Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Путин смакуй пыпыску ))))

  • 20.08.14, 22:38
Коренной житель Индии выразил свой протест в связи с политикой Путина в отношении Украины

Чи бувають україномовні сепаратисти?

Чи впливає мова спілкування на наше світосприйняття ?

На мою думку безпосередньо , тому що мова це не тільки засіб спілкування , саме через мову кожна нація висловлює своє бачення світу , те, як вона сприймає навколішнє середовище.

Коли людина починає вивчати іноземні мови , то разом з граматикою та словами вона знайомиться з культурою народу, що є носієм цієї мови.

І частково переймає її.

Чому всі окупанти в першу чергу намагалися знищити мову окупованого народу ? ( я кажу тут не тільки про окупантів України , наприклад англійці майже знищили мову ірландців)

Саме тому що мова - це і є народ , нема мови - немає народу.

Хтось з московських політиків сказав "Россия заканчивается там , где заканчивается русский язик" ,

Ось чому вони так ревно відносяться до мовного питання і при будь-якій нагоді виступають за поширення московської мови.

Ось деякі поради, як вбити в собі москаля :

Практичні поради переходу на українську мову спілкування

1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури.

2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищіть російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.

3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говориш у реальному часі). Відвідуйте україномовні форуми.

4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно.

5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником.

6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам'ятає себе на вашому місці.

7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритемете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

В Іловайську батальйон Донбас затримав російського актора



В Іловайську батальйон Донбас затримав російського актора громадянина Франції


Антон Геращенко

Говорив з Іловайськом. Тільки що батальйон “Донбас” затримав групу сепаратистів з 8 осіб, надіслану для підкріплення Иловайському угрупованню сепаратистів.

У числі затриманих цікава людина – Юрченко Юрій Васильович.

Юрченко Юрій Васильович (Париж), драматург, актор, поет, лауреат міжнародних конкурсів, Президент театральної асоціації «LES SAISONS RUSSES» («Русские Сезоны»), Франція.



Юрій Юрченко працював перекладачем звернень і новин терористів французькою для, як він каже – “прориву інформаційної блокади Новоросії в франкомовних країнах Євросоюзу”. Був особисто знайомий з Павлом Губарєвим.

Можна сказати, що ця заблудшая душа – такий собі співак чи поет ДНРовского тероризму.

Думаю, що насправді Юрій Юрченко, така ж заблудшая і отруєна путінською пропагандою душа як і тисячі інших росіян який приїхав в Донбас врятувати його від міфічних і придуманих загроз. Про його не просте життя є багато відео в Yuo Tube.

Юрій Юрченко як і решта полонених, і в тому числі затриманий вчора громадянин Словаччини, будуть передані слідчим органам, коли Іловайськ буде остаточно очищено від терористів.


http://ukrpohliad.org/news/v-ilovajs-ku-batal-jon-donbas-zatry-mav-rosijs-kogo-aktora-frantsuz-kogo-pohodzhennya.html

Б.Г.: Спочатку не хотів піарити цього месьє, але продивився його коментар на відео і зрозумів, що треба, бо варто вслухатись, що він каже про поміч місцевим гробами, що каже про закордонну пресу і на якому моменті його обрізали також цікаво. Преса з РФ так само тільки картинку бере, а тексти вже готові лежать... І якось не стикується теза страху перед РФ з тим, що Франція вперто продає їм бойові кораблі "Містраль".



71%, 10 голосів

29%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Синьо-жовтий прапор над Москвою. Шкода, що не над Кремлем…

Слава Україні!   Героям слава!




Ми взагалі не віримо джерелу “Лай ньюз“, але це той випадок, коли доводиться вірити.

“Невідомі вночі з 19 на 20 серпня перефарбували зірку на сталінської висотці на Котельнической набережній в синьо-жовті кольори і вивісили на шпилі, що вінчає будівлю, український прапор. Зараз на місці працюють співробітники поліції і МНС.

Першим очевидні зміни в колористиці будинку помітив один зі столичних автолюбителів, який їхав по набережній на роботу. Як потрапили вандали в елітний охоронюваний будинок в самому центрі столиці на Китай-городі, поки не відомо. Також виникає питання, як хуліганам вдалося забратися на 32-поверховий будинок, висота якого становить 176 метрів.

Найближчим часом, ймовірно, почнеться демонтаж прапора і повернення зірці первісного кольору, але поки правоохоронці та співробітники МНС уважно вивчають місце події.

Консьєржка елітного будинку розповіла, що подібні випадки вже були. У будівлі є маса технічних входів і виходів, зловмисники залазять всередину навіть через шахти ліфта.”

http://ukrpohliad.org/news/sy-n-o-zhovty-j-prapor-nad-moskvoyu-shkoda-shho-ne-nad-kremlem.html



Затримано підозрюваних у вивішуванні українського прапора над Москвою
20 Сер. 2014 10:230   



МОСКВА, 20 серпня. / ІТАР-ТАСС /.

Поліція затримала вандалів, які повісили жовто-синій прапор на висотці на Котельнической набережній в Москві. Про це повідомили ІТАР-ТАСС в правоохоронних органах столиці.

”В ночь на 20 августа хулиганы покрасили звезду и вывесили флаг Украины на высотном здании на Котельнической набережной

“По гарячих слідах поліція затримала чотирьох підозрюваних і доставила їх до відділу поліції по району Таганський”, – сказало джерело.

Хулігани пофарбували зірку і вивісили прапор України на висотці в ніч на 20 серпня. Вранці верхолази зняли український прапор з будівлі.
Затримані заперечують свою провину

Затримані за підозрою в акції на висотці заперечують свою провину. “Двоє молодих чоловіків й дві дівчини говорять, що стрибнули з висотної будівлі з парашутів. Ніякого прапора, за їх словами, вони не вішали і зірку не фарбували”, – сказало джерело в правоохоронних органах столиці.

Поліція має намір порушити кримінальну справу за статтею “Вандалізм”.

Ми ж очікуємо, що “хулігани” з українських штурмових батальйонів, які зараз воюють на Донбасі, прийде час, і повісять український прапор на Кремлі

http://ukrpohliad.org/news/zatry-mano-pidozryuvany-h-u-vy-vishuvanni-ukrayins-kogo-prapora-nad-moskvoyu.html


86%, 12 голосів

14%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Знай наших

  • 20.08.14, 12:47
Патріот, який вивісив прапор України на сталінської висотці в Москві, спустився вниз на парашуті (ВІДЕО) 
Саша Юрчук 20 серпня 2014, 12:31
 434
Патріот, який вивісив прапор України на сталінської висотці в Москві, спустився вниз на парашуті (ВІДЕО) 

Патріот (а за версією російських ЗМІ - «вандал»), який прикрасив сьогодні, 20 серпня, верхівку сталінської багатоповерхівки в Москві кольорами українського прапора, вибрав досить незвичайний спосіб повернутися на «грішну землю». Він просто стрибнув зі шпиля з парашутом. Відео цього стрибка зняв один з мешканців будинку на Котельній набережній. 

Про цю новину повідомляє «Преса України». 

Вранці в Москві відбулася екстраординарна подія: один із головних символів російської столиці - висотний будинок на Котельній набережній - був увінчаний українським державним прапором...

Також невідомі добрі люди повністю пофарбували в українські національні кольори височезний шпиль цього будинку, який має форму великий п'ятикутної зірки.

Український прапор за допомогою альпіністського спорядження вже демонтували зі шпиля сталінської висотки на Котельній набережній в центрі Москви.

Також повідомляється, що до міліції доправлено кілька молодих людей з альпіністським спорядженням, які підозрюються у причетності до появи українського прапора на висотній будівлі. За інформацією джерела, всі затримані - жителі Москви і Московської області.

Житловий будинок на Котельній набережній - одна з семи легендарних висоток столиці Росії. Вона була зведена в 1938-1952 роках за проектом архітекторів Чечуліна і Ростовського. Курував будівництво Лаврентій Берія. Також висотка стала відомою і престижною завдяки мешканцям. 

У різний час в цьому будинку жили такі знаменитості, як Галина Уланова, Людмила Зикіна, Василь Аксьонов, Євген Євтушенко, Костянтин Паустовський, Юрій Любимов, Юхим Шифрін, Дмитро Нагієв та багато інших.

пан Дмитро Тимчук має рацію

  • 20.08.14, 12:32
Дмитро Тимчук: Про «продажних» і «тупих» українських генералів
Слава Демкова 20 серпня 2014, 11:30
 633
Дмитро Тимчук: Про «продажних» і «тупих» українських генералів

В СМИ и соцсетях продолжает усиленно муссироваться тема «продажности генералов», «слива информации из штаба АТО» и общей некомпетентности военного руководства. 

Я полностью поддерживаю мысль о том, что наш генералитет – не воинство архистратига Михаила, все с нимбами и в благочестивом ослепительном сиянии. Чего нет, того нет, у каждого свои недостатки. Лично я (как офицер среднего звена) тоже весьма подозрительно отношусь к нашему генералитету, печальный опыт общения за плечами немалый. 

Но давайте согласимся: когда кто-то обвиняет всех наших генералов скопом в каком-то грехе, не мешало бы немного конкретики и фактов. Ибо без конкретизации личностей можно обвинить по корпоративному признаку кого угодно и в чем угодно: например, заявить, что все работники коммунального хозяйства – скрытые диверсанты, гадящие в тылу. И пусть кто попробует доказать обратное.

Я к тому, что во время войны дискредитировать военное руководство, обвиняя в самых страшных грехах вроде измены – занятие хоть и увлекательное, но малоперспективное. Оно никому так не играет на руку, как врагу. Ведь боеспособность армии, в которой каждый солдат может открыто начать обвинять в подобном своих начальников (опять таки, без личностей и без доказательств), изначально весьма сомнительна. И стране, в которой общество уверено, что военное руководство – поголовно дураки и вражеские агенты, воевать очень непросто.

Уставы не даром запрещают обсуждение приказов командира, даже в мирное время (они сначала выполняются, и только потом могут быть обжалованы установленным порядком): подрыв его авторитета – всегда первый шаг к падению дисциплины и деморализации личного состава, а в боевых действиях – к поражению.

Я думаю, если есть тревожная информация относительно отдельных должностных лиц, заниматься ими должна военная контрразведка. А огульные обвинения всего генералитета можно списать на «универсальное объяснение» всех неудач и просчетов. Мол, чего от войск ждать успешных действий, когда ими идиоты и предатели командуют? Тогда как самим войскам эти «объяснения» боевой дух точно не поднимают.

С этим связано и желание разного рода экспертов (а в основном – околоэкспертов) рассказать военному руководству, как надо воевать. Это понятно: если генералы у нас безмозглые, то грех не поучить их уму-разуму. И, конечно же, оперативная обстановка на Донбассе с дивана в Здолбунове видна куда лучше, чем из командирской палатки в базовом лагере сил АТО. 

Особенно меня умиляют ценные замечания господ, которые вообще безумно далеки от армии. Лично я, например, могу считать себя великим агрономом или физиком, не владея соответствующими знаниями и опытом, но не думаю, что мое понимание специфики химической мелиорации или обнаружения безмассовых скалярных частиц надо излагать на бумаге и тыкать в него носом специалистов.

Другой вопрос, что наши генералы (как и вся армия) тоже сегодня учатся воевать. Но они учатся, имея базу в виде опыта действий, например, в Ираке, а также теоретическую подготовку. Будут ли у них ошибки, если они сегодня воюют в войне, к которой не готовились? Конечно будут. Но лично я все же больше доверял бы планирование и проведение боевой операции выпускнику Национальной академии обороны (нынче университет), нежели, например, гражданскому журналисту с опытом срочной службы за плечами, овладевшему военным искусством по книжкам «про войну». 

Возможно, я не прав, и всех наших генералов стоит выгнать из штаба АТО и заменить их теми, кто так увлеченно этих самых генералов критикует. Может быть. Только все же сомневаюсь, что этот эксперимент окажется блестящим. 

Разница между диванным экспертом и военачальником на поле боя состоит, прежде всего, в том, что информацию о боевых действиях первый черпает из открытых источников, максимум – из рассказов очевидцев (при этом очевидцы в самом лучшем случае – младшие офицеры, владеющие лишь крупинками общей информации). Тогда как военное руководство обладает полной информацией о расположении и действиях наших войск в зоне АТО, а также разведданными, из которых лишь малая толика становится достоянием публики.

Самое распространенное обвинение в этом контексте – мол, такая-то информация известна уже давно, а генералы и не шевелятся, нет никакой реакции. Ну не идиоты?

Здесь стоит понимать, что ресурсы, задействованные в АТО, не безграничны. Нельзя за каждым обнаруженным танком противника гоняться силами механизированной бригады. Снимать с какого-то участка даже взвод для экстренного выполнения другой задачи – значит срывать ту задачу, которую в данный момент этот взвод выполняет. Есть резервы, но, опять таки, в каждом конкретном случае, не зная ситуации, трудно утверждать, насколько оправданно их использование – возможно, уничтожение того же танка боевиков может вылиться в гибель многих наших ребят.

Конечно, здесь на руководство ложится серьезная миссия определения приоритетов в задачах. Но, не владея полнотой информации, трудно судить, правильное или неправильное решение принимают генералы. 

И здесь мы подходим к главному отличию критиков и военного руководства. Все же ответственность за ход АТО лежит на последних. А чтобы критиковать со стороны – не надо ни большого мужества, ни ума. Покажите мне человека, выполняющего любую работу (от ремонта унитаза до руководства ООН) – и я за 5 минут найду сто причин для его критики. Тогда как мы смотрим на карту, и видим конкретные результаты деятельности «идиотов» и «предателей» - неуклонное сокращение территории, контролируемой террористами. Думаю, это главное.

…Я понимаю, что на фоне поголовной моды на критику генералитета я взялся за очень непопулярную миссию. Но я не защищаю наших генералов – повторюсь, лично я не испытываю к людям в «полосатых штанах» никакой особой симпатии. Хватает среди них и самодуров, и товарищей с неприлично низким ай-кью (хотя я знаю и вполне адекватных, умных и высококультурных людей в генеральском звании). Но если мы ставим целью избавиться именно от «неправильной генеральской прослойки» - прошу, давайте будем оперировать личностями и фактами, а не собирательными образами и эмоциями. 

В конце концов, из страны, в которой «где-то» идет война, нам давно пора уже превращаться в воюющую страну. Тогда как ключ к победе в любой войне – это консолидация усилий государства и общества, а также доверие к руководству. Это аксиома.

Дмитрий Тымчук

гебельс скніє від заздрощів слухаючи москальську брехню

  • 19.08.14, 18:26
Лавров: Ми так хотіли миру, але проти цього влада України
Илья Скибинский 19 серпня 2014, 17:44
 Лавров: Ми так хотіли миру, але проти цього влада України



Глава російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров не перестає радувати свого господаря в Кремлі спотворенням фактів для громадськості.

В одному зі своїх останніх інтерв'ю Лавров досить красномовно намагався виставити офіційний Київ винним у зриві переговорів щодо припинення вогню на Донбасі, чого слізно домагаються в Москві, стежачи з болем у серці за «громадянською війною» в регіоні.

«На превеликий жаль, наші українські колеги не відступили від своїх умов, саме тому ми не змогли прийти до угоди про припинення вогню на сході України, якого так хотіла Москва», - красиво для Кремля описав ситуацію Лавров після переговорів у Берліні.

Правда, самий чесний глава МЗС в світі не став уточнювати, які неприйнятні, зухвалі і нахабні умови виставляє «хунта» в Києві.

Виявляється, фашисто-бандерівці в Києві хочуть виконання трьох пунктів: закриття кордону для запобігання поставок зброї і бойовиків з «братньої Росії», контролю за припиненням вогню з боку місії ОБСЄ і щоб повстанці відпустили заручників.

Очевидно, що така нахабна і зухвала позиція молодшого брата не влаштовує Велику Росію, де тільки й думають, що про долю російськомовного населення.

Насправді, виконання перших двох вимог не дозволить Москві і далі безмежно постачати зброю і бойовиків в Україну, внаслідок чого Кремль втратить вплив на події в регіоні. 

Так що міністр закордонних справ Німеччини не зумів знайти спільну мову з главою МЗС Росії, хоча і намагався після їх зустрічі говорити про здоровий погляді на речі з боку Кремля, який є уособленням самої миролюбної нації у світі