Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Іван Франко і жінки

Франко і жінки: відверто про особисте життя письменника
 27 серпня 2017 
Іван Франко: особисте життя генія
Іван Франко: особисте життя генія / 24 Канал

Іван Франко відомий нам зі шкільної програми як геніальний письменник та поет, борець і взірець. А поміж тим він був людиною. Людиною, в житті якої було багато кохання, пристрасті і, звісно ж, жінок. Хто вони –кохані Франка? До дня народження письменника редакція 24 Каналу зібрала для вас найцікавіше з особистого життя генія.

Сам Франко писав, що в його житті "тричі являлася любов". Жінок у нього було значно більше, однак справжні почуття були лише до трьох… Письменник відверто говорив: "Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом". Тож детально про усіх.

Читайте також: Жінки Шевченка

Ольга Рошкевич

Перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги Рошкевич. Ольга була жінкою з вищого світу. Знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, мала власні друковані праці. Познайомилася пара у 1874 році. Тоді Іван був гімназистом і прийшов у гості до свого друга і брата Ольги Ярослава.

Спочатку їхні стосунки подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком. Це не зупинило дівчину, і вони продовжували зустрічатися таємно.

Франко жінки
Ольга Рошкевич

Однак відбувається другий арешт. Зрештою, під тиском батька Ольга виходить заміж за священика Володимира Озаркевича. Франкові вона написала: "Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш — все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками". І справді, перші роки життя пара була одружена фіктивно, спали в окремих кімнатах, Ольга мала свободу дій. Однак згодом їхній шлюб перетворився на справжній. Франко ж написав Агатангелу Кримському: "Наша любов тяглася 10 літ". Письменник присвятив Ользі чимало своїх творів.

Кілька захоплень одночасно

Розрив з Ольгою, мабуть, сильно вразив Франка. Тож він майже одночасно почав стосунки аж з кількома жінками. Новими захопленнями письменника стали:

- поетеса Юлія Шнайдер (псевдонім — Уляна Кравченко);
- вчителька, письменниця, громадська діячка Климентина Попович;
- представниця відомого роду Ольга Білинських.

З них трьох Ольга Білинська серйозно збиралася заміж за Франка. За деякими даними, вона навіть встигла пошити весільну сукню. Однак весілля не відбулося. Що стало причиною розриву стосунків – теж невідомо.

Приблизно у цей же час Франка пов’язували з відомою соціалісткою Анною Павлик (сестра його товариша Михайла Павлика). Однак дівчина йому відмовила. Анна не хотіла одружуватися взагалі. Зрештою, так і склалося – вона ніколи не була заміжня.

Юзефа Дзвонковська

Другим справжнім коханням Франка дослідники називають Юзефу Дзвонковську. Друге кохання письменник зустрів у Станіславі (Івано-Франківськ). Полька із шляхетної родини припала до серця усім членам гуртка, до якого входив Франко. Привітна і розумна дівчина залишається для усіх неприступною. Однак з Франком вона починає листування. І 27-річний письменник вирішує: от вона – жінка, яка має стати його дружиною. Проте в Юзефи про це була інша думка, і вона відмовляє Франкові… Думки дослідників розходяться. Частина вважає, що дівчина відмовила через свій вищий соціальний статус. Інші переконані: через смертельну хворобу.

Жінки Франка
Прекрасна панночка зі смертельною хворобою

І справді, Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань. А в його робочому кабінеті висів портрет "Дівчина з маком у волоссі". Дослідники вважають, що на ньому зображене друге кохання поета.

Целіна Зиґмунтовська

Третє кохання – шляхтянку і затяту польку (принципово листувалася лише польською) Целіну – Франко зустрів на пошті. Тут вона працювала. Письменник безмежно закохався в прекрасну дівчину. Однак абсолютно безрезультатно! Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається. Вона була в захваті від брюнетів, а Франко – рудий.

Жінки Франка
Целіна Журовська (дівоче прізвище)

Целіна запевняла, що Франко її переслідує. І дуже зраділа, коли він одружився. Сама дівчина вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла.

Як не дивно, Франко і Целіна зустрічалися все життя. Він допомагав вдові вирішувати справи, допомагав грошима. Згодом поселив її з дітьми у своєму будинку як економку. Після смерті Франка його син теж допомагав старенькій екс-коханій батька.

Стосунки Івана і Целіни були дивні. Григорій Величко про неї писав: "Ще третя жінка відіграла велику роль в житті Франка. Це була поштова співробітниця, яку побачив поет на пошті й запалав до неї великим коханням, хоч ніколи до неї не наближався. Усе вказує на те, що це кохання було фантазією, уявою Франковою. Ця ідеальна жінка в уяві Франка не виказала себе в житті нічим визначним, не була ані письменницею, ані суспільним діячем, була зовсім тихою, буденною людиною, а все-таки Франко через неї терпів дуже сильно. Випливом цього кохання з'явилося "Зів'яле листя". Були й інші твори присвячені дивному третьому коханню Франка.

Ольга Хоружинська

Франкові було вже 30, а він все ніяк не міг знайти на Галичині собі дружину. І от він зустрічає свою майбутню половинку в Києві. Красуня з дипломом вчителя, яка володіла кількома іноземними мовами та неймовірно грала на фортепіано, Ольга Хоружинська щиро закохалася у Франка, який мав жахливу репутацію. Звісно ж, рідні відмовляли Ольгу як могли. Але все ж вона одружується з письменником. Ольга стає вірною опорою для Франка, допомагає йому у творчості та спонукає отримати освіту. Жінка народила чотирьох дітей, та попри це не залишає громадської діяльності, видає журнал.

Франко дружина
Франко з дружиною

Здається, все ідеально? Лише здається. Франко не кохав свою дружину. У листі своєму другові Агатангелу Кримському він пише: "З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш".

Ольга робила все, що могла, терпіла злидні, ревнувала Івана до інших жінок, але тішилася, що саме вона його половина. У неї все частіше стаються неврози. Останньою каплею стала смерть їхнього сина. Ольга потрапляє до божевільні. Вона навіть не була присутня на похороні Франка, бо вийшла з лікарні значно пізніше. Згодом через скульптору Сергія Литвиненка на могилі Франка Ольгу не змогли навіть поховати поруч з чоловіком. Її могила розташована неподалік…

23 серпня - День Прапора України



День прапора відзначають і на гарячому Донбасі. Без зайвого пафосу на передових позиціях, у прифронтових містах і селищах Донеччини та Луганщини замайоріли жовто-блакитні стяги.


Від початку війни на Сході державний прапор став символом вільних від ворога територій. Тож на позиціях українських армійців жовто-блакитні кольори усюди – від малесеньких бантиків до величезних полотнищ.

Читайте також: Рекордно довгий прапор України з петриківським розписом створили у Дніпрі

Просто перед носом у ворога також повісили український стяг. Зробив це 22-річний військовослужбовець, який воює з початку конфлікту.

Після сильного обстрілу, коли ми сюди заїхали, хлопці запропонували повісити прапор. Показати, що ми тут є,
– розповів боєць ЗСУ Влад.

На передовій святкувати немає часу. День Прапора відзначають у прифронтових містах. У Костянтинівці місцеві активісти влаштували автопробіг і в центральній площі роздавали перехожим прапорці. Щоправда, не всім це подобалося. А у Торецьку люди живуть у безпосередній близькості до боїв. Тож свідомість від російської пропаганди очищується значно швидше. Тут зробили і концерт, і прикрасили місто великими державними прапорами.


http://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну

Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну
19 Серпень 2017
Ольга Стрижова Донбас.Реалії



Обкладинка антології «Порода»



Олег Полоз – прозаїк із Донеччини. Виїхав до Києва ще у 2010 році, тож запевняє, писати про події 2014 року на Донбасі не має права. Адже сам не бачив. «Має бути чесно», – це головний принцип, за яким донецький автор і пише твори. До антології «Порода» увійшли два оповідання Полоза: одне про музиканта, інше – про поєднання сучасності та минулого.

– Чи вплинув воєнний конфлікт на вашу творчість?

– Опосередковано донецька атмосфера впливала на мою творчість. У Донецьку коли я жив та навчався, можна було знайти, як гарне, так і химерне, і потворне. Як і в будь-якому місці.

Але сама війна не вплинула, бо я не готовий писати про це. Я поїхав із Донецька у 2010 році. Востаннє там був, коли в Києві відбувався Майдан. Тож маю уявлення, як все розпочиналось. Але саме про війну, я вважаю, що не маю права писати.

– Ви спілкуєтеся та пишете українською принципово?

– Це мій вибір. Я не можу сказати, що спілкуюсь українською, щоб комусь щось довести. Ні. Це був мій вибір до всіх подій. Колись на Донбасі українська мова була поширена – і це не було рідкістю.

Я сам народився в Лисичанську (Луганська область), і почути там українську можна було щодня. Це не було якоюсь несподіванкою. Просто ми звикли сприймати Донбас, як великі міста – Донецьк, Луганськ – а в селах там спілкувалися українською.

– Про що ви взагалі пишете? Що вас надихає?

– Життя. Те, що я сприймаю та бачу. Головне – це має бути чесно. Мені здається, якщо писати не відверто, це буде нецікаво для читача.

Я не такий титулований письменник. І для мене було несподіванкою, коли запросили взяти участь в антології «Порода». Але, як-то кажуть, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. І кожен письменник пише для когось. Необов’язково, щоб прославити себе, він хоче, щоб його почули. Такий собі крик душі.

– Якщо порівнювати ваші перші твори і ті, над якими працюєте зараз, дуже змінився стиль?

– Я став жорсткішим. Я не вважаю, що заради кон'юктури потрібно писати щось недозволене та маргинальне. Є тепер вже життєвий досвід… Розумію, що сентиментальні речі – це красиво, але тебе турбують вже більш серйозні речі.

– Як вважаєте, така антологія важлива для Донбасу?

– Я не можу казати за всіх мешканців Донбасу. У першу чергу, це важливо для тих, хто буде опублікований у цій антології. Сказати своє слово та нагадати, що Донбас – літературний.

Ми звикли, що відомі літературні прізвища Донбасу – Стус, Сосюра, Голобородько та Жадан. А про інші імена знають одиниці.

А ось для людей, які залишилися на тих територіях, і читають українські новини та просто українське, для них «Порода» – це знак, що їх не забули.

– До речі, не всі українці взагалі знайомі зі своєю рідною літературою. Наскільки це проблема для нації?

– Після Майдану, навпаки, багато людей почали цікавитися саме українською літературою. Хтось взагалі відмовився від російської. І це не одна людина… Я не впевнений, що в Україні ця проблема настільки гостра.

– Ви були на Майдані. За ці три роки змінилися емоції?

– Ні! Я не розчарувався в жодному дні, які я там провів. Це було щастя. Звичайно, були якісь події, що не подобалися. Але вразила сама організованість людей та ставлення один до одного. Ми були незнайомі, але ми були одним цілим.

Люди, з якими я познайомився, емоції, що там отримав, нові думки, переконання – це все нікуди не ділося. Навіть через три роки не змінилося, бо ми знали, що за один день ми не потрапимо до райської держави. Але мені, як перекладачеві, цікаво спостерігати, як збільшується кількість іноземців у місті. І це не лише ті, хто приїхав через бізнес. Дуже багато туристів, яким цікава Україна.

– А що ви перекладаєте?

– Загалом наукові публікації. Був досвід перекладу історичного твору – щоденникові записи 18-го століття.

– Існує стереотип, що жителі Луганської та Донецької областей з іншим менталітетом, ніж на Західній Україні…

– Так, але це не означає, що вони – не українці. Якщо відкинути емоції та політику, ми зможемо знайти погане і на півдні, і на півночі, і в центрі.

– А як ви ставитеся до думки, що Донбас потрібно «зробити україномовним»?

– Ми зробили україномовними Київ, Херсон, Миколаїв? «Зробити україномовним»… Це як вони уявляють: написали закон, а вже наступного дня всі заговорили українською?

Це довгий процес. Це зміна вектору життя – і справа не лише в мові.

Ми робимо з цього питання якесь страховисько. Щось потрібно змінювати. Більше приділяти уваги українській історії, мові та літературі в школах і в університетах. Але це і так потроху робилося.

На Донбасі багато людей залишилося з проукраїнською позицією. І вони не знають, що робити з усім тим, що там відбувається

Дуже легко когось звинувачувати, щось кричати про патріотизм, коли ти тут, а вони – там. Але, якби я через сімейні обставини був змушений залишитися там у цей час, я не знаю, як би діяв.

– Для вас можна вважати антологію «Порода» – новим етапом?

– Так. Це відповідальність. Інколи ти думаєш: «Яка література? Які збірки? Потрібно гроші заробляти». Але все одно в тобі залишається потяг до письменництва. І ця антологія – це аванс, щоб далі щось робити.

– І що збираєтеся робити?

– Писати. Але чесно. Якщо ми там не були, то не можемо писати про це. Але не писати про ті відчуття, які залишив Майдан та війна, мовчати про те, що відбувається та робити вигляд, що нічого не змінюється, ми теж не можемо. Потрібно бути чесними і, наскільки можна відверто, не вигадуючи подій, писати.


Падлюка цей Ассанж!

WikiLeaks приховав інформацію

 про вторгнення РФ в Україну

сегодня 14:40
WikiLeaks приховав інформацію про вторгнення РФ в Україну

Засновник сайту Джуліан Ассанж відмовився публікувати великий обсяг даних, пов'язаних з російською агресією.

Засновник сайту WikiLeaks Джуліан Ассанж у 2016 році відмовився публікувати майже 68 гігабайт даних про вторгнення РФ в Україну. Про це повідомило видання Foreign policy.

Зазначається, що саме тоді на сайті оприлюднили документи Демократичної партії США під час виборчої гонки, однак інформацію, пов'язану з російською агресією, приховали.

Як пише видання, ще у 2014 році ВВС та інші ЗМІ повідомляли про ці дані, в яких була інформація про російське військове втручання в Україну. У свою чергу інформація, отримана Wikileaks в 2016 році, містила в два рази більше даних про вторгнення в Україну, але Ассанж відмовився її публікувати.

Згодом дані були таки опубліковані в Інтернеті, але на інших ресурсах і залишилися майже без уваги.

Видання зауважило, що питання про зв'язки Ассанжа з Росією стало актуальним у 2016 році, коли Daily Dot повідомило, що WikiLeaks не опублікував документи, в яких у 2012 році було виявлено угоду на суму 2 мільярди євро між сирійським режимом і державним російським банком.

А вже у червні 2016 року Ассанж почав погрожувати оприлюдненням у мережі файлів на кандидата в президенти США Гілларі Клінтон, що завдало б шкоди її кампанії.

Зазначимо, що директор Центрального розвідувального управління США Майк Помпео заявив, що сайт публікації викрадених таємних і конфіденційних матеріалів інших держав WikiLeaks і його засновник відіграють роль «ворожої розвідувальної служби», яку використала військова розвідка Росії для втручання у президентські вибори у США.

http://internetua.com/WikiLeaks-prihovav--nformac-ua-pro-vtorgnennya-rf-v-ukra-nu

Провокація ФСБ, щоб виправдати початок агресії



ФСБ хотіла втемну використати колишніх учасників АТО для скоєння терактів в Росії – Грицак Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. 

Політика  18 серпня 2017 

ФСБ готує чергову провокацію проти нашої держави / фото УНІАН ФСБ РФ намагалася втемну використати колишнх учасників АТО для скоєння терактів в Росії. Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив голова СБУ Василь Грицак сьогодні на брифінгу в Києві. «Цинізм російських спецслужб полягає в тому, що ФСБ заради досягнення геополітичних цілей вищого російського керівництва не тільки планує вбивство українських громадян, але і готова організувати масові жертви серед російського, тобто свого, населення. Фактично мова йде про сценарії, які були використані спецслужбами РФ у 1999 році, які слугували фактично початком чергової чеченської кампанії», - заявив він. «Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. Ми отримали інформацію, що ФСБ через підконтрольну структуру, Федеральний інформаційний центр, готує чергову провокацію проти нашої держави», - зауважив Грицак. Він зазначив, що керівники цього центру отримали завдання від ФСБ підібрати з числа колишніх воїнів АТО, громадян України, кандидатів для нібито заробітків в Росії і як посередників залучили двох громадян України. «Трьом колишнім учасникам АТО – це Бондар Юрій, Морозов Сергій, Юркевич Станіслав – посередники, жителі Дніпропетровщини, запропонували виїхати в Москву і здійснити там незначні будівельні роботи, за це отримати хорошу винагороду. Адже саме на цих колишніх військовослужбовців планували повісити власноруч підготовлені, як ми вважаємо, диверсії або теракти в Москві, і не тільки в Москві», - розповів Грицак.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/2087784-fsb-hotila-vtemnu-vikoristati-kolishnih-uchasnikiv-ato-dlya-skoennya-teraktiv-v-rosiji-gritsak.html

Богдан Гордасевич: Надзвичайної ваги подія, яку чомусь замовчують всі телеканали під час диспутів з політологами, неначе нічого не трапилось, або то є незначна подія. А це ж - війна!  Це сучасний варіант "Гляйвицкий инцидент"

Україна - перша держава в Світі це зробила

 
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу для всього світу
Share
  • 8
18 Серпень 2017, Київ 11:48
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу 
для всього світу
17 Серпень 2017, 19:34


Україна стала першою державою у світі, яка оприлюднила інформацію про всіх своїх кінцевих власників бізнесу в Глобальному реєстрі бенефіціарних власників. Тепер цю інформацію може бачити будь-хто у світі, в тому числі потенційні інвестори, пояснюють представники руху Transparency International, який створив цей міжнародний реєстр. Як оцінюють цей крок влади економісти та самі представники бізнес-середовища?

Україна відкрила дані про бенефіціарів (кінцевих власників) своїх компаній, долучивши цю інформацію до Глобального реєстру бенефіціарних власників – ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості й запобігання корупції, повідомив український прем’єр Володимир Гройсман. За його словами, Україна стала першою державою, яка долучилася до Глобального реєстру на урядовому рівні.Дані про українських бенефіціарів зібрали на Єдиному державному порталі відкритих даних, і відсьогодні цей реєстр став частиною міжнародних баз даних.

Володимир Гройсман
Володимир Гройсман

На думку Гройсмана, ця подія має стати стимулом для розвитку економіки та громадських, зокрема антикорупційних, проектів.

«Відкриті дані – це основа побудови прозорої та ефективної держави, а також потужне джерело розвитку комерційних і громадських проектів. Відтак ЗМІ та громадськість можуть вільно використовувати й аналізувати ці відкриті дані для публічного контролю, а IT-бізнес – для створення нових інтернет-сервісів і проектів, які збагачуватимуть економіку і стануть у пригоді своїм користувачам», – написав український прем’єр у Facebook.


Виконавчий директор «Transparency International Україна»Ярослав Юрчишин розповів Радіо Свобода, яким чином Україна долучилася до проекту з розкриття бенефіціарних власників, ба більше, стала пілотною країною у цьому проекті.

Ярослав Юрчишин
Ярослав Юрчишин

Україні вдалося 

«Чому Україна змогла бути лідером? Адже розглядали кілька «пілотних» країн. Але ще в 2014 році, після втечі екс-президента Віктора Януковича, громадському середовищу, зокрема активістам «Центру протидії корупції», було зрозуміло, що якщо ми не розумітимемо, хто стоїть за офшорними юрисдикціями фірм, які паразитують на державних закупівлях та замовленнях, через які виводяться з країни величезні кошти, то ми ніколи не зможемо розібратися з корупцією. Українські схеми працюють на глобальному рівні, бо кошти, які викрадаються, осідають не в Україні, а виводяться за кордон. Україні вдалося стати першою країною, яка офіційно на рівні уряду взяла на себе зобов’язання і дала доступ до баз даних представникам партнерства «Відкритий уряд», і долучила їх до глобального реєстру», – пояснює Юрчишин.

За його словами, після України до Глобального реєстру кінцевих власників бізнесу планують долучитися Франція, Британія, Естонія та ще низка держав. Він прогнозує, що це відбудеться у вересні, під час Генеральної асамблеї ООН, на якій ітиметься, зокрема , про прозорість ведення бізнесу в світі.

Відкриття даних запускає два процеси: зниження рівня корупції та зростання довіри інвесторів до держави – Устенко

Виконавчий директор фонду Блейзера в Україні Олег Устенковважає долучення України про міжнародних реєстрів власності дуже доброю новиною, особливо на тлі того, що держава перебуває серед світових лідерів щодо рівня корупції в усіх сферах життя.

Олег Устенко
Олег Устенко

Це сприятиме
Олег Устенко

«Цей крок свідчить, що Україна бореться з корупцією і робить кроки, які покажуть кінцевих власників бізнесу, і в підсумку це сприятиме зниженню політичної корупції», – очікує економіст.

Олег Устенко не вважає відкриті дані про бенефіціарів панацеєю, проте очікує, що така відкритість запустить два паралельні процеси: зниження рівня корупції і зростання довіри інвесторів до держави. За словами експерта, у підсумку можна сподіватися, що відкриті бази даних сприятимуть економічному зростанню, яке наразі є недостатнім для стійкого підвищення рівня добробуту українців.

Відкриття бази даних власників бізнесу є позитивом з точки зору приваблення інвестицій до України, однак цей крок буде ефективним лише як частина комплексної державної стратегії, заявив у коментарі для Радіо Свобода президент Української спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах.

Такі рішення, які дають змогуінвесторові
Анатолій Кінах

«Це позитивне рішення, яке сприятиме створенню кращого й ефективнішого інвестиційного клімату в Україні та довірі до неї як до демократичної держави. Змушений констатувати: в Україні нині не забезпечена прозора інформація про структуру власності бізнесу, немає характерного для цивілізованого світу верховенства права й рівності всіх перед законом. Дуже серйозні проблеми із захистом власності та прав інвестора, довіра до інвесторів бажає кращого. Тому такі рішення, які дають змогу сформувати прозору економіку, сприятимуть інвестиційному клімату, але лише в комплексі з вирішенням всіх згаданих проблем, які перешкоджають інвесторові», – наголошує він.

Днями Україна вийшла на 80-у сходинку рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, за рік поліпшивши свої позиції на один пункт.

Експерти говорять про те, що Україна, з одного боку, за останні сім років поліпшує бізнес-середовище найшвидше з-поміж пострадянських країн, а з іншого – має критичні проблеми у роботі судової системи та правоохоронних органів.

Між тим, в УСПП з посиланням на державну статистику стверджують, що за останній рік приплив нових іноземних інвестицій до України є незначним: ідеться про 3,5 мільярди доларів, з яких більшість (2,3 мільярда) пішла на підтримку банківського сектору, і лише 1,2 мільярда – на реальний сектор економіки.

Тим часом українці в соцмережах схвально відгукуються про відкриття даних про український бізнес.

Частина з них вже обговорюють можливі наслідки оприлюднення кінцевих власників найцікавіших активів.

І просто не просто



Можу погодитись, що тема причетності України до ракетної програми КНДР не варта і шкарлупи від спожитого яєчка, як би не одне але: ракети в КНДР віднедавна таки літають! Все краще і краще. Значить там з'явилися досить потужні фахівці ракетної справи, які навряд чи мають корейську зовнішність не в образу цій нації сказано. Просто немає там фахівців з ракетобудування – немає. А звідки вони там можуть взятися свої? Ми ж бачили не одне десятиліття величезні потуги в КНДР створити власні ракети різних класів і що? Та падало, якщо ще злітало! Падало і край!
І раптом – полетіло! Все полетіло! Одна ракета за другою! Різних класів та потужностей. Погодьтесь, що просто так подібного дива не буває, а його хтось зорганізував. Хто? В таких ситуація відомий інтелектуал-криміналіст Шерлок Холмс вигукував: «Це ж елементарно, Ватсон!» Справді досить задати класичне першочергове запитання: «А кому це вигідно?» Україні? Чого б це? Якби КНДР у протилежний бік цілилось – тоді ми б помогли з радістю, а так як свисне рак помагати будемо. Китаю? Навряд, бо вони не зацікавлені у війні, що зіпсує їх торгівлю і нічого не дає в замін. Хто ще у нас такий ракетний? США відпадає однозначно, бо саме на неї і нападає КНДР. Залишається в «сухому осаді» хто? Правильно: РФ! Спеців там море, як і ракетобудування на рівні найкращих світових стандартів.  Чому їм вигідно допомагати КНДР? Це знає карлик з титулом Президента РФ у Кремлі. Для нього гасло «Чим гірше – тим краще!» стало дуже актуальним – ну дуже-дуже. Причому погано має стати всім-всім у світі одночасно. Його логіку легко зрозуміти: наразі гіршає і гіршає тільки в РФ і любій йому Венесуелі, а так негарно! Негарно, що всім іншим жити стає гарно, а карлуші хіба що «мертві душі» лишаються для електорату. От якби КНДР та пульнула ракет надцять в усі боки Тихого океану від Аляски до Гавай – ото був би хай! Ото би розпочалася буза! В Кремлі всі як один щодо того «За!»
Все начебто просто, але як то все непросто. Відверто скажу, що вже просто терпцю немає від усвідомлення, що моє життя і ще сотень і сотень мільйонів людей залежить від купки придурків, які пролізли до влади, де поводяться, як мавпа з гранатою: чеку вирве просто так з дурості. Ну кому та нікчемна КНДР потрібна? Та ж нікому! Тільки місцевому населенню і все – все! А воно он що витворяє. Ніхто не загрожує військовою агресією та анексіями РФ, то якого біса ви бавитесь у біса?! Спитатись: а чому ми маємо це все терпіти? Бо демократія?! Та йдіть ви подалі з такою демократією до Пол Пота і Гітлера! Повинен бути в Світі якийсь механізм, що коли у правлячого кодла якоїсь країни «дах їде», то їх зачищають силою міжнародних спецкоманд. Розумію, наскільки це непросто, хоч виглядає дуже просто. Але люди добрі і не дуже – робіть щось! Робіть! Якщо жити хочете. Не ховайтеся за принципом: якось воно буде. Саме минеться. «Ну не ідіоти там у владі усі один до одного – хтось розумний знайдеться…» Ні! Не знайдеться! У тому і справа, що є місця подібних аномалій, як КНДР, РФ, Венесуела, Сирія. Тут, говорячи медичною мовою, без трепанації черепа не обійтись. Або ми їх – або вони нас. Іншого не дано.
Богдан Гордасевич
16 серпня 2017 р.
м. Львів 


[ Читати далі ]

“Я не очікував аж такого напливу клієнтів” 30, Липень, 2017

Італієць, що відкрив у Запоріжжі кафе з україномовним обслуговуванням: “Я не очікував аж такого напливу клієнтів”

Тратторія “Fabrizio”, яка нещодавно відкрилась у Запоріжжі, стала відома завдяки ситуації з мовою обслуговування.

Як розповідає 061.ua, заклад став відомим абсолютно випадково: раніше на цьому ж місці був ресторан під назвою “Африкана”. Коли італієць Фабриціо орендував приміщення і вирішив відкрити на його місці італійську тратторію, він вирішив залишити персонал “Африкани”, пообіцявши підвищення зарплати, але поставив умову – обслуговувати клієнтів українською. Офіціантів така вимога обурила, і на роботі вони не лишились.

Син Фабриціо розказав про цей випадок своєму другові, той запостив це в Фейсбук. Далі подію підхопили ЗМІ.

“Я вже багато років підтримую Україну та українців у їхньому пориві до свободи та прагненні до Європи. Ще в Італії, через волонтерські організації діаспори, я допомагав українським бійцям на фронті. Тому не бачу нічого дивного, що персонал українського кафе має говорити українською…”, – розповідає власник кафе журналістці 061.ua.

“Коли закрилась “Африкана”, ми почали говорити з існуючим персоналом, – підхоплює Микита. – Справді сказали, що можливе підвищення зарплатні. Але єдина умова – щоб бармен і офіціанти обслуговували клієнтів українською. Одразу після цього почалося неймовірне обурення.

Вони почали мені ставити свої умови, і сказали “Мы бы пришли к вам, если бы не вот это требование насчет украинского языка”.

Тобто фактично ми їх не звільняли, а просто не взяли на роботу. І мова була не єдиною причиною, вони не підходили нам і по інших параметрах.

“Я вважаю, що в Україні проблема з мовою – штучна, – додає Фабриціо, – У нас були тотожні проблеми в районі Тіроло в Італії, де велика частина населення говорить німецькою. Але навіть в Тіроло, де в сім’ях говорять німецькою, діти в школах говорять італійською. Мене дивує, що в Україні народ поділений по мові. У нас в Італії сотні різних діалектів, але всі знають італійську мову”.

Інший персонал знайшовся дуже швидко.

“Коли відкривались, ми не розраховували, що відразу буде наплив відвідувачів. Ми орієнтувались на те, що заходитимуть люди, які тут близько працюють та живуть. Думали вже трохи згодом, коли повністю приведемо заклад до ладу і “наб’ємо руку”, зробити якусь рекламу, – говорить Микита.

Але після посту про українську мову, фактично в той же день, до нас повалили клієнти. На другий день нам замовили два банкета. Було таке, що пара стояла на вході і чекала, поки звільниться столик

http://language-policy.info/2017/07/italijets-scho-vidkryv-u-zaporizhzhi-kafe-z-ukrajinomovnym-obsluhovuvannyam-ya-ne-ochikuvav-azh-takoho-naplyvu-klijentiv/#more-4402

Конкретна некоректність («МІШАНКА – 2017»)

«МІШАНКА – 2017»



Конкретна некоректність

В мене назбиралося чимало конкретно некоректних тем, які я б і хотів обговорити всі сукупно, але по-черзі.
Перша тема ще з часів Помаранчевої революції, що в Україні будь-яке протестне явище є виключно діяльність, або: інспіровано, – іноземними спецслужбами, а конкретніше – США. Те саме звинувачення звучало і щодо Революції Гідності – то однозначно є витвір «держдепу США» Не потрібно пояснювати звідки ці обвинувачення виходили: з боку «братніх» угро-слов'ян з Російської Федерації. І ось їх докази… Перепрошую: доказів немає. Для чого якісь докази, коли все і без того ясно: українці вийшли на Майдани, тому що їм «америкоси заплатили баблоси»! І то кожному! Мене ж і тоді, і дотепер цікавить відповідь на одне банальне запитання: А нафіга?! Для чого здалися американцям такі шалені витрати? Жодних своїх інтересів США щодо України не мали і дотепер не мають! Це тільки зараз завдяки «наполегливій праці» з боку РФ з'явилося, нарешті, у США зацікавлення Україною.
Вкотре починаємо з початку і з конкретних доказів: у 1991 році за кілька місяців до розвалу СРСР і проголошення Україною Незалежності 24 серпня до Києва приїздив сам Президент США Джордж Буш-старший і виступав перед депутатами Верховної Ради України з дуже чітким посланням-месиджем «не виходити з СРСР, бо то все одно, що штат Каліфорнія вийшов би зі складу США». В тому була правдива і продумана стратегія держдепу США! Вони хотіли переформатувати СРСР в демократичну країну, а не зруйнувати! Сповна розумна ідея розумних людей! І для розумних! А з тим проблеми були і є дотепер: великодержавний імперський шовінізм в РФ домінує і з розумом не дружить, бо це взаємно протилежні сутності. Власне тому і провалилась так звана «Перебудова» Михайла Горбачова, що вона потребувала значних розумових здібностей від багатьох прошарків суспільства, але тоталітаризм винищив в СРСР розумних людей, а наплодив розумних злодіїв, тому Перебудова була приречена. Власне і всі проблеми України того самого порядку: наші патріоти все на риму «ідіоти» типу В.Пинзеника чи В.Ющенка, а в опонентах розумні злодії типу В.Медведчука і В.Рабіновича.
Другий доказ – загальновідомий конкретний факт прояву інтересів США щодо України засвідчив так званий «Будапештський меморандум» 1994 р. Пояснюю, хто не знає, що в дипломатії меморандум – це просто папірчина, яка ні до чого нікого не зобов’язує конкретно, а тільки фіксує позиції сторін на той момент – це звичайна пам’ятка, нагадування і не більше. Не більше! Ніякий не договір чи пакт, а просто меморандум! І ми пригадуємо, що саме жорстка аж до жорстокості позиція США з погрозами повної міжнародної ізоляції України спричинила передачу всієї ядерної зброї з неї до РФ, яка в свою чергу декларативно зобов’язувалася оберігати державний суверенітет України та її територіальну недоторканність. Вся міжнародна дипломатія США була побудована на тому, що РФ як метрополія буде опікувати всією зоною колишнього СРСР за винятком країн Балтії, які ніколи не визнавались його законною частиною, як теперішній Крим щодо РФ. Все це є конкретика і вона коректна!
Третій доказ є побутового характеру на рівні особистих спостережень: я живу у Львові і побував по різних містах Західного регіону і ніде не спостерігав активної присутності бізнесових представництв зі США, як і дипломатичних. Навіть на рівні так званих почесних консульств – їх немає ніде, як немає авіасполучення Львів – Вашингтон чи Нью-Йорк. Віза до США і поїздка надзвичайно дороге задоволення для українців. Масові візити української діаспори з Америки та Канади закінчились ще у 90-х і не мали жодного дипломатичного впливу та наслідків. Водночас навіть тепер величезна частина промислових підприємств Львова належить російському бізнесу з РФ! У Львові діє величезне консульство РФ, а щоденно з львівського залізничного вокзалу прямо до Москви йдуть потяги включно з прохідними з Івано-Франківська чи міжнародні. Цей доказовий фактаж як співвідносити?
Нарешті на рівні анекдоту можна вказати, що обидві революції виникли в Україні завдяки консультантам з РФ у Віктора Януковича у ганебно славному на фальшування виборів Президента України 2004-му і тупо силовим вирішенням придушення акцій за Євроінтеграцію у 2013-му, а ось перемогу у президентських виборах 2010-го Януковичу забезпечив саме американський радник. То де першопричина? Задурити можна багато людей, але не всі вони повний «раша тудей»! Покажіть і доведіть, що тут в Україні наявна агресивна діяльність з боку США, а не навіяна маячня шизонутих на русофобії правителів РФ. Однозначно тут закладена конкретна некоректність!
Мене давно ця тема вимучувала і я не знаходив шляхів її осмислення та оприлюднення, тому що завдання є некоректним апріорі! Як в анекдоті з радянських часів: – Принесіть довідку, що ви не верблюд – тоді розглянемо і поговоримо про ваші справи. Ясно наперед, що таких довідок ніхто не видає. Водночас ця абсурдність ситуації є основою всього сучасного дійства, яке відбувається в Україні та загалом у Світі. Важко називати це реальністю, але так виходить, що на території України імперіалістична Росія воює з імперіалістичною Америкою, якої там взагалі немає. Тому в Сенаті США і вирішують, що час визначитись: якщо Росія воює з нами там де нас немає, то треба там нарешті з’явитися, щоб Росія не почала воювати там, де ми зараз є. Заплутаний логічний силогізм на межі здорового глузду. На цій межі цілком слушним стає припущення, що Петро Порошенко на виконання своїх передвиборних обіцянок щодо припинення війни в АТО не раз у своїх перемовинах пропонував здатися і покінчити з тим всім одномоментно, але з Кремля звучала відмова, бо капітуляція американської маріонетки не є для них прийнятне! Тільки коли сам Президент США заявить про свій програш і оголосить про перемовини щодо паритетного поділу сфер впливу в Світі – тоді тільки вони припинять війну. Ось що потрібно в Кремлі. І це аж ніяк не жарт!
Жарт є у іншому: це коли починають розмови про вирішення ситуації щодо України без її участі. Однозначно подібне просто неможливе! Чому? А хіба у нас на фронті воюють сили блоку НАТО? Ні. А хіба наша економіка щомісяця отримує десятки мільярдів доларів на підтримку її функціювання? Ні. Один-два мільярди на рік від МВФ можна порівняти з пляшкою мінералки, яку піднесли напитися людині, що гасить пожежу у власному домі. Дотації в бюджет Ізраїлю від США для нас просто астрономічні, а на подолання кризи в Греції, де немає ніякої війни, з Євросоюзу за кілька років надійшло понад 500 мільярдів євро! А в Україну? Поміч є, але масштаби зовсім не ті. Отож і воно! Ми самі даємо собі раду і в тому наша перевага і перемога! Ми не В’єтнам, де як США забралося, то країна здалася – ми є Україна! Можливо, що хтось і спробує нас віддати, але нехай спробують взяти! Вже ні в кого не вийде! Ось що головне!
Богдан Гордасевич
30.07.2017
(далі буде)

"За мужність" українському льотчиу Олександру Акопову

Президент України Петро Порошенко нагородив українського льотчика за посадку аварійного літака у Стамбулі
29 липня, 2017, 12:51
Президент України Петро Порошенко нагородив орденом "За мужність" українського льотчика Олександра Акопова, який 27 липня виконав посадку аварійного пасажирського лайнера в аеропорту Стамбула

Про це повідомляє прес-служба президента.

Відзначається, що Акопов "в надзвичайно складних погодних умовах врятував життя 121 пасажира та 6 членів екіпажу, бездоганно виконав посадку аварійного пасажирського лайнера".

В указі президента йдеться, що українця відзначено високою державною нагородою за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання службового обов'язку та високий професіоналізм.

Порошенко зателефонував Акопову і особисто подякував пілоту за його вчинок.

"Завдяки Вашому надвисокому професіоналізму та Вашій нечуваній витримці 121 пасажир та 6 членів екіпажу відтепер можуть святкувати свій другий день народження. Україна пишається такими своїми синами", - зазначив президент.