Вже не носить Галя воду, Бо тече із крана, Береже здоров'я й вроду - Файна і рум'яна. Не пере руками з милом - На те є машинка, Економить Галя сили Всі для відпочинку. То в Єгипті, то в Європі Фоткає природу І не знає, що за клопіт - Кудись нести воду. Та й Іванко в ноутбуці Барвінком не в'ється, Лайка Галю у Фейсбуці, Як вночі не спиться. Квітів разом не збирають, Зорі не рахують, Інстачати вибирають, Там собі воркують. Віртуальні друзі стали, На сторінках - люди, Хіба ж ми колись гадали, Що так жити будем. Телефони у кишенях, Весь світ в інтернеті, Гроші в картках, а не в жменях, Хлібина в багеті. Якесь все ненатуральне, Штучне і примарне, Пісня є ще... Нема Галі Такої з Іваном.

Сто років тут нічого не писала. Але пожалію вас, бо сумуєте ви тут нещадно. Нудота і бентега засмоктали цей сайт і вже дідька лисого відпустять. Тому ось вам невидумана історія з життя (хто пам'ятає мене, той в курсі, що пишу я тільки про своє). А хто хоче мене читати, дивитись відосики про моїх псів, спостерігати за моїм рукоблудством, то велком ту мій ТГ канал, посилання в коментарях, тут гади не дозволяють всунути. Підписуйтесь і буде вам цікаво.

Була на городі. Підслухала...
Дійові особи:
Надя (Н) - сусідка
Свєтка (С) - сусідка Наді в кінці городу, місцева пиятичка, що не заважає їй тримати кури. Свєтка завжди до всіх має претензії.
С. - Надя!
Н. - Шо, Свєта?!
С. - Твій собака подер мою курку!
Н. - Який мій собака? У мене його нема.
С. - Рижий пес вибіг від тебе і схопив мою курку! Ледве відбила!
Н. - То не мій пес.
С. - Так він від тебе вибіг!
Н. - Ну то й шо?! Як забіг, так і вибіг!
С. - Так він мою курку подер!!!
Н. - Свєта, а я до чого?
С. - Так від тебе ж вибіг!
Н. - Я ще раз кажу! То не мій пес!
С. - А чого він від тебе вибігав?
Н. - А я знаю?
С. - Якщо він до тебе забігав, то значить він тебе знає!
Н. - Свєта, ти нормальна? Всі пси і коти, що бігають до мене в двір це мої?!
С. - Так з куркою шо робити? Він жеж від тебе вибіг!!!
Н. - Так він же до тебе побіг! То значить він тебе знає і це твій пес!
С. -...
Тут Свєтка поламалася.
Надя перемогла.

И снова 3-е сентября.....


[ Читать дальше ]

В твоей улыбке жмурятся все поцелуи мира
Твоих губ уголки, мое сердце, взмывают вира.
На краешке самом во внезапный ныряю уют,
Ведь счастие не купишь, его просто так отдают.
Ликером конфетным тепло наши души согреет,

У деда с бабкой народился колобок. Яркий такой, крутился и летал по хате. Они радостно стол накрыли, ведь теперь не одни на старости лет остаются будет с кого крови попить кому чашку чая подать. Колобок аж искрился,казалось бабе с дедом, что улыбался им. Попей с нами чайку, колобочек.

По перше Макс Фрай це жiнка. По друге чоловiк теж писав пiд цим псевдонiмом. Така ось каша ! Себя надо любить и хвалить. Не поручать же такое ответственное дело чужим людям!
У меня есть прекрасное правило: если происходящее перестает нравиться, надо немедленно уходить.
Мы с тобой молодцы, сделали все, что могли. Осталось еще сделать все, чего мы не можем, и тогда успех гарантирован.
Да здравствует раздвоение личности — кратчайший путь к душевному равновесию!
Если падаешь со скалы в пропасть, почему бы не попробовать полететь? Что ты теряешь?
Все всегда уезжают навсегда. Вернуться невозможно — вместо нас всегда возвращается кто-то другой.
Ждать и надеяться — верный способ скоропостижно рехнуться, а вот носиться по городу и делать глупости — это именно то, что надо!
Порой решительный шаг вперед является результатом хорошего пинка под зад.
Лучшее путешествие — то, которое не имеет завершения.
Любая женщина — сумасшедшая птица. Проблема в том, что большинство не стремится научиться летать. Им лишь бы вить гнезда.
Один важный секрет: нужно идти туда, куда хочется, а не туда, куда якобы надо.
Если текущий пейзаж бытия невыносим, надо немедленно перевернуть все с ног на голову, обрушить небо на землю и посмотреть, что будет.
Если поблизости нет выхода, следует создать его самостоятельно, из подручных материалов.
Всякий человек сам себе колесо фортуны и черт из табакерки, единственная и неповторимая причина собственных бед. Это только сдуру кажется, будто мир полон злых, во всем виноватых людей. Он-то, может, и полон, но это несущественно.
Кстати, ты заметил, что этот мир полон людей, которые совершенно уверены, что прекрасно понимают, что происходит с остальными?
Когда знаешь, о чем поговорить с человеком, — это признак взаимной симпатии. Когда вам есть о чем вместе помолчать, — это начало настоящей дружбы.
Ну и так далее...