хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «війна»

Сьогоднішні санкції

ЄС поширив санкції на Кобзона, заступників Шойгу, депутатів Держдуми, "Гіві" та "Моторолу"

ЄС розширив чорний список для Росії, включивши в нього 19 фізичних та 9 юридичних осіб.

Ці обмежувальні заходи опубліковані в Офіційному журналі ЄС, і з цього моменту вони вступили в силу.

В розширений список увійшли, зокрема, перший заступник міністра оборони РФ Бахін та заступник міністра оборони РФ Анатолій Антонов. Євросоюз переконаний, що обидва вони "причетні до доправлення в Україну російських віськових". Таким чином, це рішення ЄС також містить додаткове офіційне визнання того факту, що в Україні на боці сепаратистів воює регулярна російська армія.

До списку також ввійшли депутат Держдуми Йосип Кобзон, крім того до списку ввійшли депутат Держдуми РФ Рашкін, начальник головного оперативного управління Генштаба РФ, генерал-лейтенант Андрей Картаполов. У чорний список також включені 14 жителів сходу України і 9 організацій - загонів терористів.

Так, до чорного списку: ввійшли також отаман "казаків" Павел Дремов, командир бойовиків "Русич" Олексій Мільчаков, Арсеній Павлов, більш відомий як Моторола, командир батальйону "Спарта", Михаіл Толстих, більш відомий як "Гіві", командир батальйону "Сомалі", заступник командувача корпусом Міноборони так званої "ДНР" Едуард Басурін, міністр юстиції так званої "ЛНР" Олександр Шубін, заступник голови ради міністрів так званої "ЛНР" Сергій Литвин, головнокомандувач народної міліції так званої "ЛНР" Сергій Ігнатов, міністр юстиції так званої "ДНР", міністр бюджету так званої "ДНР" Олександр Тімофєєв, міністр бюджету так званої "ЛНР" Євгеній Мануйлов, міністр комунікацій так званої "ДНР" Віктор Яценко, міністр економічного розвитку і торгівлі так званої "ЛНР" Ольга Бєсєдіна, генпрокурор так званої "ЛНР" Заур Ісмаілов.

Зокрема, під санкції потрапили також організації сепаратистів: Козача національна гвардія, батальйон "Спарта", батальйон "Сомалі", батальйон "Заря", батьйон "Призрак", батальйон "Оплот", "Батальйон "Кальміус", "батальйон "Смерть", громадський рух "Новоросія".


Донецьк вчора!

Тисячі "вмираючих з голоду пенсіонерів", "пухнувших в гуманітарній катастрофі дітей" "з останніх сил приповзли" на танці в підтримку ДНР на площі Леніна.

Сволота? Що ви, всі ці усміхнені люди, звичайно, "за" єдину неньку Україну і ненавидять Путлера і його окупантів"! Всі вони з нетерпінням чекають колон вашої гуманітарної допомоги, купленої на ваші гроші, які ви відірвете від новорічного подарунка власній дитині ...

Подивіться, як зворушливо вони підтримують немічних під руки ... Допоможіть "вмираючим", інакше вони колективно помруть прямо тут і зараз ...

А що, під Донецьком гинуть українські хлопці? Так вони ж на війну прийшли, а ці добрі, привітні особи- всі "за мир", як один! ...


Хто там закидав, що я про Україну не пишу заміток?




Україно! Пишайся, це сини твої!
Сергій Собко – підполковник, командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. 
З липня 2014 року підрозділ виконує бойові завдання в зоні проведення АТО. 
27 липня 2014 року батальйонна тактична група під його командуванням взяла стратегічно важливий 
плацдарм - висоту Саур-Могила. 
За мужність, героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, 
Указом Президента України від 23 березня 2015 року Сергію присвоєно звання Героя України 
та нагороджено орденом «Золота зірка».
Сергій розповідає:
«Навчався і закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. 
Далі служба у рідній 30 бригаді від командира взводу до заступника командира 
батальйону. 2007-2008 рр. - Косово. 
Неодноразові навчання на різних військових курсах та школах країн НАТО. 
Всі знання, що здобув, стали в нагоді. 
Взимку 2014 року готувався до навчання в Командно-штабному коледжі ЗС США, 
проте перед весняним конфліктом був призначений командиром батальйону. 
8 березня залишили розташування частини. 
Спочатку Херсонська область, а в липні перше завдання в АТО. 
Ніколи до того моменту не думав, що доведеться відстоювати кордони власної держави у сучасному, 
начебто демократичному світі. Свої досягнення я особистими не вважаю. 
На мою думку всі почесті - це заслуга тих людей, які знаходяться зі мною поруч у таких складних умовах. 
В колективі багато грамотних, сміливих, цілеспрямованих військовослужбовців. 
Їх досвід, вміння, знання дозволили мені побачити всю силу людського героїзму. 
Саме вони стоять поруч та допомагають вибрати правильний напрям руху, 
для того, щоб захистити всіх тих, хто так вірить в нашу перемогу і чекає на всіх 
нас. Дійсно пишаюся що очолюю таких офіцерів, сержантів та солдат. 
Вони, проявляючи неймовірну мужність, рятували життя своїм побратимам за рахунок
 власного здоров'я і безпеки. Хочу відмітити неймовірну силу волі, і вміння 
згрупуватись в надскладні моменти, наприклад, коли сержантам доводилось 
брати на себе командування підрозділом після поранення чи загибелі офіцера. 
Висловлюю вдячність першій танковій роті, якою командував капітан Вінник - 
Кращих і відважніших танкістів я не зустрічав. За їхньою бронею ми, піхота, 
завжди почували себе впевнено і безпечно. 
З сумом згадую тих кого вже не повернути.. найважчим особисто для мене на 
війні, є те, коли повертаючись після бою... повертаються не всі, а тим кого вже 
ніколи не побачиш і не почуєш неможливо висловити свою вдячність за їх героїчні вчинки. 
Що нас всіх підтримує? Беззаперечно розуміння того, що вдома на нас чекають і 
люблять. Кожен з бійців не уявляє себе без підтримки рідних і родичів, друзів і 
навіть геть чужих для них людей, які проявляють свою доброту, турботу, 
хвилювання, підтримку військовослужбовцям через волонтерство, добрі слова, 
матеріальну і моральну допомогу. За це кожен з нас висловлює неймовірну 
вдячність і готовий стояти на охороні нашої безпеки, допоки над нашою країною 
не буде мирного неба!»
Від вдячних патріотів України -
Низький уклін тобі, Сергію! 
Низький уклін твоїм побратимам! 
Слава тобі, Україно!
Слава Героям твоїм!

photo by Roman Nikolayev

Історія...

Джон Юз, англієць - заснував Донецьк.
Карл Гаскойн, шотландець - заснував Луганськ.
вова путін, московит - знищив Донецьк і Луганськ.

Останні новини з Мінська:

Меркель, Оланд, Порошенко покинули палац Незалежності;
У Мінську домовились про припинення вогню на Донбасі з 15 лютого;
"ополчення" повинно відвести важке озброєння за лінію по Мінському протоколу від 19 вересня.
Україна не погодилася на федералізацію і на статус автономії для Донбасу;
Путін все ще стверджує, що російських військ на Донбасі немає, але погодився відвести всі іноземні війська з території України - абсурд;
Порошенко вийшов з невдоволенним обличчям і це було схоже на те, що нічого хорошого справді не буде;
Досягнуто домовленості про ЗВІЛЬНЕННЯ ВСІХ заручників протягом 19 ДНІВ. Савченко?








Як вербують рашкінських найманців. З перших вуст.

Собеседник — мужчина за тридцать, в составе российского миротворческого контингента участвовал в нескольких военных кампаниях. На гражданке работал в личной охране. В Ростовской области находился около недели, вчера в составе своего подразделения пересек границу.

— Что с псковскими десантниками?

— Знаю, что они обеспечивали коридор через границу. Некоторые погибли.

— Срочники?

— Ну как? Если ты служишь полгода, ты уже имеешь право заключать контракт. Но ты же слышала по телевизору: все как бы в отпуске, все вопреки желанию Минобороны там оказались.

— То есть это регулярная армия?

— Да.

— Зачем тогда добровольцы, если есть регулярная армия?

— Регулярная армия дороже. Еще, наверное, думали, что добровольцев будет больше. Что мы сможем переломить ход войны.

 

Набор

— Как вас вербуют?

— Ну есть несколько путей. Если узкая специальность — то через военкомат, таких по домам искали. Очень востребованы ВУСы 107, 106, разведка, диверсионные специальности.

Второй — из ветеранских организаций. Их очень много. «Боевое братство», «Ветераны боевых действий», «Ветераны Афганистана», «Воины-интернационалисты». Просто на очередном собрании предлагают, спрашивают: кто хочет? Желающие находятся. В основном это военные, которые находятся на пенсии по разным причинам. Сокращенные в результате сердюковских реформ, например. Их записывают, потом вызывают на беседу. Беседу проводят фээсбэшники. Это в основном формальность: берут почти всех.

— Всех?

— Да. У одного уже здесь, на сборном пункте, спрашивают домашний адрес. Он мнется: «Я не по прописке живу». — «А где ты живешь?» — «Ну я не дома живу». Короче, оказалось, он на вокзале ночует. С вокзала подобрали. Есть совсем пожилые люди. У одного парня вообще олигофрения, ну ЗПР (задержка психического развития), его пока на кухню поставили готовить, кто-то же должен. Думаю, вербовщикам платят за каждого человека, вот и все. По их отчетам, наверняка все добровольцы — супербойцы, суперспециалисты.

Не берут только тех, кому нет 25. Наверное, потому что у молодых еще очень сильная связь с семьей, с родителями.

Основной набор через казачество. Основная масса через них попадает. «Союз казаков России», «Всевеликое войско Донское». Они друг друга ненавидят, не признают, но людей набирают и те и другие. Кому-то давят на патриотические чувства, кого рублем заманивают. Некоторые и денег-то не видели таких.

— Каких?

— Общая сумма приходит на все подразделение, а дальше от командира зависит, кто и как их распределит. В разных отрядах все по-разному. Вообще все распределяется согласно штатному расписанию. У нас — от 60 тысяч рублей, есть те, кто получает 80, 90 тысяч, командиры — даже больше. Но 60 тысяч рублей для рядового бойца — предел.

— Это за какой срок сумма?

— За месяц. Человек сам заявляет, на сколько хочет поехать. Минимум по месяцу, некоторые заявляются на большее время.

Предусмотрены еще компенсации. Легкое ранение — 120 тысяч, среднее — 180, тяжелое — 360 тысяч. Но какой тут критерий, непонятно. Ногу ножиком ткнуть — это же уже легкое ранение, нет? За смерть — тоже 360 тысяч родственникам выплата плюс организация похорон. Но это уже не проверишь, конечно.

— Выплаты всегда происходят?

— По-разному очень все происходит. Я знаю, что две недели назад один казачий атаман — позывной «Терек» — свалил с деньгами всего отряда. Отряд был больше 100 человек. У каждого он украл от 2000 до 3000 долларов. Вот и считай. ФСБ начала проверку, но, думаю, если этот «Терек» поделится с кем надо, ничего ему за это не будет. Казачьи атаманы — часто проходимцы. Сами себе назначают воинские звания. В армии он ефрейтор был, здесь — полковник. В армии не служил, а здесь на погонах три звездочки имеет. А по факту на месте кладут много народу по дурости. Был такой атаман Самурай, он стоял недалеко от Снежного, вроде в Димитровке. Капитан милиции в прошлом, родом из Приморского края. У него вообще почти всех бойцов убили. Он вернулся, сейчас набирает новых.

Кстати, атаманы занижают сумму выплат за дырки (за ранения. — Е. К.). На руки выдают сотню, остальное — себе. И никто их не контролирует.

Вообще нас предупреждают, что заплатят за ранение, только если вернешься в составе своего подразделения. Предупреждают, что, если уйдешь к одному из полевых командиров, будет ответственность за наемничество, то есть уголовное дело возбудят. Если ты идешь со своего отряда к Безлеру ну или к другому полевому командиру, а потом вернешься в Россию, — сядешь в тюрьму.

— Почему?

— Иначе анархия. С какими людьми уезжаешь —  с такими и должен вернуться. Если хочешь поехать еще, ты просто ждешь переформирования и идешь со следующим отрядом.

— Известно, откуда эти деньги?

— Утверждать точно не могу. Кто-то говорит, что платит Янукович и его окружение.

— Когда их выдают?

— Перед самой отправкой. Ребята называют банковские карты, счета, на которые перечислить, командир подразделения едет до ближайшего банка, там делает переводы.

 

Отправка

— Как все работает?

— После беседы с «фейсами» направляют в Ростов. Адрес сборного пункта не называется, но на вокзале тебя встречают. По приезде компенсируют стоимость билетов.

— То есть билет покупаешь сам?

— Ну да. Иначе можно сдать билет, никуда не поехать и получить деньги. Неофициально же все. Билет на самолет стоит, предположим, 20 тысяч. Вербовщик заявит, что набрал группу 100 человек, потом сходит сдаст билеты — вот уже 2 миллиона. Это же Россия.

— Где сборный пункт?

— Он находился на базе отдыха «Минплита» (санаторий в городской черте Ростова-на-Дону. — Е. К.), сейчас уже не знаю. Сдаешь все документы под роспись — паспорт номер такой-то, военник номер такой-то, банковские карты. Все остается на сборном пункте. Идея в том, что ничего не должно выдавать нашу принадлежность к России. Снимают отпечатки пальцев, фотографируют. Местные фээсбэшники проверяют, находишься ли ты в розыске, совершал ли уголовные преступления, где служил и служил ли на самом деле. Некоторых заворачивают по результатам проверки. Присваивают позывной. Потом направляют на Зеленый остров (небольшой остров посреди реки Дон, в городской черте Ростова-на-Дону, на острове находится несколько турбаз. — Е. К.), на базу отдыха Каравай. Там щитовые домики, живем по четыре человека. Перекличка тоже проводится по позывным.

— На турбазе живет кто-то кроме вас?

— Нет. Местные иногда забредают на наш пляж, видят, как мы бегаем кроссы. Вообще их нервирует, что на острове куча парней в камуфляже. Видно же, что мы нерегулярная армия, люди пугаются. Несколько раз даже полицию вызывали… Было поймано несколько журналистов, которые без спроса пытались фотографировать, переписали их паспорта, дальше не знаю.

— Что происходит на базе?

— Мы ждем, когда наберется достаточное количество людей, чтобы нас отправили на полигон. Еще проводятся занятия, но тут уже от командира подразделения зависит все. Заботится ли он о подготовке. В основном дают ФИЗО, МПД, ТСП, топографию и ВМД (физподготовка, минно-подрывное дело, тактико-специальная подготовка, работа с картами, военно-медицинское дело. — Е. К.). Но никакого оружия на острове нет, сразу скажу.

Некоторые люди уходят, когда видят, какой тут бардак. Вот приезжает кадровый военный, командир полка — его ставят командиром батальона. Ну хорошо. Он посмотрел, как все организовано, начал вопросы задавать. Такой умный? Иди отсюда! Вместо него поставили алкаша беззубого. Что он им скажет? Те, кому отдан на откуп наш вопрос, — дилетанты. У них нет академического военного образования.

…Потом нас направляют на полигон для боевого слаживания. Всего несколько дней на это дают. Многие на этом этапе понимают, что их физические данные не подходят для такого, и уезжают. На полигоне уже выдают оружие. Форму… Цифра, причем такая, что российской армии не снилась, специально под украинскую зеленку, под тамошнюю природу посчитана, и качество материала другое совсем. Если батальон формируется как мотострелковый, даются танки, БМП, БТР. При этом бардак дикий. Говорят: так, вы трое теперь танкисты, а вы будете артиллеристами. Нормально? Несколько дней учатся люди всего, понимаешь? И все, вперед, на укропов. Я видел, как оружие, транспорт выдавались вообще без расписки, просто люди подходили, говорили: мы с такого отряда, нам нужны два калаша и машина… И им давали. На полигоне сдаем наши мобильные телефоны. Как штат заполняется, группу отправляют. Боевую задачу объясняют непосредственно перед пересечением границы или по прибытии в центр сопротивления в Луганской, Донецкой области.

— Где этот полигон?

— Сначала был около поселка Веселый. Его сделали просто в чистом поле. Там толклась куча всякого народа, скопилось большое количество бойцов. Кто нормально группой из-за границы выходит, идет на полигон. Дезертиры туда же шли, жили даже не на территории, а буквально в кустах. А чего им: рюкзак под голову подложи и спи. Ждали, когда их домой отправят. Жены ушедших бойцов тоже приезжали своих мужей искать, и их там оставляли тоже жить, чтобы шума не поднималось. Полный бардак был. Потом размещали на постоянном армейском полигоне около Персиановки (поселок Персиановский. — Е. К.). Туда же приходили местные отряды ополченцев из Луганска на переформирование. Тысяча с лишним человек одновременно находится на полигоне. Потом нас перебросили в Кузьминку (полигон в Ростовской области, на котором в марте этого года проводились масштабные учения ВДВ под руководством генерала Шаманова. — Е. К.), это ближе к границе, удобнее.

— Часто отправляются колонны с техникой?

— Практически каждый день.

— Почему тогда ополчение жалуется, что мало тяжелой техники?

— Не знаю. Каждый отряд получал танки и прочие железяки. Другое дело —  обычно ее ломали или бездарно губили в первом же бою. Потому что колхозников много, а специалистов — мало. Потом, горючего нет столько, боеприпасов.

Я знаю, что технику, оружие для нас перегоняли в Ростовскую область из Крыма. То, которое оставляли в воинских частях украинские военные, когда их наши попросили уйти. Потому что СБУ способна проследить судьбу оружия. А так что они проследят? Оружие было выписано украинской армии, ну и все.

— Это единственный путь через границу?


Далі тут, цікаво

http://www.novayagazeta.ru/society/65096.html