хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Цікаві моменти...)))

Мавпочки виду очковий тонкотіл часто втрачають дитинчат в густій траві, тому у тих при народженні яскраво-жовте хутро, щоб вони були помітнішими...



Цілих 80 років цей вид комах, Dryococelus australis, вважався вимерлим, але недавно «воскрес»...
[ Читати далі ]

Мистецтво дарувати подарунки


  Як відомо подарунок це щось таке, що приємно отримати, і воно має бути сюрпризом, і щоб емоцій купа - ось тоді да, і подарунок і дарування вдались.
  Це теоретична частина про яку згадую саме тому, що сьогодні, в свій день народження я подарунків не очікувала, не було отого "бажання приймати подарунки", що буває в мене й так рідко. Всі мої були попередженні завчасно, тому насолоджувалась спокоєм і цілими вухами lol, бо без подарунка смикати їх імениннику засьlol
  Зранку поїхала по тортик, користуючись останніми днями вільного проїзду громадським транспортом, і з задоволенням походила магазинами. Приват 24 тихенько подзенькував повідомленнями в телефоні щоразу після чергового відходу від каси, я машинально поглядала на повідомлення, навіть не вчитуючись, тільки порівнюючи подумки цифру з сумою в чеку, останніми купила два тортики і попрямувала на зупинку. І тут знову дзенькнуло повідомлення, Приват24, спокійно поглядаю на екран і накриває легка паніка - в очі кидається цифра - 1000 грн. Перша думка - я нічого на таку суму не купувала!!! Жодного чеку більше ніж на 400 гривень!! Паніка відразу підтягує - ну все, це точно як в сестри в лютому хтось викрав з картки майже три тисячі , оплативши кілька покупок в якомусь супермаркеті в Запоріжжі, де вона ніколи в житті не була, а це і в мене таке!!! 
  Кажу собі "стоп!", відкриваю повністю повідомлення і вчитуюсь - "зарахування (фух!!))) на карту від..." ну звичайно ж, єдиний брат, котрий зараз в командировці, і котрий не запитав мене як мінімум напередодні що подаруватиlol
Так полегшало, не передати smutili
 А через хвилину і дзвінок, сам з привітанням, то я вже посміялась щиро і його повеселила розповіши оце всеісказала, що давно мені не робили подарунків, які і приємно, і сюрприз, а що вже емоцій було, то й не передати...lol
  Моє особисте свято сьогодні дійсно вдалося..чекаю вже наступного року, чи те ще будеpodmig

Твій лист до тебе...

Все буде добре мила... Знай, ти найкраще і найдорожче, що у тебе є... Не переживай... Усе тимчасово... Ти витримаєш, ти з усім впораєшся... Просто знай це і вір, вір у себе, свої сили... Всевишній завжди з тобою... Ти під його захистом завжди....
Бережи себе...
Не шукай зайві проблеми в собі, не грузи себе... Просто згадай, яка ти особлива, яка чудова, яке ти чудо...
Це життя... Так, воно складне... Але ж так цікавіше... Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила всі свої дари, які вже у тебе є...
Ти зміниш гори... Цілий світ у твоїх ніг... І це не просто полум'яна промова, що закликає до дій, а чистісінька гола правда...
Бережи себе мила... Не осуджуй, не критикуй... У такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе - світло.. полум'я... І неважливо, що трапиться або вже сталося... Важливо, що твориться у тебе всередині...
Дружи з собою.. Усвідом свою цінність...
Примири усіх своїх внутрішніх критиків, прийми всі свої "недоліки", своє минуле, і йди вперед, приймай усі дари цього життя, але вже в гармонії з собою...
Ти все, що в тебе є... У тебе достатньо любові, світла, щастя і всіх благ... Вони вже у тебе є...
Все - в чому ти потребуєш - це любов і щастя...
Але правда в тому, що в тебе вже це все є, ти сама джерело любові і щастя...
Бережи себе рідна

Виняток

І у в’язниці,

І на волі,

Великим містом

Чи селом,

Скрізь ходить сон,

Всіх знає сон.

Один Харон

Не спить ніколи,

І древнім хлюпає

Веслом.

 


Возраст добавляет мудрости

.
Становясь старше, понимаешь.
Что счастья вовсе не в деньгах.
Не в дорогих машинах, в платьях,
А в нежных любящих руках.

Становясь старше, понимаешь.
Что очень хочется согреть,
Кого - то близкого, родного.
И с ним смеяться, и реветь

Становясь старше, понимаешь.
Душа не тянется к чужому,
Глаза так светятся от счастья,
Когда с тобой тепло другому.
*
Мария Ногаева

Конфлікт інтересів адвоката єрмолаєва

  • 16.04.21, 16:34
Через можливий конфлікт інтересів адвоката Вадима Єрмолаєва Дар’ї Васіної розгляд справи по історичній будівлі на вулиці Виконкомівська, 17 перенесли.
Під час судового засідання під стінами Третього апеляційного адміністративного суду тривав мітинг небайдужих городян «Збережи історію Дніпра».

ДЕТАЛЬНІШЕ https://com1.org.ua/konflikt-interesiv-advokata-iermolaieva/

Поводырь (1)

   Ян был блогером. Как такое с ним случилось?  Долгая была история... это сейчас прямо из роддома выпускают писателей. Впрочем судите сами.

     Сначала  Ян был в меру  хулиганистым школьником,  потом  слегка беспутным студентом университета,  затем не очень серьезным аспирантом одного значительного НИИ.  Тут тяготы познания наук  его жутко утомили и потребовали  разрядки, в качестве каковой друзья и  лукавый присоветовали сплав  по Катуни.  Ему пояснили, что это горная речка на Алтае с невероятно чистой водой и  капризным течением. Последнее решило дело - флегматичный Ян обожал все капризное.        

    Все на Катуни очаровало Яна - сказочная красота лесов, снежных гор, не говоря уже о воздухе и воде, за которые в родном городе  платили бы биткоинами.  От лесных ягод и грибов,  орошаемых талой водой реки и растущих  вдали от промзон,  у него случались настоящие желудочные оргазмы.    


    Одноместная байдарка Яна, многократно проверенная на Десне,вначале легко неслась по  перекатам  и разливам реки. Но на пятый день сплава Катунь осерчала -  байдарку  швырнуло на камни.  Ян был выброшен из нее и оглушен, а сама она со всем его походным скарбом поплыла далее. Удерживаемый только спас жилетом, Ян  без  сознания дрейфовал по  течению реки.              

     Очнулся он абсолютно голеньким в спальном мешке рядом с не менее голенькой  шатенкой  не очень преклонного возраста. Было тепло, благостно, непонятно и чуть стеснительно.  Ушибы болели и мешали думать о шатенке и прогнозировать ближайшее будущее. Она же, заметив возврат к жизни спасенного,  затараторила с легким смешком.

 Я сидела на берегу  в палатке и  читала Азимова, а когда увидела плывущее тело бросилась в воду, добралась до него и еле вытащила на берег. Было чертовски холодно, а как удалось тебя раздеть, затащить в спальник а его в палатку  сама не понимаю.  Одежки наши сушатся на солнышке, телефонам видно пришел конец, зовут меня Настя, пойду заварю чайку с  толикой спирта согрева ради, ничего что я голенькая - тебя же надо было отогреть, чай заварить черный или зеленый? 

      Ян обнял шатенку, минут на пять уткнулся в ее гриву, а затем тихо прошептал - большое спасибо Настенька! - завершив сие почти братским поцелуем.  Краткость всегда была его сильной стороной.    

    Любой читатель романов Де Сада уже догадался, что было дальше.   Правильно,  эта пара, отойдя от  потрясений,  занялась прямо таки  первобытной  и ненасытной любовью с долей садизма. Его организовали местные комары, гнус и разнообразные жучки паучки.   

    Загорелая, говорливая, зеленоглазая и слегка растрепанная непоседа
Настенька радовала  душу и взгляд Яна.  На ее обычный вопрос - ты меня любишь? -  он просто надолго обнимал  ее и  тихо излагал  на ушко как  он  планирует это доказать.  Далее, при отсутствии помех,  изложенное воплощалось в жизнь.   К несказанному  кайфу  обоих.                              

    На двухместной байдарке Настеньки  они неторопливо продолжали сплав,
 балуя себя  днёвками  и привалами.  И, само собой, ночными кострами под звездами с монологами Насти о  добром, разумном и семейном.             
    За этим  случайным медовым  сплавом последовала свадьба,  которая случилась в сельском кафе в конце маршрута. Ибо, по обоюдному согласию,
было   решено не искушать Провидение, так необычно связавшее их.

   То же мне сельская экзотика,  фыркнет  избалованный гламуром читатель.  
А вот и зря... да, там было много спирта, самогона, простецкой закуски и нетрезвых речей. Но не было фальши, зависти, сплетен.  Молодым подарили семь баранов и одного оленя.  И все село продолжало праздновать свадьбу еще неделю  после отбытия оных.    

      Тут солидные писатели  заканчивают рассказ, полагая, что дальнейшее читателям очевидно.  Но для нашей  истории это, увы, просто конец главы. 
 Как это, возмутится дотошный читатель, а куда делись бараны и олень?
  - А на что, любезный, спросим мы его,  село продолжало пить и плясать?      
 
        Продолжение  

Українська дискотека 75

Попри те, що було купа справ і неприємностей розродився на черговий мікс танцювальної україномовної музика.
В новому міксі аж 5 новинок (в тому числі, дві знайомі і популярні пісні в новому аранжуванні). Переходи між треками (зведення) і треклист повинні сподобатись.

Українська музика 1457







25%, 1 голос

50%, 2 голоси

0%, 0 голосів

25%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.