Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя.

Київська Русь підтримувала політичні, економічні й культурні відносини з ближніми і далекими сусідами – з Великим Степом і Візантійською імперією, з Болгарським царством, Польським, Чеським і Угорським королівствами, з італійськими і німецькими містами, з Данією, Швецією і Норвегією, з Францією та Англією. Династичні зв’язки київських монархів, особливо Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха, стали хрестоматійними. Давньоруські купецькі човни і каравани проклали шлях «з варяг у греки», чималою мірою вплинула на культуру і мистецтво сусідів.

Джерело: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/10426/?fbclid=IwAR08mFhqrKWxUBJyGEYT_xcrmvsUiE_X_3CLnkzED-8JwI1fQCd5j7oDIcI

Володимир Титаренко, мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України

Нас сторіччями відрізали від світу, нав’язуючи уявлення про те, що лише самопроголошений братнім народ має з нами тісні історичні, генетичні та навіть політичні зв’язки. А решта світу, як запевняла нас червона пропаганда, вороже налаштовані чужинці й у нас з ними не має та не може бути нічого спільного. Зараз ми тільки розпочали шлях до того, щоб викорінити зі своєю свідомості відчуття меншовартості щодо багатьох народів світу. Звичайно, політична, економічна ситуація в країні не дуже сприяє цьому, але усвідомлення неосяжної глибини нашої історії, культури, нашого минулого дасть нам змогу відбудувати гідне майбутнє і знов посісти визначне місце на світовій арені, як це і було протягом багатьох віків.

Нашій державності більше тисячі років, наша генетика формувалася тисячоліттями, і уникла винищення чумою, інквізицією та іншими проказами Середньовіччя, зберігши в собі потужну силу віків. Русь, що квітла в центрі світових торгових шляхів та мала тісні геополітичні з усім цивілізованим світом, була надпотужною державою.

Це наша історія, наші витоки. А вірні завітам предків недобратні нащадки андрофагів не вигадали нічого краще, ніж паразитувати на досягненнях, історії та культурі, до яких не мають ніякого відношення. Імперські амбіції не полишають їх ненажерливу свідомість, та замість того, щоб створювати щось величне, вони сіють біль, смерть та занепад всюди, де б не з’являлися.

Тому коли вони своїми брудними руками намагалися доторкнутися до Русі, Русь сховалася, затаїлася. І скільки б вони не крали історичні, археологічні, культурні пам’ятки, вони так і не наблизилися до величі цієї цивілізації. Можна витягнути людину з болота, але болото з людини витягнути не можливо. Ось чому Русь затаїлася. Затаїлася, але нікуди не зникла, ховаючись на виду. Вона просто чекає, поки в нас вистачить душі, генетики та віри згадати та усвідомити її. Частинка цієї Русі майоріє яскравими фарбами традицій та обрядів Гуцульщини, вона лине до неба вершинами Карпатських гір, квітне барвами Буковини… А цього разу мила, граційна та ніжна у своїй неповторній красі Вінниччина відкрила для нас руську душу Поділля.

І саме зустріч та спілкування з Володимиром Титаренком допомогла мені кристалізувати ці відчуття в усвідомлення. Українські орнаменти пробудили його генетику, його душу. І після цього він, не вагаючись, присвятив своє життя вивченню, збереженню та відновленню української культури та мистецтва. Він не просто вивчає народні візерунки, він відчуває їх. Вони говорять до нього, розповідають свою історію. Нашу, українську історію.

Володимир Титаренко чує душу Нації через її творчість, тому збирати, вивчати та зберігати цю творчість для нього не просто робота, а поклик серця. І його праця надважлива для Нації, адже глибина та потужність нашого коріння дасть нам сили рости, квітнути та процвітати.

Ця «Сповідь» стала дуже важливою для мене. Знання, міркування, душа цієї людини зачаровують та занурюють у неймовірний світ. У ту колиску цивілізації, з якої ми, українці, розпочалися. Той світ, котрий Нації ще доведеться усвідомити, відновлюючи історичну та генетичну справедливість.

Я слухав Володимира Титаренка, затаївши подих. Боячись пропустити хоч краплинку тієї інформації, емоцій та відчуттів, що подарував мені цей діалог.

https://youtu.be/2jaJDa3ZhVk