Блог ontheway

Вид:: короткий; повний

Замітки:

«перекуєм мечі на рала»

14.03.22, 18:01
війна, героям-слава, мир, україна

ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА,

КОЛИ ЗДОЛАЄМ СУПОСТАТА,

КОЛИ ЙОГО ХВОРА МАКІТРА

БУДЕ НА ПАЛІ ТА ВІДТЯТА!

МИ ВІДБУДУЄМО ОСЕЛІ,

НАПИШЕМ ТИСЯЧІ ПІСЕНЬ,

ТА СПЕРШУ ЗНИЩИМ СУПОСТАТА

І ЙОГО КОДЛУ БЕЗ ПРОЩЕНЬ!

ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА,

БО ТОГО ТРЕБУЄ ЖИТТЯ -

ЩОБ МАТИ СИНА ДОЧЕКАЛА

І ПРИГОРНУЛА, МОВ ДИТЯ.

ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА

ТА ПЕРЕОРЕМ СЛІД ВІЙНИ,

ТА СПЕРШУ ЗНИЩИМО НАВАЛУ,

ЩО СМЕРТЬ НЕСЕ УСІМ ЖИВИМ.

ПЕРЕКУЄМ!

СЛЬОЗАМИ ЗРОСИМ!

КОЖНЕ ПОСІЯНЕ ЗЕРНЯТКО,

ЗБЕРЕМО ЗРОЩЕНИЙ ВРОЖАЙ

ТА В БОГА НАШОГО ПОПРОСИМ

ЖИВИМ - ЗДОРОВ’Я,

ВБИТИМ - РАЙ!

12.03.2022

Коментарі: 0

ontheway

на задворках ....

24.08.20, 10:16
poetry, underground, поэзия

«на задворках ...»

На задворках средь отверженных,

Как Христос с креста поверженный,

Оголец, как неприкаянный

Слушал смех и песни бранные.

Позади осталось детство,

Впереди – отцов наследство.

Его разум незатейливый –

Как туман вдали сиреневый.

Все пугающе – секретное

Жутко манит, ведь - запретное.

*******

И неведомо мальчоночке:

Нет греха его нисколечко

В его помыслах без опыта

И в смущении безропотном …

23.08.2020 Н.В.

Коментарі: 3

ontheway

«Миколо Васильовичу, vivat!»

02.08.20, 20:13
life, poetry, satire

Геній не вмер і крізь віка

Нам посилає двійника

Свого нетлінного творіння

(Мабуть, не всохло ще коріння).

Відомий всім цей персонаж ,

В свій час здійняв ажіотаж!

Минуло майже два століття -

В нове ввійшли тисячоліття –

Не кваптесь друзі, п’єм «Вігор»:

В країні новий «Ревізор»!

Ось дія перша – стадіон,

Ми садовим ЙОГО на трон,

Всучили скіпетр і державу -

То ж не сварімось на виставу!

Як стовбур є, то є й гілля –

То ж свита робить короля!

Чому ми бідні і дурні,

Як в п’єсі Пєшкова «На дні»?

Питання це не новина -

Знов «Що робити?», «Чия вина?»

Не скаже нам морда пихата –

Співає як «Горіла хата» …

Згоріла хата, згорів сарай,

Горить на сході рідний край!

… А що в столиці поробляють? -

Великосвітські блазні лають!

******

То чому ми так зубожіли?

Може, спитаємо Сибілу?...

«Коні не винні» - кожен знає,

А винен той, хто запрягає.

Розумний з горя животіє,

А дурень думкой багатіє!

26.10.2019. (ontheway)

Коментарі: 3

ontheway

«Delilah» (Делайла) /переклад на укр./

02.08.20, 19:02
delilah, tom-jones, переклад, поезія

«Delilah» (Tom Jones song)

«Делайла» (переклад)

Блукаючи у темряві нічній

Впізнав знайомий профіль у вікні -

Сяйвом охоплений, він мерехтів у танці,

Тут я згадав, як ми були коханці …

Відлуння спогадів наринуло сумне

Я пам'ятаю, як ти зрадила мене. …

Моя, моя, Делайла

Чому, чому, Делайла!

Безумець! Я раніш не помічав

Чаклунський спалах у твоїх очах -

Як приворожений в тенетах твоїх зваб

Я втратив волю, час,… я став твій раб!

В часи коли я був приречений чекати

Я мав і час, і привід ревнувати …

Знайомий дім, ось ганок, моє серце впало -

В прочинених дверях ти сміючись стояла…

В своїй долоні я відчув метал ножа

І посмішку твою спотворив жах …

Моя, моя, Делайла

Чому, чому, Делайла!

Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем

Остання мить, і стану я вигнанцем,

Та невблаганна доля на мене чекала -

В прочинених дверях ти сміючись стояла…

В своїй долоні я відчув метал ножа

І посмішку твою спотворив жах …

Моя, моя, Делайла

Чому, чому, Делайла!

Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем

Остання мить, і стану я вигнанцем,

Остання мить, і стану я вигнанцем...

В.Н. 2020 (ontheway)

Коментарі: 4

ontheway

«Ophelie» Arthur Rimbeaud /переклад/

03.05.20, 10:11
rimbeaud, переклад, поезія

«ОФЕЛІЯ»

Між чорних хвиль, у зоряній дрімоті

Як біла лілія, Офелія пливла

В прозорому серпанку – незбагненній цноті -

Де в хащах лісових сурмить імла.

Так декілька віків, як марево сумне
Білявки привид темрява краде
Та віковічно вздовж ріки снує,
Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.

Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,
В оголені перса цілує, мов коханець.
Верба тремтить та плаче, душу крає;
Схилився очерет - понурий бранець.

Зім’яте латаття зітхає біля неї;
В вільшанику проснувся ранній птах -
Тремтінням крил Офелію стрічає
Під дивний спів… і зорепад в очах.

Офеліє бліда! Чудова ти, як сніг!
В бурхливій річці твоя цнота згасла!
Вітри, що дмуть з північних криг,
Свободи терпкої донесли гасло;

Цей подих вітра, що скуйовдив коси,
В твоїх думках здійняв буремний вир;
І серце чуло, як спадають роси
Під шелест лісу, де чатує звір.

Цей буревій, як божевільний в'язень
Зламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;
Тьмяніє ранок – квітень, блідий красень
Схилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.

О Боже! Кохання, воля – марево сумне!
Твоє жадання, наче сніг в багатті тане
Ті сумні марення твій розум не збагне
Та жах безодні в твої сині очі гляне.

III

Мріяв поет про зорепад, а вранці
- Де ти на березі собі вінок плела –
Там поверх хвиль в прозорому серпанці
Біла Офелія, як лілія пливла…

В.Н. 2019 (ontheway)

Коментарі: 0

ontheway

... Любите пародию )))

06.07.16, 20:45
пародия, стихи, юмор

«Видно пьян был наш бычок-
Падал он всё на бочёк.
Говорил: «Доска качается-
Идти по ней не получается».
Л. Ганшина, 2008 (стихи для детей)

************

«вероятная необратимость»

Бычок был вобщем-то не пьян -
Чужд был ему хмельной изъян.
Бранить его в этом не надо,
Виной всему коровье стадо.
Что б продолжался бычий род,
Пахал наш бык на племзавод.
И в этот день, устав до рвоты,
Влачился бык домой с работы.
Шел многоженец к дому лесом,
У речки повстречался с бесом.
Лохматый мост багром терзал,
Курочил кладку, доски рвал.
Бычок спешил домой поспать,
Чего там бес творил - плевать.
Ступил бедняга на дощечку,
Поддернул бес её - бык в речку,
И вот он, роковой удел:
Ушел на дно и околел.

Мораль сей басни такова:
В народе сетует молва -
Бычок спешил, где бес кружил,
Сегодня жив, а завтра - жил.

В.Н. 2008 (ontheway)

Коментарі: 2

ontheway

опять дожди...

06.07.16, 18:53
поэзия, стихи

Опять дожди, и тело мокрое земли
Покрылось зеркалами луж.
Опять дожди, и тучи, словно корабли,
Громадою свинцовых туш
Укрыли небо. Снова жди,
Когда природа сменит краски,
А гнев уступит место ласке,
И сквозь разрывы облаков
Прольется золото лучей,
И в небо с весточкой благой
Сорвутся тысячи грачей.
Ну а пока идут дожди,
Небо скорбит, того и жди-
Печаль быть долгой обещает,
И перемен не предвещает
Неба сырая простыня.
Такая скука, и меня
Ничто не может удержать,
Открою дверь-
Бежать...
Бежать...

В.Н. (ontheway)

Коментарі: 6

ontheway

Les moulins de mon coeur

04.07.16, 10:19
вірші, переклад, стихи

«The Windmills of Your Mind»

з кінофільму «Афера Томаса Крауна», 1968)

переклад французської версії

Млин мого серця

Як пожбурене каміння

В світ буремного струмка

Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука,
Як мереживо, що Місяць
Заплітає між зірок,
Як Сатурна дивні кільця,
Що виконують танок,
Як квіт соняшника зріє
Кожний рік і в певний час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин

Як малюк заводить дзигу,
Схожу на веретено,
Чи слова, що лягли в книгу,
Наче іній на вікно,
Як та чайка, що кружляє
Хвилям всім наперекір,
Як північний вітер грає,
Мов трембіта поміж гір,
Як хурделиця вирує,
Наче то останній час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.

Літо плине - час зізнання,
На вустах твоїх журба.
В небі осені зітхання
І пташиних крил юрба.
На піску сліди останні
Хвиля змила в небуття.
Я самотня у кав’ярні,
І немає вороття.
Дощем небо плаче-крає,
Краплі брязкальцями б’ють,
Наче пісня, що вмирає,
І цих слів не повернуть.
Лист багряний ще палає,
Сумні думи навива.
Моє серце пам’ятає
Цвіт волосся, як жнива.

Як пожбурене каміння
В світ буремного струмка
Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука.

…Вітер дме знов навмання…

Тільки ти ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.

В.Н. 2016 (ontheway)

Коментарі: 4

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіже відео

Замітки:

«перекуєм мечі на рала»

на задворках ....

«Миколо Васильовичу, vivat!»

«Delilah» (Делайла) /переклад на укр./

«Ophelie» Arthur Rimbeaud /переклад/

... Любите пародию )))

опять дожди...

Les moulins de mon coeur