хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «поезія»

Не забути


Не забути; коли небесною ходою
Сходить місяць над водою.
Коли срібний місяць, ясні зорі
Підтанцьовують в просторі

Коли місяць в річку заглядає,
Свою підкову умиває,
Коли тихий вечір в лузі знову
Збира трави на розмову

Не забути і світанки,
Коли у лузі дзвенить сінокіс
І такі смачні сніданки,
Коли трави накосиш цілий віз

Коли літо дарує квіти,
Щедро віддає свою любов,
Коли теплий, босий вітер
Хвилює у річці блакитну кров

Коли ранковими струмками
Сонце щедрим золотом тече
І мечами - блискавками
Гроза темряву січе

Коли хвилюється діброва,
Зупинивши легкий вітерець,
А сопілочка вербова
Щемно будить трепет у сердець

Бо ж моє це сонце і моє це літо,
Моя земля і юності вишневий цвіт
І нічого вже мені не треба,
Лише спокійних і здорових літ

Я, вже молодість не кличу,
Лиш у згадці хлопчик постає,
Вдивляється в моє обличчя,
Вдивляється і не впізнає

навіяне

Гілка  сосни
спустилася з небес
але  -
на  землю
впасти   -  не  схотіла



Ягоди

осінній ліс
опалий лист
сховалися останні
тремтять на вітрі
ягоди Ожини.





Вуж


(2005 рік )

Вуж.
Вуж лише голову
Підвів -
Се так він
з другом привітався
Назустріч повагом
поповз .
То молочка похлебче
з миски
то на плече він
виповзе
та ляже спати.
Як Оберіг
мій вірний друг.
Людська нездара
хворий розум
Вужів у Зло
оприділив
А він хороший
хоча і часом
норовливий
Але хто з нас
не без гріха.



З новим роком

Снігу нема, але завтра він буде,

Новий, пухнастий... а може не буде.

Я, як людина, би міг помилятись,

Та це ж не важливо...

Треба просто всміхатись,

Новому року й новому життю,

Хай воно буде як в літнім гаю.

 

Старих ВАМ гараздів,

Й нових відчуттів.

Ялинка у центрі.

Гоп, і рік пролетів.

До неї, ялинки

приходьте скоріш.

Не тішитись нині

ціною ВАМ гріш.

 

Новий рік - св'ято,

Ніби новий листок,

Де можна писати

мільони казок.

Забувши мазюкання

Старого {Того} листка,

Полинути в мрії

майбутнього дня.

Й величні конструкції живої уяви

{Щоб ВАС оживили, й реальними стали}

Бажаю для ВАС щоб реальністю стали

67%, 2 голоси

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коли в Небес вихідний



Вже нудно
без болю стає так незвично
 коли Небеса "відпустку" вмикають
 і катування - карання - Нема

«Ophelie» Arthur Rimbeaud /переклад/



«ОФЕЛІЯ»

I

Між чорних хвиль, у зоряній дрімоті
Як біла лілія, Офелія пливла
В прозорому серпанку – незбагненній цноті -
Де в хащах лісових сурмить імла.

Так декілька віків, як марево сумне
Білявки привид темрява краде
Та віковічно вздовж ріки снує,
Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.

Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,
В оголені перса цілує, мов коханець.
Верба тремтить та плаче, душу крає;
Схилився очерет - понурий бранець.

Зім’яте латаття зітхає біля неї;
В вільшанику проснувся ранній птах -
Тремтінням крил Офелію стрічає
Під дивний спів… і зорепад в очах.

II

Офеліє бліда! Чудова ти, як сніг!
В бурхливій річці твоя цнота згасла!
Вітри, що дмуть з північних криг,
Свободи терпкої донесли гасло;

Цей подих вітра, що скуйовдив коси,
В твоїх думках здійняв буремний вир;
І серце чуло, як спадають роси
Під шелест лісу, де чатує звір.

Цей буревій, як божевільний в'язень
Зламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;
Тьмяніє ранок – квітень, блідий красень
Схилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.

О Боже! Кохання, воля – марево сумне!
Твоє жадання, наче сніг в багатті тане
Ті сумні марення твій розум не збагне
Та жах безодні в твої сині очі гляне.

III

Мріяв поет про зорепад, а вранці
- Де ти на березі собі вінок плела –
Там поверх хвиль в прозорому серпанці
Біла Офелія, як лілія пливла…

В.Н. 2019 (ontheway)

Роман Чигір. Ліричне.

***
вона торкається плеча
і червоніє.
тебе кохає те дівча,
що ти так мріяв.

пробути стільки на межі 
було цікаво.
і ось вона тепер лежить 
і хоче кави.

Роман Чигір



Феерия трагической любви.

  Фейєрія Кохання. 
Всё как в жизни.  Когда мы теряем друзей и любимых
 приходится жить и за себя и за друга.
Время уходит, время держите.
Дружбой, любовью своей дорожите.
 Время уходит, а мы остаёмся.
 В жизни штормит нас, но мы не сдаёмся.
 Ждите с надеждой, ждите  всегда.
 Верьте, засветится ваша звезда.
Ведь  время  уходит,  а  мы остаёмся,
 и счастье своё  не упустим, дождёмся…
 . Ведь счастье в любви, а любовь это счастье.
 Так ждите, ищите, надейтесь, влюбляйтесь.