Актуально для всіх!!!

У Полтаві на сміттєвих контейнерах жителі міста вже бачили заклики до того, щоб відправити у відставку президента Федерації футболу України Григорія Суркіса.

Днями у різних районах міста з'явилися і білборди з відповідними закликами.

Наразі не відомо, хто є замовником цієї "реклами".

"Майдан".

Як повідомляють очевидці, у п'ятницю, 3 грудня з десяток міліціянтів відмовилися "зачищати" Майдан від протестувальників. Вони зірвали з себе погони і пішли геть. Кажуть, погони летіли як чисті, так і сержантські, з "личками".

70 років тому, 6 грудня 1932 року, Рада Народних Комісарів УСРР та ЦККП(б)У прийняли спільну постанову про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлю. За цією постановою два села теперішньої Полтавської області с. Лютеньки Гадяцького району і Кам'яні Потоки Кременчуцького району одні з перших були занесені на республіканську «чорну дошку».

Загалом, цього дня до переліку внесли шість населених пунктів України.

Колгоспам-божникам, що не виконали плану хлібозаготівель, припиняли всяке централізоване продовольче і промислове постачання, призупиняли будь-яку торгівлю продуктами та товарами, кредитування, вимагали повернути уже видані кредити, здійснювали «очищення» колгоспів від «контрреволюційних» елементів. Навколо сіл встановлювалися «загороджувальні» загони, вхід та вихід із села контролювали.

Так, під час Голодомору 32-33 років у с. Лютеньки загинуло, за неповними даними, понад 3 тис. людей, а у с. Кам'яні Потоки - понад 1 тис.

Новини Полтавщини

"Бандера - наш герой!" - так називається акція Спільноти патріотів України "Україна понад усе!" по вшануванню пам'яті ОУН(б) Степана Бандери в мережі Інтернет.

Спільнота запропонувала українським користувачам Інтернету відзначити чергову річницю від дня народження Степана Бандери встановленням 1 січня 2011 року основним фото на своїх сайтах зображення С.Бандери.

Новина про проведення акції облетіла Інтернетом і отримала ряд відгуків. Негативно вона була зустрінута громадянами Польщі на сторінці Спільноти, яка знаходиться у мережі Facebook. Образливі написи, різноманітні фото- та відеоматеріали посипалися на стіну відгуків. Адміністрація Спільноти попередила поляків про закриття стіни відгуків, якщо останні не припинять образливу атаку сторінки.

УПУ.

uauauauauauauauauauauauauauauauauauauaua
ua_________________ua_________________ua
ua_________________ua_________________ua
ua_________________ua_________________ua
ua____ua___________ua___________ua____ua
ua____uaua_________ua_________uaua____ua
ua____ua_ua________ua________ua_ua____ua
ua____ua__ua_______ua_______ua__ua____ua
ua____ua__ua_______ua______ua___ua____ua
ua____ua___ua______ua______ua___ua____ua
ua____ua___ua______ua_____ua____ua____ua
ua____ua____ua_____ua_____ua____ua____ua
ua____ua____ua_____ua_____ua____ua____ua
ua____ua____ua_____ua_____ua____ua____ua
ua____ua____ua____uaua____ua____ua____ua
ua____ua___ua_____uaua____ua____ua____ua
ua____ua__ua_____uauaua_____ua__ua____ua
ua____uauaua_____ua__ua_____uauaua____ua
ua____ua__uauauaua____uauauaua__ua____ua
ua____ua______ua__uaua__ua______ua____ua
ua____ua______ua___ua___ua______ua____ua
ua____uauauauauauauauauauauauauaua____ua
ua____________ua___ua___ua____________ua
ua_____________ua__ua_ua______________ua
ua_______________uauaua_______________ua
ua_________________ua_________________ua
uauauauauauauauauauauauauauauauauauauaua

Сьогодні вночі люди тихо зникли з Майдану. Це була блискуча операція влади. Швиденько провели переговори з однією із лідерських груп підприємців, внесли деякі зміни у Податковий кодекс, донесли до людей на Майдані звістку про перемогу, відсалютували і поставили ялинку. Чи міг бути інший фінал? Так. Люди би і самі розійшлися через декілька днів, залишивши по собі лише невелику групу заангажованих політично активістів, які б продовжували вимагати відставки уряду ще декілька днів.

Згадаємо, з чого все починалося. Приватні підприємці по всій країні, які протягом декількох років сплачували в бюджет лише 200 гривень щомісяця опинялися поза законом. Цей величезний базарно-інтелектуальний клас уже звик жити поза державою. Фактично, це була така змова між владою і людьми. Влада крала з інших видів податків, з газових грошей, з приватизації земель, будинків і майна, а людям дозволяла заробляти на себе, не платячи податки. Тому що 200 гривень на місяць назвати податками смішно. Але із зароблених грошей, які вони не віддають у розпорядження чиновникам, бо не довіряють їм, люди фактично оплачували медичне забезпечення, навчання дітей, сплачували хабарі суддям, міліції і всім іншим представникам цієї корумпованої держави. Так і жили люди і держава окремо. Бажання, щоб ця частина нашого населення – найактивніша і найнезалежніша, сплачувала податки – соціально абсолютно справедливе. Але тоді цим людям потрібно було гарантувати, що за свої гроші вони отримають належну медицину, освіту, судочинство і правопорядок і що ці гроші не будуть вкрадені урядовцями та чиновниками. А цього ніхто гарантувати і не збирався.

Саме тому перші вимоги про вето на Податковий кодекс були абсолютно зрозумілими і об"єднували всіх підприємців. Ці вимоги були менш актуальними для інших верств населення. Для цих інших, до речі, такими ж актуальними залишається невиносимість корупційного тягара і неможливість отримати у своїй державі якісний соціальний захист і соціальні послуги.

Якби підприємці почали вимагати від влади переговорів про найважливіші соціальні реформи, про боротьбу із корупцією, про справедливі суди і вільні медіа, які б владу могли контролювати – революція мала б продовження. Вона мала би продовження, якби ці вимоги були підтримані українськими інтелектуалами, так як колись польський Комітет захисту робітників підтримав вимоги "Солідарності" і допоміг їх сформулювати. Але для цього і інтелектуали, і підприємці повинні були би відчувати необхідність об"єднання зусиль. Врешті решт не лише ці дві верстви повинні були б відчути загальні інтереси, а й інші верстви суспільства, які працюють в інших галузях.

Але сталося все прогнозовано. Частина підприємців почала домовлятися з різноманітними опозиційними або навіть провладними силами, для яких важливо вирішити свої тактичні питання. Одне з них – відставка уряду. Очевидно, що при таким чином сформованій провладній більшості на зміну уряду Азарова міг би прийти лише уряд Колесникова, Клюєва чи Бойка, або навіть якогось Пупкіна, призначення якого пролобіювала б перед Януковичем одна з провладних груп. Можливо, такий уряд був би трошки кращим ніж уряд Азарова, а можліво, і гіршим, бо більшість з цих людей, як до речі і багато з їхніх опозиційних попередників сприймають владу так, як про це щиро заявила Богословська – як доступ до потоків, про який потрібно домовитися.

А ці потоки все одно отримувалися б за рахунок тих самих підприємців, і тих самих корупційних схем.

Реальних змін в країні можна досягти лише підтримуючи певні суспільні цінності, а не лідерів. Про ці цінності можна говорити з будь-яким урядом або президентом, а вже потім лише на підставі цих цінностей проводити строкові або дострокові вибори і голосувати за того, чию програму підтримуєш. І тоді не важливо буде, хто переможе на виборах – Янукович, Тимошенко, Тігіпко чи Яценюк. При кожному з них суди будуть чесними, а чиновники не корумпованими.

І все ж таки цей Майдан став великим успіхом нашого молодого громадянського суспільства. Якщо люди уже навчилися таким чином самоорганізовуватися, значить незабаром навчаться і реально використовувати власний досвід для зміни життя країни.

Микола Княжицький,
журналіст, генеральний директор
телеканалу "ТВі".