хочу сюди!
 

Julietta

37 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-54 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Джус

  • 27.08.23, 20:10
Це мій особистий Привід Києва.
Відразу, як матері подзвонили, вона сказала мені.

Дві доби слухаю на відео його голос.
Більше ми не зустрінемося у Харкові...

Мене здивувало, що тут, у блогах ніхто не написав.
Ось, пишу.



У пору ту, де ночі сила...

У пору ту, де ночі сила,

І бродять думи кочові,

Пухнаста зіронька злетіла

Та загубилась у траві.

Хитнулись тіні з переляку,

Туман зворушивсь уві сні,

І хтось невидимий заплакав,

І зажурилося мені.



Песенное пророчество

  • 27.08.23, 19:21
Все помнят шведскую группу Army of Lovers.

В 1993 году записали они третий альбом "The Gods of Earth and Heaven".
Пару хитов из него хорошо выстрелили тогда.

Но в альбоме есть песня не совсем в их стиле под номером 8 "Carry My Urn To Ukraine".
Тогда её особо не заметили.
Но сейчас воспринимается совсем иначе.

Привожу оригинальный текст и литературный перевод.

С чего бы им тогда в 1993 пришло в голову записать такую песню наряду с остальным их творчеством?
Это что за такое песенное пророчество?
Вчитайтесь.




Прощання зі світлом

  • 27.08.23, 15:09
...Твои руки - холодный ветер.
Я в ладони его поймаю
И согрею своим дыханьем
Этот ветер, холодный ветер.

Твои руки дождю подобны.
Землю и Небеса сшивают
Серебристою нитью тонкой...
Твои руки дождю подобны.

Твои руки лгать не умеют,
Ложь - от разума, не от сердца,
Изначально не слово - касанье.
Твои руки лгать не умеют.

Если же ты ладони сложишь,
В этой лодочке легкой качаясь
Можно плыть бесконечно долго,
Край земли за спиной оставить.

И когда, в том пределе дальнем,
Где сливаются все дороги,
Где мы встретимся ненадолго,
Чтобы вновь исчезнуть в тумане

Из сиянья вопросит Голос:
"В чем твоя заключалась вера?"
Я совсем не Ему отвечу:
"...Твои руки - холодный ветер..."

Сьогодні відлетіла у Вирій душа тої, кому тридцять років тому присвятив цей вірш. 
Не хотіла мене бачити, щоб не пам'ятав її у хворобі, а потім попрохала: "Привези мені вишневого морсу і кілька шматочків кавуну. Мені не можна, але дуже хочеться...".
Не вистачило кількох годин - подзвонила її донька і відтепер мені не треба хвилюватися, кудись їхати, намагатися допомогти...

Коли просиш того, хто може є десь там зверху, забрати декілька років у тебе і дати тій, кому це потрібніше за тебе - виявляється, це так не працює. Хоча, як насправді працює всесвіт не відомо нікому.

Вона несла світло, її ім'я означало "світло", серце її вміщало увесь всесвіт і трохи більше. "А я сьогодні ще не говорила тобі, що я тебе кохаю? От! Кажу!". 

Вона кожен день кохала мене як вперше і нічого не вимагала від мене взамін, бо я, бачте, не дуже вірю у кохання. Але її це не спиняло і не ображало - вона лише усміхалася і світила мені...

Сьогодні у домі, де залишилися її самотні речі, розірвалась її улюблена серветка. А ще зникло єдине наше сумісне фото тридцятирічної давнини, де ми щасливі, усміхнені, попереду ще ціле життя з нічними прогулянками під дощем і переїздами між з'йомними квартирами.
Попереду ще будуть вірші і пісні, написані для неї...А я так і не взяв до рук гітару і не заспівав їй улюблених пісень, як вона не прохала, бо, бачте, не співається мені...

Що ж, наслідки деяких вчинків ти усвідомлюєш буквально post mortem, після смерті...

Почекай мене, моє світло....
 

Саморозряджання ноутбука (продовження)

Про саморозряджання акумулятора ноутбука вже писав. І ось — свіжі спостереження. Якщо за тиждень він розряджається на 10-15%, то за півтора тижні батарея сідає аж на 29%. По-моєму, з акумом щось не так. Або вимикаю неправильно. Можливо, він не вимикається, а працює? Хоча як ще вимикати? Вибрав меню "Вимкнути > Завершити роботу", закрити ноут.

Звичайно, віджет заряду акумулятора може працювати некоректно. Але те, що акумулятор сідає, навіть при вимкненому ноуті помітно.

Українська музика 2284







33%, 1 голос

0%, 0 голосів

67%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Маловідомі факти про братів наших менших...

Напевно, у кожному другому чи третьому будинку живе якийсь вихованець, наприклад, кішка чи собака. Здається, їх власники знають про своїх тварин усе. Але ми зараз доведемо, що люди знають далеко не про все, що стосується братів наших менших. Наприклад, мало хто чув, що коти не можуть відчувати солодкий смак. А собаки майже завжди позіхають слідом за своїм господарем. Ось 17 цікавих фактів про наших улюблених пухнастиків.

  • Кішки не відчувають солоду – у них немає відповідних смакових рецепторів. Автор одного дослідження Джозеф Бранд розповів, що якщо ваша кішка їсть торт чи морозиво, вона просто хоче жир, а не цукор.
  • Дослідники із Центру поведінки тварин Королівського університету в Белфасті проаналізували дані, зібрані власниками кішок змішаних порід. Кошатників попросили постежити, яку саме лапу використовують їхні пухнасті друзі, коли роблять перший крок вниз сходами або коли заходять у лоток. З’ясувалося, що самці схильні віддавати перевагу своїй лівій лапі, тоді як у самок домінує права лапа.

[ Читати далі ]

Перед відльотом.. з надією на мирне небо наступного року...

 


Перед відльотом... з надією на мирне небо наступного року 🇺🇦


[ Читати далі ]

пес патрон

  • 27.08.23, 01:38
вони зберають речі, заберають свої інструменти, себе, свої собак, номера телефонів. всраті старегані, майстри своєї справи, айтішнічкі з зарплатов під десятку, менеджера, шефи всратих сільських генделиків, слюсарі, столяри, шофера. вони йдуть в те кляте ЗСУ з якого ще поки ніхто не повернувся. вони йдуть, і шарять. і не шарять. де взяти баул, що зсушна термуха крепка. що таке трекінгові шкарпетки, про ті три чарівні шари. де взяти той йобаний спальнік. що ніж має  бути фіксед, але мори стане. діти. святі. мій світ зникає. я мотаю цей клятий деркач з 14-го. ібіс шле мені в борг. абрамс мав мен в сраці. ютактік срав мазав маєш слатити кошти на айбан. вони так і лишаться маленькими. кожного збираєш як себе. і кожний розчиняється в тому пикселі як в багні. ше нацики, олива то і є багно. добрі, розумні, пройобані святі. хулі цього грузити такмедом в його всрате пво, він і такмеду не бачив. най доїде  і розбереться. accapi, гарні шкарпетки, краще що винайшло людство. і спрей для взуття. як підьойбка. як наче знов прописуєш свого кента на хату. знов цей всратий чай добриня і той хліб і цигарки які все одно перетрусять і розріжуть, як всп-шніки твій бус за запоріжжям. Дядьки? Що ми можем туди везти чого там нема? Мовчать і ріжуть все всратим совковим кухонником якій виняли з моллєй моднявого фондового броніка. Будь-ласка. останній з проклятих дітей народжених в совку, хто буде йти - вимкніть тут це всрате світло.