Діло було взимку, в часи настільки бородаті, що ми ще й ковіду не знали, не кажучи про інше. Я сидів у піцерії поблизу ковельського вокзалу, очікуючи свій потяг, що мав відвезти мене додому. Коли вже розправився з їжею, звернув увагу на дядька, що ходив залою від одних відвідувачів до інших, а відтак зрештою до мене.Виглядав він не бомжувато, проте досить занедбано. Я не сумнівався, що він проситиме грошей, так і сталося. Просив він, проте, не задарма, а намагався продати книжку – збірку віршів ...
Читати далі...