хочу сюди!
 

Наталія

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 44-52 років

Замітки з міткою «мама»

Твоя любов

Твоя любов, неначе оберіг,

Живе в душі і серце зігріває.

Він у дитинстві мої сни беріг,

Й сьогодні у житті зорею сяє.

 

Твоя любов сильніша над усе,

Всі негаразди, сум і біль здолає.

Мир і гармонію у серце принесе,

Твоя молитва мою віру укріпляє.

 

Твоя любов – безцінний діамант,

Її ніщо у світі не замінить.

Це щастя ключ і успіху гарант,

У час негоди від кайдан тривоги звільнить.

 

Твоя любов – то найдорожчий скарб,

Мов неба синь, глибока і безмежна,

У моїй долі, мов живий ліхтар,

Вона від відстані і часу незалежна.

 

Твоя любов – то Богородиці рука,

Моя свята, невтомна Берегиня.

Я вдячна Богу, що ти є така –

Найкраща, найсвітліша і єдина.

О материнстве и фанатизме

Материнство - естественное природное явление

За три года между младенчеством старшего и младшего сына я получила много уроков терпимости.

У меня есть подруга, которая очень близка со своим сыном, но из-за гормональных сбоев свернула грудное вскармливание через пару месяцев после рождения ребенка. Потому что гиперлактация с маститами и лактостазами, и температура под 40 - она решила, что живая мама ребенку явно нужнее, чем ГВ во что бы то ни стало. А у другой моей подруги ГВ продолжалось до 3,5 лет, а еще несколько кормили во время второй беременности и после, тандемом.

Читать дальше

Мама - первое слово, главное слово!

Мама всегда поймёт

Все девочки, девушки, женщины имеют главное жизненное призвание - быть мамой!

И, откровенно говоря, каждой это удаётся отлично. Спросите любого ребёнка, кто самый лучший в мире человек - он вам честно ответит - моя мама!

Читать дальше:

— Я маму потерял. Она не у вас?...(с)

— Алло, это бюро находок? — спросил детский голосок.

— Да, малыш. Ты что-то потерял?

— Я маму потерял. Она не у вас?

— А какая она твоя мама?

— Она красивая и добрая. И еще она очень любит кошек.

— Да, как раз вчера мы нашли одну маму, может быть это твоя. Ты откуда звонишь?

— Из детского дома №3.

— Хорошо, мы отправим твою маму к тебе в детский дом. Жди.

Она вошла в его комнату, самая красивая и добрая, а в руках у нее была настоящая живая кошка.

— Мама! — закричал малыш и бросился к ней. Он обнял ее с такой силой, что его пальчики побелели. — Мамочка моя!!!

…Артем проснулся от своего собственного крика. Такие сны снились ему практически каждую ночь. Он засунул руку под подушку и достал оттуда фотографию девушки. Эту фотографию он нашел год назад на улице во время прогулки. Теперь он всегда хранил ее у себя под подушкой и верил, что это его мама. В темноте Артем долго вглядывался в ее красивое лицо и незаметно для себя уснул…

Утром заведующая детским домом, Ангелина Ивановна, как обычно обходила комнаты с воспитанниками, чтобы пожелать всем доброго утра и погладить каждого малыша по голове. На полу около Артемкиной кроватки она увидела фотографию, которая ночью выпала из его рук. Подняв ее, Ангелина Ивановна спросила мальчика:

— Артемушка, откуда у тебя эта фотография?

— Нашел на улице.

— А кто это?

— Моя мама, — улыбнулся малыш и добавил, — она очень красивая, добрая и любит кошек.

Заведующая сразу узнала эту девушку. Первый раз она приходила в детский дом в прошлом году с группой волонтеров. Наверно тогда и потеряла здесь свою фотографию. С тех пор эта девушка часто обивала пороги различных учреждений в надежде добиться разрешения на усыновление ребенка. Но, по мнению местных бюрократов, у нее был один существенный недостаток: она была не замужем.

— Ну что же, — произнесла Ангелина Ивановна, — раз она твоя мама, то это полностью меняет дело.

Войдя к себе в кабинет, она села за стол и стала ждать. Через полчаса раздался робкий стук в дверь:

— Можно к Вам, Ангелина Ивановна? — И в дверях показалась та самая девушка с фотографии.

— Да, заходите, Алиночка.

Девушка зашла в кабинет и положила перед заведующей толстенную папку с документами.

— Вот, — сказала она, — Я все собрала.

— Хорошо, Алиночка. Я должна задать еще несколько вопросов, так положено, понимаешь… Ты осознаешь, какую ответственность на себя берешь? Ведь, ребенок — это не на два часа поиграть, это на всю жизнь.

— Я все осознаю,- выдохнула Алина, — просто я не могу спокойно жить, зная, что кому-то очень нужна.

— Хорошо, — согласилась заведующая, — когда ты хочешь посмотреть детей?

— Я не буду на них смотреть, я возьму любого ребенка, какого предложите, — сказала Алина, глядя заведующей прямо в глаза.

Ангелина Ивановна удивленно подняла брови.

— Понимаете, — сбивчиво начала объяснять Алина, — ведь настоящие родители не выбирают себе ребенка… они не знают заранее каким он родится… красивым или некрасивым, здоровым или больным… Они любят его таким какой он есть. Я тоже хочу быть настоящей мамой.

— Впервые встречаю такого усыновителя, — улыбнулась Ангелина Ивановна, — впрочем, я уже знаю, чьей мамой вы станете. Его зовут Артем, ему 5 лет, родная мать отказалась от него еще в роддоме. Сейчас приведу его, если вы готовы.

— Да, я готова, — твердым голосом сказала Алина, — покажите мне моего сына.

Заведующая ушла и через 5 минут вернулась, ведя за руку маленького мальчика.

— Артемочка, — начала Ангелина Ивановна, — познакомься это …

— Мама! — закричал Артем. Он бросился к Алине и вцепился в нее так, что его пальчики побелели. — Мамочка моя!

Алина гладила его по крошечной спинке и шептала:

— Сынок, сыночек… я с тобой…

Она подняла глаза на заведующую и спросила:

— Когда я смогу забрать сына?

— Обычно родители и дети постепенно привыкают друг к другу, сначала здесь общаются, потом на выходные забирают, а потом насовсем, если все в порядке.

— Я сразу заберу Артема, — твердо сказала Алина.

— Ладно, — махнула рукой заведующая, — завтра все равно выходные, можете взять, а в понедельник придете, и оформим все документы как положено.

Артем был просто счастлив. Он держал свою маму за руку и боялся отпустить ее даже на секунду. Вокруг суетились воспитатели, нянечки… одни собирали его вещи, другие просто стояли в сторонке и вытирали глаза платочками.

— Артемушка, до свиданья. Приходи к нам в гости, — попрощалась с ним Ангелина Ивановна.

— До свидания, приду, — ответил Артем.

Когда они со всеми попрощались и вышли на улицу, он, наконец-то, решился задать своей новой маме самый главный вопрос:

— Мама… а ты кошек любишь?

— Обожаю, у меня их дома целых две, — засмеялась Алина, нежно сжимая в своей руке крошечную ладошку.

Артем счастливо улыбнулся и зашагал к себе домой.

Соглашающее

***

если бы ты меня тогда спросила, мама,
хочу ли я жить в мире, где учат отличать правду и ложь,
лишь для лучшего обмана?
в мире, где уважение общества нужно заслужить,
а уважать общество нужно долго учиться?
в мире, где сила стала насилием, любовь стала болью, а деньги
из средства обмена стали предметом замены, я бы отказался.
но ты меня тогда спросила - хочу ли я увидеть материальное воплощение
собственных мыслей и любви? ты предложила мне потрогать сказку.
для этого стоило родиться.

***


Elvis Costello - I want you
песня здесь:  http://music.i.ua/user/2237269/1216/

Розмова з мамою

Рідна ненько! Ти з нами розсталась,

Відійшла туди, де зорі горять,

І маленькою зіркою стала,

Їх є багато і  тебе  не впізнать.

Як тебе побачить найближчу,

Бо ж у небі всі зірки ясні,

Хоч піднімусь я на гору  найвищу,

Але побачу тебе лиш у сні

Відійшла ти, забрала і брата,

Дні скінчилися  ваші земні

І десь там у небесних палатах

У вас Божі покої одні

Вам берізка вже не сниться

І старі  верби при ріці,

Лиш вітер на могилі злиться

І задуває свічку у руці

Тож, спалахніть обоє в небі ярко,

Хоть на мить, щоб впізнати вас.

Невже вам нас не жалко ?

Покажіться нам хоть  раз...

День матері

дитяча казка, присвячена Дню Матері, що відзначається другої неділі травня 

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 

 

Одного травневого ранку білочка Белла забігла до свого друга ведмедика Дмитрика. Він був удома сам, батьки пішли десь у своїх справах. Вигляд Дмитрик мав трохи стурбований та заклопотаний 

- Вітаю тебе, Дмитрику! Підемо, пограємося! На гойдалці погойдаємося, біля річки з піску побудуємо фортецю! Чого це ти такий задумливий? 

- Беллочко, прогулянку відкладемо на потім. Завтра свято - День Матері, мені конче необхідно щось придумати, чим мамусю вітатиму… Можливо, ти щось підкажеш? 

-Ой, Дмитрику, як добре, що ти нагадав мені. Я теж ще нічого не підготувала… 

- Беллочко, як ти гадаєш, що ми можемо зробити таке … надзвичайно приємне нашим матусям? 

Білочка хвильку помовчала, обмірковуючи; навіть зморшки на чолі з'явилися. І промовила радісно: 

- Дмитрику, я придумала! Ми спечемо пиріг з яблуками! І пригощатимемо наших мам. 

- Це ти добре кажеш! – посміхнувся ведмедик. 

- Але ж я не знаю, як печуться пироги, - спохмурнів за мить Дмитрик. 

- Я знаю як, тому що декілька разів допомагала мамі і добре запам'ятала! Це зовсім нескладно! – відказала Белла. 

- Нам знадобляться яйця, цукор, борошно і яблука. І ще трішки масла – змастити пательню. Де у вас глибока пательня? – Белла вже помила лапки, діловито підв'язала фартушок і виглядала як справжній шеф-кухар. 

- Дмитрику, мий лапки, допомагатимеш! 

Ведмедик витягнув з шафки глибоку пательню – в ній мама ведмедиця Медея завжди пекла круглі коржі для торту. І змастивши її боки та дно маслом, посипав трохи борошном. 

- Дмитрику, будь ласка, принеси мені чотири яйця та набери цукру в оцей кухлик, - білочка саме просіювала борошно в глибоку миску. 

- І ще гарненько помий 3 великих яблука та поріж на тонкі скибочки. Покладеш їх рівненько віялом на денце та боки пательні, потім тістом заллємо. 

- Беллочко, а насіннячко та корінчики з яблук вирізати? – Дмитрик розгублено подивився на білочку. 

- Авжеж, друже! – Белла посміхнулась, - не думаю, що пиріг з корінчиками та насінням смакуватиме нашим мамам. 

Білочка вправно збивала в макітерці яйця з цукром. Дмитрик, виклавши яблука, запалив вогонь в духовці: 

- Мама завжди завчасно розігріває духовку, каже, що таким чином тісто якнайкраще випікатиметься. 

- Дякую! Бачиш, Дмитрику, тобі дещо таки відомо про випікання пирогів, - білочка підморгнула другові, і вони розсміялися. 

- Можна і мені трішки позбивати тісто? – погляд ведмедика був прохальним. 

- Ставай біля макітри, ми зараз борошно висиплемо в збиті яйця, і ти ретельно перемішаєш, - Белла відступила і передала вінчик Дмитрикові. 

Дмитрик з таким запалом взявся до справи, що борошно білою хмаркою здійнялося над макітеркою. Ведмедик пирхнув, і вони з білочкою зареготали. 

- Дмитрику, легше! Борошно треба вмішати в тісто, а не притрусити ним свою шубку! 

- Ну от, останні інгредієнти – дрібка соди з лимонним соком, - Белла вилила содово-лимонно-сокові бульбашки з ложки в тісто, Дмитрик перемішав його, і потім цим тістом вони вкрили яблучні скибочки в пательні. 

- Готово! Ставимо в духовку! Аби лише вдався наш пиріг! – ведмедик мав такий схвильований вигляд, що Белла вирішила його трохи розважити та заспокоїти: 

- Все буде добре! Я почаклую, - вона заплющила очі і зробила ніби чаклунські рухи над духовкою, тихенько щось нашіптуючи нерозбірливо. 

Дмитрик посміхнувся: 

- Дякую, Ваша Високомагічносте! 

 

- Дмитрику, в мене виникла ще одна думка! Ми можемо, поки пиріг печеться, зробити невеличкі подарунки для мам. Пам'ятаєш, минулого літа ми знайшли на березі річки велику мушлю. На внутрішній перламутровій поверхні її половинок ми намалюємо за допомогою тонких пензликів квіточки, чи… що ти придумаєш сам, і зробимо по невеличкій дірочці, щоб втягнути шкіряну мотузочку. Вийдуть надзвичайно гарні кулони. 

- Беллочко, це чудова ідея! – Дмитрик в захваті подивися на подружку. 

 

************************************************ 

 

- Я гадаю, що для міцності і стійкості малюнку не завадило б полакувати наші вироби, - проказав ведмедик, задумливо роздивляючись готову мініатюру на мушлі. 

- Ти правий, Дмитрику! Так буде краще! – погодилась білочка. 

 

 

************************************************ 

 

- Підемо, перевіримо готовність пирога, вже часу минуло досить. Пахне так смачно! – Белла підхопилась зі стільчика і побігла в кухню. Дмитрик – за нею. 

- Тримай міцно пательню, Дмитрику! - тонкою паличкою білочка проштрикнула пиріг в центрі, і, витягнувши її, подивилась, чи не налипло тісто. Паличка була сухенька. 

- От і готовий наш пиріг! Охолоне, витягнемо на таріль і розріжемо на шматочки. Половину я візьму для мами білочки Варвари, - Белла із задоволенням споглядала рум'яний, високий, духмяний пиріг. 

- Гарний! І, напевне, що дуже смачний, - Дмитрик ковтнув слинку, - Я накрию його серветочкою, і поставлю в коморі, в дальньому кутку. Бо ж сюрприз може не вдатися. 

 

 

************************************************ 

 

Наступного ранку, в День Матері, ведмедик та білочка привітали своїх любих мам зі святом. Таких чудових подарунків мами ніколи ще не отримували! Радість і щастя переповнювало їх та їхніх дітлахів! Мами, зворушені, дякували малечі, а Дмитрик та Белла раділи, що власноруч зроблені вироби так сподобались матусям. 

 

написано 05.04.2011 

 

© Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11205134354

День матері

дитяча казка, присвячена Дню Матері, що відзначається другої неділі травня 

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 

 

Одного травневого ранку білочка Белла забігла до свого друга ведмедика Дмитрика. Він був удома сам, батьки пішли десь у своїх справах. Вигляд Дмитрик мав трохи стурбований та заклопотаний 

- Вітаю тебе, Дмитрику! Підемо, пограємося! На гойдалці погойдаємося, біля річки з піску побудуємо фортецю! Чого це ти такий задумливий? 

- Беллочко, прогулянку відкладемо на потім. Завтра свято - День Матері, мені конче необхідно щось придумати, чим мамусю вітатиму… Можливо, ти щось підкажеш? 

-Ой, Дмитрику, як добре, що ти нагадав мені. Я теж ще нічого не підготувала… 

- Беллочко, як ти гадаєш, що ми можемо зробити таке … надзвичайно приємне нашим матусям? 

Білочка хвильку помовчала, обмірковуючи; навіть зморшки на чолі з'явилися. І промовила радісно: 

- Дмитрику, я придумала! Ми спечемо пиріг з яблуками! І пригощатимемо наших мам. 

- Це ти добре кажеш! – посміхнувся ведмедик. 

- Але ж я не знаю, як печуться пироги, - спохмурнів за мить Дмитрик. 

- Я знаю як, тому що декілька разів допомагала мамі і добре запам'ятала! Це зовсім нескладно! – відказала Белла. 

- Нам знадобляться яйця, цукор, борошно і яблука. І ще трішки масла – змастити пательню. Де у вас глибока пательня? – Белла вже помила лапки, діловито підв'язала фартушок і виглядала як справжній шеф-кухар. 

- Дмитрику, мий лапки, допомагатимеш! 

Ведмедик витягнув з шафки глибоку пательню – в ній мама ведмедиця Медея завжди пекла круглі коржі для торту. І змастивши її боки та дно маслом, посипав трохи борошном. 

- Дмитрику, будь ласка, принеси мені чотири яйця та набери цукру в оцей кухлик, - білочка саме просіювала борошно в глибоку миску. 

- І ще гарненько помий 3 великих яблука та поріж на тонкі скибочки. Покладеш їх рівненько віялом на денце та боки пательні, потім тістом заллємо. 

- Беллочко, а насіннячко та корінчики з яблук вирізати? – Дмитрик розгублено подивився на білочку. 

- Авжеж, друже! – Белла посміхнулась, - не думаю, що пиріг з корінчиками та насінням смакуватиме нашим мамам. 

Білочка вправно збивала в макітерці яйця з цукром. Дмитрик, виклавши яблука, запалив вогонь в духовці: 

- Мама завжди завчасно розігріває духовку, каже, що таким чином тісто якнайкраще випікатиметься. 

- Дякую! Бачиш, Дмитрику, тобі дещо таки відомо про випікання пирогів, - білочка підморгнула другові, і вони розсміялися. 

- Можна і мені трішки позбивати тісто? – погляд ведмедика був прохальним. 

- Ставай біля макітри, ми зараз борошно висиплемо в збиті яйця, і ти ретельно перемішаєш, - Белла відступила і передала вінчик Дмитрикові. 

Дмитрик з таким запалом взявся до справи, що борошно білою хмаркою здійнялося над макітеркою. Ведмедик пирхнув, і вони з білочкою зареготали. 

- Дмитрику, легше! Борошно треба вмішати в тісто, а не притрусити ним свою шубку! 

- Ну от, останні інгредієнти – дрібка соди з лимонним соком, - Белла вилила содово-лимонно-сокові бульбашки з ложки в тісто, Дмитрик перемішав його, і потім цим тістом вони вкрили яблучні скибочки в пательні. 

- Готово! Ставимо в духовку! Аби лише вдався наш пиріг! – ведмедик мав такий схвильований вигляд, що Белла вирішила його трохи розважити та заспокоїти: 

- Все буде добре! Я почаклую, - вона заплющила очі і зробила ніби чаклунські рухи над духовкою, тихенько щось нашіптуючи нерозбірливо. 

Дмитрик посміхнувся: 

- Дякую, Ваша Високомагічносте! 

 

- Дмитрику, в мене виникла ще одна думка! Ми можемо, поки пиріг печеться, зробити невеличкі подарунки для мам. Пам'ятаєш, минулого літа ми знайшли на березі річки велику мушлю. На внутрішній перламутровій поверхні її половинок ми намалюємо за допомогою тонких пензликів квіточки, чи… що ти придумаєш сам, і зробимо по невеличкій дірочці, щоб втягнути шкіряну мотузочку. Вийдуть надзвичайно гарні кулони. 

- Беллочко, це чудова ідея! – Дмитрик в захваті подивися на подружку. 

 

************************************************ 

 

- Я гадаю, що для міцності і стійкості малюнку не завадило б полакувати наші вироби, - проказав ведмедик, задумливо роздивляючись готову мініатюру на мушлі. 

- Ти правий, Дмитрику! Так буде краще! – погодилась білочка. 

 

 

************************************************ 

 

- Підемо, перевіримо готовність пирога, вже часу минуло досить. Пахне так смачно! – Белла підхопилась зі стільчика і побігла в кухню. Дмитрик – за нею. 

- Тримай міцно пательню, Дмитрику! - тонкою паличкою білочка проштрикнула пиріг в центрі, і, витягнувши її, подивилась, чи не налипло тісто. Паличка була сухенька. 

- От і готовий наш пиріг! Охолоне, витягнемо на таріль і розріжемо на шматочки. Половину я візьму для мами білочки Варвари, - Белла із задоволенням споглядала рум'яний, високий, духмяний пиріг. 

- Гарний! І, напевне, що дуже смачний, - Дмитрик ковтнув слинку, - Я накрию його серветочкою, і поставлю в коморі, в дальньому кутку. Бо ж сюрприз може не вдатися. 

 

 

************************************************ 

 

Наступного ранку, в День Матері, ведмедик та білочка привітали своїх любих мам зі святом. Таких чудових подарунків мами ніколи ще не отримували! Радість і щастя переповнювало їх та їхніх дітлахів! Мами, зворушені, дякували малечі, а Дмитрик та Белла раділи, що власноруч зроблені вироби так сподобались матусям. 

 

написано 05.04.2011 

© Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11205134354

Мамины приметы




В квартире разгром, Мамай проскакал-

носочки сынок перед школой искал.

***



Если раковина в пасте, тюбик не закрыт-


сын с утра почистил зубы, правду говорит.

***



Сын встречает на пороге, ластится котёнком-


сто процентов в дневнике нынче не 'пятёрка'.

***



На пороге грязь, с ботинок лужа натекла-


сын с прогулки возвратился, удалась игра.

***



На плите следы от супа, крошки на столе-


пообедали мужчины, убирать жене.

***



В дом зашла, а муж кричит: - Ужин приготовил!..


Сосчитай до десяти, глюки так проходят.

***



Темнотой окутан дом, тишина в квартире.


Светит компа монитор- мама на СТИХИРЕ.



                                                        Написано на конкурс
                                                            "Приметы "
                                                  http://www.stihi.ru/avtor/svhron
                                                конкурсная площадка Светская Хроника




© Copyright: Гном Котя, 2012
Свидетельство о публикации №11202285333

Притча про жінку

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"

- Тому, що я жінка! - Я не розумію! Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи". Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?" "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько. Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога... І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов". ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК... Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози...

Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...

Християнське подружжя


Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua