Учитeльница дaлa учeникaм зaдaниe в четвёртoм клaссe: пoпрoсить свoих рoдитeлeй рaсскaзать им истoрию с мoралью в кoнце. На следующий день дети пришли на урок, чтобы рассказать свои истории.
У всех детей были обычные рассказы, типа «убежало молоко — не отходи от плиты». К концу урока учительница поняла, что осталась только Катя.
- Катя, ты хочешь нам что-нибудь рассказать?
- Да! Мой папа рассказал мне историю про мою маму. Она была пилотом самолета, который был сбит вражеской зениткой. Мама успела катапультироваться, и всё, что у нее было в арсенале — это нож, пистолет и бутылка водки. Приближаясь к вражеской земле, она стала опасаться, что во время приземления бутылка с водкой разобьётся — и выпила всё в воздухе. Она приземлилась прямо посередине врагов. 15 человек она застрелила из пистолета, но потом у нее закончились патроны. Еще десятерых моя мама нейтрализовала ножом, пока не сломалось лезвие. Последнего врага мама задушила голыми руками!»
- Боже мой! — вскрикнула учительница.- И какая же мораль у этой истории?
- Не связывайтесь с моей мамой, когда она пьяная!..

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Прийшов Сірко вухатий
Брехеньку наскавчати
Звірячому цареві,
На той час було – Леву!
«Чого тобі, Скавчало,
У мене часу мало!»
Кавкнув Сірко фальцетом: –
«Я хочу буть поетом!
Скавчати, цар, про тебе,
Якщо буде потреба …
Та бачу - ви не в темі,
Незрілі для поеми.
Поки не ймете тями,
То поживу із вами.
Барліг ваш та наїдки
Мені - наче знахідка!»
Тож слухав Лев скигління
Щось більше з півгодини,
А потім з’їв Сірка -
Бо доленька гірка!
—*—*—*—*—*—
Читач, конклюзія буденна:
Обачним будь, поводься чемно.
Своїм уставом не хвались,
В чужу парафію не прись!

Моє покоління говоритиме своїм дітям: ви що, який вигляд з вікна? Беріть тільки на нижньому поверсі. І ще питатиме: а що там поруч є? І додаватиме: тільки ж так щоб ні біля яких аеропортів.
Моє покоління триматиме вдома продукти, що швидко не псуються. Навіть я. Я, людина, яка майже не готує. Крупа. В хаті має бути крупа. А ще - заморожене масло і консервований тунець. Сіль. Цукор. І мед.
Моє покоління нагадуватиме своїм дітям: якщо не буде електрики, то вода у вас буде тільки до 10 поверху. І знову казатиме: беріть квартиру на нижчих поверхах!
І в монолітно-каркасних будинках. Або біля метро.
Моє покоління проситиме своїх дітей тримати завжди заправлені чи заряджені автівки.
Моє покоління не уточнюватиме причин своїх порад. Але всі все мовчки розумітимуть.
А діти? Діти собі тихо шептатимуться. Шептатимуться типу баба потроху дурніє від своїх літ.
А баба?.. баба просто матиме колективну травму. Травму і, я маю надію, мудрість. Мудрість виховати нове покоління так, аби нарешті воно могло сказати бабиним внукам: та робіть ті скляні вікна від підлоги до стелі, якщо хочете. Однаково р...сії більше не існує.
__________
Текст - Kateryna Smachylo.