою загального економічного зростання для України, але тут має бути витримана одна умова, що кожна область буде мати свою визначену згідно кількості населення частку від ВПК як постійний економічний чинник свого щорічного бюджету. В жодному разі не варто створювати окремі поліси-конгломерати ВПК в одиничних областях. Основна частина ЗСУ є виключно професійна і не надто чисельна, але дуже технологічно передова в усьому і зі значними резервами на випадок війни. Технічний персонал не має належати до ЗСУ. Військовими є тільки ті, хто або воює, або перебуває на бойових навчаннях та маневрах, а не канцеляристи чи різні підсобні працівники. Дуже важливою є наявність потужної мобілізаційної системи в  Україні та добре підготовлені й організовані резервісти 1-ї, 2-ї, 3-ї черги тощо. Також на моє тверде переконання вся молодь має проходити піврічний державний військовий вишкіл (ДВВ) як хлопці, так і дівчата. Інша справа, що це не повинен бути дикий насильницький принцип муштри і приниження, а різні варіанти, які має обирати собі призовник, як і час вишколу він може обумовити в комісаріаті. Щодо тих, хто буде уникати ДВВ, то не ганятися за ними, а карати їх просто не приймаючи на держслужбу та блокувати інші контрактні стосунки з державою, а при участі в політичному житті країни відсутність ДВВ стане чи не найвищою причиною обструкції такого політика. Ще на мою думку потрібні окремі добровільні територіальні воєнізовані підрозділи, які мають очолювати фахові бойові ветерани, де основним завданням має бути захист місцевого населення за надзвичайних обставин, зокрема, застосування зброї масового знищення або чогось подібного. Наголошую, до у ДВВ важливим є власний вибір рівня вишколу хлопця чи дівчини, але водночас варто для жіночої частини пропагувати теми Цивільної оборони, бо матері найчастіше оберігають дітей і мають бути фахово свідомі щодо дій порятунку за тих чи інших надзвичайних обставин. Також я особисто вважаю потрібним створення поза державними джерелами забезпечення, але за пильним державним контролем, окремої армії за принципом найманців-добровольців, щось на осучаснений варіант Січі. Добрі військові ті, що мають постійну практику, отож всім звільненим в запас та резервістам хочеться роботи за фахом, тому нехай буде в Україні легальна установа їх організації, вишколу, кооптації та взаємодопомоги як найманців в гарячі точки планети, де потрібні фахові військові. Зрозуміло, що тут багато важить моральний аспект, бо ми вже були свідками, як створенні з добрими намірами «добробати» ставали несподівано мародерами і кримінальними «бандобатами». Для того й потрібен багаторівневий вишкіл військових не тільки за фізичними параметрами, але і моральними, духовними якостями. З описаного вище стає сповна зрозумілим зміст глобальної мілітаризації України – це багаторівнева і комплексна військова підготовка і праця, що охоплює значну частину населення, причому на добровільних засадах, бо як правильно сказано: примус малораціональний скрізь, але в моменти бою – найбільше.  Примус продуктивно творить дезертирів та зрадників, тому добровольці – найкраща людяність для війська.  На завершення ще зазначу, що вважаю  за військовими на службі право мати політичні уподобання, зокрема під час голосування, але я вважаю нонсенсом участь в політичних акціях людей у військових одностроях. Щоб глобальна мілітаризація не  перетворила Україну в мілітарну державу має діяти твердий принцип: у військовому строї посеред війська, у цивільному вбранні поза військом. Головне для війська і всіх силових структур забезпечити повноцінне існування правової демократичної держави України, де насправді діє сила права і ніколи не постане право сили.


1. Тотальна боротьба з «5-ю колоною» та корупцією в Україні - УДІ № 1

Жодне військо не отримає перемоги, допоки серед нього є ворожі шпигуни і власні продажні зрадники, як би добре все не було підготовлено для боротьби. Коли ворог всі таємниці і задуми вашого війська знає – перемога над ним більш ніж сумнівна. Так само неможливо мати правдиву сильну економіку, як і правову демократичну державу, де відсутній справедливий суд і цивілізований політичний устрій вцілому через глобальну корупцію на всіх рівнях державного апарату. Тому всім спецслужбам України потрібно послідовно «тихою сапою» викрити і знищити ворожу агентуру та всіх внутрішніх зрадників зі «5-ї колони», які підривають державну стабільність України на догоду її ворогам. Коли хтось говорить, що в таборі Михайла Саакашвілі під ВРУ є порядні люди, то я на це відповім просто і однозначно: серед тих, хто підриває державну стабільність, порядних людей бути не може. І на тому – крапка! Об'єктивна критика  української влади і боротьба проти неї всіма засобами – це діаметрально різні речі. Перше скероване на покращення діяльності влади для блага народу і держави, а друге – на її повалення і є конкретною дією на користь ворогів України, впершу чергу – РФ і тим все сказано. Для того, щоб держава Україна мала позитивне майбутнє – вся ворожа агентура разом з «5-ю колоною» та всіма корупціонерами має бути знищена максимально. І це повинен бути постійний процес! Подібно до боротьби зі шкідниками та паразитами з комах: не тоді, коли забагато розвелося, а так, щоб взагалі не було. Щоб такої наволочі в Україні взагалі не велося!

Вступне слово

Ідея Універсальних Державних Імперативів запозичена мною з одного романа-фентезі, а особливість їх переліку полягає в тому, що подальші Імперативи неможливі до виконання без виконання всіх попередніх Імперативів, які автоматично продовжують діяти як складові наступних Імперативів. Тобто всі Імперативи не мають вичерпний характер одноразово зробленої і закінченої дії, а є постійно діючими  факторами державного функціювання. Мною зроблено адаптацію Універсальних Державних Імперативів до України в сучасному її становищі. Пропоную вважати це інтелектуальною грою для кращого розуміння реалій сьогодення і свідомої корекції нашого майбутнього. Зокрема, я подаю до кожного УДІ свій коментар, який не є остаточним, а буде далі доповнюватись змістом, тому що в тому весь задум проекту: активація інтелектуального поступу в Україні. Щоб постало Діло – спочатку має бути Слово. Думка передує справі, а не навпаки. Варто наголосити, що всі Імперативи мають суто матеріальний зміст і не торкаються духовної та моральної сфери життя в Україні. Об’єктивна реальність має обумовлену парадигму щодо конкретних  об’єктивних параметрів її творення чим ми і займемось. З Богом!

Загальна кількість Універсальних Державних Імперативів – 7 і вони такі:

1. Тотальна боротьба з «5-ю колоною» та корупцією в Україні.

2. Наскрізна і багатоваріантна глобальна мілітаризація України.

3. Україна – держава сталого економічного зростання.
4. Зростання добробуту населення в Україні та відповідна антиміграційна політика як взаємозалежні фактори.

5. Безпека життєдіяльності в Україні, а особливо автодорожній травматизм.

6. Культура, освіта, дозвілля, туризм та спортивна сфера в Україні. Контрпропаганда екстремальним і небезпечним заняттям.
7. Наука і творення майбутнього України, нанотехнології, космічна експансія і все тому подібне.

Сторінки:
1
2
3
4
5
7
попередня
наступна