Заява міністра освіти Табачника про зниження відвідуваності кінотеатрів через запровадження обов'язкового україномовного дубляжу кінофільмів не відповідає дійсності, повідомляє Майдан.

Про це заявляє генеральний директор кінокомпанії B&H Film Distribution Богдан Батрух.
За його словами, у 2009 році, порівняно з 2008, приріст кіноіндустрії за валовим збором склав 37%, а по глядачах — 17%. А за три місяці 2010-го валовий збір виріс на 50%, а кількість глядачів — на 27%.

«Таких цифр про те, що із запровадженням україномовного дубляжу, продажі квитків впали втричі не існує в природі, — констатує Богдан Батрух, — Якщо вже міністр освіти іде до того, щоб вживати неправду в якості аргументу, то це дуже низько. Який приклад він подає студентам?».

«Якщо валові збори і кількість глядачів зростають, то ми не бачимо причин заявляти і про нібито низьку якість україномовного дубляжу. Можливо когось дратує, що є такий приріст відвідуваності, бо це йде в розріз з їхніми поглядами і бажаннями», — підсумував гендиректор кінокомпанії.


Нагадаємо — обов'язкове дублювання фільмів для кінопрокату, демонстрування та домашнього відео українською мовою було запроваджено головою партії «За Україну!» В'ячеславом Кириленком в січні 2006 року, коли він працював на посаді віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань.

10 березня у Страсбурзі, на засіданні Європарламенту, французький націоналіст заступник голови Національного фронту Франції, голова Альянсу європейських національних рухів, депутат Європарламенту Бруно Голніш (на фото), виступаючи, захистив честь українського Провідника Степана Бандери.

Ось що він сказав: «Французькі, фламандські, угорські, німецькі, австрійські патріоти є об'єктом постійних юридичних, професійних та політичних переслідувань, на які Європарламент або не звертає уваги, або ж навіть їх підтримує. При цьому Європарламент претендує на те, аби давати уроки майже цілому світові. Минулого тижня, наприклад, ми проголосували за резолюцію щодо України, один з параграфів якої українські патріоти справедливо сприйняли як ганебний стосовно пам'яті їхнього національного героя Степана Бандери. Безумовно, Степан Бандера в надзвичайно важких умовах намагався прокласти дорогу між двома тоталітарними системами - гітлерівською та совєцькою. Він є героєм для багатьох українців, які тепер справедливо вважають себе приниженими більшістю цього Парламенту.
Як правило, національні герої боролися зі своїми сусідами. Чи міг би, наприклад, мій друг Нік Гріффін - голова Національної партії Британії, депутат Європарламенту, свідомий британський патріот - поставити під сумнів, чи є Жанна д'Арк національною героїнею? Звичайно ж, не міг би! Я особисто дуже сподіваюся, що наш Парламент (Європарламент - ред. ) матиме таку ж позицію стосовно героїв інших закордонних держав».

Благовіщення Пресвятої Богородиці — велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.

Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного — 25 березня.



Благовіщення — християнське свято, що за церковним календарем відзначається 25 березня — в той день, коли архангел Гавриїл провістив діві Марії, що вона непорочно зачне від Cвятого Духа і народить Сина Божого — Ісуса.

В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. У залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.



В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.

У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір'я — «щоб чули весну і самі про себе дбали».

Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.

У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив».

Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок — будеш вродливою.

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить (Номис, 418). На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули. — "вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — муравлі, жаби, гади. Від Воведення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — «і всяке диханіє». Господар виганяв того дня всю свою худобу і дріб, і бджіл, і навіть пса, на сонце, на волю, щоб почули весну і самі вже про себе дбали. Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував ло свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина за народньою символікою, Благовіщення вішує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла, і т. далі.

цитата 

"... Первый национальный телеканал Украины со вторника, 6 апреля, перестал делать перевод русскоязычных синхронов на украинский язык в своих новостях. Нововведение представители телеканала пока не комментировали, передает корреспондент ИА REGNUM Новости в Киеве...

Кажется, это как раз тот случай, когда руководители Первого национального канала спутали государственное с частным. "

 Остановитесь на мгновенье. Всё вы этом мире скоротечно. И только ПАМЯТЬ, СОВЕСТЬ, ДОБРОТА ОСТАЮТСЯ.

Декілька днів тому, реалізуючи план знищення української мови, міністр освіти України Дмитрий Табачник зняв статус державного з екзаменену з української мови у вищих навчальних закладах. Цього і слід було очікувати від міністра, який на своїй посаді "не буде втілювати свої політичні переконання". Гадити спідтишка, і не тільки, він буде завжди, як березнева кішка. На те "посажен".
       Та остаточно мене дістала фразочка Табачніка про львівську каву
       Ну добре – не українці ми, галичани. Чорт з вами. Але, щоб пили тільки розчинну каву? Ну ні – це вже вибачайте. Не знаю по яких вигребних ямах шастав у Львові пересташений Діма, щоб тільки таку люру (галицьким койне – сечу) йому подавали. Що ж то за добропорядні доми, де таке пійло київському шевальє подають. Хіба що в якихось ностальгуючих москвофільських салонах.
        Розчинна кава масово появилася у 70-х. У милі Табачніку совєтські часи. Вона й була ознакою совєтського часу і відійшла разом з ним як признак біди і нензи (галицьким діалектом – злиднів). Так само, як ерзацкава часів Першої світової війни, яку робили з чого-завгодно, окрім кавових зерен. При совєтах щось подібне робили в "освобожденной Латвии" в регіоні Курземе (Kurzeme kavine) – це був також пристосований до потреб совєтської людини раритет двох світових війн. Може така "кава" є для Табачніка зразком?
        Однак мрією і гонором кожної порядної львівської родини була справжня кава. Щоправда у милі Табачніку часи дістати її можна було тільки на стежках далеких. Її то привозили із-за кордону, або ж, як і ананаси, банани, мандарини, – з Москви – "при советской власти они там и только там произростали" – очевидно на Замоскворецькій стороні.
        Невеликий екскурс з історії кави для "історика" Табачніка.
        В Європу кава йшла кількома шляхами. Спочатку через арабську Андалузію до Амстердама, Парижа та Лондона. Але до Центральної Європи – через Балкани. Ключовою подією запровадження кави у Центральній Європі стала битва за Відень 1683 року. Одну з ключових ролей у звільненні Відня від турків зіграв галичанин, а не великоукраїнець (за табачниківською класифікацією) Франц-Юрій Кульчицький - шляхтич з села Кульчиці, що за 30 кілометрів на південь від Львова. Акурат поруч з малою батьківщиною ще однієї невеликоукраїнки Ганни Герман – з нею теж нашому знавцю расових відмінностей слід було б варто розібратися на предмет національного чи расового походження і "стукнуть куда нада". Саме Франц-Юрій (бач які в них не русскіє імена) відкрив у Відні на теперішній вулиці Kolschitzkygasse (себто вулиці Кульчицького) першу кав'ярню "Hof zur Blauen Flasche". За що вдячні віденці встановили на розі вулиці йому скромний пам'ятник. У Львові кілька літ тому зробили репліку цієї кав'ярні – кав'ярню "Під синьою пляшкою".
        А далі кава поширилася по всій ненависній Табачнику імперії Габсбургів – в тім і до Львова. Причому кава, а не люра. І що цікаво – чим ближче до Відня, як би не злобствував наш візаві, – тим культура кави давніша. Тай кава донедавна була краща.
        Ба більше – високий стандарт віденської кави в Галичині до нашого "освобождєнія" як під час Першої, так і під час Другої світової війни був абсолютним – тільки совєти знищили у Львові культову кав'ярню "Віденська кава", що належала до міжнародної сітки "Wiener Kaffeehaus" - тепер, слава Богу, відновлену. Всі ці австрійські назви, напевно, будуть ще одним пунктом оскарження галичан в австрофільстві. Але нічого не поробиш – кава, добра кава таки дійсно прийшла до нас звідти. Як і багато-що інше, як от каналізація.
        Як "злобный галичанин" я з повним респектом прийняв би твердження, що в Ужгороді кава краща – бо так було у якихось 1970-х роках. Так само, як і те, що ще кращою вона є у Будапешті. Про Відень чи Мілан і говорити годі. Але кому-кому, а не нашому Голохвостому, чи то пак Голохвастову, із-за Канави чванитися культурою кави. Бо ж саме час "гріти шампанське".

Воскресіння Христа — воскресіння Ісуса Христа з мертвих по трьох днях після смерті, центральна доктрина в Християнстві, яка протягом сторіч проповідувалась язичникам і надалі залишається найважливішою подією (і святом, знаним як Пасха чи Великдень) християнського суспільства. Апостол Павло сказав, що якщо Христос не воскрес, тоді вся християнська віра була б даремна:

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть. (1 до Коринтян 15:19).

Згідно з Павлом, вся християнська віра залежить від воскресіння Христа. Християни щорічно святкують воскресіння Христа під час найбільшого святу християнського літургійного року - Великодня.

Ісус Христос вескрес о ранній порі в неділю, на початку нового єврейського тижня, оскільки у древніх євреїв неділя була першим днем тижня і починалася зразу ж після заходу сонця в суботу. Тому неділя (рос. воскресение), стала святим днем для християн і теж зветься Господнім Днем (грец. Kyriake Hemera). Для древніх євреїв Господнім днем був останній сьомий день тижня - субота (гебр. , «відпочинок»). Тому четверта заповідь Шануй день Господній, щоби святити його розуміється християнами і юдеями по різному. Для християн Господній день воскресіння — неділя став днем відпочинку. Звідси його українська назва - неділя (від не ділати, не робити, тобто відпочивати). Також, виконання будь-якої ненастійної праці в неділю в християнстві вважається гріхом і ламанням четвертої заповіді, оскільки така праця порушує святість Господнього дня, яка заключається в покої та мирі. В середньовічній християнській церкві строго заборонялося виконувати будь-яку працю в неділю аж до сходу сонця в понеділок.

Стаття з Вікіпедії

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0

Крепостные крестьяне
(вакансия от 01.04.2010)

Компания Барская Усадьба Окакия
Все вакансии этой компании
Регион Донецк, Запорожье, Одесса
Зарплата 10000 грн.
Раздел Бухгалтерия, аудит; Торговля оптовая; Торговля розничная
Требования к соискателю
Вид занятости неполная занятость, удаленная работа, полная занятость
Образование не имеет значения, готовы взять студента
Описание вакансии

Крепостные крестьяне

Требования:


Приглашаются на работу во вновь открывающуюся барскую усадьбу в Тульской губернии крепостные крестьяне. Предпочтение крестьянским семьям с двумя - тремя детьми. Требования: крепкое здоровье, выносливость, трудолюбие, покладистость, умение пользоваться граблями, косами, вилами, лопатами и другими сельскохозяйственными предметами, понимание технологии доения коров, коз, выращивания птицы и свиней, опыт организации и ведения конюшни, псарни и овчарни, навыки обработки барской земли и уборки барского дома. Молодым крестьянкам требуется умение варить кофий в постель и взбивать перины.


Обязанности:


жизнь по крестьянскому укладу и понятиям, услужение барину, отработка барщины, для молодых крестьянок половой оброк. Внешний вид забитый, слегка придурковатый, но опрятный, обязательно славянская внешность (мужикам иметь бороду) Обязательное требование умение громко и красиво кричать фразу Ба-а-а-а-а-арин прие-е-е-е-е-е-ха-а-а-а-ал! Дополнительные требования знание иностранных языков исключено, знание русского мата обязательно, желательно умение удить рыбу, стрелять белку в глаз, подковать лошадь, вырезать наличники, орать народные песни, стучать ложками и играть на балалайке. Религия православие!

Условия:

Соцпакет: бесплатная медицинская помощь, проведение семейных и религиозных празднеств за счет барина. Условия проживания отдельно стоящие крестьянские избы-мазанки без удобств, но с русскими печками и колодцами. График работы пожизненно (есть свое кладбище) Испытательный срок 3 года. Спецодежда сарафаны, лапти, портки и рубахи. По выходным - обязательная порка на конюшне!

http://www.work.ua/jobs/541674/

У продовження попередньої теми нагодилась така от новина від нашого президента:

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ наголошує, що представники влади категорично не мають права вести дискусії, у яких можуть піддаватися сумніву незалежність і суверенітет України, і вважає, що віце-прем’єр-міністр Володимир СЕМИНОЖЕНКО повинен публічно уточнити свою позиції відносно оприлюдненої ініціативи про союз України, Росії та Білорусі.

Про це йдеться у переданій агентству УНІАН прес-службою Президента України заяві В.ЯНУКОВИЧА.

“Є незаперечна істина – Україна незалежна суверенна держава. І про це написано в Основному Законі нашої держави. Є наступна істина – Україна активно інтегрується в Європейський Союз. І цей стратегічний напрям зафіксовано, у тому числі, й у моїх неодноразових заявах як Президента України. Я хотів би, щоб про це усі пам’ятали. Чи існує право на дискусію з цього питання? Для мене як для Президента – ні. Для усіх, хто представляє владу – ні. І це категорично”, - наголосив В.ЯНУКОВИЧ.

В.ЯНУКОВИЧ повідомив, що мав розмову на цю тему з віце-прем’єром В.СЕМИНОЖЕНКОМ.

У зв'язку з цим хотілося б знати: чи не надходив у столичні травмпункти чоловік з обличчям схожим на фото, наведене нижче ---