хочу сюди!
 

Julietta

37 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-54 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Трохи приказок на новий лад


  Побачила цю годноту в політичній замітці, але мене не політика зацікавила, а саме новий погляд на давно знайоме, і як іноді міняється градус точності з таким уточненням lol

1. Назвался груздем - иди на  х*й!
2. Своя сорочка - пішла на х*й!
3. Зробив діло - пішов на х*й!
4. Баба з возу - пішла на х*й!
5. Скільки вовка не годуй - пішов він на х*й!
6. І вовки - на хуй, і вівці - на х*й!
Collapse
7. Чим далі в ліс, тим ближче на х*й.
8. За двома хуямі поженешся - йди на х*й.
9. Хотів як краще, а пішов на х*й.
10. Гром не вдарить, а мужик - пішов на х*й!
11. Без праці - йди на х*й!
12. На х*й до Києва доведе.
13. У городі бузина - пішла вона на х!*й
14. Пішов він на х*й, в Києві дядько!
15. А х*й і нині там.
16. Благими намірами вистелена дорога на х*й.
17. Знати б, де впадеш - пішов би на х*й.
18. У Тулі зі своїм самоваром на х*й ходять.
19. Дрова рубають - на х*й йди.
20. Дають - бери, а б'ють - йди на х*й.
21. Дружба дружбою, а на х*й йди.
22. Чия б корова мукала, а ти йди на х*й.
23. Кішці іграшки, а мишку на х*й.
24. Твоїми б вустами, та на х*й піти.
25. Де тісно, там-то х*ю і місце
26. Як відгукнеться, так і на х*й йди.
27. Кінь про чотирьох ногах, та на х*й йде.
28. Навчання світло - а ти пшел на х*й.
29. З вовками жити - на х*й ходити

Біда України



Кіт Вчений:
Це для розумово неповноцінних? П‘ять годин навчатися на йух посилати?

CaІеdоnіа:
- какие ваши аргументы?
Люся
(Арестович):
- иди нах.й, вот мои аргументы

Олег Леусенко:
Коли Люську арестовича попросили писати державною мовою, він ц@пським матом послав українця подалі. Все логічно. Люди Зеленського в ТКГ не українці і відстоюють не українські інтереси. Вони такі ж самі, як і сам очільник держави.





Maria Varfolomeieva:
Телфонуєш на гарячу лінію преЗЕдента, а там тобі:
- Прєдставься, мразь!
Але ми навіть не здивуємось цьому.

Йозеф Кнехт:
Насправді все це дуже показово. Арестович розуміє, що він в останній момент вліз на Титанік Зе, тепер у нього істерика.

Експерт б'є на сполох:
У Києві закінчуються вільні ліжка для хворих на COVID-19
В Україні найвищий рівень шпиталізацій в Європі, влада не реагує.

Дмитрий:
Многие цивилизованные государства приостанавливают вакцинацию Астра Зенека.
Наши нашли выход, у нас не Астра. У нас лучше! Хотя ввозили, убеждали, что именно Астра. Прям с пеной у рта. И тут рекламно выступил Ляшко. "Я заболел, но вакцина не при чем!" Ну, за божью росу!

Дмитрий:
Мастер спорта по борьбе с Ковид убил за сутки вместе с короновирусом 264 украинца.
Зато не Порошенко.

Зелені чоловічки:
Щоб ти так переговори в Мінську вів, як з підписниками спілкуєшся.

Нагадаємо, пан речник ТКГ отримує близько 60 тисяч гривень зарплати, яку йому сплачують платники податків. І ці платники податків мають повне право вимагати дотримання мовного закону від радника Офісу Президента.

Якщо ця влада так продовжить, здається їх чекає не менш феєрична сміттєва люстрація від народу в найближчому майбутньому, ніж банду Януковича.





Helgi Sharp:
В Украине впервые осудили за ругань в соцсети: Мукачевский суд наложил на обвиняемого минимальный штраф - 51 грн и 454 грн судебных издержек. Соответствующее решение опубликовано в Едином реестре судебных решений.

Наказание, конечно, смехотворное, но важен прецедент. Если по совокупности всех эпизодов (а таковых ежедневно до десятка) привлечь Арестовича, то, Люсьене Подзеленской светит пожизненный запрет на использование букв с конфискацией движимого и недвижимого имущества.

А вообще, друзья, я рад и спокоен. Вы посмотрите, как в последние дни беснуются в сетях, не выбирая слов, Корниенко, Подоляк и Арестович. Они настолько взбешены и обескуражены справедливой критикой (если использовать понятный им лексикон, то "совсем ох*ели"), что сняли маски и перестали строить из себя высококультурный цвет нации, достойный подражания. Как писали в советских газетах, "показали свой звериный оскал".

Их истерики - маркер, и он дорогого стоит. Значит, мы всё правильно делаем. Подоляки-арестовичи приходят и уходят, Украина - навсегда.

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Я регулярно спілкуюся з порохоненависниками. Мені їх навіть не треба шукати – вони приходять до мене в коменти самі. Звісно, мене завжди цікавило – що ж їм не так? На дискусії з ненависниками Порошенка і його політсили я витратив не один десяток годин. І, схоже, я зрозумів, чим насправді вони керуються. Ні, не кривдами, які вони озвучують, на кшталт родича загиблого під Іловайськом або родички, яка збирала пляшки, в той час як «свинарчуки»… Це – так би мовити «інтерфейс», привід для кривди, зрозумілий іншим. Якщо цей привід не розбивається логічними доводами, значить, справа не в ньому. Ми маємо справу з переконаннями набагато більш глибокими. Мій власний досвід дозволив розділити порохохейтерів на кілька груп. От вони.

Необільшовики

Суть їхніх претензій: Порошенко – мільйонер. Ці люди далеко не завжди є шанувальниками Леніна, але в кожному з них сидить переконання за Марксом – в основі великих статків лежить злочин. А відтак гасло Шарікова «відняти і поділити» актуальне й досі. Шаріковські гасла всіляко підігріває демократична українська преса. Репортажі про «олігархів-корупціонерів» – сухий хмиз у палаючий вогонь необільшовизму. Часто прихованими необільшовиками бувають й ідейні націоналісти, й навіть підприємці. Вони теж бувають щиро переконані, що крупний капітал – це зло. Найсмішніше те, що ніхто так не підтримує необільшовицькі погляди громадян як ЗМІ олігархів – в боротьбі один проти одного.

Вата

Знову таки різноманіття тут повне. Порошенка ненавидить водночас і відкритий шанувальник Стрєлкова та Захарченка, і особа переконана, що «Порошенко почав війну, аби нажитися», і «у мене родич в Росії – що мені стріляти в нього?». Звісно, ненавидять Порошенка ті, хто втомлювався від війни на дивані, бо «за кого воювати – за олігарха?». Окрема тема ненависті до Порошенка – помісна церква. Доводилося бачити людей, що вважають себе патріотами України, але ходять до храмів УПЦ-МП, бо «то церква благодатна».

Ідеалісти

Їх претензія до Порошенка примітивна: він не був ідеальним керівником. Ідеалістам властиво надмірно ідеалізувати Захід, європейські цінності тощо. По-хорошому ідеаліста не влаштує ніяка влада – ідеальної влади не буває, будь-яку владу можна знайти за що критикувати. Подекуди ідеалізм стає професійним – ідеалістів повно серед демократичних журналістів та активістів грантових організацій. І перші, і другі мають чималий вплив на громадськість.

Знехтувані ЛСДи (російською – ЛОМы)

Цієї публіки повно на соцмережах. Не секрет, частина лідерів думок намагалися запропонувати партії Порошенка взаємовигідне співробітництво. Були послані – в ЄвроСолідарності обирають мати справи з прибічниками, а не з найманцями. Тепер такі лідери думок вивалюють ЄвроСолідарність в багні скрізь де можуть. Про принципи не йдеться – вони просто творять вендету. Почасти вендета непогано оплачується.

Адепти інших політиків

Теж неймовірно поширений тип порохоненависника. Він може мати схожі переконання. Може поділяти погляди більшості порохоботів. Але він з іншого клану, тобто політпроекту. А якщо так – свій лідер завжди правий, а інший – завжди лівий. В українських реаліях, де персоніфіковано категорично все, іншої політичної культури не буває як таке. Хто не з нами – той проти нас, і не цікавить.

* * *

Звісно, це не повний перелік. Існують інші групи людей, які ненавидять Порошенка з якихось своїх причин. Та, загалом, звести порохоненависників можна до перелічених. Якщо ви стикаєтеся з порохоненависником, на якого не діють логічні доводи, копніть глибше. Ви побачите один з перелічених мною типів.

Від себе додам просто. Я терпіти не можу ідеалістів, я не вірю в щирість з боку Москви і я ненавиджу більшовизм у всіх його проявах. Навіть якщо ідеями дрімучого марксизму фонтанує щирий патріот, на жаль, маю такі приклади. І ще я не розумію людей, які своє власне его ставлять вище за інтереси країни. Хоча згоден, інтереси країни я і вони можемо розуміти категорично по-різному.


Пирожок. :-)

Ем пирожок,а меня отчитывают и отчитывают,почему не хочу никого видеть рядом с собой,никого мужского пола,почему хочу быть одна...и говорят,наверное потому что не хочу делиться пирожком...:-)))) а знаете? это правда,не хочу делиться,но насмешили меня конечно..правдой:-))))

Доверяйте любимым

.
Доверяйте любимым, не ищите изъяна,
Не пытайтесь поймать хоть пол-слова обмана…
В мелочах не копайтесь, в прошлой жизни не ройтесь.
Доверяйте… любите… просто так и не бойтесь.

Научитесь любить без упреков… укоров…
Без истерик и сцен… без чужих разговоров.
Доверяйте любимым и любите без фальши.
Наша жизнь мимолетна… будьте в ней настоящим!!!
*
Автор неизвестен

Про Привоз

  • 17.03.21, 17:01
В мясном корпусе Привоза ,во времена СССР, можно было столкнуться с любой звездой, как местного, так и всесоюзного масштаба. Жванецкий, Ильченко и Карцев, композитор Журбин, певец Ободзинский, диктор Неля Харченко. Они не просто приходили купить мясо. У них среди рубщиков были соседи, родственники или просто хорошие знакомые. Среди рубщиков было много участников войны. Всех навряд ли вспомню, но с некоторыми пришлось работать. Дядя Вася Подтыкань, дядя Гриша Кричевский, мой бригадир - дядя Миша Клейман . Я не застал одно рубальщика , но история, которую хочу рассказать , о нем. Фамилия его Орлов, а как зовут уже никто не помнит. Когда-то на месте одесских Черемушек был частный сектор. Район застраивался очень быстро, но оазисы частников еще оставались. В одном из таких домов и жил наш герой. Вернее , пострадавший.
У себя дома, считай посреди нынешней Одессы, он развел бурную животноводческую деятельность. У него была разного рода птица, кабанчики, кролики и даже бык , которого он держал в отдельном сарае. Ну любил человек сельское хозяйство. Говорят, он был в партизанском отряде Ковпака "сыном полка".
На рынок "Привоз" ходили разные люди. Среди посетителей выделялась странная пара - мать и сын. Произошедшее происходило в 70-х годах , ещё в СССР ,и народ имел другой менталитет. Эта ремарка, дабы читатель не сильно строго судил за шутку. Так вот, мама была с легкой придурью, ну а сынок полный мишигинер. Не даун, не олигофрен и даже не шизофренник. Просто поц. Пропал у них котик. В Одессе привязанность к животным на маниакальном уровне. Какую бы гадость мяукающая тварь не сделала, если он ( или она) заболевают, трагедия для всей семьи. А у этой чудной парочки пропал серый кот. Судя по их разговором , красоты неимоверной, с голубыми глазами. Хотя , я подозреваю, обычная серая дворняга. И вот в поисках животного они отправились на Привоз. Жили рядом и подумали, что котяра, нанюхавшись привозных ароматов , подтянулся к мясному корпусу. На свое "еврейское" счастье, они попали на Мишу-Калэнэка. Тот успевал повсюду. Миша выдал информацию. Указывая на Орлова сказал:"Видите того злодея?! Он разводит кроликов. Но на самом деле вылавливает кошек. Мясо продает на рынке, а шкурки выделывает и сдает". Не поленился выдать и место проживания.
Семейка послушав доброжелателя, отправилась спасать любимца. И таки нашла дом Орлова. Пробравшись во двор они обнаружили сушившиеся на веревке кроличьи шкурки. "Узнав", как им показалось, в одной из них шерсть своего котика, они в истерике погнали на Привоз! Описывать скандал нет смысла. Дирекция, профком, оправдания! С трудом их удалось успокоить. А котик , нагулявшись , приперся к себе домой. Можно было бы почитать эту историю смешной, если бы не печальный финал. Орлов, выкормив быка, решил пустить его на мясо. Он зашел в сарай с целью заколоть скотину. Говорят, что животные ощущают опасность. Когда, Орлов стоял сзади быка, тот резко шагнул назад придавив его к стене. Рубщик погиб на месте.
Увы , но и трагедии случались на Привозе. Орлова звали Лёня.
Саша Литвак

А не рано встречаться?

  • 17.03.21, 16:49
Инстаграм-скандал. Восьмилетняя девочка Милана встречается с тринадцатилетним Пашей 

Потанцуєм ?

  • 17.03.21, 16:33
https://youtu.be/vmD2bsRthmI

Тварь#(продолжение)

Это ты готов стоять передо мной на коленях и лизать мне руки.... 

Что я чувствую в этот момент? Я не чувствую превосходства, такого которого бы хотелось чувствовать тебе... Мне тебя жаль... Жаль, потому что ты не можешь быть на равных - у тебя есть две крайности, ты или бог или ты на коленях...

Я чувствую, когда ты пытаешься продавить мою волю, мою свободу, когда ты пытаешься показать свою силу и именно в эти моменты мне становится грустно и горько...
Да в тебе хватает этой силы и меня это пугает, очень, но я не не "Она" и со мной это не работает - я не позволю себя ломать...

Физическая боль ничто по сравнению с с болью души...
Ты не один раз уже сделал больно физически, прося прощения за перебор, я не могла понять почему? но сейчас я знаю... У меня сложились все пазлы в картину и мне не нравится этот "шедевр"...

- Прости, прости, - ты целуешь мне руки, заглядывая снова в глаза, взглядом нашкодившей собаки...
- Я просто не понимаю, зачем ты делаешь это снова и снова, мы же все обсудили и обо всем договорились...
- Я хочу чтобы ты была рядом...
- Я рядом... Но тебе нужно всецелое обладнание, а я не вещь!
- Я пытаюсь...
- Я ценю всё то, что ты делаешь для меня, все твои старания и усилия, но...
- Что?
- Ничего...
Сказать тебе, что "Тварь" живущая в тебе не даст возможности нам быть вместе, я не могу, сейчас это будет слишком больно для тебя... Ты должен понять сам, что "каждой твари по паре - это про тварей одной масти", а мы не одной, потому что ты "кролик", а я удав... И даже когда кролик долго живущий с удавом, научился владеть гипновзглядом, он никогда не сможет кого-то душить своим хвостом, просто потому что он кролик... И желания у наших" Тварей" разные - у твоей, глядя на меня - трахаться не переставая, а у моей, глядя на тебя - утолить голод...