Хто там закидав, що я про Україну не пишу заміток?

Україно! Пишайся, це сини твої!
Сергій Собко – підполковник, командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.
З липня 2014 року підрозділ виконує бойові завдання в зоні проведення АТО.
27 липня 2014 року батальйонна тактична група під його командуванням взяла стратегічно важливий
плацдарм - висоту Саур-Могила.
За мужність, героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,
Указом Президента України від 23 березня 2015 року Сергію присвоєно звання Героя України
та нагороджено орденом «Золота зірка».
Сергій розповідає:
«Навчався і закінчив Одеський інститут Сухопутних військ.
Далі служба у рідній 30 бригаді від командира взводу до заступника командира
батальйону. 2007-2008 рр. - Косово.
Неодноразові навчання на різних військових курсах та школах країн НАТО.
Всі знання, що здобув, стали в нагоді.
Взимку 2014 року готувався до навчання в Командно-штабному коледжі ЗС США,
проте перед весняним конфліктом був призначений командиром батальйону.
8 березня залишили розташування частини.
Спочатку Херсонська область, а в липні перше завдання в АТО.
Ніколи до того моменту не думав, що доведеться відстоювати кордони власної держави у сучасному,
начебто демократичному світі. Свої досягнення я особистими не вважаю.
На мою думку всі почесті - це заслуга тих людей, які знаходяться зі мною поруч у таких складних умовах.
В колективі багато грамотних, сміливих, цілеспрямованих військовослужбовців.
Їх досвід, вміння, знання дозволили мені побачити всю силу людського героїзму.
Саме вони стоять поруч та допомагають вибрати правильний напрям руху,
для того, щоб захистити всіх тих, хто так вірить в нашу перемогу і чекає на всіх
нас. Дійсно пишаюся що очолюю таких офіцерів, сержантів та солдат.
Вони, проявляючи неймовірну мужність, рятували життя своїм побратимам за рахунок
власного здоров'я і безпеки. Хочу відмітити неймовірну силу волі, і вміння
згрупуватись в надскладні моменти, наприклад, коли сержантам доводилось
брати на себе командування підрозділом після поранення чи загибелі офіцера.
Висловлюю вдячність першій танковій роті, якою командував капітан Вінник -
Кращих і відважніших танкістів я не зустрічав. За їхньою бронею ми, піхота,
завжди почували себе впевнено і безпечно.
З сумом згадую тих кого вже не повернути.. найважчим особисто для мене на
війні, є те, коли повертаючись після бою... повертаються не всі, а тим кого вже
ніколи не побачиш і не почуєш неможливо висловити свою вдячність за їх героїчні вчинки.
Що нас всіх підтримує? Беззаперечно розуміння того, що вдома на нас чекають і
люблять. Кожен з бійців не уявляє себе без підтримки рідних і родичів, друзів і
навіть геть чужих для них людей, які проявляють свою доброту, турботу,
хвилювання, підтримку військовослужбовцям через волонтерство, добрі слова,
матеріальну і моральну допомогу. За це кожен з нас висловлює неймовірну
вдячність і готовий стояти на охороні нашої безпеки, допоки над нашою країною
не буде мирного неба!»
Від вдячних патріотів України -
Низький уклін тобі, Сергію!
Низький уклін твоїм побратимам!
Слава тобі, Україно!
Слава Героям твоїм!