хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «ато»

Тим, хто чекає

КОГДА ТВОЙ МУЖ ВЕРНУЛСЯ С ВОЙНЫ…
Каждый гром будет восприниматься им как обстрел, и он автоматически будет прятать тебя от снарядов. Ты будешь знать все новости с передовой, потому что там остались его ребята. Он будет смотреть новости с фронта по всем каналам, а потом – звонить своим. И они ему – ночью, до первых обстрелов.
Ты будешь знать и настоящую статистику погибших и раненых. Только одной бригады. И еще ты будешь знать их историю. Каждого или почти каждого.
Он вернется взрослым мужчиной, мудрым, сильным, с очень четким определением "черное" и "белое".
Ему очень понадобится твоя поддержка. И твоя слабость - станет его силой.
Все эти проблемы с машинами, гвоздями, умывальниками - все это будет ерундой, с которой он очень легко справится.
Еще у него появятся какие-то слабости типа кока-колы, жвачки или чупа-чупса. Там такого не было. Будет что-то такое, дурацкое, сладкое. Четкий знак присутствия в мирной жизни.
Он будет знать вкус змей, лягушек и другого, что ловится, потому что перебои с питанием бывали.
Он будет ценить в людях надежность и то свойство, когда о человеке говорят "не предаст".
Еще из вашей жизни автоматически пропадут люди, любители "поиграть" роли и по-юзать других. Все эти, прости господи, игры мышцами и "мерянья пиписьками". Их фальшь станет очевидной и никому не нужной. Потому что ты либо любишь и принимаешь человека со всем его "оркестром" в голове, либо - нет.
Исчезнет желание потреблять "бренды", только надежное, добротное, красивое, и ничего другого.
Граница вашей личной жизни будет охраняться очень четко, потому что станет важной ценностью.
У него появится цель или несколько. Очень четких и он будет туда идти. Достаточно быстро. Ты главное не мешай ему дурацким украинским "я сама".
Его семья станет самой важной ценностью, потому что здесь его ждут. ЕГО - ЖДУТ.
Когда твой муж вернется с войны... Только дождись.

Анжелика ШТУКАТУРОВА

увага - пластичні операції бійцям АТО і активістам Євромайдану

Просьба распространить. В Киеве канадские врачи бесплатно проведут пластические операции бойцам АТО и активистам ЕвроМайдана. Любой желающий раненый может записаться на операцию по телефону: +38 095 435 30 33.

В Киеве 23 октября – 1 ноября канадские медики будут проводить бесплатные пластические операции раненым активистам Майдана и бойцам АТО.

Как сказала на брифинге директор гуманитарных инициатив общественной организации Ukraine Canada Foundation Кристина Валер, с такой инициативой выступила ее организация совместно с правительством Канады.
"С 23 октября по 1 ноября мы будем в Киеве оперировать в Центральном военном госпитале, будем проводить операции для раненых активистов и воинов... Операции являются бесплатными", – сказала она.

Валер сообщила, что на данный момент идет поиск раненых, которые нуждаются в оперировании.

"Мы надеемся, что мы сможем сделать 30-40 операций", – добавила она.

По ее словам, правительство Канады выделило 1,2 млн канадских долларов на проведение этой миссии. Валер отметила, что это будет уже третья миссия, в ходе предыдущих двух были прооперирован около 60 человек.

Кроме того, планируется проведение еще одной такой миссии в феврале 2016 года.
Канадские врачи совместно с украинскими коллегами проведут операции на лице и верхних конечностях, а также займутся устранением посттравматических черепно-лицевых деформаций, дефектов мягких тканей и рубцов.

https://vk.com/infoopir?w=wall-70774335_1686693

Нас надурили (с)

Соромно визнавати це, але нас надурили.

На Майдані ми були безкоштовною масовкою – притому такою, яку не купиш за гроші. Бо скільки коштує готовність померти?

Потім ми стали безкоштовною армією. Армією, яка вела і досі веде війну за власний рахунок – не вимагаючи пільг і статусів, позичаючи гроші на броніки або бігаючи без них. Сидячи в окопах в шортах і кедах, як от айдарівці першої хвилі. Місяцями відстрілюючись там, куди часто батогом не заженеш мобілізованих. Харчуючись сухпайками з розтрощеної і покинутої ЗСУ вантажівки, маючи один автомат або навіть сайгу на трьох, ховаючи друзів під гучні промови мерів, що волають «Героям слава!», але не дають ані копійки дітям неоформленого бійця. Пару тижнів тому мій взводний сказав, що їде додому. Бо його родині просто нічого їсти – що б нам не обіцяли, як би не допомагали з оформленням, що б взагалі не відбувалося у світі, ані копійки за понад рік війни він не заробив. З горем навпіл ми зібрали трохи грошей. Звісно, ті вже скінчилися…

То дрібниці. Він заробить. Він живий.

А багатьох вже немає, їх вже не повернеш. І я боюсь тільки одного – що їх смерть була марною. З тим, що марною були смерті хлопців з Небесної Сотні, ми здається вже змирилися.

…Хтось залишився без ніг. Інвалідом з кулею у голові. Контуженим, який не має потрібних ліків. Хтось просто майже збожеволів.

… Хтось воює далі. Поки може. Але рано чи пізно стикнеться з тим, з чим ми стикнулися пару тижнів тому – аби вивести нас, боєздатний та вмотивований підрозділ, з зони бойових дій, Важливі Люди послали наших побратимів нас штурмувати. Ха-ха-ха. Це було дуже страшно – нарешті обійняти людей, з якими ти сидів в окопі і почути, що вони на твоєму боці незалежно від наказів… Нас все одно відвели. Без кіпішу. Відвели з випаленої землі, за яку проливали кров наші побратими, ріднішої за яку в мене вже не буде. Навіщо ми там взагалі стояли?.. Щоб покласти своїх за шматок території, яку ви потім так чи інакше здасте?

… Хтось за гратами. Вже. За гратами – коли справи шиті білими нитками, коли є алібі, коли є свідки, що бачили інших винних. За гратами на відміну від сєпарів, яких відпускають за каяття. На відміну від тих, хто вбивав людей на Майдані. На відміну від перефарбованих і не дуже регіоналів. На відміну від мудаків, які розпалювали конфлікт на Донбасі, а потім сховалися у Києві. На відміну від сотень суддів і прокурорів, ментів і депутатів… Це навіть не подвійні стандарти. Це просто п***ц – і мова не тільки про справу 31 серпня. Справ десятки.

Хтось у розшуку.

Ну, так і треба – “ви ж революціонери, а не невинні ягнятка” – кажуть розумні люди.

Ок. Може бути. Але “…ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою”. І мені здається, що зараз заганяти нас у глухий кут – дуже хибне рішення. Не тому, що “боже, за що, ми ж завжди хотіли як краще для України, навіщо ви так”… А лише тому, що поранений звір удвічі небезпечніший.

Один з моїх кращих друзів – Сергій Бойко, двічі поранений на Майдані, а потім поранений в АТО боєць батальйону ОУН, який зараз перебуває у розшуку – останнім часом майже не знімав футболку з кумедним написом. «ХУНТА БУДЕ». Тільки зараз мені починає здаватися, що такі да.

Лєра Бурлакова 

Хочешь авто? Давай в АТО!


Пора отбросить экивоки и посмотреть правде в глаза: наше общество категорически не готово к владению личным автотранспортом.

Во-первых, подводит украинский менталитет и особенности общественного устройства. Простите, но у нас банально слишком много пьют. Пьяный за рулем может убить несколько человек одним неверным движением.

Более того, у нас очень высокий уровень конфликтов – в том числе и на дорогах. Где гарантия, что человек, только что повздоривший с вами, не сядет за руль и не задавит вас? Если развитие автотранспорта шагнет дальше – где гарантия, что в какой-то день украинцы просто друг друга не передавят, если уже сегодня ежедневно гибнет более десяти человек?

Во-вторых, у нас проблемы в разрешительной системе. Общеизвестно, что права можно купить, а многие вовсе ездят без них. Неосторожное разрешение свободной продажи авто наводнило наши улицы такими людьми, поскольку у каждого появилась возможность купить себе машину. За руль может сесть – и садится! – любой наркоман, любой психопат.

Результат – смерти, трагедии, инвалидности. Мажоры, сбивающие людей, выходят сухими из воды – увы, наше правосудие еще недостаточно эффективно. Взглянем правде в глаза: в Украине машина дает человеку возможность убить другого человека и уйти от ответственности.

В-третьих, в личных автомобилях нет никакой практической необходимости. Миллионы граждан нашей страны прекрасно живут без них, добираясь в любое нужное им место на общественном транспорте. Разумеется, некоторые поборники права на личные авто утверждают, что государство еще не создало достаточной инфраструктуры для полного удовлетворения общественных потребностей, но мы все понимаем, что это слабенький аргумент.

В нормальных странах городская инфраструктура и соответствующие службы всегда помогут добраться из одного конца города в другой, и мы должны приложить усилия к развитию нашей инфраструктуры до цивилизованного уровня, а не выпускать анархию на улицы лишь потому, что государство еще не везде справляется.

Безусловно, в аргументах сторонников свободной продажи автомобилей есть определенный прихологический момент – мальчики в детстве не наигрались в машинки, каждому хочется иметь джип побольше. Но разумно ли ради чьих-то детских капризов выпускать на дороги предметы повышенной опасности?

Тем более, что ни для кого не секрет – авто само по себе провоцирует агрессию и желание самоутвердиться. Почитайте высказывания автомобилистов о других участниках дорожного движения (водителей рейсового автотранспорта, пешеходах, велосепедистах, даже стареньких бабушках и мамах с детьми) – вы увидете, как в целом нормальные люди вспыхивают необоснованной, некотролируемой агрессией в адрес уязвимых социальных групп.

В другой ситуации мама с ребенком или старушка вызвали бы у того же человека исключительно положительные чувства, желание помочь, защитить – но руль в руках превращает даже адекватного гражданина в параноика и агрессора.

В-четвертых, даже если человек так уж хочет за руль – он всегда может сесть за него и без использования личного автотранспорта. Например, пойдя в водители автобуса. А еще лучше – поехав в АТО и сев за рычаги танка. Танк не только внушительнее любого, даже самого большого джипа, но и дает возможность исполнить свой гражданский долг, защищая страну и направляя свой автомоторный фанатизм в нужное русло.

Наконец, статистика говорит сама за себя. Ежегодно на дорогах Украины под колесами автомобилей погибают около шести тысяч человек. Каждые сутки колеса авто забирают жизнь более чем полутора десятков украинцев. Это – прямое практическое свидетельство неготовности украинцев к свободному владению автотранспортом.

Да, понятно, что мы хотели бы равняться на страны Европы, на США. Но будем честны: мы и близко не доросли до их уровня. У нас нет той дорожной культуры, которая у них формировалась веками. Следовательно, до формирования этой культуры, на что уйдет не одно поколение, категорически необходимо отказаться от личного автотранспорта, закрепив это законодательно.

Можем обсудить лицензирование управления фурами лицами, которым это необходимо для трудовой деятельности. Но исключительно при условии хранения фур в домашних гаражах, чтобы иметь гарантию, что за руль автомобиля не попадет злоумышленник.

В конце-концов, нам сейчас нужно быть осторожными – и нужно быть реалистами.

P.S. Говорят, примерно каждый десятый пользователь Интернета не способен распознавать сарказм и аллегории в печатном тексте. Искренне надеюсь, что это не о вас.

Виктор Трегубов

Як ми 43 бат зустрічали

Ура! Минуло 13 міс з того часу, як хлопчики самі, без повісток, пішли на війну))
Сьогодні ми їх зустрічали біля Дніпропетровської ОДА.


Автобуси трохи затрималися, тож чекали ми хто як умів))





І навіть так))


А ще отак весело зі смайлами на каві))




А от вони тут))




 Дорогенькі, спасибі, що живі!
 Оця шапка зветься Махновка smile


А прапор пройшов війну без куль))

Якщо в новинах побачите найгарніших дівчат з цього місця подій - то ми)) Нас всі телеканали знімали!  Більше фото та відео в мене на мордокнизі))

Слава Україні!


І жодного загиблого в АТО 31 серпня

Карта боїв в Донбасі: ситуація на 31 серпня
31.08.2015 12:55
Печать
Протягом учорашнього вечора і ночі ситуація в зоні АТО залишалася відносно стабільною
Карта боїв в Донбасі: ситуація на 31 серпня
У більшості випадків бойовики хаотично застосовували стрілецьку зброю з провокаційною метою. 

На Артемівському напрямку терористи зі стрілецької зброї обстріляли українські опорні пункти неподалік селищ Ленінське та Кірове. А в 22:00 бойовики вели вогонь з великокаліберного кулемета по силам АТО в Луганському 

На донецькому напрямку близько 22:00 злочинці з гранатометів били по українським підрозділам в районі шахти Бутівка і селища Піски. 

Всього 30 серпня бандформування 16 разів порушили режим припинення вогню. 

Після півночі, 31 серпня, бойовики із стрілецької зброї обстріляли українські позиції в Кримському. А близько 1:00 і 3:00 терористи били по опорних пунктах сил АТО в Мар'їнці з гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. 


Натисніть для збільшення
31-08.jpg

Золотординський президент України







          Золотоординський Президент України.
          Золотоординський стиль врядування.
          Зовнішня політика зразкового холуя Золотої Орди.
          Порошенко розтікається блискучою, сморідною, шоколадною масою на Майдані.
          Порошенко розтікається блискучою, сморідною, карамельною масою на екранах ТВ.
          Порошенко розтікається блискучою, сморідною, мінськомирноплановою масою в Берліні.
          Різки переходи від роззявленої, радісної пащі на всю щелепу до пронизливо-скорботного зведення брів та показово-неприхованих надзусиль, щоб не хлинула ріка сліз зі злодійкуватих очей. Ще мить, і Порошенко почне битися в істериці з жалю над ним же вбитими героями-бійцями.
          Від зубів та коронок Порошенко відскакують патріотичні кліше. Процедури з коленопріклонням та цілуванням кривавим ротом Порошенка прапора України, знімають з різних ракурсів.
          Народ, той що ще не отримав від Порошенка повістки на смерть, радісно кидає чепчики в повітря. Той народ, який вже в повній мірі оцінив "мир по-порошенку" або відсунутий від цього пекельного святкування, або просто не прийшов. Спеціально тренований та перевірений до сьомого коліна на необмежену часом лояльність до будь-якого барина люд, оточивши катюгу Порошенка, гучно скандує йому свою подяку та любов.
          Купа "непідкупних, об'єктивних та незаплямованих" блогерів, "героїв"-волонтерів, раптом змінили масть, перетворившись на банальних порохоботів та почали дудіти в об'єднавчу дуду Порошенка, славити його військовий та державницький геній та несподівано(а може сподівано??), всі, як один, в один день, одними шаблонами, вдалися до розмахування семи-восьми-десятирічної давнини дохлими кішками від Тимошенко, до намагання забруднити її своїми екскрементами, до ідіотичних згадок та порівнянь, спрямованих на таку бажану для Порошенка дискредитацію Юлії Тимошенко. Людину, яку йому, власне, як і його попередникам, не вдається а ні залякати, а ні купити, а ні привабити високими посадами. Людину, яка тримає в напруження весь політично-продажний "бомонд" України, яку не зламала в'язниця, яка йде прямою дорогою з народом, з українцями та українками.
          Ошалілий від напору блюзнірства, фарисейства, демагогії, цинізму, від брехні Порошенка. яка внаслідок своїх гігантських розмірів не дає змоги адекватно її ідентифікувати, крутить головою, і дуріє, дуріє, дуріє....
          Кремлівського розливу барига-Президент.
          Сліпий та глухий народ.
          Семисотрічна війна з Золотою Ордою продовжується.

Неслухняна ручка

Ось вона, тиха пристань - берег письмового столу.
Стукає тихо годинник - міряє часу основу.
І листочок паперу чистий. Поряд ручка - новенька ще.
Все спокійно, як в пісні - любов мир збереже.
Я візьму її, щоб написати декілька теплих слів:
Про природу, про ластівку, може, про горобців.
Ось ручка! Ось вона - у мене в руках!
Але що це - неначе - я підняла автомат.
Знову полум'я! Знову видіння! Кіборги!
Знову вони відбивають атаки -
У тихій кімнаті крики і вибухи.
Одна дорога, друга - їх декілька - потім блок-пост.
Всі дороги - один напрямок - Донецький аеропорт.
З двадцять шостого травня його обстрілюють,
Вісім місяців - ніяк не поділять -
Старий термінал, новий, підземні комунікації
Переходили поперемінно - до наших і не до наших.
Вежа розбита, все потрощено, злітна смуга поорана,
Що за об'єкт такий стратегічний - в остачі - одна територія.
Травлять газом, стріляють "Гради", впали перекриття -
Скільки хлопців знайшли тут могили за наші і ваші життя.
Ось зала в Давосі - тут затишно, тепло,
І він виступає - країни директор.
Говорить про тактику, ціль стратегічну, - 
Доглянута шкіра, хороша англійська.
Не каже, що хлопці - практично в облозі,
Клоновані смерті - на кожній дорозі,
Ротації їх - під контролем бандитів.
Не каже - чому їх раніше не вивів...

За ким же сьогодні видзвонюють дзвони?
- За ними, за нами.... Вони - генофонду останні акорди.
Яка ж тоді вартість усіх - бань золотих із церквами?
Ні! Зовсім не в гривнях! У дітях. -
Скільки дітей не народиться в тата і мами...

***

Письмовий стіл, умовний форт мій, тиха пристань,
За ним починається фронт,
І біль хронічний серце тисне.
Ще й неслухняна ручка не пише про весну,
А хоче зовсім інше - суворе, про війну....


Надія Калина.
22.01.2015
День соборності України, 
Форум у Давосі,
Також напередодні виведено укранські війська з ДАП.