хочу сюди!
 

Тетяна

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «війна»

Тягнибок: "Закон про люстрацію (очищення влади) ухвалено!"

Закон про люстрацію (очищення влади) ухвалено!

231 - за!

Після підпису Президета, закон вступить в силу і нарешті розпочнеться процедура люстрації.

Це - наша ідеологічна перемога!

Десять років "Свобода" добивалася початку процесу люстрації.

Коли я подав законопроект про люстрацію в квітні 2005 року, більшість політиків казали, що ще зарано, не на часі. Потім - запізно.

Саме тому в Україні процвітає тотальна корупція, тому владу давно заполонила агентура Кремля, тому отримали Януковича, тому розвалена армія і правоохоронні органи, тому - війна, смерті і сльози.

Як завжди, фракція ВО"Свобода" єдина в Парламенті проголосувала одностайно, в повному складі - 100%!

Дякую усім, хто долучився до розробки та ухвалення цього закону. Особливо дякую громаді за активну підтримку і тиск на Верховну Раду!

Слава Україні!

https://www.facebook.com/oleh.tyahnybok

Черчилль про нас.

Сер Вінстон Черчилль, герцог Мальборо, мій самий улюблений політик усіх часів та народів, з приводу мюнхенських угод сказав наступне: "Ви обміняли війну на ганьбу. А отримаєте і війну, і ганьбу". Про Закон  "Про особливий статус" це абсолютно підходить. Щоправда, маю слабку надію на те, що це військова хитрість. а ще - цей закон, вочевидь, не відповідає Конституції, тому, напевно, таки буде скасований.
Не очікував, що і тут буде потрбно. Але кількість ватників просто вражає.
КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЯ, А САМІ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН,

Головна перемога Путіна в Україні - Президент Порошенко

Сьогодні в українському парламенті прибічники Порошенка- Януковича намагатимуться узаконити статус "Новоросії" та інших виродків, які Путін захоче утворити на території України. Захід не може допомогти Україні зброєю - бо інакше потрапить у ненадійні руки - туди, куди раніше потрапили сухпайки...
   
 Думаю ось про що: непотрібно себе обманювати - попереду не звичайна міжпартійна боротьба (ліво -право, наймані працівники - роботодавці) як на Заході, а все ще фундаментальне протистояння (Схід - Захід, олігархія - демократія).  Саме тому 
немає вільного підприємництва  та робітничого руху, через що дуже низька вартість робочої сили та малого внутрішнього платоспроможного запиту.
    
Блок Петра Порошенка навідріз відмовляеться від люстрації чиновників та силовиків, проголошення військового стану у східних областях.
      Саме тому ми маємо чистісіньку форму олігархічного угрупування Петра Порошенка, який навіть не прийшов на власний з'їзд (не царське діло).

     І фактично маємо "группу підтримки" Петра Порошенка з боку так званого "Народного фронту".
В історії України дуже шкідливу роль відігравало навіть не так зрадництво, як розкольництво по принципу "а чим я гірший?".
   Гірший - і набагато, якщо природа не наділила природними здібностями. Яценюк був опудалом як автор політичного проекту, як раніше і Гриценко. Справа не в моралі - а в природних здібностях, яких обмаль.
   
 
Саме тому у найближчий час падіння рейтингу Порошенка призведе до того, що вниз стрімко посунуть усі, хто причепився до Порошенка.   І Порошенко буде щосили спиратися на колишніх ворогів - регіоналів, бо більше ні на кого і... на Путіна (привіт Джемільову!).  В Росії припинили його називати хунтою - бо зрозуміли, що Порошенко у кріслі президента - це великий шанс для Путіна та його Росії. Краще не зглазити.
 
Юлія Тимошенко даремно відкрито відмовилася від критики Порошенка у його бороьбі з Путіним - тому, що йде не війна, а гра у піддавки з ворогом, бо він - класово близький до нього.
    
Яценюк на усі закиди, що потрібні економічні умови для підприємництва, полегшення умов для праці - має дуже зручну "відмазку" - "у нас - війна!".
     Саме тому за своїм складом "Народний фронт" буде сіпатися між "Батьківщиною" та "БПП" як кізяк в ополонці,  доки втратять свій авторитет у суспільстві, а також посади - заради яких вони пішли на розкол.

     Але все це має не велике значення, бо поглиблення війни примусить до встановлення революційної диктатури та призачення тимчасового диктатора проти інтервентів - але нинішній головнокомандувач на цю роль нездатен.
     Останнє: Придністров'я НЕ буде, бо Росія "не потягне" ще й наш Донбас - буде йти війна. Путін про це потурбується - у нього немає іншого виходу.
    
Станіслав Овчаренко

Капітуляція України.

Українська влада визнала ЛНР і ДНР. і ще багато + ми маємо від війни. Потріно було  зразу діяти щоб запобігти  смерті людей !!! Учасники АТО відповідно до закону принятого сьогодні "про особливий статус" є дискриміновані !!!!!! 

Под Ростовом-на Дону создан центр опознания трупов.

росийских солдат, (попробовавших себя в роли оккупантов - Танк)

Как сообщает источник в штабе АТО, под Ростовом в одной из воинских частей работает центр идентификации трупов российских военных, убитых на территории Украины. В настоящий момент в центре находятся сотни неопознанных трупов как военных, так и переодетых в форму сепаратистов российских военных специалистов.


Джерело фото

Все по данным источника на территории Украины погибло более 1000 российских военнослужащих и спецназовцев только за период конца августа - начала сентября.

Від себе - вибач, Боже, але хто з мечем до нас прийшов...

Джерело 

Ну і як завжди: КОМЕНТАРІ ВАТИНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЬ, А ЇХ АВТОРИ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН.

Тут ватнички із насолодую ломанулися звинувачувати мене у неавтентичній світлині. Ну що ж, частково визнаю,  журналісти були не праві. Але суті це не змінює - тримайте іншу світлину.


Щось треба робити

Помножте ! Донецька бабуся додзвонилася з стаціонарного телефону. Вона говорить, що з Іловайського котла не всі вийшли, в хуторі Оленівка Старобешівського району ДОНЕЧЧИНИ в полі, в кукурудзі, наші солдати, вже другий тиждень їдять кукурудзу, їм пропонують здатися, але вони не здаються, вони не вірять, що днр-лнр дотримають слово. Їх там близько двох сотень, мобільні не працюють. Про них забули, їх покинули, сьогодні зранку три хлопця вийшли з поля здатися - їх розстріляло денеерівське угрупування "Призрак". Біля поля до 150-ти осіб лежить вбитих, вони хочуть поховати своїх побратимів, і в ночі, по одному намагаються під обстрілами затягнути до кукурудзи хоча б по декілька тіл за ніч, щоб вшанувати їх пам'ять а самі вірять в поміч= ТОЖ дійте!БОРІМОСЯ ! СПАСИ БОЖЕ ! СЛАВА УКРАІНІ !

Інфа від SOKILDNISТЕR, неперевірена, але...

Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету


Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету Міністрів 10.09.2014 11:08

"Людське життя є найвищою цінністю і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей",- наголосив у своєму виступі Президент України Петро Порошенко



Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.

Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31197.html


69%, 11 голосів

19%, 3 голоси

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Анатолій Матіос: РФ системно готувалася до військового сценарію

Керівник військової прокуратури Анатолій Матіос - про дезертирство під Іловайськом, шпигунів, мобілізацію і кримінальні справи проти екс-міністрів оборони



Анатолій Матіос  про "котел" під Іловайськом: Коли почався обстріл, бійці одного з батальйонів самовільно покинули позицію, повністю оголивши фланг

Нова посада головного військового прокурора України (і заступника генпрокурора) Анатолія Матіоса не стала сюрпризом - в структурі ГПУ він вже два місяці курирував військову сферу. Нагляд за армійськими злочинами став черговою віхою в кар'єрі брата народного депутата від партії УДАР, письменниці Марії Матіос. До 2005 року він працював у прокуратурі, змінив п'ять областей, дослужившись до начальника відділу міської прокуратури.

Зі зміною влади брат улюбленої письменниці Віктора Ющенка змінив роботу на службу в СБУ, очолював управління Служби у Львівській та Одеській областях. Якщо у Львові він запам'ятався кримінальною справою проти судді-хабарника Ігоря Зварича, то в Одесі став відомий по скандалу. В 2009-му співробітників СБУ, які стежили за місцевим бізнесменом і політиком Ігорем Марковим, знешкодила охорона, а відео принизливого затримання було викладено в Інтернет. Тоді Матіос позбувся посади, але продовжив службу в СБУ.

Здатність працювати при будь-якій владі дозволила йому з 2011 по 2014 роки працювати заступником глави контрольного управління в Адміністрації президента. Втім, в офіційній біографії значиться формулювання про те, що на цей пост він був "відряджений з органів СБУ". На обговорення питань минулого у військового прокурора під час інтерв'ю часу не знайшлося - інформаційним приводом для зустрічі з кореспондентом ЛІГАБізнесІнформ став інцидент з дезертирством івано-франківського батальйону з-під Іловайська.

Поки інтерв'ю було на узгодженні, з'явилася інформація, що в рамках розслідування дезертирства добровольців з Івано-Франківська прокуратура відкрила провадження за статтями непокору, опір начальнику і уникнення військової служби, з комбатом проводяться слідчі дії.

- Президент Петро Порошенко поклав відповідальність за оточення бійців АТО в Іловайську на командирів підрозділів, які самовільно покинули свої позиції. Цей факт розслідується військовою прокуратурою?

- Дійсно, основним підрозділом, який залишив місце розташування біля Амвросіївки, був 5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття". Він був у другому кільці, недалеко від місця проведення АТО. Коли почався обстріл, бійці покинули позицію і перемістилися в Запорізьку область, повністю оголивши фланг.

Батальйон був мобілізований в травні і проблеми почалися з моменту його створення, коли понад 60 осіб після формування в Івано-Франківську відмовилися їхати в зону АТО. На початку червня особовий склад отримав зброю і на автобусах і вантажівках у кількості 400 осіб відправився в зону АТО, де перебував до 23 серпня. Наскільки я знаю, за цей період двох бійців вбили, п'ятьох поранили - один середньої тяжкості, решта отримали не важкі поранення.

- Батальйон намагалися повернути на позицію, але невдало. Чому?

- Незважаючи на наказ командування АТО зупинитися, вони відмовилися виконувати накази і виявили бажання відправитися в Івано-Франківськ. Я разом з командувачем Сухопутними військами вилетів на переговори, і на Кіровоградщині біля Знам'янки чотри години ми, м'яко кажучи, обговорювали з бійцями ситуацію.

Вони говорили, що у них не було важкої зброї, їх позиції обстріляли, техніку розбили, і вони були змушені покинути місце дислокації. Це не зовсім правда. Вони виїхали звідти на 17 автобусах, 14 вантажівках і 7 легкових автомобілях або без розпізнавальних знаків, або з номерами серії АН (Донецька область - ред.). Яким чином ці легкові машини потрапили їм в руки - невідомо.

- Чим закінчилися переговори?

- Командувач Сухопутних військ запропонував прослідувати в найближчу військову частину, здати зброю і боєприпаси, отримати медичну допомогу та гарячу їжу і всім учасникам відбути в короткострокову відпустку. Вони категорично відмовилися, бо розуміли, що скоїли військовий злочин. Сказали, що будуть їхати зі зброєю через всю Україну, так як повинні її здати там, де отримували. Нам вдалося переконати здати важку зброю - гранатомети, які не перебували на штатному озброєнні. Де вони їх узяли теж незрозуміло, це стане предметом вивчення слідством. У підсумку вивантажили УРАЛ з причепом і ще один автомобіль з гранатами і гранатометами. З такою кількістю важкого озброєння можна було б зупинити танковий батальйон - який згодом і заїхав в Новоазовськ.

Батальйон доїхав до Івано-Франківська, там здали зброю і отримали відпустку на 7 діб. Йде слідство. Допитано більше 30 чоловік. Решта бійців також будуть допитані, хоча і діють за принципом: моя хата скраю...

Для мене, як для людини, яка виросла на Західній Україні, дезертирство вихідців з Прикарпаття в будь-якому вигляді - це велике горе і ганьба.

- Причини, що спонукали батальйон покинути позицію, вже зрозумілі?

- Я можу зрозуміти і розумію людей, які не мали досвіду участі у військових діях, не потрапляли під обстріли важкої військової техніки. Але в таких випадках зобов'язані діяти командири, а вони виявилися не на висоті. І в цьому, на мою думку, безпосередня вина військового комісара Івано-Франківської області, який під час мобілізації при підборі і призначенні на посаду командирів цього батальйону зобов'язаний був перевірити морально-ділові та психологічні якості людей, а також їх організаторські навички та здібності.

В процесі розслідування з'ясувалося, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. З 1995-му жив в Україні, одружився, має дітей, а коли почався конфлікт, пішов добровольцем в цей батальйон. Висновки робіть самі.

- Вважаєте, що він саботував цілеспрямовано, зі злим умислом?

- Це стане предметом слідства. На даний момент (1 вересня) ця людина за місцем проживання поки відсутня. На мій погляд, сусідня країна давно і системно готувалася до такого сценарію подій. Як вже стало відомо, асиміляція офіцерського складу, в силу різних причин, почалася ще з 1994 року через повернення в Україну російських військовослужбовців. Їх добровільний похід в українську армію, думаю, не випадковість.

- Схоже на теорію змови.

- Це не конспірологія, повірте мені. З 2010 по 2014 роки було внесено більше 600 кардинальних змін до законів, нормативних актів, які істотно послабили систему оборони України.
З 2010 по 2014 роки було внесено більше 600 кардинальних змін до законів, нормативних актів, які істотно послабили систему оборони України
- Скільки всього справ розслідує військова прокуратура?

- На сьогодні військова прокуратура розслідує 1113 кримінальних проваджень, які скоїли 4592 військовослужбовців з часу початку антитерористичної операції. Це досить велика цифра. За статтею 402 КК (непокора) відкрито 82 кримінальних провадження стосовно 881 військовослужбовців. За самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК) - 350 проваджень проти 514 військових. За статтею дезертирство (408 КК) - 109 проваджень, підозрюються 2605 осіб. Є випадки, коли люди дезертирували до Росії або в анексувати Крим. Це не велика частина, кілька десятків людей. За ухилення від військової служби - 36 проваджень і близько сотні військовослужбовців. Як правило, це ті, хто пішов у звільнення або короткочасну відпустку і не повернулися.

- Як пости, коментарі і фотознімки, які публікують в соціальних мережах учасники бойової операції в Донбасі, впливають на режим секретності АТО?

- Коментарі в соцмережах і мобільні телефони в зоні АТО - найбільша біда української армії. Порушений принцип закритості інформації при проведенні бойових дій. Заборона на використання мобільних телефонів в зоні АТО повинен бути введений наказом міністра оборони. При висуванні в район виконання бойових завдань телефони повинні здаватися, а зв'язок, в першу чергу закритий, повинні мати тільки командири.

Обстріли важкою зброєю (артилерія, "Гради", реактивні снаряди) є страшним психологічним деморалізуючим фактором для невійськової людини, що перебуває в зоні військових дій. Якщо людина ніколи не чула постріли підствольного гранатомета або установки "Град", вона може і, природно, впадає в істерику, неадекватно реагує на дійсність. А скупчення телефонів відстежується радіорозвідки РФ через базові мобільні вишки і ефір - потім туди летять снаряди.

- Оскільки офіційно Росія не веде війну з Україною, які кримінальні злочини скоюють росіяни, воюючі проти українських солдат в зоні АТО?

- Несанкціонований перетин кордону - це адміністративне порушення. Але якщо він перетинається на транспорті, з бойовими комплектами - це вже контрабанда, незаконне поводження зі зброєю та тероризм.

- Багато шпигунів було виявлено в штабі АТО та інших військових відомствах?

-Державна зрада - це юрисдикція СБУ. У мене є ця статистика, але я не хотів би її озвучувати. Скажу лише, що цифра не настільки критична, як пишуть про це в ЗМІ.

-За фактами обстрілу мирних міст українськими силовиками були відкриті кримінальні провадження?

- 27 серпня приїздив помічник генсека ООН з прав людини Іван Шимонович, відбулася зустріча з керівництвом Генпрокуратури. Задавалися питання по фактах обстрілу українськими військовослужбовцями мирного населення. Таких фактів не з'являлися, звернень з боку мирного населення не надходило. Ми воюємо за свою землю, а не з мирним населенням, яке на 70-80% підтримує українську армію.

- У вас є дані про заниження кількості загиблих в ході АТО?

- Прокурорами військових гарнізонів місцевих і регіональних прокуратур закінчена перевірка всіх медичних установ на території України. Випадків заниження або неподання достовірних даних про кількість убитих і поранених, які беруть участь в АТО, не зафіксовано.

- Ви ведете рахунок призовників-ухильників?

- З моменту початку АТО в військкомати не з'явилися понад 14 тисяч осіб.

- Це що означає?

- Вони не прийшли за повісткою. Це адміністративна відповідальність. Причини різні: проживання поза місцем прописки, літо, перебування на заробітках і т.д. Однак тих, хто не з'явився за місцем служби після проходження медкомісії, за весь період тільки близько 1,5 тисячі осіб. Щодо них проводяться розшукові заходи.

- Планується чергова хвиля мобілізації?

- Я не верховний головнокомандувач. Але на даний момент, виходячи з нормативних обгрунтувань і даних, якими я володію, необхідності в цьому немає.

- Як проходять розслідування щодо колишніх міністрів оборони?

- Було відкрито провадження за фактами розбазарювання бюджетних коштів, які мали б піти на потреби армії, стосовно Михайла Єжеля, який зараз є послом України в Білорусі. Він з'явився на допит, де йому повідомили про підозру. Протягом 72 годин він повинен був прийти в суд для обрання запобіжного заходу. Згідно з новим Кримінальним процесуальним кодексом України у нас не було підстав для його затримання. Таким є Закон. Він поїхав в Білорусь збирати речі, там його наздогнав гіпертонічний криз, у нього передінсультний стан. Згідно з довідкою військового, підкреслюю, центрального військового госпіталю Міноборони Білорусі, Єжель перебуває в критичному стані. Після одужання та повернення в Україну будемо робити те, що ми зобов'язані робити за законом.

- Що стосується інших міністрів оборони?

- Відкрито кримінальні провадження, розслідуються злочини, пов'язані із знищенням обороноздатності країни з 2000 по 2014 роки. В рамках розслідування вивчається діяльність кожного міністра оборони за цей період. Є багато складнощів, пов'язаних, до речі, з численними змінами нормативних актів. Це дозволило посадовим особам на законних підставах робити ті чи інші речі і не нести відповідальності за свої дії. Розслідування цієї складної справи не може проводитися за один день, тим більше що в період АТО доводиться вирішувати більш нагальні питання.

Дмитрий Орлов
ЛIГАБiзнесIнформ

100%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Під Іловайськ я бився серед героїв



 Полковник Євген Сидоренко - начальник бронетанкового управління оперативного командування "Південь" (сектор "Б" антитерористичної операції). Учасник боїв під Іловайськ з першого дня.

«Я був під Іловайськ з самого початку операції. Прибув туди з Мар'їнки, разом з бронегруппе Василя Коваля, в складі 4 танків і 4 БМП зі складу 17-ї танкової бригади. Це була наша головна ударна сила. Техніка вся далеок не нова, за нею потрібен кваліфікований догляд, я «технар», тому після кожного переходу займався ремонтом. Так, я штабний офіцер, полковник, але у нас гостра нестача кваліфікованих фахівців, і тому доводиться особисто брати в руки інструмент, і займатися ремонтом. Це гостра проблема, оскільки техніка, яку ми ставимо зараз на озброєння, давно вистояла терміни по ресурсу зберігання. Згідно інструкції МО СРСР, середньостатистичний термін зберігання бойової техніки - 15 років. Наша техніка перевищила цей термін у півтора рази. Тому в частинах гостро необхідні фахівці для проведення поточних ремонтів. Аналогічна ситуація склалася не тільки з забезпеченням роботи бронетехніки - всі провідні штабні офіцери і сам командувач сектором «Б» генерал-лейтенант Руслан Хомчак безпосередньо перебували під Іловайськ, оскільки для управління військами, застосування бойової техніки, потрібні професіонали, а їх у нас гостро не вистачає . Генерал-лейтенант, командувач оперативним командуванням, керував різними загонами бійців загальною чисельністю як одна батальйонно-тактична група. Офіцерські кадри на передовій - на пальцях полічити. Ми не мали повноважень знімати війська з інших ділянок фронту - все саме боєздатне було стягнуто під Іловайськ, бо інакше ми б там не втрималися.

Операція із захоплення Іловайська і взаємодія всіх наших підрозділів були проведені тактично грамотно. Багато шляхи постачання противника були відрізані. Бронетехніки було мало - кожен танк і БМП були на рахунку, особисто командувач їх розподіляв по позиціях. Найманці атакували постійно, за підтримки бронетехніки в тому числі. Постійно йшли артнальотів. Танки використовувалися інтенсивно - ви писали про реальний подвиг танкового екіпажу 17-ї танкової бригади в складі молодшого сержанта Сергія Ісаєва та механіка-водія Євгена Мартинюка. Хочу відзначити одну неточність у викладі - в результаті численних влучень в танк там вийшов з ладу не досилатель, а накатник знаряддя. Саме тому хлопці під вогнем розганялися і гальмували для заряджання гармати.
Ми могли повністю захопити Іловайськ, і повністю оточити Донецьк - але для цього нам було необхідно посилення. Крім того, необхідно було посилення нашого тилового району. Нам нічим було прикривати район Старобешеве-Кутейникове - перш за все була нестача техніки. Незважаючи на перекидання прекрасних резервних підрозділів зі складу добровольчих батальйонів МВС, їх чисельність була невеликою, і вони могли тільки посилити нашу оборону в Іловайську, без техніки наступати було неможливо.

24 серпня ми отримали інформацію про вторгнення російських військ. Генерал Хомчак запросив дозволу на негайний відхід від Іловайська, але отримав наказ «Триматися», відхід був заборонений. Тому Хомчак підготував наші війська до кругової оборони. На жаль, в результаті неорганізованого відходу наших військ з сектора «Д», в результаті відходу з району Кутейникове 5-го і 9-го батальйонів територіальної оборони наші тили залишилися зовсім нічим не прикриті.

Приблизно в 16.00 наша разведгруппа під командуванням начальника розвідки оперативного командування «Південь» висунулася в район Кутейникове. Там ми підібрали залишений нашими бійцями танк зі складу, або 28-й або 30-й механізованих бригад. В цей момент відбувся перший вогневий контакт з російськими військами. Наш загін прикриття в Кутейникове знищив передову розвідгрупу росіян - я бачив знищену БМД і БТР. Ми оглянули БМД - номери і знаки замазані, але машина була майже нова.

В цей же час недалеко від нас в іншому бою під Кутейникове було розбите ще один підрозділ російських десантників зі складу 98-й повітряно-десантної дивізії, взято в полон 10 російських солдат.

24 серпня вночі почалися серйозні бої - наші позиції піддалися ураганному обстрілу важкої артилерії. Наші польові укриття були надійні, але важка артилерія за допомогою безпілотних розвідників громила ці легкі укріплення. Ми понесли великі втрати в техніці і транспорті, загинули люди. Тим не менш, наша імпровізована бойова група військових інженерів за допомогою БМП підбила російський танк. Я не був учасником цього бою, але мене відразу запросили для огляду трофея. Екіпаж кинув машину, і втік разом з іншими російськими бронемашинами.

Я заліз в танк і виявив, що це новітня російська модифікація Т-72Б-3, яка надійшла на озброєння російської армії в 2012 році. Особливість модифікації - тепловізійний приціл у командира і у навідника танка типу «Сосна-У». Приціли були пошкоджені нашим вогнем, але були ще в робочому стані. В іншому танк був повністю справний.

Ми виявили документи, що танк належить військовій частині Російської федерації № 54096 - це 8-а окрема мотострілецька бригада, 3-я танкова рота, командир роти - Рашитов А.Р., командир танка - молодший сержант Гончаров.

Я прийняв цей танк на озброєння нашої групи, і сам повів його на наші позиції, замаскував. Цей танк під час прориву врятував життя багатьом нашим бійцям і мені особисто.

Від Саур-Могили ввечері 24-го крізь заслін російських військ до нас пробилася група наших бійців зі складу 93-й механізованої бригади на семи БМП. Але артилерії довелося покинути наш маленький район оборони - як тільки наші робили кілька залпів, противник засікав нас станціями артразведкі і накривав весь район декількома дивізіонами. Були серйозні втрати і артилерію вивели. 24 серпня ми могли вночі без всяких перешкод вийти з кільця оточення. Але не було наказу. Залишилися міномети, але у них був обмежений запас мін і скоро вони залишилися без боєприпасів. Очевидно, без наявності артилерійської підтримки і ліній оборони, міцних укриттів від вогню артилерії і без наявності запасів постачання, ми могли протриматися під Іловайськ дуже недовго. Але завдання відходити не було, і наші війська спокійно і без паніки готувалися відбивати російські атаки. На солдатів і офіцерів справило глибоке враження, що генерал Хомчак залишився разом з нами на передовій позиції. Цей приклад дозволяв не допускати ніяких думок про відступ, бо інакше витримати постійний масований артобстріл було б дуже непросто. Хомчак ризикував разом з нами, коли ми відходили, то район нашого командного пункту представляв собою місячний пейзаж.

25 серпня в 15.00 по дорозі від Кутейникове на Іловайськ була виявлена колона російської бронетехніки - 16 одиниць, включаючи танки, яка рухалася прямо на наші позиції, які зазнали артобстрілу. Мені повідомили про рух колони. Я був один поруч з російським танком, екіпаж не був сформований. Тому я сів на місце мехвода, і поїхав на загрозливий напрямок. На позиції, що прикривала дорогу, я виявив одну нашу протитанкову гармату «Рапіра» зі складу 2 протитанкової батареї 51-ї механізованої бригади. У знаряддя стояв сам комбат Костянтин Коваль. Він прорвався з оточення. Навідника знаряддя я також записав ім'я, але він поки не значиться в списках що вийшли з «котла», тому говорити зараз про цей героїчний воїна і його розрахунку поки не буду.

Хлопці проявили себе просто блискуче і професійно. Першим же пострілом була знищена головна машина противника - це була МТЛБ-6М, яка знаходиться на озброєнні тільки російської армії. В цей момент я зрозумів, то треба прикрити наших під час перезарядки і відвернути увагу від нашої засідки, і різко виїхав вперед на дорогу, перебрався в крісло командира і відкрив вогонь з великокаліберного кулемета по ворожій колоні і розбігаючим солдатам. Було трохи тривожно, звичайно, я ж не знав, хто там за моєю спиною - раптом їх зараз накриють вогнем, або вони побіжать, а я тут один залишусь, на відкритій місцевості взагалі без шансів. Але хлопці виявилися справжніми героями і професіоналами. Вони підбили дві наступних машини противника. Росіяни відкрили безладний вогонь, і під прикриттям диму і пожежі трьох передових бронемашин втекли, кинувши своїх убитих, і одного тяжкопораненого солдата зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади.

Надалі, противник робив атаки в напрямку селища Аграрне. Вони прощупували наші сили, але зустрівши організовану систему вогню вперед не лізли.

В цей період активно і ефективно працювали розвідники. Ми мали в своєму розпорядженні точну інформацію про розташування противника, постійно велися активні пошуки. Розвідники билися геройськи - одна з наших груп, позивний «Морячок», скоїла рейд по тилах противника, вступила в бій, вони вийшли до нас на моїй дільниці, я побачив, що з дев'яти бійців вийшло всього четверо ...

Ми воювали, але виконували наказ командування АТО, і утримували позиції. Всі інші наші війська в районі Кутейникове, Старобешеве відійшли. Своїми слабкими силами, ми звичайно, ці населені пункти закрити не могли. Скориставшись нашим стоянням, противник глибоко обійшов наші позиції, і просунувся на захід приблизно на 25-30 кілометрів.

Спроби наших невеликих частин деблокувати зв'язок з нашою групою виявилися безуспішними. Наші війська були розбиті. Ми знали про це, і розуміли, що іншої допомоги не буде. Боєприпасів залишилося на 1-2 дні боїв максимум, і за цей час наше становище могло тільки погіршитися. Тому генерал Хомчак прийняв рішення йти на прорив. Перед тим як ми знищували на КП апаратуру секретної зв'язку, я чув, як якийсь начальник говорив, що групі треба прориватися по напрямку через Іловайськ на Харцизьк. Це дуже здивувало, але насправді варіантів прориву у нас не було, окрім як йти по двох дорогах повз Старобешеве. Ці дороги як ми знали були щільно перекриті російськими військами. Ми запропонували росіянам видати їм полонених в Старобешеве, на умови пропуску нашої колони. Російське командування заявило, що надає коридор для проходу угруповання, і оскільки це було підтверджено вищим політичним керівництвом Росії та України, ми вирішили рухатися в складі колон. Проте вранці 28-го російські офіцери почали всіляко затягувати вихід колони. Зараз зрозуміло, що це була пастка. Противник під прикриттям переговорів посилював свої війська на напрямку руху наших колон.
 
Ми сформували дві колони, кожну з яких очолювали офіцери штабу оперативного командування «Південь» на чолі з генералом Хомчак. Нашу колону вів підполковник Грачов, наш маршрут був на Многопілля-новокатиринівка. Я здивований, що деякі люди кажуть, ніби якусь колону підставили, командири кинули. Це образлива брехня. Всі, хто проривався в колонах, ризикували абсолютно однаково. На всіх висотах противник обладнав позиції з танками, БМД. БМП, і снаряди могли змести будь-якого. При прориві геройськи загинув один з наших кращих офіцерів - командир бригади зв'язку. Ряд офіцерів потрапили в полон. Штаб сектора «Б» йшов у бій зі зброєю в руках як прості бійці, і офіцери також гинули і билися також, як і воїни-добровольці.

Мій Т-72 йшов другим у нашій колоні. Мені дуже пощастило - моїм екіпажем стали ті самі герої з 17-ї танкової - Сергій Ісаєв та Євген Мартинюк. Навідника їх бойової машини евакуювали в тил, а вони самі, незважаючи ан отримані поранення, відмовилися від евакуації і залишилися на передовій. І ось для цих героїв знайшовся новий танк. Я зайняв місце навідника. І ми пішли на прорив.

Незабаром після виходу нашої колони зав'язався бій. За минулі чотири доби противник зайняв в цьому районі глибоку ешелоновану оборону.

У нас не було підтримки артилерії - я побачив якісь розриви, але цей вогонь був рідкий і дуже неточним, відкрили його дуже пізно, приблизно в 12 годин. Підтримки авіації я не бачив. Один раз я побачив пару наших літаків і все.

Ми йшли, покладаючись на свій маневр і вогонь. Моє завдання було йти як таран, подавляти вогневі точки і відволікати на себе вогонь противника. Вогонь був дуже щільним з усіх сторін.

Дивно, що ми вціліли - під вогнем противника ми пройшли з боєм близько 22 кілометрів. Нас врятував рівень бойової підготовки, унікальне майстерність механіка-водія Євгена Мартинюка. Він вів бій постійно маневруючи, використовуючи місця, даючи можливість вести вогонь, і при цьому не затримувався виходячи з під прицільного вогню. Ми отримали безліч попадань. У відповідь бив наш кулемет, і працювала гармата. Важливо було придушувати вогневі точки з першого пострілу, працювати на попередження, не давати їм пристрілятися. Виходило непогано. За нашими танкам противник бив зосередженим вогнем. Другий танк в нашій колоні незабаром підбили, але нам щастило.

Як стріляли? Я достовірно бачив поразка однієї БМП противника, яка загорілася і вибухнула, по двох інших були прямі влучення, але фіксувати всі результати у мене не було н секунди можливості. Ми старалися придушити всі вогневі точки, але росіяни окопалися і у них була явна чисельна перевага. Наш танк був підбитий в 22 кілометрах від кордону з якого ми починали рух вранці. Боєприпаси майже скінчилися. І останні російські заслони були розташовані у нас на флангах на двох висотках - нам довелося прориватися між ними. Я довернул башту на одну з висот, тоді як з другої нас розстрілювали в борт. Там був обкопаний танк і я не міг вразити його, у нього була в прицілі тільки башта. В результаті влучень всі ми отримали множинні поранення вторинними осколками танкової броні, були повністю розбиті всі прилади спостереження, приціл. Ми майже прорвалися, але тут пряме попадання танкового снаряда вивело машину з ладу. Танк заглох і Мартинюка різко кинуло на прилад спостереження, він дуже сильно розбив голову.

Під прикриттям вогню з кулемета я витягнув Євгенія з танка. Перев'язати. Пощастило - залишилися цілі очі, хоча на обличчях були численні осколкові поранення. Відремонтувати машину своїми силами ми не змогли, довелося її кинути. У нас був автомат у Сергія, а мій автомат міг стріляти тільки поодинокими і не дуже надійно - він був поруч зі мною в танку, і виявився понівечено осколками. Нас врятувало поле соняшників і улоговина, по якій ми пройшли повз всіх дозорів і засідок і вийшли до своїх військ.

Ми потрапили в госпіталь, наші рани обробили. Вчора я вже вийшов перший день на роботу - війна триває, і треба бути в строю, роботи дуже багато.

За підсумками бою за Іловайськ я можу сказати так: я бився серед героїв, і я дуже вдячний всім, хто проявив мужність і бився до кінця. Трусов під Іловайськ я не бачив. Я бачив як ми били російські війська і як вони розбігалися в усьому сторони. Ми можемо захистити нашу Батьківщину від російської агресії. Але для цього необхідний професіоналізм - на всіх рівнях. На рівні командування, на рівні мобілізації, на рівні оснащення, розвідки, взаємодії, технічного озброєння, постачання. Ми зобов'язані боротися і перемогти задля світлої пам'яті тих хлопців, з ким ми ходили в бій під Іловайськ. Тих, хто вийшов, і тих, хто залишився там назавжди ...

Юрій Бутусов

100%, 24 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.