Робота української влади в минулому році гідна оцінки в чотири з плюсом за п`ятибальною шкалою. Про це в ході сьогоднішньої прес-конференції повідомив депутат Європарламенту, екс-віце-президент Європарламенту, член комісії з питань співробітництва ЄС - Україна Марек Сівец, пише UBR.

За його словами, оцінка дуже проста."Якщо ви отримуєте двійку, ви не можете перейти в наступний клас, якщо ви - геній, то отримуєте шістку. За минулий рік, в моїх очах, Україна отримує четвірку з плюсом. Цього достатньо для переходу в наступний клас, проте ще багато має бути зроблено", - сказав він.

За його словами, є кілька факторів, що сприяють хорошій оцінці роботи української влади. "Перше - влада в Україні виглядає консолідованою і прогнозованою. Друге - ми поважаємо всі заяви і конкретні кроки щодо євроінтеграції України. І третє - результати в економічній політиці виглядають позитивними ", - заявив Марек Сівец.

При цьому, він відзначив, що серйозні реформи в будь-якій країні мають свої передумови. "По-перше, вони завжди непопулярні, по-друге, їх не можна відкласти", - вважає політик.

У будь-якому випадку, за його словами, наміри діючої влади в Україні проводити реформи - гідні поваги. "Ми вважаємо ці наміри успіхом, оскільки це не легко для будь-якого прем`єра і президента", - підкреслив Сівец.

Джерело:    ІА УНІАН   http://www.unian.net/ukr/news/news-422876.html

Олександр Данилюк: Влада одночасно намагається забрати і свободу, і ковбасу.

Масштабні протести підприємців проти прийняття нового Податкового кодексу, що сколихнули Україну наприкінці минулого року, були несподіванкою як для влади, так і для експертів, які вважали українське суспільство апатичним після руйнування сподівань 2004 року.

 

Яким сьогодні є протестний потенціал українського суспільства, чому акції протестів підприємців завершилися не так, як сподівалися їхні учасники, роль політичних сил у тих подіях, а також те, як має бути організований діалог між владою та громадянами Новинар запитав у лідера громадянського руху «Спільна cправа» і колишнього координатора «податкового Майдану» Олександра Данилюка.  

 

- Чи можуть в Україні відбутися широкомасштабні акції протестів?

- Безумовно. Люди готуються до тепла і серйозних заходів з відновлення конституційного ладу в країні.

 

— Це будуть чергові протести підприємців?

— Це будуть загальнонаціональні акції протестів, тому що, в принципі, на сьогоднішній день суто підприємницьких акцій немає. Якщо говорити про Київ, то найбільш активно виступають пенсіонери, які підтримують суто політичні вимоги. Пенсіонерам сьогодні найважче: з мізерними пенсіями абсолютно неможливо сплачувати ні комунальні послуги, ні купувати звичайні продукти харчування за новими цінами.

 

- Але головним ядром майбутніх акцій протестів все-таки будуть підприємці?

- Тепер, так само, як і в 2004 році, безумовно, основним ядром протестів буде молодь і підприємці. Ми зараз спостерігаємо, як по всій країні починає прокидатись студентство. Звичайно, це вже не ті студенти, які були у 2004 році, але ближчим часом, ми думаємо, що вони усвідомлять ті загрози, які для нас є очевидними. Їм складніше тому, що вони формувалися в період, коли в Україні не було тоталітаризму, не було переслідувань за політичні погляди, не було багато того, з чим ми стикаємось сьогодні.

 

- Деякі ЗМІ писали про те, що під час протестів підприємців ви  очолювали  групу, яка була радикально налаштована і не хотіла йти на співпрацю із владою.

- Я хочу чітко сказати, що там не було іншої групи, там вся група була така, як і ми. Ми стояли на тих засадах, на яких стояли наші протестувальники. Те, що частина лідерів продалася — це не змінює позицію і філософію самого протесту. Тобто ми були на тих засадах, на яких ми виходили на Майдан і ми на них залишилися, ми нічого не дописували, не вигадували. Є ультиматум від 22 листопада, який інтенсивно поширювався і тиражувався, під який люди їхали в Київ. Тобто люди чітко розуміли, які вимоги, а вони були прості: Верховну Раду — негайно на вибори, а Президенту час на повне ветування кодексу. Все.  

На жаль, коли «тисячники» і «сотники» (люди, які відповідають за тисячу та, відповідно, сто протестувальників, — авт.) — ті люди, які «піднімали» регіони, попродавалися — у нас була втрачена комунікація з людьми. Через це протести заглохли. Ну і, звичайно, на користь влади досить гарно спрацювали ЗМІ.

 

- Що ви маєте на увазі?

- Коли були заяви про те, що мене Віктор Янукович призначив своїм позаштатним радником і все інше. Дезорганізація людей була просто колосальна. 

 

- Тобто, Олександр Данилюк, якого Віктор Янукович призначив своїм радником — це не ви?

- Ні, звичайно. Це абсолютно інша людина, з таким самим прізвищем та ім'ям. Людина, яка до того очолювала координаційний центр з економічних реформ при Януковичі. Сенс призначати людину, яка очолює такий центр, позаштатним радником? Це була виключно інформаційна технологія, яких було дуже багато.

Насправді, це свідчить про те, що влада усвідомлювала, що ми для неї - загроза і робила все для того, щоб дискредитувати, зупинити, унеможливити протест.  Частину учасників «податкового Майдану» відразу купили, інша частина згодом зрозуміла, що втрачає вплив на ситуацію, були групи, які нас підтримували, але не були готовими до можливих виборів.

 

— Чому, на вашу думку, повноцінно не спрацювала і дезорганізувалась протестна кампанія підприємців?

- У нас комунікація з людьми здійснювалася через регіональних лідерів і, коли була проведена системна робота, наприклад, з одного Хмельницького на 6 грудня були викуплені понад тисячу квитків на потяг, то місцеві лідери почали залякувати звичайних людей. Говорили, що ми плануємо зробити 9 березня (9 березня 2001 року — акція «Україна без Кучми», — авт.)… Подібний сценарій був і на 22 січня, додатково це наклалося на заяви Могильова про кровопролиття. Важко сказати, що у нас були сприятливі умови. Якщо б у нас була комунікація з кожним із протестувальників — це було б набагато простіше. Тому ми зараз намагаємося це виправити.

 

— У  чому, на вашу думку, був феномен протестів підприємців?

- Янукович від початку мав дефіцит суспільної легітимності, після незаконного внесення змін до Конституції та місцевих виборів він почав втрачати і юридичну легітимність. Ще одним чинником стало відродження азарівщини, яка була однією з основним чинників помаранчевої революції. Абсолютна неповага влади до людей, які створюють робочі місця, самі себе утримують і не просять нічого в держави. Усі ці фактори були каталізатором, який підняв людей на спротив.

 

—  В Україні може повторитись «єгипетський сценарій»?

- Якщо говорити про персональні загрози для Віктора Федоровича, то найбільшою загрозою для нього є його оточення і побратими, які в умовах часу «ч» безперечно зацікавленні в тому, щоб він мовчав. Адже він занадто багато знає і, якщо він їм буде не потрібен, то вони будуть намагатися робити все, щоб  його позбутися. Це для нього загроза.

Якби у нього була можливість аналізувати, якби він мав відповідні знання з історії, то він би розумів, що існує два варіанти: польський або румунський. Адже ми не маємо жодних ілюзій, що насправді Чаушеску насправді розстріляли не протестувальники, а Секурітате (Секурітате — орган виконавчої влади в Соціалістичній Республіці Румунія, що поєднував функції спецслужби і політичної поліції, — авт.), для того, щоб не давати потім ніяких свідчень проти цієї служби. Це саме й тут. І чим далі цей режим буде йти, щоб утриматись, тим гіршою буде доля тих, хто бере в цьому участь.

 

- Тобто головний недолік влади — не якісь окремі кроки, а її політика  загалом?

-  Вони одночасно намагаються у людей забрати і свободу, і ковбасу. Це безпрецедентна ситуація. Тим більше, в умовах інформаційного суспільства, коли кожен п'ятий є користувачем інтернету. В Україні ми спостерігаємо унікальну спробу сформувати культ особистості при тому, що вся країна розуміє, що Президент за своїми особистими якостями, м'яко кажучи, не зовсім відповідає займаній посаді.

 

- Було багато заяв про співпрацю лідерів «податкового Майдану» з БЮТ, зокрема сама Тимошенко намагалась очолити протест. На скільки реальною була ця співпраця?

— Співпраця з БЮТ закінчилась на початку грудня, коли міліція забрала майно, яке належало БЮТ. У нас є особисті контакти з окремими опозиційними депутатами, які надають нам певну допомогу. Але у нас немає співпраці з жодною політичною партією. Це не тому, що ми якісь непримиримі, а тому, що такої співпраці об'єктивно немає. Ми до неї активно закликаємо опозицію, але на сьогоднішній день ми не бачимо, щоб хтось системно займався підготовкою змін вже зараз. Політики займають позицію вичікування.

 

-  Деякі ЗМІ писали, що на проведення «податкового Майдану» Тимошенко виділила $ 300 тисяч…

- Ми із задоволенням готові взяти фінансову допомогу на нашу діяльність від Тимошенко, від Януковича і будь-кого, хто б давав (сміється). Але ми не можемо натомість їм щось запропонувати. Наразі фінансова допомога надходить від простих громадян — підприємців, пенсіонерів. Це єдине джерело нашого фінансування.

 

— Чи є побоювання, що співпраця лідерів Майдану з політиками буде формуватись на отриманні привілеїв і лобіюванні власних інтересів, а не вимог мітингувальників?  

- У нас немає такого побоювання. Ми чудово розуміємо, що в теперішніх умовах з опозиційного табору потрібно назбирати найбільш освічених і достатньо порядних людей, які готові стати на захист держави. В той же час, ми не бачимо партії, яка б репрезентувала такий напрямок. Сьогоднішні опозиційні сили — це партії, які формувалися як партії влади в період «помаранчевої революції», коли у списки заходило багато кон'юнктури. А теперішня боротьба з владою — набагато складніша, ніж боротьба з Кучмою. Зрозуміло, що тут потрібен інший формат.

 

— Ви маєте на увазі, щоб рух переріс у політичну силу?

— У нас є бачення абсолютно іншої стратегії формування влади. Ми сьогодні говоримо про об'єднання реальних ініціатив, які були б визначені як «станові ініціативи» (підприємці, робітники, студенти і т.д.). Це плацдарм для побудови справжнього громадянського суспільства. Тому що громадянське суспільство — це організації, які діють достатньо масово і  мають підтримку серед тих соціальних груп, які вони представляють.

 

— Тобто питання про утворення на базі підприємців якоїсь політичної партії не порушується?

-  Ні. Має бути варіант, коли політичні сили мають домовитися з тими «станами». Це має бути чітке і зрозуміле підписання угоди. Але наша місія полягає не в цьому. Наша місія полягає в тому, щоб максимально консолідувати громадян, які є джерелом влади. Щоб у громадян були ефективні інструменти через великі масові організації лобіювання своїх інтересів і прав.

 

— Яка наразі ситуація з порушенням справ про пошкодження мітингувальниками тротуарної плитки на Майдані?

-  Справа цинічно продовжується, активістам приписується кримінал. Декілька осіб і досі перебувають за ’ратами.

 

— На яку суму оцінюється майно, яке правоохоронці конфіскували під час ліквідації «податкового Майдану»?

- Майна вилучено на суму приблизно в тисяч. Це, в тому числі, і бютівське майно, яке вони нам давали: намети, піддони, частина електрогенераторів.

 

— Де зараз зберігається це майно?

-  На вулиці Богатирській.

 

— Є сподівання, що правоохоронці його повернуть?

-  Ми сподіваємося, що самі його повернемо після відновлення конституційного ладу і правопорядку в Україні.              

 

— То, все-таки, українське суспільство тепер готове до масових виступів проти свавілля влади?

-  Безумовно. Ми постійно зустрічаємося з людьми, організовуємо зустрічі по всій Україні і бачимо реальні настрої громадян. І, швидше за все, Південь і Схід повстануть першими. Протестні настрої у суспільстві тепер є такими, що якби був єдиний центр координації протестного руху, то за день ситуацію в країні було б змінено. Проблема в тому, що той політичний інфантилізм, який був у 2004 році, вже пройшов. Немає Ющенка напівбога, Тимошенко — без німбу. Вони такі самі люди, як і ми. Найголовніше, як ми з політиками вибудуємо відносини. Треба навчитися усувати від влади тих, хто нам не подобається, причому усувати негайно, а не чекати наступних виборів.

 

Розмовляв Олександр Саліженко

Джерело: Новинар

В новом году Украину постигла новая волна миграции рабочей силы. На этот раз уже не Западная Украина стремиться на Восток и Центр страны, а Восток массово покидает насиженные места и отправляется в стольный град.

Киев опять оказался главной целью для недорогой рабочей силы. Простой пример: работа в Донецке. Если раньше соискателей было на 27-30% больше нежели работодателей, то теперь картина усугубилась в разы. Найти работу в Донецке и области стало не просто сложно, а очень сложно. Ищущих работу на зарплату от 3500 гривен больше на 70%, чем рабочих мест с такой заработной платой.

В Луганске и Мариуполе дела обстоят во сто крат хуже. В этих городах люди пытаются устроиться на зарплаты в 2000 гривен, лишь бы не сидеть дома в раздумьях о завтрашнем дне. Общая экономическая ситуация в регионе ухудшилась буквально за последние 4-5 месяцев. Ярким примером народного недовольства и откровенного гнева стали взрывы в Макеевке, которые до сих пор остаются очередной загадкой для правоохранителей, так как раскрыть преступление или, хотя бы, приблизиться к его раскрытию Службе Безопасности Украины, Генеральной Прокуратуре Украины и доблестным орлам их Министерства Внутренних Дел ни каким образом не удается. Все стоит на месте, а фотороботы возможных подрывников так и не готовы. Да и что толку, если особыми приметами считают одежду? Как-то странно это.

Донецк, согласно прогнозам специалистов и экспертов, должен был бы зажить припеваючи, так как, наконец получил власть в стране, но нет… Свои же не могут помочь региону. Уровень безработицы в Донецке оценить на момент очень сложно. Ясно одно – он вырос. Что же касается Донецкой области, то здесь все прозаично и уныло. 14,5% работоспособного населения стоят на бирже труда. Дабы не быть голословными сравним этот показатель с аналогичным только в 2007 году. Как бы странно это не звучало, но при Ющенко уровень безработицы в Донецкой области составлял 8,6%. Показатель был одним из лучших по стране, если мы не ошибаемся, то столица Донбасса стояла третьим в рейтинге по уровню занятости.

 

© http://prawda.org.ua/1965

Сумарні податкові виплати на заробітну плату становлять майже 40% (точніше - 38,5), що призводить до закономірності - зарплата іде в тінь. Причому вигідно це як працедавцю так і робітнику - адже можна отримувати 3000 грн не платячи податки, а можна отримувати 1700грн, але платити податки. Що-б вибрали ви?

Є своєрідний компроміс - оформлюємо людину на 800 грн, а решту зарплатні платимо "в конверті". Тоді і податкова спокійна і робітник. Але це не вирішує проблему з надходженням до бюджету.

Взагалі треба подивитися на саму вертикаль, що забезпечує надходження в бюджет - мабуть її можна проста викинути як непортіб, вона вже повністю прогнила від голови до хвоста. Хтось в податкову без шоколадки ходить? В одній з районних адміністрацій Дніпропетровська шоколадки продаються одразу-ж в будівлі податкової, а у клієнта питають "На взятку? А кому? Тоді возміть краще цю, вона любить більше білий шоколад". Вам це не дивно?

Звичайно-ж в умовах тотальної корупції самі податківці волають взяти невеликі гроші з підприємця та закрити очі на зарплати (і не тільки про них - але в статті йдеться про зарплати). То як в умовах тотальної корупції забезпечити виплати податків?

А виходи насправді два - фантастичний та фантастичний:

Варіант 1 - боротьба з корупцією, але це нереально, бо ті хто бореться з корупцією самі корупціонери.

Варіант 2 - знизити податкову ставку на відрахування із зарплат до 20%.

Роздивимося більш детально - ви бачили наших чиновників? Їх посади передаються у спадщину ще з радянських часів, єдиний варіант щось змінити - в момент всіх звільнити й набрати нових по конкурсу, через незалежне тестування. Чи реально це при чиновницькій владі, коли навіть президент 60-річний чиновник, що навіть кількох слів вимовити не може. Доречі ось це мабуть і є відображення більшості наших чиновників - старі, тупі, корумповані і з загостреним синдромом манії величі. Їм всім вигодна феодальна держава - коли над народом стоять чиновники, менти та інші можновладці. Люди неофіційно спонсорують сам устрій своїми взятками і чиновники роблять вигляд, що йде боротьба з корупцією. Ця стара радянська адміністративна система призвела до того, що скоро нас країни Африки обійдуть у розвитку.



Другий варіант - мабуть більш реальний, але... Як знизити ставку податку до 20% - кількість працюючих в країні за кілька місяців подвоїться. Чи буде це вигідно чиновникам, які спонсорують за допомогою корупції свій достаток, свої політсили, купують собі "невелички Межигір'я", Мерседеси, катаються до Альп. Мабуть це не буде вигідно чиновникам - навіщо-ж їм гроші, які йдуть в їх кишеню віддавати народу?

Отож живемо, люди, в країні неляканих баранів - от тільки питання хто неляканий, а хто барани залишається відкритим

На цьому тижні влада приступила до реалізації так званої пенсійної реформи.

 Аналіз відповідного урядового законопроекту засвідчує, що країні пропонують 10 кроків  на зустріч пенсійному кріпацтву.

 

 

1. Крок Перший – підвищення пенсійного віку для жінок.

 

Усі жінки, які народжені  після 31 січня 1956 року вже не вийдуть на пенсію в 50.  Кожні півроку пенсійний вік для них буде зростати на 6 місяців. Раніше влада планувала збільшувати пенсійний вік по півроку за рік. Та в Януковича й Азарова вирішили, що це розкіш і у двічі пришвидшили темп. Тобто, до 60 років пенсійний вік хочуть підвищити всього за наступних 5 років.

2. Крок Другий – підвищення пенсійного віку для деяких категорій чоловіків.

З чоловіками, мабуть, враховуючи більш стрімкі темпи їх вимирання, поки що вирішили почекати. У чоловічої статі вік середньої смертності – 62 роки. Два роки на пенсії – не такий у же великий тягар, цинічно вирішили автори реформи. І відразу ж підвищили вік виходу на пенсію держслужбовців – до 62 років замість 60. Це нововведення буде стосуватися чоловіків народжених після 31 грудня 1952 року.

3. Крок третій – скорочення пенсій для наукових працівників.

Новація стосується наукових пенсій. Чоловікам їх будуть платити з 62 років за умови, що людина займалася науковою діяльністю не менше 20 років. У жінок науковий стаж повинен скласти 15 років. При цьому знову «маленька» деталь: пенсію їм будуть нараховувати з моменту виходу на пенсію - тобто, по майбутнім, дуже урізаним, параметрам. Надбавка за понаднормовий стаж наукової роботи скасовується в принципі. Для нарахування наукової пенсії тепер враховується зарплата на основному місці роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового працівника починаючи з 1 липня 2000 року. До цього стаж не враховується - знову диявол у деталях! Втім, про єзуїтство влади при нарахуванні пенсії буде написано нижче.

4. Крок четвертий – 10 років додаткових робіт.

Пенсійною реформою Януковича, Азарова, Тігіпка встановлюється п'ятнадцятирічний мінімальний страховий стаж для призначення пенсії за віком, при цьому тривалість страхового стажу для призначення мінімальної пенсії збільшується з 20 до 30 років для жінок і з 25 до 35 років для чоловіків. Тобто, одним розчерком пера авторів реформи тисячі потенційних пенсіонерів, які вже мають достатній стаж для отримання пенсії за віком, тепер повинні будуть працювати ще десять років.   Але й тут автори пенсійного кодексу заклали під пенсіонера знущальну «міну». Змусивши його попрацювати ще 10 років, вони йому за це доплачують такий мізер, що це є відвертим знущанням над поняттям «соціальна держава», якою  Україна є за Конституцією. Розробники закону пишуть наступне. «За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам, пенсія за віком збільшується на 1 відсоток від розміру нарахованої пенсії, але не більше ніж на 1 відсоток від мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини». Переводимо ці слова в практичний розрахунок. Беремо мінімальну пенсію в 750 гривень, і вираховуємо, що за кожний зайвий рік держава видасть потенційному пенсіонерові по ... 7 грн. 50 копійок!!!

5. Крок п’ятий – приниження працюючих пенсіонерів.

      Для працюючих пенсіонерів влада передбачила, що перерахунок їхніх пенсій пенсій у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму буде проводитися тільки після їх звільнення! Зрозуміло, що в підсумку рівень життя 2,6 млн. людей погіршиться.

6. Крок шостий – «чорні» і «білі» пенсіонери.

Урізають максимальну пенсію. Начебто добре. З урахуванням усіх надбавок та доплат пропонується встановити на рівні 12 прожиткових мінімумів для пенсіонерів. На даний момент це - 9000 гривень. Проте всі вже існуючі до цього чиновницькі, депутатські та інші пенсії будуть виплачуватися в тому ж обсязі. А вони є й по 40 тисяч гривень. Адже закон зворотної сили не має. Зрозуміло, що навантаження на бюджет залишається, зате в країні з'являються «чорні» та «білі» пенсіонери, формально мають право на один і той же рівень забезпечення: ті, яким пощастило вийти на пенсію до 1 січня цього року й усі інші.

7. Крок сьомий – інвалідам більше працювати !

Влада вважає, що інваліди мають більше на працювати. Новація стосується пенсії по інвалідності. 2,5 мільйона інвалідів явно заважають владі жити. Якщо зараз пенсію по інвалідності призначають за наявності мінімального стажу від 2 до 5 років, то тепер вік змінюється від 5 до 15 років. Виходить, що інвалід у віці 55 років і старше повинен мати не менше 15 років страхового стажу, інвалід 53-54 років - не менше 14 років стажу, і так далі. Ще «цікавіше» обійшлися з інвалідами ІІ і ІІІ груп передпенсійного віку, які раніше мали достатній стаж та право вибору між пенсією по інвалідності та пенсією за віком. Тепер їх стаж для виходу на пенсію має становити 30-35 років, що перекреслює можливість вибору між видами пенсій.

8. Крок восьмий – будь-яка робота громадян до 2000 року не має значення при розрахунку пенсії.

Цей крок стосується нового порядку обліку зарплати для нарахування пенсії. Реформа тут кардинальна, і цей пункт - один із найважливіших. У даний час для розрахунку пенсії враховується зарплата за будь-які 60 календарньк місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 року, і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Тепер же пропонується враховувати зарплату за весь період страхового стажу, починаючи тільки з 1 липня 2000 року! Ваша робота до цієї дати значення не має. Взагалі.

9. Крок дев’ятий – військових позбавляють пенсії.

Це «покращення» стосується людей у погонах. Офіцери тепер зможуть отримувати військову пенсію тільки після досягнення загальнопенсійного віку в 60 років. Навіть з урахуванням підвищення терміну вислуги років, між реальним віком виходу на пенсію, і 60 роками створюється «люфт», мінімум, в 10-15 років, коли вони взагалі будуть без забезпечення з боку держави, якій, між іншим, служили. Звичайно, вони роботу собі знайдуть, але сам факт є порушенням їх конституційних прав як громадян. При цьому, зауважимо, що, знайшовши роботу, вони будуть із зарплати  як і раніше відраховувати до соцфондів до 40%. Але вислугу років і трудовий стаж для отримання пенсії складати не можна! Що ж виходить - колишніх офіцерів фактично підштовхують працювати нелегально? Та й взагалі якось нерозумно плодити невдоволення у тисяч принижених таким чином колишніх військових, міліціонерів та інших силовиків.

10. Крок десятий – більше відрахувань із кожного працюючого.  

 

Для тих, кому зараз немає 35 років, ситуація з пенсією взагалі незрозуміла. За ідеєю, саме для них призначено введення другого рівня пенсійної системи. Цей рівень передбачає відрахування працівниками на спеціальні рахунки 2% фонду зарплати з поступовим його збільшенням до 7%.  

Кабмін Азарова вже прорахував, що такі нововведення призведуть до відтоку з фонду заробітної плати в перший рік введення нововведення близько 3 млрд. грн., у другій - 5,6 млрд. грн., у третій - 9 млрд. грн. Але як тоді компенсувати втрати в самому фонді зарплати? Відповіді у влади немає! Але головне не в цьому! Другий рівень пенсійної системи обіцяють впровадити лише тоді і тільки тоді, коли буде досягнута бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду. А сам уряд визнає, що нинішні скандальні новації зменшать в 2011 році дефіцит бюджету всього на 1,7 млрд. грн. - тобто, менше однієї сотої його витрат! З такими темпами чекати «бездефіцитного» року доведеться стільки, скільки чекали комунізму.

Вас це влаштовує? Мене - НІ!

Пенсионной фонд в Донецкой области сидит на миллиардных дотациях.
Пенсионной фонд в Донецкой области ежемесячно получает около 1 млрд грн дотаций. Как передает корреспондент «УРА-Информ. Донбасс», об этом сегодня, 23 февраля, на пресс-конференции сообщил начальник ГУ Пенсионного фонда в регионе Георгий Якименко.
«Наши сборы составили по сравнению с обязательствами 98%. Сумма, которую
мы собрали в течение 2010 года, не обеспечила полностью покрытия
потребности Донецкой области. Потребность по февралю в Донецкой области
составляет 2 млрд 179,8 млн, а собираемость по декабрю, как по самому
плодовитому месяцу, поскольку в декабре завершаются все платежи и,
прежде всего, бюджетные — 1 млрд 446 млн грн. при высоком уровне
собираемости. То есть, выполнение потребности Пенсионного фонда без
дотаций государственного бюджета невозможно», — сообщил Якименко.
Он подчеркнул, что в этом заключается главная проблема пенсионной системы Украины.
«Ежемесячно только на Донецкую область нужно дотаций в пределах миллиарда гривен», — резюмировал Якименко.

Более 600 тыс. жителей Донецкой области нигде не работают и не делают отчислений в пенсионный фонд. Как передает корреспондент «УРА-Информ. Донбасс», об этом сегодня, 23 февраля, на пресс-конференции сообщил начальник ГУ пенсионного фонда в регионе Георгий Якименко.
«Более миллиона граждан, мы насчитали 1 млн 145 тыс. человек, ни в каких
базах не числятся как плательщики взносов в пенсионный фонд. Т. е. люди
остаются без перспективы пенсии. И путем вычитания категорий, которые
уехали, которые платят платежи в налоговую, но не связаны с фондом
оплаты труда и не идут в пенсионный фонд, скажем, аренду, штрафы
и другие виды платежей, на сегодня мы видим, что количество таких людей
ни много ни мало крутится в пределах 600 тыс.», — сообщил Якименко.
Он также отметил, что пенсионный фонд совместно с налоговой
администрацией ведут работу по выявлению этих людей уже в течение
полугода.

Ґебешні вурдалаки: що не рожа - то упирь. Насмокталися тварі крові української.

Кожемякин, Андрей Кадровый офицер КГБ СССР. Генерал-майор,первый заместитель главы фракции ТИМОШЕНКО.

Депутат от БЮТ избирался в 2006 и 2007 годах от Блока Юлии Тимошенко (БЮТ). Первый заместитель главы фракции БЮТ. В 2008-2010 годах занимал должность советника екс-премьерши Тимошенко. В 2006 году возглавлял парламентскую комиссию по приватизации. В апреле-сентябре 2005 года был заместителем Службы безопасности Украины (СБУ). До этого возглавлял главное управление по борьбе с коррупцией и организованной преступностью СБУ.

Андрей Анатольевич Кожемякин родился 13 ноября 1965 года в Одессе в семье потомственных чекистов.

Его отец Анатолий Леонидович Кожемякин работал в КГБ, на Западной Украине: занимался "защитой государственности и борьбой с подрывными идеологическими центрами".

В 1991 году, после распада СССР, отец Кожемякина возглавил главное управление по борьбе с коррупцией и организованной преступностью в только что созданной Службе безопасности Украины (СБУ). При этом его кандидатуру утвердила специальная комиссия, куда входили многие известные как давние информаторы КГБ и провокаторы…
Отец Кожемякина стал одним из создателей СБУ и получил звание генерал-лейтенанта.

В 1986 году Кожемякин окончил Киевское высшее военно-морское политическое училище. Затем до 1988 года служил лейтенантом на Черноморском флоте СССР в частях морской разведки, которые занимались подводными диверсиями: был офицером-водолазом. В 1988 году окончил школу КГБ в Новосибирске, после чего служил в Севастополе в особом отделе.

В 2002 году досрочно получил звание полковника .

Известно, что к 2005 году Кожемякин получил звание генерал-майора и возглавил главное управление по борьбе с коррупцией и организованной преступностью СБУ (управление "К"), которое ранее возглавлял его отец .

В апреле-сентябре 2005 года Кожемякин занимал пост заместителя Александра Турчинова, назначенного главой СБУ в феврале 2005 года. Кожемякин поддерживал с Турчиновым дружеские отношения . В сентябре 2005 года Турчинов покинул СБУ в знак протеста против отставки правительства Юлии Тимошенко, похитив множество досье на разнообразных законсервированных и не только стукачей и саботажников. Часть документации СБУ криминальная парочка просто спалила на костре, по некоторым сообщениям прямо во дворе то ли СБУ то ли здания кабмина.

26 марта 2006 года на парламентских выборах Кожемякин был избран народным депутатом Украины по списку Блока Юлии Тимошенко (БЮТ), а заместитель генерального прокурора Украины Виктор Шокин тогда же заявил о возбуждении двух уголовных дел. Первого - по факту уничтожения материалов дела СБУ о деятельности бизнесмена Семена Могилевича, второго - по факту незаконного прослушивания телефонных разговоров корреспондента газеты "Сегодня" Александра Корчинского. Свидетелями по данным делам проходили Кожемякин и Турчинов. С апреля 2006 года Кожемякин проходил по делу о прослушивании Корчинского, как подозреваемый.

Сьогодні – «Андрей Кожемякин первый заместитель председателя фракции «БЮТ-Батьківщина»».

По тому, як наші вищі військові чини України з "відмороженими писками" стверджують, що ніхто з наших українських військових льотчиків не перебуває на службі в Лівії, стає абсолютно зрозумілим - там літають наші. Також зрозуміло без пояснень - не діючі військовослужбовці Збройних сил України, а колишні...
Вловлюєте всі нюанси правди?..
А чи не варто розповісти народу, що після служби у різних "миротворчих місіях" більшість військовослужбовців звільняються з служби в українській армії, хоча власне тепер вони є дійсно обстріляними і фаховими ветеранами, на яких і можна покластись у формуванні професійної армії. Та силою нікого не втримаєш, а за гроші - які у нас в армії гроші... Навіть курам на сміх не вистачить!
Фактично більшість українських вояків повертаються з миротворчих місій додому тільки для переоформлення документів на резервістів, бо вже мають домовленості про подальшу службу в якості найманцв у різних точках світу, в тому числі - і Лівії.
От скажіть, чому з усіх можливих варіантів, американске агенство назвало саме українців пілотами літаків, що розстрілюють повстале населення? Бо як там може опинитись білорус, росіянин, узбек, китаєць чи японець, а тим більше американець, німець чи навіть італієць або бразилець - смішно про це й казати. А українець - сто відсотків! Бо куди бідоласі податись, коли рідна країна як мачуха...
У нас в Україні готують льотчиків щось у 3 вузах, а літати їм нема на чому! Нема в України нових сучасних літаків! Ні сучасних вертольотів нема! А втій же Лівії того добра: і літаків, і вертольотів надсучасних - повно за нафтодоллари накупили - літай і заробляй! Тоді як авіаінститутів у Лівії навпаки - нема!
Житуха нашим спецам за кордоном! Особлиов якщо денатуратний спирт не будуть вживати, бо нетак давно 5 льотчиків з воєнспеців-найманців отруїлось...
Я взагалі не здивуюсь, якщо виявиться колись, що і сомалійськими піратами керує хтось з наших українців - дуже схожа їх тактика на козацькі рейди по Чорному морю на турків.
Я взагалі вже нічому не дивуюсь в нашій країні, славній Україні!
Я тільки  думу обдумую про те,  де мені йти на війну: чи тут у себе проти рідної влади, але задурно, чи десь податись на захист нерідної влади, але за добрі гроші?
А ви про що подумали? І що надумали?

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне

Отримала вранці від "i.ua" <[email protected]>
"Ваш вопрос "Топ запитання Януковичу" был удален за несоответствие теме раздела. Просьба размещать только те вопросы, которые требуют помощи, в остальном, публикуйте заметки в блогах, если вам хочется просто пообщаться с другими пользователями на произвольные темы."

Ось я і пишу у своєму блозі, своє питання:
 Питання до Януковича не відноситься до розділу "питання",а є звичайним ,черговим трухлявим піаром та хамською іздьовкою над українцями.
P.S. І ще дещо, в мене налаштовано інтерфейс українською,чому листи від модерів я отримую іншою мовою???