[ Читать дальше ]
Повчальна біографія Тараса Шевченка, який, «дякуючи» німцям, Петру Першому і Катерині Другій, народився кріпаком, хоч діди й прадіди його ще знали веселую волю. Дід по батьковій лінії – Іван Шевченко брав участь у Коліївщині. Батько Тарасів – був письменний, майстер на всі руки, рішучий з неабиякими організаторськими здібностями – мав довіру у чумаків і водив Україною їх каравани.
Автопортрет написаний в Оренбурзі 1849-1850
Таке оточення і Божа воля наповнила Тарасову душу невичерпними талантами і потягом до свободи. Він допомагаючи батькові в майстерні і у водінні чумацьких валок, взяв з того дуже багато. Вчився керувати людьми і орієнтуватися по світилах небесних визначаючи і час і напрям руху. Щасливе дитинство скоро закінчилося.
Не з власної волі, Тарас покидає Україну, але рішуче відмовляється від смачного життя кріпацької еліти, хоч пан Енгельгард і вихлюпував лють на хлопця, що не бажає працювати не лише у хоромах, але і на кухні. Тарас сам знайомиться з талановитим художником, і сам себе здає йому в оренду граючи на жлобській натурі свого пана. Зайняття улюбленою справою для нього є понад усе.
Вихопившись на волю, Шевченко недовго упивається власною свободою. Він міг, але не хотів, як його друзі Брюлов, або Жуковський жити не знаючи горя у серці столиці. Йому було мало власної волі, він підбурює до волі всю свою націю, творячи її власним словом, гуртуючи до бою. Врешті, визнаного народом маляра і поета влада кидає у піски солдатом, якому заборонено царем писати і малювати. Але й там, у солдатчині, Тарас всотує в себе все, що треба на шляху до волі. Навіть російські офіцери, що керували експедицією по Аралу, насмілились просити чин офіцера опальному Шевченку, бо він не раз рятував експедицію своїми знаннями і вміннями.
Царат боявся Тараса як вогню, і тому не дав дозвіл на життя в Україні. Та Шевченко і під самим носом у царя розгортає бурхливу діяльність, заводить знайомства, засуджує кріпацтво, робить аукціони і всі власні кошти кидає на видавництво букваря. Справи його життя були завершені його стараннями, хоч побачити то не стало здоров’я. По смерті поета на його кошти найбільшим тиражем того часу біло видано найдешевшу книжку "Южнорусский букварь". І впало кріпацтво. І слова Тараса у працях його, всіх думаючих українців штовхають на справи, підказують, що кому і як робити.
Видно, про українську владу писав Кобзар, що "Ледачому животові і пироги вадять". Зійшли нанівець всі загравання української "еліти" з москалями. Ніколи не забуду, як готувалася українська "еліта" до 200 -ї річниці Олександра Пушкіна. За пів-року, щодня, на радіо повідомлялося скільки днів залишилося до тої світлої дати. Натомість, 200-та річниця народження великого Кобзаря пройшла непомітно, бо під чоботом москаля-окупанта опинився Крим. Отака вдячність від москаля. Вчиться українці шанувати своє, рідне, краще розуміти філософа і академіка Тараса Шевченка.
Не дарма ж писав поет:
Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.
А правдою для українців завжди був, є і буде Тарас Шевченко назавжди.
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev511.htm
http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/thumbs/1268393384_portretu_shevchenko_-13.jpg
http://taras-shevchenko.in.ua/kartyny/zhinka_v_lizhku2.jpg
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/46/Shevchenko-Kyiv_kostyol.jpg
Художница поместила своих котов на полотна с традиционной китайской живописью. В канонах о кошках ни слова. У древних мастеров в почете были бамбук и орхидеи, каменные обрывы и сутулые восточные сосны. Иногда особой почести удостаивался тигр, но кошки - особенный сюжет.
К сожалению, сайта у Gu Yingzhi нет
Говорят, Гу Йинчжи ведет свой род от императорской династии Кинг. Сейчас, спустя 400 лет с того момента, когда последний предок художницы покинул престол, титул получила она сама. «Королева кошек» - именно так называют Гу Йинчжи художественные критики. Ее картина «Пять кошек и бабочка» висела в кабинете китайского лидера Дэн Сяопина, впрочем, кошек можно встретить на рабочих местах многих других власть имущих - на протяжении нескольких лет картины Гу Йинчжи дарили высокопоставленным гостям в качестве «национального подарка Китая».Кошки Гу Йинчжи не просто красивы и пушисты. Все ее картины - один краткий миг, зафиксированная сценка «за секунду до». Ее кошки в ожидании. Они караулят кузнечиков, краем глаза подсматривают за бабочкой. Они готовы к прыжку, готовы выгнуть спину и с удовольствием потянуться, но все это будет через секунду, а сейчас нам остается разглядывать застывшее мгновение и домысливать то, что произойдет по ту сторону рисовой бумаги.
Большинство работ художницы - натюрморты. Но сама Марина не согласна с таким определением жанра ее картин. Она говорит, что рисует настоящие портреты, правда это портреты цветов."Мне бы хотелось писать портреты, может, когда-нибудь, я к этому приду. Сейчас я отношусь к изображению цветка, как к портрету, то есть я пишу портрет цветка… Я изучаю цветок, но не скрупулезно, как врачи со скальпелем, а просто стремлюсь понять его красоту и показать ее".
Полевые цветы
A Song of Roses 1984
Говард Брукс, художник и композитор, родился в Нью-Брайтоне 15 мая 1947 года. В 1969 году, будучи студентом Глостерширского колледжа искусств, получил в своем колледже награду - поездку на этюды в Швецию. Там он впервые увидел шведскую жемчужину - остров Марстранд и был настолько потрясен его красотой, что так и остался там жить. В 80-х и 90-х Брукс много путешествовал по миру, но всегда возвращался в Швецию. И сейчас он живет в Гетеборге.
[ Читать дальше ]Ладо Тевдорадзе родился в 16 сентября 1957 года. В 1985 году закончил Академию искусств имени Тоидзе
Есть видео его работ под замечательную музыку ВИА "Орэра"- - Страна цветов
Еще одно продолжение темы. Нам осталось увидеть не так уж и много художников работающий в стиле славянской фэнтези. На их картинах оживают сказки, легенды и кажется, что все это было. Так или нет, трудно сказать. Но полюбоваться стоит
Александр Борисович Угланов родился в 1960 году в городе Тверь. В 1979 году он окончил художественное училище имени Венецианова (бывшее Калининское художественное училище), где учился на оформительском отделении у педагога Владимира Ивановича Бурова. Сайт
Сайт http://www.sweeneyholidaydogart.com/
Эта американская художница живет в Флориде. В ее творчестве неоценимую помощь оказывают два ее шетлендские пони Macintosh и Glory Day. Но реальный босс для нее - кот Изабелла, некоторые думают, что она - собака-))))
Margaret Sweeney получила высшее образование в University of Cincinnati with a B.S. по специальности Graphic Design.
Рисовала она всегда, когда появлялось свободное время, и 20 лет назад окончательно бросила работу и стала свободным художником.
В 1988 Маргарет начала новую серию рисунков со своим мопсом Brutus. На сегодня ее коллекция нарисованных собак насчитывает около 86 пород-)
Ну а самые уместные сейчас -это ее рождественские собаки-))) Картинок много, но небольшие-)
