хочу сюди!
 

Julietta

37 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-54 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Познер. Як він є...


Журналіст Володимир Жеральд Дмитро Дюбуа-Нібуайе, відомий в Росії як Володимир Познер, збирався відзначити в Тбілісі свій 87-й день народження і прилетів туди з друзями 31 березня. Спочатку планувалося, що його візит триватиме до 3 квітня. Але все пішло зовсім не так…

«Зірковий» телеведучий, «гордість, совість і слава» російської тележурналістики вирішив відсвяткувати свій день народження в Грузії. Правда, в Грузію зараз важко попасти з території Росії, але у Володимира Володимировича є американський паспорт, а з цим паспортом - всюди зелене світло.

Правда, в Грузії знову захворюваність на коронавірус знову поповзла вгору, діють обмеження, а Познер привіз з собою діячів російського шоу-бізнесу. Але це ж люди, яким в силу їх статусу і інших преференцій ніяка хвороба не страшна! Правда, Познер відкрито сумнівався в тому, що осетинам і грузинам варто жити в одній державі, а більшість грузинів дотримуються іншої думки, резонно вважаючи, що раз тобі щось в грузинському політичному світогляді не подобається, то краще не приїжджати. Однак «свобода слова» - понад усе ... Скінчилося все сумно.

Разом з Познером в Тбілісі прилетіли його друзі - представники російського шоу-бізнесу і ЗМІ. Тих самих прокремлівських ЗМІ, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу за вказівкою Кремля і думають, що їм за це нічого не буде.

С початку вони зупинилися в готелі Vinotel Boutique Hotel, але відомі своєю гостинністю грузини на цей раз вирішили змінити традиціям і влПознер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.аштували акцію протесту, закидали будівлю готелю яйцями і зажадали, щоб Познер поїхав геть з Грузії.

Мітингувальники оточили вхід в готель, де зупинився журналіст, і відключили електроенергію в приміщенні. Потім Познер перебрався в готель Rooms, у якого згодом теж пройшла аналогічна акція. В результаті Познер був змушений повернутися в Москву.

Приводом для протестів стало висловлювання Познера про те, що він не вірить, що Абхазія знову стане частиною Грузії. В інтерв'ю грузинському телеканалу "Імеді" Познер розповів, що часто бував в Абхазії ще в 1970-роках і бачив, що відносини між грузинами і абхазами були "жахливими" і що "Абхазія ніколи не буде Грузією".

Володимир Познер культивує свій образ обережно-опозиційного, а точніше, ліберального журналіста. Безумовно, на тлі чорноротих путінських «вечірніх мудозвонів» він виглядає цілком благопристойно. Але сам факт того, що Познер веде власну програму на одному з провідних пропагандистських ресурсів режиму ставить його на один рівень з іншими путінськими «глашатаями».

У режимів фашистського толку є одна вельми неприємна особливість. З ними не можна взаємодіяти, не ставши при цьому їх частиною. Тому Познер може імітувати будь-який рівень своєї відстороненості від режиму і його злочинів, але сприймається він все одно як його невід’ємна частина. А значить - несе відповідальність за всі його злочини. І змінити ситуацію практично неможливо, хіба що прямо заявивши про свою категоричну незгоду з режимом, втративши при цьому прибуткове місце. Приїхавши з суто приватною поїздкою до Грузії, Познер отримав чіткий сигнал, як саме він сприймається з точки зору співпраці з путінським режимом.

У Росії прокоментували ситуацію з Познером. Прес-секретар президента РФ Пєсков заявив: "У Грузії небезпечно для громадян Росії. Не варто туди їздити."

Брехня! У Грузії не «небезпечно» звичайним простим росіянам, а ось путінським «пропагандонам» різного калібру і прихильникам сепаратистів цілком можливо.

Схоже на те, що лише на 87-му році життя Володимир Познер зіткнувся з «інститутом репутації». І йому це не сподобалося - так як він чомусь думав, що весь світ - Росія, де якщо ти з владою, то тобі з рук сходить все що завгодно. Познер помилився. Грузія – не Росія. Ця молода незалежна країна вже давно живе власним розумом і перестала звіряти свій час з кремлівськими курантами.

P.S. Варто нагадати про те, що в 2019 році Володимира Познера внесли в базу сайту «Миротворець» за «свідоме порушення державного кордону України» з метою відвідування анексованого Криму, а також за «участь у пропагандистських заходах Росії проти України» і «спроби легалізації анексії» Криму.Источник: https://censor.net/ru/b3257858

Не опоздать бы..

.
Летят года...и очень быстротечно,
Стремительно уходят - не догнать.
Мы понимаем - наша жизнь не вечна,
Успеть бы сделать всё - не опоздать.

Не опоздать бы жизнь украсить светом
Души своей и сердца своего.
Помочь кому-то правильным советом
И не обидеть словом никого.

Не опоздать бы подарить улыбку,
Тепло души, надежду, доброту.
Исправить бы случайную ошибку,
Осуществить заветную мечту.

Не опоздать бы к Богу обратиться
И научиться верить и прощать.
Не опоздать бы счастьем поделиться,
Не опоздать бы человеком стать.
*
Лариса Гапеева

Як ця суддя іде по шляху становлення людини-отморозка.

Як ця суддя іде по шляху становлення людини-отморозка.

06 квітня 2021року Шкиря Віра Миколаївна, суддя Марківського районного суду Луганської області, не вийшла із свого кабінету для проведення судового засідання по судовій справі № 417/1320/20, час розгляду якої нею був призначений на 10:00 цього дня.

Цим злодіянням в моральному полі людства вона зробила крок по прогресуванню в напрямку Зла формуванням в собі негативних рис характеру. Ціллю придбання яких є досягти стану людини-отморозка із втраченою совістю, розгубленою честю та умінням в творимому злодіянні знаходити блаженну нотку.

Призиваю читача статті осмислити значення порушеного конституційного права на справедливий суд. Для протидії прискорення тенденції перетворення нашої України в державу-скопище подонків та отморозків.

 

что бы это значило?


Сегодня одна лента друзей пришла на почту как обычно в 03:05, а потом с 13:16 до 13:45 еще 6 раз то же самое...
глюки бывали разные, но так - первый раз lol

у кого-то еще пришли ленты друзей пачкой?

Українська музика 1447







25%, 1 голос

50%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

25%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

"Що писали декілька років тому"

Так рідко пишу звіти, що вже нагадують (не на цьому сайті) про що я писав декілька років тому. Хоча страшно переглядати, бо раптом чогось не дорахуюся. Але фотки поки що не відвалилися. А самі звіти круті. Шкода, що нові звіти не планую. Таких довгих пауз не було навіть у кризовому 2015-му. Не знаю, як зрушиться блогерство, але знайомі з машинами нікуди не кличуть, а на громадському транспорті не хочеться їхати.

30 радіоісторій про Лесю Українку доступні для слухання

Спецпроєкт «Леся Українка. 30 радіоісторій», перша серія якого вийшла 25 лютого на UA: Радіо Культура, доступний для прослуховування.

 

Сценарій для радіосеріалу створив письменник Мирослав Лаюк. Голосами історій стали зірки театру й кіно: Євген НищукДмитро РибалевськийРимма ЗюбінаОльга СумськаМарина КошкінаТаня Гаврилюк та інші актори.

 

Прослухати усі 30 радіоісторій можна тут.

«Нещодавно я написав роман «Залізна вода», пов’язаний з Лесею Українкою. Під час роботи над текстом були сотні моментів, про які хотілося сказати, але які не підходили роману. Тому ідея сценаріїв стала можливістю довиговоритися. Леся справді, попри широку дослідженість, часто потрапляє до масового сприйняття через шаблонні контексти. Частина з цих шаблонів дійсно правдива, однак, крім них, є ще море інших способів розуміння, які особливо важливі і не актуалізовані сьогодні. Про це я і говорив», – зазначив в ексклюзивному коментарі Читомо Мирослав Лаюк.

Водночас продюсерка проєкту Олена Гусейнова в ексклюзивному коментарі Читомо висловила переконання, що саме суспільний мовник може запустити механізм, коли класикиня національної літератури перетворюється на суперзірку.

«Починаючи роботу над радіосеріалом про Лесю Українку, я думала про Джейн Остін. Ось жінка-письменниця початку 19 століття, з міста Вінчестер в південній Англії, прожила 41 рік, написала 6 романів і стала поп-іконою. Як? І я вирішила, що в усьому винне БіБіСі. 24 вересня 1995 року на екрани вийшов перший епізод серіалу за романом Джейн Остін «Гордість та Упередження». Думаю це і є точна дата початку світової остіноманії. Коли Джейн Остін стала не тільки письменницею, про яку пишуть дисертації або чиї зображення друкують на блокнотах та футболках, а і письменницею, яку читають і перечитують. Починаючи роботу я думала про Сью Бьортвісл – про її студентську любов до Джейн Остін, про її бажання говорити зрозумілою глядачу 90-х мовою і при цьому не втратити жодного остінівського слова. Я розуміла, що документальний радіосеріал і костюмована телевізійна драма мають різні потужності і можливості для впливу. Розуміла, що не варто шукати способів, повторити ефект кадру з фільму, де містер Дарсі, якого грає Колін Ферт, виходить з озера у білій мокрій сорочці. Однак я переконана, що саме суспільний мовник може запустити механізм, коли класикиня національної літератури перетворюється на суперзірку. Коли її тексти читають та перечитують», – сказала Гусейнова.

 

На думку редакторки спецпроєкту Марини Муляр, цей документальний серіал робить важливі перші кроки в напрямку олюднення класичних персон – Тараса ШевченкаЛесі УкраїнкиІвана Котляревського.

 

За словами Муляр, сценарист Мирослав Лаюк опрацював багато документів, пов’язаних з Лесею Українкою, щоб «з його розповіді доволі рельєфно виступила пані Лариса Косач-Квітка, іронічна, жорстка, поривчаста і стримана».

 

«А ще в радіосеріалі побіжно зачеплені теми, які давно мали зайняти гідне місце в нашій, поки дещо порожнюватій ідентичності: тема українських шляхетських інтелектуальних кіл, наукових і мистецьких, тема старих українських родин, що не втратили ані своїх гербів, ані своєї пам’яті аж до початку двадцятого століття», – додала редакторка.

 

Також актори, які працювали над радіосеріалом, поділилися з Читомо своїми думками про Лесю Українку.

 

«Леся Українка для мене – це приклад, взірець, натхнення. Це неймовірне поєднання тендітної краси та незламної сили. Настільки незламної сили, що ніщо не може спинити її на своєму шляху, на шляху до втілення своєї мети та мрії. Водночас, краса, тендітність, тонка чуттєвість душі поета неодмінно супроводжують цю силу, що робить її справді цілющою. Словом, для мене ЛУ саме така – уособлення прекрасної , цілющою, незламної Сили Духу, що є для мене натхненням та прикладом», – сказала акторка, учасниця фрік-кабаре Dakh Daughters Тетяна Гаврилюк, яка стала в серіалі голосом оповідачки.

Водночас актор Дмитро Рибалевський, який також став голосом оповідача, зізнався, що у юності взагалі не розумів, хто така Леся Українка. Змінюватися ситауація почала під час навчання в універистеті і згодом – у ході роботи над виставою «На полі крові» у Театрі імені Івана Франка, де Дмитро зіграв Прочанина.

«Я щасливий, що Українка для мене досі постає все ж таки не розкритою книжкою, яку я продовжую читати й буду намагатися продовжувати її розкривати надалі, бо інтерес до неї вже ніколи не пропаде», – підкреслив актор, наголосивши, що «Леся визначає людяність на найвищому щаблі існування людини».

 

Актриса Марина Кошкіна (голос Лесі Українки у радіоісторіях), яка також грає ЛУ в серіалі «Плеяда», переконана, що «Українка – в першу чергу жінка, яка вміла любити, яка вміла писати, говорити через слово, і говорити так сильно, що ти читаєш, тебе це просто не може не чіпляти».

 

«Я на її текстах росту й вірю – що старшою буду, то краще розумітиму їх, тому що вони дійсно надскладні для мене», – зауважила актриса.

Актриса Ольга Сумська, голос якої в серіалі також став голосом Лесі Українки, розповіла, що під час роботи над проєктом «дуже непросто було з тими моментами в листах, де мова Лесі Українки на сучасне вухо звучить «зросіщено»: всі ці «проштудировала» стостовно «Капіталу» або «розумовий виднокруг», який треба розширювати. Але «вигострю, виточу зброю іскристу» – вчитуєшся уважніше і воно лягає на душу».

Нагадаємо, у мережу безкоштовно виклали повне зібрання творів Лесі Українки у 14-ти томах.

chytomo.com/30-radioistorij-pro-lesiu-ukrainku-dostupni-dlia-slukhannia