...Буде багато "букаф". Отже, поки деякі довбні та "асвабадітєлі" руйнують кругом себе усе що можна, злі бандерівці намагаються зробити своє місто охайнішим, хоча б на пару квадратних метрів додати місту затишку та зручності)
...А тепер повний копіпаст запланованого:

У всіх районах Львова цього року планують облаштувати громадські простори. Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

«Якщо минулого року ми разом із адміністрацією та з управлінням архітектури міста встигли завершити чотири громадські простори, то зараз у нас є від п’яти до восьми проектів по кожному району», – зазначила заступник директора департаменту розвитку Олександра Сладкова.

У Галицькому районі планується облаштувати громадським простором такі ділянки:

– сквер на вул. Снопківській (вже опублікували концепцію скверу і запрошуємо до обговорення);

– площу Є. Маланюка (пам’ятник Степану Тудору підлягає переміщенню в музей, у зв’язку із законом про декомунізацію, тому площа звільняється, і є різні бачення того, що на ній має бути). Перепланування площі не передбачається, натомість її потрібно відремонтувати, також є питання, як розставити вуличні меблі, яким має бути освітлення тощо. Є ініціатива зробити конкурс на облаштування меблів;

– площу Музейну. Є пропозиція зробити літературний сквер поряд із книжковим ринком і книгарнею, тобто зробити площу літературним простором для читання;

– сквер на вул. П. Дорошенка – реалізуємо і адаптуємо той проект, що був розроблений раніше, але опісля заморожений;

– площу перед цирком, що на вул. Городоцькій. Минулого року пропонували своє бачення, однак ще не відомо, чи саме ми будемо його втілювати.

У Франківському районі це такі запити:

• реконструкція скверу на розі вулиць Японської та Є. Коновальця. Проект розроблений минулого року студентами-архітекторами «Львівської політехніки», однак коштів на його втілення тоді не було. Цей проект опублікували і зараз він коригується;
• на площі Липневій торік зробили урбаністичний аналіз площі і цього року плануємо провести конкурс;
• від поліклініки №2 по вул. В. Симоненка – зробити простір дуже інклюзивним, аби було зручно і старшим людям, і мамам з візочками;
• пішохідна алея, що поєднує вул. І. Пулюя із 45 школою. Пішохідні алеї є дуже хорошим джерелом для покращення якості життя сьогодні, оскільки до них немає доступу машинам, а тому це є той громадський простір, що має гуртувати довкола себе район. Однак сьогодні ця алея є лише мертвою територією, і це потрібно змінювати;
• доволі великий сквер на вул. Героїв УПА та Кульпарківській, який не є зручно облаштований. Разом із працівниками офісних компаній, що навпроти, плануємо зробити спільний воркшоп, щоби поприбирати і спланувати цю територію для зручного користування.

Оскільки у Сихівському районі:

• площа на вул. Трильовського (церква Святого Духа);
• пішохідний бульвар Зубрівська – Морозна (церква св. Йоана Хрестителя);
• вул. Зелена, 385, де теж біля церкви св. Михаїла є ділянка комунальної власності, на ній планується відпочинковий простір;
• масштабна річ – площа перед кінотеатром ім. О. Довженка. Плануємо провести конкурс на облаштування площі і на використання кінотеатру. Це якраз поєднання відкритого і закритого громадського простору: це громадська територія, що гуртує мешканців, щоб їм не потрібно було їхати за розвагами, а розваги відповідного рівня були на Сихові.

У Залізничному районі це такі проекти:

• сквер зі скейт-парком на вул. Широкій, 84/100 (вже опублікований проект). Це так званий центр дозвілля Левандівки: район є цікавий і різноманітний, тому важливо, аби молодь могла проявити себе у хорошому – спорті, здоровому відпочинку, зокрема, на змаганнях у скейт-парках тощо;
• на перетині Ряшівської – Городоцької: разом зі студентами Лісотехнічного університету і «Львівської політехніки» запропонували своє спільне бачення і скоро його опублікуємо;
• плануємо долучитись до простору на Головатого. Там є новобудова, що сильно примикає до території фізико-математичного ліцею, через що виник конфлікт. Рішення знайшли у тому, щоб об’єднати зусилля: створити спільний простір для мешканців новобудови і учнів ліцею, оскільки випускники ліцею хочуть допомогти зробити хороший спортивний майданчик і облаштувати територію.

У Личаківському районі:

• верхній сквер над водоканалом, що по вул. Зеленій, оскільки він має хорошу рослинність, потрібно лише його впорядкувати належним чином;
• сквер (зелений трикутник) на вул. Б. Хмельницького.

У Шевченківському районі:

• алею, що на Б. Хмельницького (де є скейт-парк), хочемо продовжити до Галицького перехрестя, оскільки між будинками і вулицею є проміжок;
• зелена полоса між дорогою і будинками на вул. І. Миколайчука, що потенційно є хорошим сквером чи міні-парком, де гуртується життя;
• простір у межах Топольної – Мазепи, що дуже обділений розважальною інфраструктурою;
• Рясне, 2 – кінцева маршрутів. Її теж потрібно належно облаштувати.

«Також ми працюємо над двориком Ратуші, аби громадський простір тут використовувався  мешканцями і працівниками мерії. Минулого року робили воркшоп на 2 дні і пробували, як воно працюватиме. Враження – дуже хороші», – зазначила заступник директора департаменту розвитку міста Олександра Сладкова.

До участі у конкурсах з облаштування простору можуть долучатися і авторські колективи, однак обов’язково має бути архітектор, щоб запланувати простір, а от яким сенсом його наповнити – департамент розвитку залучає усіх, хто розуміється у сфері послуг, організації подій, у культурі та мистецтві. Особливо запрошують художників, аби робити простір ще цікавішим.

«Ми рідко робимо громадські слухання, коли у нас немає нічого, а коли уже є концепція – починаємо її обговорювати. І на тому етапі, коли її публікуємо, – ми відкриті до зауважень, пропозицій, проведення громадських обговорень з мешканцями», – зауважила Олександра Сладкова.

Нагадаємо, що торік департамент розвитку міста облаштував чотири громадські простори, а саме: міні-парк на Б. Хмельницького, пішохідну частину вулиці В. Чорновола, вул. Л. Курбаса та перетин вулиць Петлюри і Садової.

На облаштування громадського простору у Львові із бюджету розвитку міста виділили майже 30 млн грн. Усі кошти розділили між районними адміністраціями.

Дякую за увагу

Джерело

Ірина Токарська - головний координатор  Творчого об'єднання "Сходи"  в місті Львові

Відтепер, тобто від 25-річчя Дня Незалежності України, вношу корективи у свою діяльність як блогера, тобто перестаю цензурувати свої дописи, а видаю все, що маю на душі поточне і проточне, а головне: наочне!

Найбільше на це рішення вплинуло вчорашнє урочисте зібрання Творчого об'єднання "Сходи" у складі чисельного люду спершу за столиком коло "Чаші достатку" в парку імені Івана Франка, 160-річчя уродин якого ми також відзначили з радістю як продовження святкування 25-річчя Дня Незалежності України. Далі "Сходи" сходили до готелю "Дністер" і провели сходження на бенкетну галерею на даху з бездоганною за красою панорамою чарівного Львова.
Неможливо просто в кількох словах передати  всі урочистості промови, розмови і обмови, а що вже стіл накритий був бездоганно, як і чарівна обслуга забезпечила нас чистотою повітря, приміщення і протягів, які ми успішно подолали. І звичайно що вражаюче вразило не вороже творення бездоганного сервірування і наявність загадкового меню (можливо і навпаки, тому що один прибор було розшукано серед двох принесених, а офіціант, чарівний хлопчина, довго не давався замовити те, що нам закортіло, допоки наша знаюча дівчина не пішла і на кухні сама зробила замовлення, а він вже натхненно отой смаколик поставив на свій підніс і підніс нам під ніс)
 В підсумку обміну думок, книг, емоцій і промоцій, дісталося на горіхи Уряду, обговорено слова тексту славня "Ще не вмерла Україна" за Франковим "..ще не вмерла і не вмре!" та Іваном Багряним "воріженьки" чи "вороги" згинуть, трясця їх мамі, як "роса на сонці" чи як дурні в ополонці, а також ще багато чого актуального, але не радикального. Від часу появи радикально переляканого з вилами всім лячно наближатися до чогось радикального, щоб часом не вступити в оте фе. Ото вже хлоп - так хлоп: всіх перестрашив! Не даремно і зветься: Ляшко! А ось з Порохом вийшло дискусійне непорозуміння: чи то є порох при дорозі, що вітром переносить і в очі сипле, чи то той порох, що вибухає і його в гармати закладає воїнство українське? Наразі ще неясно, бо надто багатьом очі ріже офшори і рошени, а за тим слабенько видно вибухові злами, проломи і погроми у корупційних фортецях та засівших там олігархічних кланах із різноманітних "посівальників" для позивальників тощо. Було що поговорити, обговорити і затвердити, а саме що 160-т Франкові і 25-ть Україні то є гарно!

Також запропоновано мною кожному бажаючому робити невеличкі особисті прес-релізи з новинами, поезіями і текстами, заходами, виходами та усіма "посиланнями" тощо, щоб то разом зводити до купки і публікувати на сайті ТО "Сходи" http://artshodu.io.ua/ і паралельно в сайті "Елітарний Львів" http://artlvivbest.io.ua/

Богдан Гордасевич, прес-аташе ТО "Сходи"

Фракція УКРОПу у Львівській міській раді закликає закрити в місті Генеральне консульство Російської Федерації. УКРОП закликає закрити Генконсульство РФ у Львові / nahnews.org Відповідне звернення до міністра закордонних справ України Павла Клімкіна під час сесії міськради зачитав голова фракції Ігор Телішевський. За його словами, нещодавно у Львові зареєстрували відповідну електронну петицію щодо закриття російського Генконсульства в місті. «Ця пропозиція львів’ян не може залишитись без розгляду та повинна бути підтримана усіма патріотичними фракціями Львівської міської ради. За прикладом таких європейських країн, як Франція, Німеччина, Польща, Італія, Нідерланди, Данія та інших, які примусово висилають російських дипломатів, наша держава повинна також відповісти на системну гібридну війну, яку Російська Федерація веде проти нас», – підкреслив укропівець. Водночас Ігор Телішевський акцентував увагу на тому, що після запровадження воєнного стану в частині України укропівці вимагають подальшої послідовної державницької політики у стосунках з РФ. Зокрема, навіть після оголошення воєнного стану не заарештовано майно Росії та інші приватні капітали, не заборонений російський бізнес та інвестування російського капіталу в Україні, не розірвані дипломатичні відносини з агресором. Крім того, зазначив представник «Українського об’єднання патріотів», не закрито державний кордон із Російською Федерацією, не заборонена діяльність на території України організацій та установ, що фінансуються або в будь-який спосіб афілійовані з державою-агресором, не ухвалені принципові рішення щодо подальшої долі російської «п’ятої колони» в Україні, зокрема щодо кума президента РФ Путіна Віктора Медведчука. «Закриття оплоту «руского міра» у Львові, а саме так потрібно називати російське консульство в місті, продемонструє агресору наше ставлення до злочинів, які тривають на території України впродовж останніх п’яти років», – додав Ігор Телішевський. УКРОП переконаний, що такі дії приведуть до покращення політичної ситуації в регіоні, значно зменшать соціальну напругу та провокації, які вчиняють агенти розвідки та ФСБ Російської Федерації проти людей, пам’яток української державності, а також пам’ятників видатним борцям за незалежність України.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/10357176-ukrop-zaklikaye-zakriti-genkonsulstvo-rf-u-lvovi.html

малююсінький шматочок :)

 

24; 25 і 31 січня у Львівському Муніципальному Театрі відбудеться перша в 2009 році прем'єра.

До уваги глядача пропонується прем'єра п'єси сучасного драматурга Павла Ар’є “Кольори”.

Поставив п'єсу “Кольори” відомий львівський режисер, новий керівник Львівського Муніципального Театру Олексій Кравчук.

У виконанні головної ролі, у цій виставі, зайнята легендарна акторка, народна артистка України Жанна Тугай.

У постановці “Кольорів” задіяно тільки жіночий склад акторської трупи театру, що вже робить цю виставу незвичайною.

24 — 25 січня очікується присутність на виставах автора п'єси

Павла Ар’є, який буде розповсюджувати, в обмін на пожертви для безпритульних людей, свою книжку з автографом.

Початок вистав о 18:00

Адреса: Львівський Муніципальний Театр

вул. Городоцька 36

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Сміттєвий колапс у Львові може врятувати всю Україну

29 Березень 2017 р.



Кожного разу з настанням весни сходить сніг, а з ним й усі натяки на цивілізованість нашого люду. Найкраще це розумію, коли показую друзям та знайомим місто. Дорога до найцікавішої місцини, Плебанівського віадуку, пролягає через невелику лісопосадку. Там дуже гарно, але не навесні, коли ні сніг, ні зелень не прикриває жаху, котрий твориться довкола. Ось як зараз, коли із землі пробиваються перші квіти, їх не завше можна розгледіти за купами сміття.

Ця лісопосадка віддалена від дороги, котрою до мосту переважно добираються нечисленні туристи, натомість сюдою пролягає шлях місцевих жителів. І це саме вони перетворюють прекрасне місце в суцільний смітник. Не росіяни і не львів’яни, а місцеві, котрі живуть поруч й щодня долають цей шлях.

І ось у сміттєвому конфлікті, котрий зараз триває, мене тішить та деталь, що це відбувається у Львові. Страшенно шкода львів’ян, що вони стали заручниками політичних ігрищ. Шкода, що від цього постраждає імідж міста Лева, проте це чи не єдиний шанс, що тема сміття в Україні не буде заговореною. Добре, що саме Львів, бо це шанс на те, що знайдеться якийсь вихід. Бо саме це місто переважно задає тренди, тому не дивно, що й на виклики йому теж доводиться реагувати першим.

Попри те, що конфлікт, радше, нагадує бабрання у смітнику, де сторони намагаються ритися в чужій брудній білизні, він усе ж є публічним. І ця публічність – це позитив, бо рано чи пізно із заговорення й переведення її на дурниці, інформація почне рухатися у правильному напрямку.

Ми давним-давно потребували того, аби на вседержавному рівні заговорити вголос про сміття. Про ту нереальну його кількість, котру українці продукують. Про те, що викидають його прямо під ноги, засмічуючи свої міста й села. Не сортують. Загиджують прекрасну природу, через що в наших лісах перестала водитися дичина. Все відступає перед навалою пластику.

Не замовчати тему

Львівські медіа уже осідлали сміттєвий тренд. Вони намагаються пояснити міщанам, як правильно сортувати сміття, як максимально зменшити кількість відходів. Проте ЗМІ інших міст переважно зосередженні на тому, аби знаходити чеки із львівських супермаркетів на місцевих сміттєзвалищах.

Не можна дозволити, аби тема львівського сміття в загальноукраїнському полі була лише жартами про його подорожі. Це має стати темою для великої національної дискусії. Бо стільки сміття, скільки ми продукуємо, годі й шукати в цивілізованому світі.

Поки українські політики говорять про те, що не існує альтернативи вугіллю з окупованих територій, Швеція давно імпортує чуже сміття, яким гріється країна. Якщо ці екологічні тренди переберуться до нас, то є шанс, що ми не тільки зможемо передати наступним поколінням чистіші міста та села, а й зменшити залежність від російського газу та дорогого вугілля.

Так само українцям слід повчитися у шведів не лише зменшенню продукування сміття, його переробки, повторного використання речей, а й ставлення до природи, поваги до середовища, в котрому зростаємо.

Тому те, що сміттєвий колапс саме у Львові, дає шанс. Львів у нас модний, а тому, якщо львів’янам вдасться вирішити проблему в інноваційний для країни спосіб, то, можливо, цей позитивний досвід вдасться поширити хоч на частину території, особливо там, де мери мавпують львівські новаторства і хочуть виглядати просунутими.

А тим, хто зловтішається, варто не забувати, що будь-якої миті будь-яке місто України може опинитися в подібній ситуації й перетворитися на велетенський смітник. І тоді не лише фігурально рейтинг мера потоне в смітті, а й будь-хто із мешканців зможе наразитися на всі небезпеки, що пов’язані із завалами сміття: від щурів до хвороб.

Тому увага суспільства повинна бути максимально прикутою до цієї теми. Воно не має допустити того, аби ситуація закінчилася тупим тихим договорняком місцевої та державної влади. Вона має стати уроком і вироком для обох. Не можна дозволити, аби проблему переклали в довгий ящик, просто домовившись із кількома радами щодо використання їхніх полігонів. А саме на те, аби впроваджувалися інновації. Інакше всім нам загрожує борсання у смітті.

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіци
https://www.radiosvoboda.org/a/28398453.html

БГ: Перепрошую, але як можна допомогти тому, хто сам навмисно (!) створює проблему зі сміттям? Садовий зумисно блокує-саботує і поглиблює кризу зі сміттям у Львові, щоб звинуватити керівництво ЛОДА і вище у "політичному переслідуванні" та блокаді, хоча насправді по цілій Україні розвозить і розкидає те сміття. Такому голові час дати по голові!
Як журналіст, я 10 років тому був на круглому столі за участю представників бізнесу, які готові були за власний кошт вирішити проблему закриття Грибовицького сміттєзвалища і вивіз побутового сміття зі Львова та навколо за умови, що їм передадуть весь цикл від збирання до переробки, а не тільки переробку, що дійсно важко зробити прибутковим, але це означало передати значні кошти з під контролю голови міста, чого Садовий не схотів зробити. Він заблокував вчасне вирішення цього питання, от і маємо нове Львівське сміттєзвалище. Нагадаю, що 2009 - 2012 роках центр Львова дико смердів каналізацією через те, що дріжджова фірма "Езим" уклала договір за згодою Садового зливати свої відходи виробництва у колектор каналізації без належної очистки. Класичний приклад, коли гроші не просто пахли, а дико смерділи. А львів'яни понюхали і переобрали Садового. Тепер сміття складують і нюхають коло себе

Тільки що повернувся від школи, де проходив "Останній дзвоник" і найкраще основне враження від нього - спокій. Все гарно, розмірено, спокійно, традиційно тощо. Важко пояснити, бо то потрібно відчути величність шкільного свята у його тектоніці спокою дітей, батьків, вчителів та глядачів. Для мене то є сутність глобальної події як ознаки, що Україна вже відбулась як світова держава, отже люди мають спокій за себе та майбутнє своїх дітей. Власне, дивлячись відтепер на подібні заходи, особливо за участю дітей, я вкотре каже собі та іншим, яких з нами немає, бо вони пішли у Вічність: - Все було не марно: ось вона - перемога! Вітаю!