Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Щеплення від кацапізму (подорож в рашкінське містечко)

Діло було у далекому 2011....

Є в моєї мами рідна сестра Зіна, що живе у раші. Має трьох діток, моїх ровесників і трохи молодших.
Якось так склалося, що ми бачилися завжди в Україні: або в гостях у бабусі на Черкащині, або наші російські родичі приїздили в гості до нас на Дніпропетровщину. А тут - отримали запрошення від них приїхати, бо чоловік моєї тітки (колишній військовий) вийшов на пенсію, вони придбали якусь нерухомість у невеликому містечку, тож ми вирушили у путь. Не буду повністю зараз відновлювати хронологію подій, бо це насправді неважливо, а просто напишу факти, що запам'яталися досьогодні.
Поїзд Київ-Баку, проходження митниці - все дуже умовно, ніхто валізи не відкривав і по речах не лазив.
На гостинець родичі замовили українську "Хортицю", і з своєї ініціативи ми ще везли багато різновидів цукерок (Рошен, АВК тощо). Виявилося, що їхні місцеві продукти не ідуть ні в яке порівняння з нашими і дуже багато імпорту. Молочка та ковбаси - наші та білоруські. Цукерки (я з дитинства думала, що "Красний Октябрь" рулить - виявилося таке г... ) - їхні місцеві і несмачні, наші завезені, їх мало і дуже дорогі.
Про горілку: не вірте тим, хто вам розкаже, що в рашкінській глибинці п'ють горілку. ЦЕ НЕ ТАК!!! Не п'ють, бо дорого. Самогон теж не п'ють, бо він не встигає стати самогоном. Тому п'ють бражку. Всі. Навіть вагітні. Міри не знають. Не бачать нічого сильно соромного в тому, що хтось по п'яні до туалету не добіг. 
А ще вони безстрашні. На жигулях з літньою резиною по вкатаному снігу їздить все селище. І ще з цього кепкують.
Чистотою на подвір'ї, зовнішнім ремонтом хат, цілісністю та пофарбованістю паркану не переймаються.
Вся сім'я, друзі, сусіди дивляться телевізор. У великих кількостях. Моляться на пу. Вважають його "месією", баби в нього закохані, чоловіки не ревнують. Свято вірять у свої скрєпи, духовнісь та руцкій мір. Також щиро ненавидять всіх "нєруцкіх чурок", "хахлов", "пєндосов" та інших, хто не має рашкінського походження.
Єдиний з них більш-менш мислячий - мій двоюрідний брат, що на той час тільки влаштувався програмістом в ФСБ і переїхав жити до Москви. Він хлопець неговіркий, але від інших родичів знаю, що вахтовим методом його засилали до Севастополя на військову базу. Чомусь він не схотів бачитися з нашими кримськими родичами, мабуть, тому, що вже щось знав....
Про Москву окремий абзац. Це для них якась золота мрія. В кого діти у Москві - тим заздрять. Ті, хто не у Москві - дуже хочуть туди попасти. Ті, хто вже вирішив, що в силу обставин не зможе бути там - шкодує про втрачені можливості. Прямо Мекка рашкінського масштабу.
Були у самому Волгограді, ходили на екскурсію до Родіни-матері. Вражає.
Дуже велика вірменська діаспора. Руцкіє їх ненавидять, але працюють на вірменів-підприємців.
Великі простори.... Поля, не засіяні нічим. Просто стоять у бур'янах. 
Таке собі недбале відношення до власних природніх багатств....
 Цього мінімуму вражень вистачило, щоб більше ніколи з власної волі туди не їздити.

... Коли в нас почався Майдан,  десь наприкінці грудня 13 року, російські родичі відфрендили нас у соцмережах і просто в односторонньому порядку без пояснення причин припинили спілкування. Думаю, вони знали про анексію Криму та війну від мого ФСБшного брата.Зараз не спілкуємося. І не тягне.


Одеса назавжди втрачена для руцкава міра


"16 мая, в День Европы кулинары одесской сети Пицца и гриль приготовили самую длинную в Украине пиццу. Пиццу шириной около метра и длиной 30,2 метра внесли в Национальный реестр рекордов Украины, после чего около сотни одесситов смогли попробовать знаменитое итальянское блюдо".

Я шо-то не понял, где стойло для людей? Где лопаты? Где драка за кусок пиццы, в конце концов?!?

...Не, Одесса, похоже, ты навсегда потеряна для Русскаго мира.

'Где стойло для посетителей, где лопаты?!?'
'Одесса'
'Правила проведения акций в Русскам мире'

Українці, прошу підтримати флешмоб і долучитися!


Друзья, я пишу этот пост на русском языке, хотя в последнее время больше писал по-украински. 
У меня в шкафу висит бандеровская красно-чёрная вышиванка, а на полке лежит флаг Украины, на котором остались автографы погибших бойцов 25-й бригады. 
Я рассказал об этом, чтобы обозначить некоторый уровень серьёзности моего предложения. 
Не буду вдаваться в детали, но иногда мне отчаянно не хочется говорить и думать на одном с "ними" языке. В такие моменты я вспоминаю, какое это счастье, что у нас есть возможность уйти в "Український Всесвіт", где мы можем отдохнуть и придти в себя. 
И поэтому я предлагаю вам СРЕДУ. Я имею в виду срединный день недели. Я предлагаю назначить среду днём украинского языка. 
Что это означает? Просто теперь по жизни мы начинаем помнить, что в среду мы говорим по-украински, пишем в интернетах по-украински, стараемся думать на украинском языке.
Друзья, это совсем не трудно один день в неделю говорить, писать и думать по-украински. 
Я знаю, что будет много неловких и смешных моментов из-за забытых слов, из-за русского произношения из-за прочих типовых ситуаций, и не будет рядом доброжелательного учителя, который мог бы нас поправить.
Но по-другому и не бывает. Мы просто спокойно и с улыбкой, с чуством юмора пройдём через все неловкие ситуации. 
Итак. 
Предлагаю. 
Каждую среду с момента пробуждения утром и до момента засыпания вечером мы говорим по-украински в семье, на работе, в магазинах/заправках/учреждениях/и т.д., на улице, с коллегами, друзьями, жёнами и мужьями, детьми, родителями etc.
В Интернетиках мы пишем только по-украински - в постах, комментах и даже на российских пабликах (пусть лезут в транслейтеры, если на самом деле хотят нас понять). 
Всего лишь один день в неделю. По средам.
Выходим из наших домов со словарями и разговорниками, с онлайн-переводчиками в наших девайсах. 
КАКОГО ЧЁРТА МЫ, ГРАЖДАНЕ УКРАИНЫ, ДО СИХ ПОР СТЕСНЯЕМСЯ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА?! 
КАКОГО ЧЁРТА МЫ ДО СИХ ПОР НЕ ГОВОРИМ ПО-УКРАИНСКИ?! 
Итак, СРЕДА. ДЕНЬ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА. 

Що там у хохлів?

Краматорчанин, Алексей Бычков чемпион Европы по пауерлифтингу. "Порвал" росею 9 мая

В немецком городе Хемниц с 6 по 9 мая прошел чемпионат Европы по пауэрлифтингу среди мужчин и женщин. Выступление на нем спортсмена из Краматорска Алексея Бычкова принесло ему золотую медаль и звание Чемпиона.

В состязаниях принимали участие 126 спортсменов из 19 стран мира. Краматорчанина Алексей Бычков выступал в составе сборной Украины. Символично, что победу Алексей добыл именно в день Победы, 9 мая.

Показатели Алексея Бычкова: сумма-1 место (1067,5кг); приседание - 5 место (400кг); жим - 2 место (312,5кг); тяга - 3 место (355кг).
Тренерами спортсмена являются Иван Збандут и Владимир Саенко.

Ну геніально ж!

Простой рецепт, как быстро "вылечить" жителей Донбасса. Нужно просто раздать им свидетельства "пострадавших от российской оккупации" и по этим свидетельствам выплачивать какие-то жалкие копейки (гривен 300-500 в мес). Причем копейки должны быть именно жалкими. Чтоб принявший их вынужден был рассказывать, что он действительно пострадавший, а не шифруется ради денег (деньги-то мелкие). Причем рассказывать он это будет в первую очередь себе. Со временем естественно и поверит. Ну и дальше по совковой классике - дни памяти начала оккупации, откровения по СМИ пострадавших, которые рассказывают, как до оккупации у них все было, и как рашисты их ограбили, разрушили и т.д....

Доброго ранку! Позитивненько :)

Вони та ми - вражаюче порiвняння!

Світлина від Романа Давиденка.
Світлина від Романа Давиденка.

Що клята хунта зробила з Кіровоградом!

Сьогоднішній Кіровоград (під бандерівським ігом)

Фото Батя, я стараюсь.
Фото Батя, я стараюсь.
Фото Батя, я стараюсь.