Василь Махно
- 25.12.08, 17:33
сніг летить з останніх століть і сторожа обдерта стоїть і стинає ті голови вражі
і солодку звізду на язик аби голос згорівши не зник бо не вимести з горла ту сажу
чи в різдвяну сльоту на дворі заблудились варяти й царі обминаючи світ і господу
на чолі письмена на руці на столі як свічки в молоці божих слів нерозгадані коди
хтось вписав в цей святий циркуляр на самітниць і кінчених лярв на п’яниць з пролетарського кодла
тільки тягне грекиня ту нить і століття навпіл надломіть: видно чорний квадрат чорне коло
ліній рівні ряди голоси хто сторожу за кого просив відгортаючи сніг як завісу
півстоліття лежить горілиць в головах сонми збуджених птиць і два кола утворюють 8
самота у металі числа мідь осіння у шкіру вросла письмена як ікони зчорніли
але там ні шиша ні гроша тільки дуля і “на хрен душа” й птиці дзьобають зерно неспіле
суєта з тебе ліпить страшну до століть прикипілу вину дар твій вимокне ув алкоголі
апокаліпсис ствердлих осіб аби місце ніхто не посів ніби циркулем виріжеш в колі