хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «русифікація»

"Киев всегда разговаривал по-русски" (Інформаційна оборона)

Демонструю зразок мови киянина, київського міського чиновника першої половини XIX століття.

Це скан-копії двох сторінок книги: Александр Паталеев, "Старый Киев. Из воспоминаний Старого Грешника"

Книгу створено ще в дореволюційні часи як своєрідний путівник по київській старовині. Є купа класних ілюстрацій, при чому не тільки у вигляді фотографій. А й, наприклад, отаких літературних вставок, як та, що ви можете бачити на двох картинках нижче.

Книгу перевидано у вигляді шикарного, на мій погляд, подарункового видання. Видано мовою оригіналу, тільки тексти подано в сучасному відповідно російському та українському правописі.

Коментувати наведені рядки книги, напевне, немає потреби...






Останнім часом до вжитку імперського агітпропу повертається дедалі більше гнилої антиукраїнської "аргументації", котра, здавалося, як давно бита карта, вже не може застосовуватися. Однак, невігласам на вуха - чого тільки не навішають...

Одним з таких "аргументів" є твердження, що, буцім-то, мовою Києва одвічно був і завжди залишався "русский язык", у значенні "російська мова".

Не викликає заперечень, що Київ ніколи не полишала мова русів. Але не треба плутати її з мовою Московського царства.

Для адекватної більшості киян, та й, мабуть, росіян, антиаргумент, який я тут навів у вигляді копій сторінок книги, є абсолютно зайвим. Бо, хто не бачить, що відбувається з мовою у великих та малих містах України, хто не пам'ятає переказів дідусів-бабусь на цю тему, хто не читав українських класиків, хто не риється в історичній літературі, той принаймні міг багаторазово бачити знаменитий радянський фільм "За двумя зайцами" за мотивами твору Старицького. Той самий, де Проня Прокоповна Сірко(ва) і Свирид Петрович Голохвостий Голохвастов та інші яскраві персонажі. Навіть у цьому російськомовному фільмі чудово видно, як саме імперсько-державна російська мова стала пануючою мовою Києва, витискаючи українську.

Але в наш час, виявляється, певна частина молоді, вихована російськомовними дітьми зрусифікованих Сірків та Голохвостих, не здатна критично сприймати дурний антиукраїнський агітпроп. Таким, дорогі друзі, показуйте оці сторінки з Паталєєва. ;)

"Займіться ділом, а не язиком!" Дозвольте нагадати...

Акція відбудеться 18 жовтня в обласних центрах України.

Основні гасла акції:

Займіться ділом, а не язиком!

Не нацьковуйте язик на мову!

Владо, не розколюй країну!

Справжнє мовне питання: Де дешевий газ?

"Злидні"... "Нищета"... Стало легше?

http://vkontakte.ru/club20343080

Табачник знайшов кошти на русифікацію шкіл і садочків? Акція!

1 червня, 11.00 Пікетування Київської міської державної адміністрації (вул. Хрещатик, 36) З вимогами забезпечити якісну шкільну й дошкільну освіту замість повального відкриття російських класів у школах та російських груп у садочках Шановні кияни! Вам добре відомо, в якій ситуації перебуває шкільна й дошкільна освіта. У школах не вистачає вчителів, а в садочках – вихователів. Якість навчання постійно падає, оскільки вчитель та вихователь, отримуючи мізерні зарплати, не мають можливість вдосконалювати свої навички, бути в курсі всіх сучасних тенденцій, купувати професійну літературу, а тому змушені покидати стіни навчальних закладів й шукати іншу роботу. Це відбивається на дітях, які, не отримуючи достатніх знань, потім не можуть вступити до вищого навчального закладу, особливо, якщо в них місяцями не читається той чи інший предмет через відсутність вчителя. В той самий час нинішня влада в особі Міністра освіти, науки, молоді і спорту Дмитра Табачника та Голови Київської державної адміністрації Олександра Попова замість вирішення цих нагальних проблем планує спрямувати кошти на непотрібні ні вчителям, ні батькам, ні дітям “реформи”. Так, у Києві планується повальне відкриття додаткових російських класів у школах та російських груп в дитячих садочках. Звичайно, що це відбуватиметься за рахунок тих коштів, яких і так не вистачає на найнеобхідніше. Це означає, що вчителі й надалі отримуватимуть мізерну зарплатню. Їм доведеться або поділити свій фонд заробітної плати з новими колегами, які викладатимуть предмети російською, або переучуватись, щоб вести заняття двома мовами. В результаті ваші діти отримуватимуть іще менше знань, а умови навчання та харчування стануть ще гіршими. Можновладці прагнуть таким чином завуалювати свою професійну некомпетентність, яка виливається у зменшенні популярності влади в очах народу. Саме тому, замість того, щоб будувати для національних меншин окремі школи, прагнуть створити мовну мішанину в рамках одного навчального закладу, яка лише погіршить якість знань як україномовних, так і російськомовних (в разі хвороби різномовні вчителі не зможуть замінити одне одного, і діти змушені будуть пропускати уроки). Бо не про національні меншини дбають можновладці, які пропонують дітям, що вже провчилися 4 роки українською мовою, перейти з 5 класу на російську (про яку якість знань можна тут говорити?).

Тому ми, Громадянський рух “Відсіч” разом з нашими партнерами (Рух “Не будь байдужим”, Молодий Народний Рух) закликаємо вас прийти червня об 11.00 на пікетування КМДА, аби сказати чиновникам: 

“ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!”

Місце: Київська міська державна адміністрація, вул. Хрещатик, 36
Початок: 1 червня о 10:00
 
Про те саме у Вконтакті: http://vkontakte.ru/event27451886
Аналогічна подія на Фейсбуці: https://www.facebook.com/event.php?eid=189644797754247

Інформаційна оборона.Висновок про чергову спорбу вбити укр.мову

ВИСНОВОК ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка

Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011)

1. Законопроект “Про засади державної мовної політики” майже повністю дублює поданий рік тому законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні” Єфремова-Симоненка-Гриневецького, що був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, парламентською опозицією, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії.

2. Автори нового законопроекту відмовилися лише від одіозної статті 7 старого законопроекту “Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність”. Тепер замість 33 він складається з 32 статей, проте концептуально і структурно відтворює попередній законопроект і тому більшість його ключових положень в своїй основі явно суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України та ґрунтується на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов.

3. Незмінним залишилося ключове положення законопроекту, яке передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, “за умови, якщо кількість осіб, - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і  більше чисельності її населення” (п. 3 статті 7).

Критерій визначення кількості носіїв регіональних мов – 10 % і більше – є довільним (такого критерію немає в жодному міжнародно-правовому акті) і в практичному плані покликаний забезпечити використання лише російської мови поряд або замість української як державної на більшій частині території України. На це вказують, зокрема п. 2 частини другої статті 5 та частина 6 статті 7 законопроекту, формулювання яких з цією метою були суттєво відкориговані. Якщо в старому законопроекті передбачалось забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя  на всій території держави (п. 2 частини другої статті 5), то в новому до цієї чіткої, простої і зрозумілої формули зроблено таке доповнення: “зі створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і у тих випадках, де це є виправданим” (п. 2 частини другої статті 5).

Якщо в попередньому законопроекті було записано, що регіональна мова “використовується на рівні з державною мовою на відповідній території України”, то в новому йдеться про використання там лише регіональної мови або мови меншини.

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що В.Колесніченко того ж дня зареєстрував законопроект “Про заборону звуження сфери застосування регіональних мов або мов меншин України” (№ 9059-1 від 26.08.2011), в якому він пропонує ввести кримінальну відповідальність за порушення права громадян на використання регіональних мов або мов меншин. Зауважимо, що ні згаданий, ні аналізований законопроект Ківалова-Колесніченка не містять статті про відповідальність посадових осіб за порушення їхнього обов’язку вживати державну мову в офіційному спілкуванні. Отже, зазначені законопроекти мають на меті підрив державного статусу української мови.      

4. Ще одна новела законопроекту Ківалова-Колесніченка стосується переліку мов, які підпадають під дію “Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов”. В ньому до попереднього списку з 15-ти згаданих у законопроекті Єфремова-Гриневецького-Симоненка додано ще три – русинську, караїмську і кримчацьку. Оскільки русинську говірку лінгвісти вважають діалектом української мови, внесення її до переліку мов меншин суперечить статті 1 Європейської Хартії, в якій зазначено, що термін “регіональних або міноритарних мов” не включає діалекти офіційної мови держави”.

5. Частина 1 статті 4 законопроекту Ківалова-Колесніченка передбачає, що “основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов – виключно цим законом”. Проте даний законопроект кардинально ревізує конституційно визначені засади державної мовної політики України, вводячи в правове поле такі, не передбачені Конституцією, поняття і терміни, як “регіональна мова або мова меншини”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, “мовне самовизначення”, “носії регіональної мови” (статті 1, 3, 7) і зобов'язуючи місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, установи, організації, підприємства, їхніх посадових і службових осіб і, навіть, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб використовувати регіональну мову (частина 7 статті 7).

По суті, йдеться про підміну Конституції України свавільно виписаним законом. Вельми показово, що пропонований законопроект передбачає внесення суттєвих змін до 32 Законів України, а також Положень про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про свідоцтво про народження, мовні приписи яких сформульовані відповідно до статті 10 Конституції України.      6. Як визначено у згаданому рішенні Конституційного Суду України, положення про українську мову як державну та гарантії вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України містяться у розділі І “Загальні засади Конституції України”, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом поняття “конституційний лад”. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові (частина 3 статті 5 Конституції України). Поняття і терміни статті 10, яка визначає основи мовної політики в Україні, як і інших статей розділу І Конституції України, можуть бути змінені тільки у спеціальному порядку, передбаченому статтею 156 Конституції України.

Таким чином, спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених статтею 10 Конституції України, слід кваліфікувати як порушення Основного закону – зазіхання на засади конституційного ладу України.

7. Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій “право мовного самовизначення” сформульоване поза контекстом статусу  української мови як єдиної державної мови, обов’язкової відповідно до статті 10 Конституції України  для офіційного застосування на всій території України у всіх сферах суспільного життя.

Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають  стандарти захисту прав людини, включно з рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють право мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав цей принцип також відсутній.

Пропоноване у п.2 статті 3 законопроекту формулювання допускає  тлумачення, згідно з яким і державні службовці мають право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному житті, а, отже, і при виконанні ними офіційних функцій. Натомість зі статусу української мови як державної випливає обов’язок державних службовців всіх рівнів та посадовців органів місцевого самоврядування володіти державною мовою та неодмінно використовувати її при виконанні службових функцій.

Отже, положення п. 2 статті 3 законопроекту, яку його автори  вважають ключовою, створює підґрунтя для нехтування державними службовцями і посадовими особами своїм конституційним обов’язком щодо імперативного застосування ними державної мови при здійсненні ними своїх офіційних повноважень. 8. Як визнають автори законопроекту, він ґрунтується не на засадах статті 10 Конституції України, яка є фундаментом державної мовної політики, а на визнанні пріоритету прав людини, зафіксованого у її статтях 3, 21 та 22. Таке протиставлення найнегативнішим чином позначається на якості законопроекту і робить його концептуально хибним. 

9. В законопроекті не враховано якісної відмінності статусу і функцій української мови як державної від інших мов, так чи інакше поширених на території України. Не враховано також і те, що термін ”регіональні або міноритарні мови”, відповідно до Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, застосовується не для визначення статусу цих мов, а лише для окреслення ареалу їх використання в межах держави.

10. Автори законопроекту проігнорували той факт, що мовна ситуація в Україні є результатом цілеспрямованого, насильного і штучного витіснення української мови з ужитку в багатьох сферах суспільного життя в окремих регіонах, і не передбачили заходів захисту щодо української  мови як державної в тих місцевостях, де вона менш поширена, відповідно до статті 3 Європейської Хартії.  

Узагальнений висновок

Законопроект Ківалова-Колесніченка “Про засади державної мовної політики” майже повністю відтворює проект закону “Про мови в Україні”, внесений на розгляд Верховної Ради України рік тому. Його автори внесли до законопроекту певні зміни, проте практично проігнорували принципові критичні зауваження щодо його концептуальної хибності і незбалансованості, висловлені як в “Оцінці та рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 20 грудня 2010 року стосовно проекту закону “Про мови в Україні” (№ 1015-3), так і у  Висновку Венеціанської комісії щодо проекту закону “Про мови в Україні” від 30 березня 2011 року. Вилучення із законопроекту явно заполітизованих положень і відвертих виокремлень російської мови як такої, що заслуговує на пріоритетну підтримку, не змінили його спрямованості на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя  в більшості областей України.

Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії.

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України, будуть порушені засади конституційного ладу України, розпочнеться процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності української держави.

Необхідно розробити концептуально інший, новий законопроект відповідно до Конституції України та принципів європейської мовної політики і практики із залученням фахівців, а не представників окремих політичних сил.

Координаційна  рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса

Ахтунг! Російські націоналісти на території України.

У нас така цікава країна, де все відбувається не так, як це має відбуватись у всьому цивілізованому світі. Тільки у нас президент - зек, прем'єр міністр - не може розмовляти державною мовою, а 73% депутатів ВР не визнають себе українцями... Та і народ у нас такий, що підвищивши ціни на проїзд в маршрутці до 10 грн та хліба до 15 грн, просто вийдуть до ВР, постоять 3-4 години, поскаржаться друг-другу, та поїдуть додому, адже сьогодні в нічну зміну на роботу їхати... Такого просто не має бути в жодній країні світу, окрім країни рабів. Також, що виділяє нашу країну на фоні інших - це значне розповсюдження націоналістів інших держав. У нас це - націоналісти з Росії, мета яких зрозуміла - тотальне винищення культури і мови та загальна русифікація України. Як це сталося з бідолашною Білорусією:

Головна мета, в яку вони свято вірять - це об'єднання України і Росії на користь останньої. Якщо вони б існували просто спільнотами, то багато шкоди не наробили би. Найбільша прикрість, що російський націоналізм значно поширений у вищих рангах правління. Наприклад, спікер АРК Володимир Константинів відкрито заявляє, що його бісить, коли до нього звертаються українською і навіть заборонив це. Російські націоналісти Ківалов і Колісніченко вже повним ходом впроваджують знищення української мови в Україні, а інші націоналісти охоче підтримують їх у ВР. Наш славетний Табачник вже називає мову "Нєнужним язиком". Вони борються з нами, бо ми їх "притісняємо". Вони нас не бояться, як не бояться закону. Вони дивляться на нас, як на рабів, не менше. Але окрім високопоставлених націоналістів є й дрібні об'єднання і партії російської націоналістичної направленості, котрі покланяються Путіну. Попри, здавалось би, незначний їх розмір, шкоди від них не менше. Вони як партизани на лінії вогню. Вони повільно, але впевнено ведуть підривну діяльність в українському суспільстві, зіштовхуючи лобами кацапів і свідомих. Вони - наші вороги, які міцно оселилися на нашій землі. А ворогів треба знати в обличчя. Саме тому я зробив коротку підборку партій та громадських об'єднань, мета яких єдина - тотальна русифікація та руйнування незалежності та суверінитету України:
  1. Дозор. Сайт російських націоналістів з Одеси. Мета - тотальна русифікація України, "патріотичне" виховування молоді. Також є в ЖЖ - dozor_nr
  2. Партія «Русский Блок». Зареєстрована 30 березня 2001 року. Програма партії також оригінальністю не відрізняється: «За русский язык, права и достойную жизнь людей!». На чолі Геннадій Басов. Цікаво, що навіть в Вікіпедії про Русский Блок написано написано лише російською і англійською мовами. Ось такі справи :)
  3. «Русское единство». "Наше будущее - в единстве с Россией!" - пишуть вони, і цим все сказано. Це об'єднання родом з Криму, що не дивно. Об'єднання отримало особливу популярність, коли на 9 травня займались провокаціями на території ворога, у Львові. Також можна завітати до них на сторінку в контакті  або групу. А ще вони на фейсбуці оселилися.
  4. Якась «Славянская партия». Тільки зацініть їхній сайт :) У мене, наприклад, очі повитикали :)  Заснована 3 жовтня 1992 року в Донецьку Олександром Лузаном.
  5. «Русская школа». Всеукраїнське об'єднання, націлене на створенні російських класів та гуртків, де можна вивчати російську мову, літературу, культуру тощо. Вони беруться за найнезахищеннійший шар нашого населення - дітей. Правду каже східна мудрість - "Хочеш перемогти ворога, виховуй вого дітей". Покидьки...
  6. Русское Национал-патриотическое движение. Мало що про них знаю, але виступають за об'єднання Росії, Білорусії та України (без Галичини та Карпат). Сайт працює періодично.
  7. Донецкая республика. Виступають за відділення донецької та луганської області від території України та приєднанні до складу РФ у вигляді автономії. О_о
В Криму знаю існує ще з десяток подібних об'єднань, але вони усі однакові, як під копірку. Ну а так начебто основні спільноти та об'єднання перерахував. Якщо когось незаслужено забув - вибачте і повідомте мне про це. А ось список кількох інтернет-порталів, де тусуються російські нацики з України. Скажімо, тролям присвячується :) 
АльтернативаНовороссияРусские на Украине (саме "на", а не "в"), АнтиоранжОдна Родина.
Також є подібні проекти на ЖЖ, наприклад akinak2000
Як бачимо, іде повне, тотальне притиснення росіян та язика в Україні. В лапках, звичайно, це ж сарказм :) Цікаво, а в Росії є українські націоналістичні партії чи об'єднання? Ні? Ну ось і мораль :) Імперія, розумієте. А усім, хто причасний к тим, про кого я писав вище, а не для звичайних російських громадян та просто російськомовних українців, викладу маленьке послання на їхній, зрозумілій мові (навіть трохи римовано):

Пошли нах*й, пророссийские сраколизы и шлюхи!
Украина будет только наша, а вам - земля пухом!

Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут.

"Киев всегда говорил по-русски" Ану ж, перевіримо...

Демонструю зразок мови киянина, київського міського чиновника першої половини XIX століття.

Це скан-копії двох сторінок книги: Александр Паталеев, "Старый Киев. Из воспоминаний Старого Грешника"

Книгу створено ще в дореволюційні часи як своєрідний путівник по київській старовині. Є купа класних ілюстрацій, при чому не тільки у вигляді фотографій. А й, наприклад, отаких літературних вставок, як та, що ви можете бачити на двох картинках нижче.

Книгу перевидано у вигляді шикарного, на мій погляд, подарункового видання. Видано мовою оригіналу, тільки тексти подано в сучасному відповідно російському та українському правописі.

Коментувати наведені рядки книги, напевне, немає потреби...






Останнім часом до вжитку імперського агітпропу повертається дедалі більше гнилої антиукраїнської "аргументації", котра, здавалося, як давно бита карта, вже не може застосовуватися. Однак, невігласам на вуха - чого тільки не навішають...

Одним з таких "аргументів" є твердження, що, буцім-то, мовою Києва одвічно був і завжди залишався "русский язык", у значенні "російська мова".

Не викликає заперечень, що Київ ніколи не полишала мова русів. Але не треба плутати її з мовою Московського царства.

Для адекватної більшості киян, та й, мабуть, росіян, антиаргумент, який я тут навів у вигляді копій сторінок книги, є абсолютно зайвим. Бо, хто не бачить, що відбувається з мовою у великих та малих містах України, хто не пам'ятає переказів дідусів-бабусь на цю тему, хто не читав українських класиків, хто не риється в історичній літературі, той принаймні міг багаторазово бачити знаменитий радянський фільм "За двумя зайцами" за мотивами твору Старицького. Той самий, де Проня Прокоповна Сірко(ва) і Свирид Петрович Голохвостий Голохвастов та інші яскраві персонажі. Навіть у цьому російськомовному фільмі чудово видно, як саме імперсько-державна російська мова стала пануючою мовою Києва, витискаючи українську.

Але в наш час, виявляється, певна частина молоді, вихована російськомовними дітьми зрусифікованих Сірків та Голохвостих, не здатна критично сприймати дурний антиукраїнський агітпроп. Таким, дорогі друзі, показуйте оці сторінки з Паталєєва. ;)

Народ український має свою рідну мову!

Народ український має свою рідну мову!

Хтось може здивовано запитати - "Що це за речення?? Що тут написано?? Звісно, що на Україні є своя рідна мова!"  Але не для всіх це  так очевидно. Чому  багато українців бажають говорити російською мовою?  Цікава річ: якщо  хтось  голосно скаже, що на Україні  треба говорити українською мовою, що рідна мова одна, що не треба нам російської,  то  почує у відповідь, що він націоналіст чи  бандерівець. Але що має наголошувати СПРАВЖНІЙ патріот?? Що рідною мовою України  є російська?     

Росія  - це держава, яка ніяк не може змиритися, що колишні країни Радянського Союзу стали незалежними. Держава, яка з давніх-давен намагається, щоб її сусіди повністю підкорювалися їй. І  протягом багатьох віків, це їй  вдавалося.   В 90-их роках Україна, Білорусь, Литва та інші республіки здобули незалежність і  почали будувати своє політичне та економічне життя самостійно. Здавалося б, що українці, звільнившись нарешті від Росії, почнуть робити все, щоб Україна стала Україною, щоб світ не думав про неї, як про російську провінцію. Здавалося б... Але є люди, українці(?), яким байдуже, чи тут буде ПОВНІСТЮ незалежна Українська , чи завжди будемо залежними від Росії.

Як можна підкорюватися державі, яка протягом віків  різними способами намагалася знищити нашу Батьківщину, спотворити   нашу історію, пам'ять про наших героїв, про наших письменників, нашу чудову  мову? ( Був такий час, коли  можна було втратити життя, тільки тому, що розмовляєш українською мовою.) Знищити нашу духовність, нашу віру, пам`ять про наших предків, тобто водночас  і  нас…     Згадаймо лишень гоніння Греко-католицької церкви, священики якої були розстріляні або заслані до Сибіру, а сама церква на довгі роки загнана у підпілля. А чому? Тільки тому, що не погоджувалася з комуністичною владою, що прагнула  зберегти свою віру, культуру, тому, що була українською  і не хотіла співпрацювати з чужою владою. Владою, яка прийшла до нашої країни  загарбником  і  ґвалтом  заводила тут свої закони.

У 30-их роках, на Україні втратили життя мільйони людей. На селах люди вмирали від голоду, бо селяни також не хотіли підкоритися новим законом влади. Уявляєте? Вмирати від голоду на селах, у державі, яка могла б харчувати всю Європу? Від селян забирали  їхній урожай, а хто не хотів віддати, того вбивали… Жорстока політика, жорстокої, радянської влади... Все цілеспрямовано... Коли був найбільший голод, кожного, хто про те сказав вголос, розмовляв про те - або висилали  до ГУЛагу, або просто розстрілювали. Скільки українців втратило своє життя у  ГУЛагах, тюрмах, катівнях НКВД ?   А тепер нащадки цих людей не хочуть говорити українською мовою, вони говорять мовою своїх колишніх катів...

Як можна коритися державі, яка влаштувала нам Великий Голодомор, страждання?? Адже народ український постраждав найбільш з усіх народів,  що належали Росії! Бо так потрібно називати Радянський Союз  -   «Росія і народи, які їй належали»…

Звісно, кожен хто скаже, що не можна постійно жити історією, має рацію. Про історію треба пам'ятати, але не можна постійно нею жити. Треба намагатися жити у злагоді. Але як це робити з Росією, коли в неї своєрідне розуміння цієї злагоди? Вона дружбу розуміє так - ви робитимете все так, як ми вам накажемо, а взамін ми заведемо у вас наші закони. Здавалося б, що  давні страшні часи минули -  але ні!!!   РУСИФІКАЦІЯ  увесь час ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!!!  Бо підкоритися чужій державі може влада, але якщо народ є проти, якщо народ намагається захищати свою традицію, мову, тоді можна сказати, що все гаразд, це здоровий народ. Але що, коли народ,  звичайні  прості  люди  охоче приймають все, що російське? Тоді треба відверто сказати - щось тут не так!  Наш народ хворий, а хвороба називається   РУСИФІКАЦІЯ.  А Путін радіє. Саме той Путін - вірний учень КГБ, колишнього НКВД, людей, які, протягом багатьох років, влаштовували Україні та українцям (і не тільки) голод, смерть, ГУЛ-аги...  Путін радіє, бо успішно продовжує русифікацію України.  Це страшно - великий жаль і жах... А ще хворий народ зробив президентом Януковича, маріонетку Путіна, маріонетку вірного учня КГБ... Треба нам доброго лікаря, щоб  вибратись  на правильний шлях.

Пишу зараз до російськомовних українців - люди, у нашій державі є чудова рідна мова, пізнаваймо нашу історію, літературу, культуру,  просто – будьмо українцями!! Якщо почуваєш себе українцем - говори українською!  Звісно, у нас живе багато росіян. І що з того?? Людина, яка живе не у своїй державі, має навчитися рідної мови цієї держави. Як би це було, коли  б дехто переселився  до Швеції, мешкав там років 50, і не вивчив би шведської мови?   Чи хтось переймався б, що в нього проблема, щоб наприклад зробити закупки у крамниці? Ні!  Я якщо б  ця людина не дозволяла своїм дітям та онукам вивчали шведську? І ще мала б претензії до всіх навколо, що не говорять її мовою? Тоді це було б звичайне нахабство...    Тобто, український росіянине, російськомовний українцю - не хочеш говорити моєю рідною мовою в моїй державі? Тоді взагалі не будемо розмовляти. Бо якщо Тобі не хочеться вшанувати моєї мови, навчитися її, попри те, що живеш тут зроду-віку, тоді мені з тобою не хочеться бесідувати. Ти гребуєш мною, гордуєш, тому і я гребую тобою. І все. Їдь туди, де будуть тебе розуміти. Те саме стосується цих політиків, для яких українська мова гірша, які вважають, що у Верховній Раді треба користуватися російською, бо, на їхню думку, так годиться. А може вони, просто, не знають української?? Тоді чимскоріш викинути їх з політики! Всяких російськомовних, чи то росіян, чи українців нам не треба. Не треба і край! Політики, чи уявляєте, що у Верховній Раді Їзраїля говорять німецькою? Або, що збирається Верховна Рада Норвегії і депутати враз починають бесідувати мовою індіанців з Амазонії? Як би це виглядало? Визнаєте, що смішно? З вас також всі сміються, маріонетки російсько-радянсько-путінської влади. А якщо заведете закони, щоб російська мова стала другою офіційною на Україні, тоді надіюсь, що в наступних виборах люди покажуть вам, де ваше місце. Хотілося б написати, що у стоці, але не напишу того, бо вмію себе стримати...

У Чехії, після першої світової війни, багато хто говорив німецькою мовою. Але чеська влада була дуже рішуча. Вона видала  спеціальні закони, згідно з якими, кожен, хто не володів чеською мовою, не міг, наприклад, стати чиновником, підприємцем, не кажучи вже про те, щоб бути політиком. Людина, яка володіла німецькою, але не знала чеської не могла піднятися на вищий рівень в соціумі. А якщо хотіла покращати своє життя, тоді мусила вивчити чеську мову. Протягом десяти років, німецької мови майже взагалі не було чути у Чехії. Але, щоб те зробити, треба бути рішучим, відважним, а не мати вдачу російського офіціанта, який на таці приносить кожне замовлення російської влади.  Ми живемо у нашій державі Україні  і маємо розмовляти  НАШОЮ українською  мовою. Бо інакше ніколи не звільнимося  від   впливу Путіна, М`єдв`єд`єва та інших. 

Українська мова, безперечно, -  одна з найгарніших мов у світі!  Повноцінна, з чудовою граматикою, надзвичайно багатим та  розмаїтим  ресурсом слів.   Гноблена  впродовж віків, вона перетривала всі протистояння і зараз -  існує, розвивається, гарнішає.  Наша мова не загинула завдяки великим людям: письменникам, історикам, юристам, лікарям, вчителям та простим смертним, які любили її, щоденно користувалися нею... Чому сьогодні стільки людей нею гребує? Чому можна зустріти українців, які соромляться своєї мови?  Встидатися  рідної мови -  це найбільший сором... Чому, коли іноземець приїжджає на Україну, то спершу намагається говорити російською? Бо він часто не знає, що в нас є своя мова... І це нам треба  змінювати.

Україною, українською мовою, українською історією треба пишатися у всьому світі! Народ, який забуває свою мову та історію, невдовзі не буде народом  --  а групою людей, в яких не буде ніякої мети, ніяких зв'язків чи спільних справ,  групою людей, яка завжди буде гірша за інших, яка завжди буде прислуговувати іншим, робити все, що захоче, в нашому випадку, Росія. Немов табун баранів, безглуздих, яких ведуть до бійні, а вони ще радіють, бо думають, що йдуть з ними на прогулянку... Так, будьмо в дружніх стосунках з Росією, але завжди, наголошуймо - треба нам пам'ятати, що ми не гірші, що ми на такому самому рівні, маємо гідність, честь! Згадуймо про наших великих письменників, наших народних героїв та пишаймося ними, щоб наша  люба  Батьківщина назавжди була незалежною і постійно  міцнішала у своїй незалежності!

До всіх, хто буде читати те, що тут написано:  Якщо ти російськомовний українець, тоді зосереджено обдумай все, що прочитав.   Подумай, хто ти - чи українець, чи росіянин? Може дійдеш до якихось висновків. Почни у своєму середовищі користуватися українською мовою, переконай своїх знайомих, що вона вартує того, щоб вважати її своєю рідною. Навчай своїх дітей мови, історії, культури української. Мабуть, не знаєш історії або мови, тоді  прочитай, навчися! Напевне дізнаєшся, що нашою історією можеш хвалитися всюди. А якщо не погоджуєшся з тим, що тут написане, тоді напиши якісь вагомі аргументи, щоб переконати інших, що маєш рацію. Якщо спаде тобі на думку  лаятися, тоді доведеш, що твоя культура знаходиться на дуже низькому рівні, у стоці, немов  у щура. А то значить - не варто з тобою розмовляти, опускатися до твого рівня. А може, випадково, опиниться на цій сторінці росіянин - кінь троянський, який не хоче вивчити української мови, хоч живе тут здавна, тоді хай краще чимскоріш вийде звідси.  З такими людьми не говоримо. Вони є тут persona non grata.

І наостанок  ще раз повторю речення, написане з самого початку - народ український має свою рідну мову,  і свою історію, і свою культуру.  Наша Батьківщина у нас тільки одна. Пишаймося нею, бо вона заслуговує, щоб нею пишатися, оспівувати її та любити!!

 

Русь. Как это было

Содержание 
Миграция восточных славян
Археологические свидетельства
Призвание варягов, или Первая русификация*: Новгород
Вторая русификация: Киев
Присоединение Киева к Руси
Почему Украина не "Украина-Русь?"



МИГРАЦИЯ ВОСТОЧНЫХ СЛАВЯН

К началу V века славяне только начали (вытеснять балтов, тюрков и финно-угров), продвигаться на Северо-Восток и заселять территории современных Украины, Беларуси и России. 



ostu.ru/personal/nikolaev/europe450.gif



АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ СВИДЕТЕЛЬСТВА

Археологические исследования подтверждают факт больших социально-экономических сдвигов в землях восточных славян в середине IX века. В целом результаты археологических исследований не противоречат преданию «Повести временных лет» о призвании варягов в 862 году.

В VIII веке по течению Волхова основываются два населённых пункта: Любшанская крепость (построена ильменскими словенами на месте финской крепости в начале VIII века) и, предположительно позже, в двух километрах от неё на другом берегу Волхова скандинавское поселение Ладога. В 760-х годах Ладога подвергается нападению кривичей и ильменских словен, и её население вплоть до 830-х годов стало преимущественно славянским (предположительно кривичи).
В конце 830-х Ладога сгорает и состав её населения сменяется снова. Теперь в ней чётко прослеживается заметное присутствие скандинавской военной элиты.
В 860-х годах по территории северо-запада Руси проходит волна войн и пожаров. Сгорают Ладога, Рюриково городище, Любшанская крепость (причём по наконечникам стрел, найденных в её стенах, осада и взятие Любши проводилось исключительно или преимущественно не-скандинавским (словянским) населением). После пожаров Любша исчезает навсегда, а население Ладоги становится почти исключительно скандинавским — теперь этот город мало отличается от шведских и датских городов того же периода.
К VIII — первой половине IX веков археологи относят возникновении Рюрикова городища, рядом с которым в 930-х годах появились три поселения (кривичи, ильменские словене и финно-угры), позднее слившихся в Великий Новгород. Характер поселения в Рюриковом городище позволяет отнести его к военно-административному центру с ярко выраженной скандинавской культурой в ранних слоях, причём не только воинской, но и бытовой (то есть жили семьями). 
Археологические раскопки Киева подтверждают существование с VI—VIII веков ряда маленьких обособленных поселений на месте будущей столицы Руси. Градообразующий признак — оборонительные укрепления — заметны с VIII века (780-е годы строительство укреплений на Старокиевской горе северянами). Археологические следы начинают свидетельствовать о центральной роли города только с X века, и с того же времени определяется присутствие варягов.



ПРИЗВАНИЕ ВАРЯГОВ, ИЛИ ПЕРВАЯ РУСИФИКАЦИЯ: НОВГОРОД

В год 6370 (862). Изгнали варяг за море, и не дали им дани, и начали сами собой владеть, и небыло среди них правды, и встал род на род, и была у них усобица, и стали воевать друг с другом. И сказали себе: "Поищем себе князя, который бы владел нами и судил по праву"И пошли за море к варягам, к руси. Те варяги назывались русью, как другие называются шведы, а иные норманны и англы, а еще иные готландцы, - вот так и эти. Сказали руси чудь, словене, кривичи и весь: "Земля наша велика и обильна, а порядка в ней нет. Приходите княжить и владеть нами". И избрались трое братьев со своими родам, и взяли с собой всю русь, и пришли, и сел старший, Рюрик, в Новгороде, а другой, Синеус, - на Белоозере, а третий, Трувор, - в Изборске. И от тех варягов прозвалась Русская земля Новгородцы же - те люди от варяжского рода, а прежде были словене. Через два же года умерли Синеус и брат его Трувор. И принял всю власть один Рюрик, и стал раздавать мужам своим города - тому Полоцк, этому Ростов, другому Белоозеро. Варяги в этих городах - находники, а коренное население в Новгороде - словене, в Полоцке - кривичи, в Ростове - меря, в Белоозере - весь, в Муроме - мурома, и над теми всеми властвовал Рюрик. "Повесть временных лет" 


Логика по Новгородски...Сначала изгнали варяг, а потом обратно позвали. crazy




ВТОРАЯ РУСИФИКАЦИЯ: КИЕВ

И было у него два мужа [прим. Аскольд и Дир]не родственники его, но бояре, и отпросились они в Царьград  со своим родом. И отправились по Днепру, и когда плыли мимо, то увидели на горе небольшой город (если непонятно почему "небольшой" см. раздел Археологические свидетельства). И спросили: "Чей это городок?". Те же ответили: "Были три брата" Кий" Щек и Хорив, которые построили городок этот и сгинули, а мы тут сидим, их потомки, и платим дань хазарам". Аскольд же и Дир остались в этом городе, собрали у себя много варягов и стали владеть землею полян. Рюрик же княжил в Новгороде [и думал что Аскольд и Дир в Константинополе].uhmylka




"И от тех варягов прозвалась Русская земля."
Сначала русскими/русами стали называться Северо-Восточные земли восточных славян (которые сейчас находятся на территории России) а потом, (южные земли)
после того как Аскольд и Дир (варяги) стали княжить в Киеве, поляне и другие племена которые платили дань Киеву стали называть собирательным этнонимом "Русь" (от названия варягов). 



ПРИСОЕДИНЕНИЕ КИЕВА К РУСИ

«И седе Олег княжа в Киеве… и беша у него варяги, и словене, и прочий, прозваша(ся) Русью (обратите внимание, Русью звались только северо-восточные славянские и финно-угорские племена, по мере завоевания Олегом более южных славянских племён: северян, древлян, полян и т.д - название Русьраспространилось и на них) »

В 882 году Киев был завоёван новгородским князем Олегом (Хельг), который перенёс туда свою резиденцию,сказав:
«се буди мт(и) городом Русскымъ». С этого момента, Киев стал новой столицей государства (до Киева столицей был Новгород)— т.н. Киевской Руси (Термин «Киевская Русь» появляется впервые в исторических исследованиях XVIII—XIX веков, в летописных источниках государство называется «Русь»или «Русская земля», в византийских источниках—«Росия»). Византийский император Константин Багрянородный, писавший в середины X века, отмечал, что у Киева существовало второе название—Самватас (В западной историографии упоминание о Самватасе иногда рассматривается как свидетельство основания Киева хазарами.) Вероятно, оно было древним названием города, либо его обозначением в не славянской среде. Слово, возможно, происходит из хазарского языка и в этом случае может означать «верхние укрепления»(Русский каганат?) У восточных авторов, а также у некоторых европейских и еврейских писателей Киев назывался Манкерман. ["Манкерман- мать городов русских" не, не звучит...]rofl


Любопытно вот ещё что...По некоторым археологическим исследованиям, первое городское поселение на территории Подола появилось не ранее 880-х гг. (Судя по Повести временных лет и Археологическим свидетельствам становится ясно что расцвет Киева как города происходит с приходом туда варягов-руси Аскольда, Дира и Олега)
Помимо версии с полянами, к которой склоняются большинство историков, существует т. н. «Хазарская версия» основания города. Согласно этой версии, Киев, входивший в Хазарский каганат, был основан хазарским визирем Куйа, который дал городу свое имя и разместил там оногурский гарнизон.





ПОЧЕМУ УКРАИНА НЕ "УКРАИНА-РУСЬ?

     Большая часть земель Руси в её максимальную площадь 13 век (около 85% территорий) и сегодня (как раньше) входит не в Украину,а в БелоРуссию и Россию (Роcией византийцы называли Русь).Украине же принадлежит только небольшая территория (до 15% от Руси) древнерусских земель с Киевом бывшей русской столицей...

     Украина-Русь — искусственный антинаучный термин, выдуманный украинским историком М. Грушевским с целью подмены понятий в процессе фальсификации истории. Термин, по мысли автора, должен приучить людей к мысли, что Русь — это Украина, а Украина — этоРусь. Таким образом можно называть иные страны из-за того что их небольшие территории (как мы выяснили к Украине относились около 15% территорий) которые входили в Русское гос-тво, Молдова-Русь, Польша-Русь...Так что глупо называть/считать эти страны Русью и/или единственными наследниками Руси.

    Территория современной Молдавии некогда была частью владений различных государственных  образований, в том числе и Русского государства, однако молдоване не заявляют что они дескать: Чуть ли не единственные (основные) наследники Руси.
    Думаю на сей теме, можно сделать вывод о том, что Украина не может считаться единственной  наследницей Руси. 







Границы русских княжеств

    Однако, ежели кому нравится глубоко копать, тот выяснит что на роль единственной правопреемницы Руси, Россия претендует намного больше чем Белорусь и Украина. (и не только территорией занимаемой Русью,названием, ещё стоит учесть культуру, обычаи, стиль построек , название языка,народа, ископаемых,музыкальные инструменты былины и многое другое...) Так что расклад явно не в нашу пользу... unsmile

    Русь- могучая и огромная средневековая держава восточных славян. Русь- это нечто большее чем Украина, Россия и Белорусь по отдельности. Русь - это прошлое и будущее. 


*Под русификацией имеется в виду распространение этнонима Русь


ИСПОЛЬЗУЕМЫЕ ИСТОЧНИКИ

Повесть временных лет http://www.hrono.info/dokum/povest1.html\





Сторінки:
1
2
попередня
наступна