Перечитывая Стуса

  • 21.10.20, 13:44
Я, конечно, не Василь Стус. Больше того: ни на подобный уровень таланта, ни на подобную трагичность судьбы - даже не претендую.И мне бы, к примеру, очень не хотелось, чтобы моё имя когда-либо упоминали рядом со словами "ненависть", "незабудем/непростим", "мрази", "трагическое прошлое" и "мочить козлов до последнего". Пусть даже все эти слова будут относиться к моим врагам - всё равно не хотелось бы. Думаю, и Стус предпочёл бы видеть рядом со своим именем другие слова, причём относящиеся к нему лично: "люблю", "читаю и понимаю", "смысл", "надежда" и "наше новое будущее". Во всяком случае, именно такое ощущение рождается у меня, когда я перечитываю одно из своих любимых стихотворений Стуса:
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь...
И я не к тому, что вообще не надо "мочить козлов". Я к тому, что хорошо бы сохранять "незле обличчя" и очень-очень стараться не изгваздать в нашей политической грязи имя самого, пожалуй, светлого, тонкого и строгого украинского поэта. Потому что для меня, например, Стус - не жертва режима, а победитель. Режим пал, а поэт - жив, и стихи его - живы. И разве можно досадить его врагам больше, чем с упоением декламируя эти стихи наизусть, выкрикивая их на каждом углу и цитируя в каждом тексте о важном?
Впрочем, о жизни и смерти ироничный Василь Стус как раз всё понимал:
Чоловік підійшов до меморіуму
і прочитав на ньому власне ім’я:
вічна слава героям,
що полягли за незалежність Вітчизни.
Йому приемно й боляче.
Під однією сорочкою Колима і Ташкент.
Та мешканці міста зігнорували його:
хто повірить цій байці?
Якщо ти й живий — тим гірше для тебе:
вшановуєм тільки мертвих.
Весь клопіт скінчився, коли видали довідку:
“Пред’явника вважати за мерця”.

когда у судьи денежный паркинсон

  • 20.10.20, 07:30
А вы вообще поняли что произошло? суд именем Украины решил ,что любое упоминание в печатном издании имени любого гражданина без его согласия нарушает его личные неимущественные права.
Вы понимаете что создан прецедент тотальной ликвидации свободы слова?
Отныне я не имею права написать, что вася пупкин дурак без васиного согласия, и не потому что вася пупкин умный, а потому, что упоминание васиного имени нарушает его личные неимущественные права.
Такого не было даже в советском союзе, даже газета "знамя коммунизма" имела право написать , что работник завода имени ленина тов. пупкин не выполняет план и является злостным несуном и неплательщиком алиментов, без всякого согласия этого товарища. Поскольку мы все президенты, я как президент требую: решение суда немедленно отменить, дарницкий суд немедленно разогнать, судью заставенко заставить собственноручно повесить свою фотографию на стенд "они позорят нашу страну",
помните такие милые стенды?и отпустить под заставу равную полученному ей гонорару. Что - то мне подсказывает, что гонорар все-таки был,причем от того самого товарища, чью фамилию нельзя упоминать без его согласия потому что это нарушает его личные неимущественные права, но которого можно называть сыном полицая.

Час на себе

  • 19.10.20, 21:17
Люблю оце «Зараз покладу дитину спатки і буде час на себе». Ага, а хєр тобі на воротнік! Проблеми починаються ще з цього «зараз покладу», бо по обличчю твого пупса одразу видно, що на сьогодні в нього інші плани. Що ж робить?
Створюй в кімнаті сприятливу для сну атмосферу. Щоб не холодно і не жарко, приглушене світло, білий шум...Блядь, якісь три мухи літають. Бігаєш з ляпачкою за тими мухами. Забила одну, потім другу. Третя втікла, забилась в куток - не дістати. По її вигляду видно, що вона не те, що літать, а перднуть боїться, тому ти милосердно промовляєш «Живи, падло» і йдеш міняти підгузник.
Чистий підгузник - запорука міцного сну. Поклала синочка на пеленальний столик, розстібнула бодік, зняла брудний підгузник,освободіла, так сказать, «причандали» і ніжно почала освіжати їх вологою серветкою. Син потягується і радісно посміхається. Про себе думаєш: «Ну мижик є мужик! Що йому ще треба? Зачепи «причандали» і воно вже довольне, в любому возрасті». Потік глибоко філософської думки перериває баба, яка встромивши бузю в двері, прийшла оповісти тобі, що памперси то хімія і вона своїх орлів виростила без них. Поки ти відволікалась на неї і подумки 7 раз задавала їй напрямок руху в направлєнії сраки, твоє маля обдристало і себе, і бодіка, і твої рейтузи (а деякі «пулі» попали аж на офіранки) до того, як ти, займаючись бабою, встигла підкласти йому під дупу чистий підгузник. Ну йпрст, тепер ще й передівать і себе і його. Фіранки пождуть. Справилась. Що далі?
Сита дитина - запорука міцного сну, так? Так! Сіла і починаєш годувати, ніжно прикладаючи маля до грудей і споглядаючи на нього згори, як Магдалена з картин Да Вінчі. Ще чуток і сама замироточиш. А воно шо? А воно вчепилось в грудь хваткою кракаділа так, що якщо прислухатись, то можна почути, як твій сосок кричить «памагіті». А ти що? А ти, матера, терпиш. Зуби сціпила і терпиш, бо ти - українська жінка, а не хєрня від воза. І тут успєх, здавалося, так блізок. Пречудові повіки твого синочка, важчають. Він починає повільно блимати і ти розумієш, шо всьо - клієнт майже созрєл. «Ще хвилинку потримаю і перекладу малявочку в ліжечко» - думаєш ти. Раптом чується артилерійський залп - трах-тарах-тарах - бум-бах. Посуда в серванті труситься, муха з кутка удівльоно дивиться. Ти їй жестом показуєш, щоб не сцяла в компот, бо це, всього на всього, твій ангелик пукнув. Ок, не пукнув, а перднув. Перднув так, шо сам себе злякав і проснувся. Знов лупає очима, сну не в одном глазу. На звук, єстєствєнно, прилетіла баба, щоб принагідно спитати тебе «чого ти вже нажерлась, шо дітіночка так ся муче?». У відповідь на це ти просто закотила очі. Баба, роздратована ігнором, скрилась у сутінках коридору, бубнячи собі під ніс «як тільки вона вийде в туалет, злижу внучатку лоба»...
Продовжуєш вкладати сина. Згадуєш, що колискова - запорука міцного сну. Тут головне вгадати з репертуаром. Починаєш з «люлі-люлі», плавно похитуючись і колихаючи дитя на руках. Ефекту нуль. Голосніше заводиш «місяць по небу хо-одить, пісню свою заво-одить. Зорі за ним співають го-олостні...». Сама пускаєш сльозу, згадуючи скільки тобі було років, як Могилевська рвала душу цим синглом. А кліп?! Згадуєш кліп, де вона в одній чорній ночнушці, на голові дві нєвідімки, боса, пережила всі пори року в темному лісі. З висоти проживших лєт понімаєш, шо навіть Ді Капріо у фільмі «Виживший» так не мучився, як наша Наташа в тій лісопосадці. Зайвий раз переконуєшся, що українська жінка може все.
Опускаєш очі на бейбі, блін, паразіта кусок, не спить. Шо робить? Так, треба щось ритмічніше. Хто не любить Міладзе? «Но я тысячу раз обрывал провода, сам себе кричал ухожу навсегда...» - голосиш ти, попадаючи в ноти так же часто, як українська збірна з футболу у фінал Чемпіонату світу. В кімнату знову показується баба. Ти тепеш малого, руки заніміли, і думаєш «шо вона знов хоче?». Баба пошепки: « Но я буду с тобой, или буду один...». Посміхаєшся і вже разом заводите: «Дальше не збежать, ближе не подойти...». На пару з бабою починаєте пританцьовувати так, що аж обісрані фіранки колихаються. Фразу «Салют Вєра» взяли різноголоссям так ловко, що по мусі в кутку видно, шо вона завідує своїм двом недавно усопшим подругам.
Раптом твій погляд падає на маля. Ви з бабою так фіцали, що упріли, захекались і, на хвилину, призабули, шо воно тільомпалося з вами. А маля шо? А воно заснуло! Спить! Уявляєте? Спить! Поклала в ліжечко. Спить! Вийшла з кімнати. Спить!
Ось він «час на себе». Час на себе... Час на себе... І шо ти робиш? Ну пішла поїла, прища видушила, а далі шо? А далі дрелюєш назад в кімнату, заходиш тихесенько, навшпиньки, сідаєш біля ліжечка і дивишся, як він спить. Просто дивишся і думаєш: «прокидайся вже, я за тобою так сильно заскучала...»

Знайомо? Пост заряджений на вироблення музичного смаку і мелатоніну в організмі.

Цілую в рота

Катя Бльостка

про идеальную аллегорию

  • 18.10.20, 11:41
Ночью не спалось, читалось. А дело в больнице происходит, в палате люди, свет не включишь. Но мы-то в 21 веке живем, прогресс, технологии и все такое, так что я включаю свой телефон и начинаю им подсвечивать себе бумажные страницы. Лежу, читаю, но вскоре начинаю чувствовать себя поцершей: к чему эти почёсывания левой рукой правого уха, если можно просто найти эту же книгу в онлайн-формате в этом же самом телефоне?
А уже утром, проснувшись, доперло, что это я была вовсе не поцерша, а тот самый казахский водитель, которого однажды приняли мусора. А дело было так (страшное тру стори, вычитанное в региональных новостях в одном из автомобильных сообществ).Месяц-два назад где-то в ебенях Казахстана мусора тормознули ночью «подозрительное» авто: водитель ехал с выключенными фарами, освещая себе дорогу фонариком телефона. Там много пикантных подробностей было: понятно, что он не остановился, была погоня со стрельбой по колёсам, потом он не хотел открывать двери, потом он не верил, что это менты, мотивируя тем, что он сидит дома в своём кресле перед телевизором (прямо в эту секунду, ага), а это вообще непонятно кто к нему ломится, и что он вообще сейчас вызовет полицию! Разумеется, в тачке были обнаружены внушительные количества травы (кило-два). В общем, отличный в Казахстане план, Чуйская долина рулит до сих пор!И вот этот образ угашенного водилы, который ночью ломится по трассе, освещая себе путь телефоном через лобовое стекло, крепко засел ин май майнд. Хотелось бы написать, что все мы порой этот казахский водитель, но нет. На самом деле все мы порой вот эти пару килограмм дубаса в багажнике старой машины, а водитель - наш президент, который рулит нашей ржавой страной ночью, по трассе, с выключенными фарами, подсвечивая путь хуй знает куда телефончиком.Мы, кстати, за всеми этими политическими играми и карантинами забыли о главном. Анализы же! Нам так и не показали адекватных анализов президента, взятых не в его карманной клинике! А то он нам тут тыкает, блядь, одеса це ти, блядь, у меня к тебе есть 5 вопросов, блядь. А у меня к тебе 1 вопрос - анализы на наркотики покажи!
Анализы - це ти!

Еврейская больничка

  • 18.10.20, 06:36
- Здравствуйте. Я старшая медсестра.
- О! У меня к вам пять вопросов!
- Слушаю вас.
- Во-первых, еда! Чем это вы нас кормите? Свиней лучше кормят! Гречка должна быть гречкой, а не водой с гречкой.
- Мы тут причём? Нам привозят, мы вам разносим. Вы же видите - там все запечатано.
- Ну как «причём»? Как «причём»? Вы же принимаете? Принимаете! Мы получаем от вас? От вас!
- Ну так вы же молчите и не жалуетесь!
- Вот я не молчу и жалуюсь! Есть это невозможно. Все пересолено!
- Это у вас вкус просто изменился. Из-за болезни.
- Так все говорят, что пересолено! Спросите у любого!
- Так все ж болеют. Что-то ещё?
- Кварцевание. Когда вы его делаете?
- Гааааааляааааа! (Входит молодая сестричка Галя) Когда делали кварцевание?
- Ну как же... Вот же лампа. Захотели - включили лампу и вышли все из палаты в коридор. Только вас тут четверо - сразу всем в коридор выходить нельзя.
Галя смотрит на старшую медсестру, старшая медсестра смотрит на пациента и с видом победителя спрашивает:
- Ясно?
- Вот теперь ясно! - отвечает задорно пациент, и, что характерно, тоже с видом победителя.
- Голосовать будете? Мне надо список подготовить, кто здесь будет голосовать.
- Не буду я голосовать за этих мудаков.
- Так голосуйте против.
- Так там же все равно одни мудаки. Проголосуешь против одних мудаков, выберешь других мудаков. Не буду. Надоело.
- Ясно. А потом, значит, на еду жалуетесь.
- А это тут причём?
- А при том. Больница городская, жаловаться на еду - муниципалитету. Вам все равно, кого выберут, а потом вам гречка сильно жидкая и пересоленная.
- Вы ж говорите, что это из-за ковида вкус поменялся?
- Кто знает, может из-за ковида, а может и из-за мудаков.
Повисла задумчивая пауза.
- Палату хоть покварцеруете?
- Покварцеруем. Только вам всем надо из неё выйти, а в коридор всей палатой выходить нельзя - карантин.
- Что за мудаки все это придумали?
- Ну, те, за кого вы не будете голосовать.
- Мудаки. И те, и другие...
Вся палата согласно кивает головой в размышлениях о том, кто же эти «другие» мудаки. Видимо, просто все остальные.

#про дебілів та людей

  • 16.10.20, 05:44
Вхід в одну з поліклінік міста.
На вході медсестричка перевіряє температуру в кожного, «пікаючи» зап’ясток спеціяльним термометром.
Огрядна панна в барвистому вбранні трішки вагається, потім підставляє зап’ястка.
«Пік!» — робить термометром медсестричка.
— І мене теж чіпуйте. — підставляючи зап’ясток, каже студент, що зайшов услід за панною.
— То ви чіпували? — раптом лякається панна. — А ну виймайте назад!
І пхає під носа сестричці зап’ястка.
«Пік!» — робить термометром медсестричка.
— Вітаю, тепер у вас два чіпи. — каже студент.
— ЩООО? — лякається панна. — А ну, виймай обидва!
І тицяє трохи не в обличчя сестричці своїм зап’ястком.
«Пік! Пік!» — робить термометром сестричка.
— А тепер чотири чіпи. — каже студент.
Барвиста панна відкриває рота, готуючись влаштувати істерику.
— Божечки, це ж просто термометр! — намагається уникнути шкандалю лікарка з реєстратури.
— Так, термометр. — каже студент.
— Спеціяльний чіпуючий термометр виробництва Мікрософт.
— Так! — каже лікарка панні. — А ну дайте руку!
Жінка покірно тягне руку.
Лікарка бере зі стола магніта для скріпок, знімає з нього якійсь металевий дріб’язок і прикладає магніта жінці до зап’ястка.
— Все — каже лікарка, дорахувавши до п’яти. — За пару днів чіпи мають вийти з калом, перевіряйте.
Якщо не вийдуть за три дні, приходьте, будемо руку різати.
Барвиста панна відходить, розтираючи і уважно роздивляючись зап’ястка.
Лікарка показує студентові кулака.
Тирнетнула

Як там у класика «скільки мов ти знаєшь-стільки раз ти людина»

  • 12.10.20, 17:16
Усе дуже погано.
Це я про англомовне інтерв’ю Зеленського для BBC. Хоча англомовним його назвати важко, бо говорив він не англійською, а чимось схожим на українську.
Хоча, питання, звісно, не у «комєнтах» та «реформістах», як і не в інших проявах базової неграмотності Зеленського.
Діагноз у тому, що він не розумів поставлених питань. А коли вловлював бодай трохи сенсу, реагував або як людина з вадами ментального здоров’я, або як виконавець головної ролі у дешевому серіалі на «плюсах».
Чи є привід для істеричного сміху у питаннях про вибори в США? Чи адекватно реготати, коли запитують про втрату легітимності?
Це - реакції Януковича, який, якщо відверто, поводив себе для західної преси більш стримано.
Кожного разу, коли ми показуємо Зеленського світові, стає дуже соромно. І важко уявити, як він поводить себе у приватних розмовах з представниками західних урядів.
Стає зрозуміло, чому китайські та російські «інвестори» ближчі Офісу президента: вони толерантні до цього сказу. Бо це вигідно. Для них, не для України.
Нас не має цікавити, як він говорив про Порошенка - це не питання державного значення, а лиш етики, що суб’єктивно.
А от питання війни та російського вторгення, співпраці зі стратегічними партнерами, відбілення Татарова, - як і загальна некомпетентність людини на посаді президента України, - це важливо.
Вакцину та ліки щодо коронавіруса світ знайде, а чи знайде Україна вакцину від цього трешу? Привід подумати.
Артур Харитонов

о дежавю

  • 09.10.20, 06:59
Я включила утром телевизор. Поскольку психика у меня достаточно устойчивая, а нитка между ушами крепкая, то я иногда позволяю себе смотреть все новости, на всех каналах по очереди.
Сегодня была очередь 112-того.
И, о чудо! Я как будто перенеслась в 2010 год.
Показывали Медведчука. Очень делового, сидящего в кресле напротив путина. Которого тоже показали не как ху...й...ло последнее, а как весьма позитивного руководителя соседнего дружественного государства.
Помните, когда россия нам раньше регулярно санкции вводила? В воспитательных целях по самые гланды. То она сыр у нас не покупает. То мясо. Только водку закупали всегда бесперебойно. На всех полках Питера - Немиров и Хортица. И коньяк от дагвино.
Вот тогда тоже такие репортажи были - "огорчённый, но справедливый" путин отчитывал нашего очередного премьера, как пацана, а тот блеял, что мы исправимся.
Медведчук, к слову, не блеял. Он очень убедительно говорил, что абсолютное большинство граждан Украины не считают россию врагом и всё, что произошло между нами за эти годы - происки врагов. Но народ понял и сделал выбор. Хочет обратно в семью, хочет снова продавать в россию свои товары с разных фабрик и заводов (?). Хочет мира и благоденствия, а так же вакцины от ковида.
Путин кивал головой, обещал посоветоваться (не уточнял с кем) и в общем не видел препятствий в снятии санкций, но ведь не он же их наложил. А Украина не хотела торговать с браЦким народом и выёбывалась. А раз теперь такое дело - то тю. Идите к нашему премьеру, он оформит ваше прошение.
Картинка сменилась и вот уже Кащей, то есть - конечно Медведчук, просто похож, уже сидит с премьер-министром россии. Морда у премьер-министра какая-то незнакомая, сказывается привычка видеть там медведева.
И опять все позитивно кивают головами, договариваются. Россия очень к нам снисходительна и в общем обещает понять и простить.
И дать вакцину от ковида.
В качестве спасения браЦкого народа, хоть и неблагодарного, но куда ж его денешь... от смертельной болезни.
Я реально давно такого не видела. Даже Бойко, когда ездил кланяться путину перед президентскими, не так подавался в новостях. За полтора года ОПЗЖ охуело настолько, что уже не считает нужным вуалировать свои намерения даже лёгонькой дымкой недосказанности и намёков.
Медведчук ведёт себя, как глава правительства. Как будто у него не партейка в парламенте, а вся власть советам.
Я понимаю, для чего и для кого крутят такие сюжеты на ТВ. Это лучшая реклама для зубожилых - вот, выбирайте нас, россия спасёт, а договориться с ней можем только мы.
И пока нарид мечется с тестами и КТ между больницами, теряя остатки мозгов и здравого смысла, нас уже совсем уверенно ведут на цугундере обратно в таёжный союз.
Когда полтора года назад мы кричали об этом - нас высмеивали. Сегодня это стало реальностью.
На переднем плане скачет скоморох, отвлекает внимание. Слева все, кому не лень и чьи ручонки дотянулись до закромов, дерибанят страну, аж фуфайки заворачиваются.
Справа Медведчук решает вопросы нашей свободы и независимости. Не в пользу независимости, к сожалению.
Я два дня смотрела соцсети, новостные порталы. Новость про поездку Медведчука в москву не получила особо негативного отзыва. Информационный эфир забит болячкой, тестами, гробами и кладбищами, Вавой с кульками в гостях у принца и гомофобами в центре города.
И вот так однажды мы проснёмся федеральным округом.
Незаметно.
Как будто так и было.
Дежавю.
И вишенкой на торте ~ обнимашки~поцелуи Медведчука с Зюгановьім. Вообще Савецким Саюзам пахнуло.
Вот и у меня вопрос :так путін хуйло чи вже ні?!
Лена Подгорная

Налагоджуємо ГВ або посвячення в цицькосекту

  • 07.10.20, 00:50
Дійові особи:
Анжела: молода мати
Ніколь: вічно голодне немовля з прикусом бультер‘єра
Толя: молодий батько
Євлампія Харитоновна: теща
Катерина Свиридівна: свекруха
Катя Молочниє Водопади: людина без освіти, що пройшла курси таких же людей і носить на халаті нашивку у формі цицьки.
Медсестра
Комаровський

Дія перша. На постілі лежить знесилена і бліда Анжела. Немовля Ніколь з гарчанням і чавканням терзає її груди, як орел печінку Прометея. Входить Катерина Свиридівна.

КС: а хай Бог милує! Сама біла, молоко синє!!! Анжела, сгущьонку випила? Халву іззіла?
- Да, мамо.
- А Іван чай для лактації?
- Тоже.
- А єла шо?
- Куріну грудку і гречку ! (Насправді, шоколадку, великий Капучіно і десерт «бонжур» зі смаком лайму та чорниці).
- А грудочку помила із милом? Я хароше приносила тобі, дурі, тобто дуру хаха...
- Помила, мамо!
- Ну диви мені, щоб дитя не посипало. Балуєш ти його! Треба раз в три години цицьку давать...

Входить теща.
Теща: Доцю, я тобі печених яблучок принесла!
Анжела, скривившись: дякую, мамо!
Тут її погляд пада на підлогу і вона помічає напівпорожню коробку цукерок «вечірній Київ». Анжела швидко відпиха її ногою під ліжко
Теща: доню, що то таке?
Анжела: та нічого, мамо, судорога ухопила!
Теща: це тому що вітамінів не хватає. Попий
узварчіку, я принесла... з молочком..
Кстаті, а чому це мала без шапочки??? На дворі +25, трясця тебе вхопи! Просквозить хочеш мені дитину?!

Входить медсестра з районної полікліники. Не привітавшись, не помивши руки і не розувшись, вона упевнено крокує до породіллі і, відмахуючи немовля, стискає сосок, з якого цвіркає молоко прямо їй в обличчя.

Медсестра, утираючись: молока нема. Дитина не наїдається. Форма сосків у вас неєстєствєнна. Треба купить накладки.

Батько, оживляючись: га! це як у Єльвіри Повєлітєльніци Тьми?

Теща: тьфу, ідіот.
Свекруха: на себе посмотрітє, вундеркіндери срані. Анжела, кстаті, коли кормиш, треба прикриваться пєльонкой. Розвели тут бардєль...

Медсестра виходить і входить консультант по ГВ, Катя Молочниє Водоспади. Вона вбрана у білий халатик з ємблємою організації - вишитою цицькою. Катя шулікою кидається до дитини.
Катя: у неї палець у роті!!! Ви розумієте, що то означає?!?!
Всі: еее....
Катя: Це - перший прізнак молочного голоданія!!!
Анжела, розгублено: але я годувала 15 хвилин наз...
Катерина (перебиває): корміть по пєрвому трєбованію!!! Якщо смокче пальця - знов корміть! Якщо дивиться на вас - знов корміть! Якщо долар виріс - знов корміть! Якщо дитина спить - будіть кожні 1,5 години і корміть!!! Довели мені дитину до голоду!!!

Погляд Каті падає на тумбочку, де лежить пустушка. Обличчя Каті наливається червоним, очі починають вилазить з орбіт, ніздрі - роздуваються і вона починає тяжко дихать, наче бик при зустрічі з тореадором.

Катерина: що.... це???!!!!

Анжела: пустуш..

Катерина (перебиває) Орудіє Сатани!!!! Кільце Вєльзєвула!!!! Може, ви ще дитині сігу покурить дасте ??? Може, чоловіку рєзінову женщіну прєдложитє?? Може... може ... (Катерина переходить на форте-меццо-сопрано) ВИ ЩЕ В РОДДОМІ СМЄСЬ ДАВАЛИ?!?!

Анжела (злякано): ні. (бреше).

Катерина: ну добре. Якщо б давали, я б унюхала. Всім ізвєсно, діти на смєсі воняють.

Свиридівна: Толя, може виведи вже звідси це недоразумєніє?

Толя: Катерино, ось вам 400 грн. Бувайте.

Анжела починає читать улюбленого блогера be_natural, яка недавно стала мамою прямо в водах індійського океану разом з дельфіном-акушеркою, як це задумано матінкою природою.

Be_natural: дівчата, сьогодні поговоримо про грудне вигодовування. Для того, щоб прибуло молочко, я харчуюся повноцінно і природньо: їм спіруліну, авокадо, п‘ю молоко кокосу, смузі з папайі і вживаю свою засушену плаценту. Також п’ю прополіс - цілющу відрижку бджоли - і корисні добавочки, які ви можете собі замовить за моїм промокодом на айхьорб. Свої соски я натираю корою червоного дерева та змащую олією з каріте з мого екошопу. Після кормління я зціджую дорогоцінне молоко та додаю його до ванни, роблячи ванну Клєопатри. Або дитині пирскаю в око, шоб його очистить. Адже молочко мами - найкращі ліки. Не дамо заробить Біг Фармі - використовуймо природні ресурси!

Вступайте в мою закриту групу «Молочні Богіні» і всього за 500 грн ми з моїми друзями: доулами, натуропатами, консультантами та нумерологами навчимо, як своїми руками створить крем для сосків з авокадо, ефірних олій та сліз Комаровського. А також як правильно прикладати ... лист монстери до профілю в Інстаграм, щоб закрити лице дитини і вберегти від лихого ока. Бонус - як робить самомасаж йоні. Всіх цілую і шлю позитивні вібрації

Євлампія Харитонівна: Анжело,що за муйню ти читаєш, сказитися можна! Краще малу до бабки звози, щоб ляк яйцями дитині викачала!

Толя: вже краще до дєдки, бо в нього хоть яйця є, гигиги. Кстаті, я чув, що пиво розганяє лактацію. То я сганяю?

Анжела: краще я!
Свекруха і теща, одночасно: куда, дурна, груди застудиш!!!
Свекруха: доню, капні сок бурачка малій. Дитині треба вітамінчики...
Анжела, голосно: да-да, мамо!
(Втихаря вилива бурачковий фреш) хто б мені коньяку в той чай замість сгущьонки крапнув.... ох і не проста річ, це ваше ГВ!

Лесь Подерев‘янський

ваше слово «товарищ маузер»

  • 05.10.20, 23:24
Мер Труханов(в народе Труха,Лысый), начал боевые действия против кандидата в меры Кивалова(в народе Пидрахуй), а вернее, против его церковно-приходской школы, гордо именуемой сейчас Международной академической школой "Одесса". Оказывается, строительство школы на территории межрейсовой базы Кивалов начал без разрешительных документов! Нифигассе! И почему Труханов об этом молчал столько времени? "Более того, отсутствует и сертификат на ввод здания в эксплуатацию. Интересно, знают ли родители этих детей, что они водят ребят в заведение, которое по закону должно быть закрыто», — заявил Геннадий Труханов.)) Обычные люди себе даже не представляют какие войны закулисные сейчас идут между олигархами местного разлива, партийным руководством и как судейские набивают карманы. Очередного кандидата на пост мера Голубова (в народе Голубец), сняли с выборов , это сотни тысяч денег и обязательств, киваловская войнушка , битвы за председателей комиссий, продажа партийных квот.Снятие Голубова открывает Труханову возможность выиграть в первом туре, если ещё и Кивалов доторгуется и снимется, тогда абсолютный верняк. И на этом фоне Калинчук, кандидат от Бениной новоявленной партии, требует от Зеленского немедленного увольнения министра зравоохранения Степанова! Все пиарятся как только могут!
Свежайшая социология по Одессе:
ДД -32 процента.(доверяй делам,партия труханова)
ОПЗЖ -28
СН -10
Шарий -8
ЕС-7.
Тут идёт непереводимое словосочетание идиоматических оборотов ...
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
122
предыдущая
следующая