Галина Гордасевич про батька отця Леоніда ч.3
- 17.05.20, 21:53
З Днем Європи, дорогі українці!
У Революції Гідності та війні з російським агресором ми захистили своє законне право бути частиною єдиної європейської родини. Підписали та запустили виконання Угоди про асоціацію з ЄС. Створили поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, відкривши величезний європейський ринок для українських експортерів. Запровадили безвіз. Словом, протягом п’яти років ми добилися безпрецедентного зближення з ЄС.
Рік тому — передали цю історію успіху як естафетну паличку іншій команді з надією та вірою у відданість нової влади європейському курсу України. Та, як бачимо, під лежачий камінь вода не тече. Ніби все гладко. Заяви робляться правильні: і про ЄС, і про НАТО. От тільки руху вперед нема. А біг на місці означає поступове сповзання назад, у сферу російського впливу.
Але я переконаний, що це — тимчасові труднощі. Час все і всіх розставить по своїх місцях. Історично Україну з дороги до членства в Євросоюзі та НАТО збити вже неможливо. Бо ця стратегія спирається на потужну суспільну підтримку з боку переважної більшості українських громадян.
Наше майбутнє — в Європейському Союзі, найсильнішому союзі держав на нашій планеті. Вступ до ЄС — це єдино вірний курс розвитку держави і гарантія незалежності, безпеки, територіальної цілісності України і добробуту українців.
А чи була різниця між Сталіним та Гітлером?
Практично усі знають що у 1939 році Гітлер разом зі Сталіним, занурили світ у криваву темряву та безодню Другої світової війни. Але багатьом не відомо, що вони були практично братами близнюками. Повна схожість навіть у дрібних деталях біографії та політичного життя.
Вони обидва ненавиділи демократію та усе життя боролися з нею. Кожен з них завзято будував соціалізм, плюючи на людське життя. Але в знищенні власного народу, Сталін зміг легко перевершити Гітлера. Не говорячи вже про те, яке лихо Джугашвілі приніс в поневолену Україну. Тому не дивно, що багато наших предків нічого не знаючи про фашистський режим, спочатку зустрічали Німеччину як визволителя від красного терору. А вже через деякий час, воювали на два фронти проти двох людожерних режимів. Але повернемося до порівняння.
Гітлер та Сталін побудували тоталітарну диктатуру прикриваючись ім’ям робочого класу. У кожного з них існувала усього лише одна правляча партія та єдиний шлях. Усі інші гнили в тюрмі або були знищені.
Гітлер ввів чотирирічні плани. Сталін п’ятирічні.
Гітлер створив Гитлерюгенд - молоді гітлерівці. Сталін комсомол – молоді сталінці.
Гітлер був вождем (фюрер німецькою). Сталін також був вождем.
Гітлер створив гестапо. Сталіна НКВС.
Гітлер гноїв та вбивав людей в Освенциму та Дахау. Сталін робив це у ГУЛАГу.
Обидва будували найвеличніші споруди у світі, та планували знести столиці своїх держав. Мріючи на їхньому місці побудувати нові казкові міста.
Обидва були чужинцями. Австрієць Гітлер для німців. Грузин Сталін для росіян.
Обидва ходили без бороди, але з фірмовими вусами.
Обидва мали коханих жінок на 20 років молодше. Гітлер – Гелі Раубал. Сталін – Надію Алілуеву.
Обидві жінки закінчили життя самогубством застрелившись з пістолета своїх вождів.
Ці дві потвори понівечили усе до чого торкалися. Сталін допомагав Гітлеру ресурсами та людьми. Вони разом розпочали другу світову війну. Разом завоювали Польшу та проводили спільні поради.
Україна опинилася між цими двома жорнами. Спочатку СРСР окупував нашу батьківщину. Розкуркулення, голодомор, розстріляне відродження, знищення усього українського. Прийшов Гітлер та приніс нові страждання. Потім Сталін переміг і ми знову потрапили під окупацію Радянського союзу. Ми так звиклися до свого положення, що до сьогодення багато хто вважає Совок своєю вітчизною. Але ми українці та 70 років були під окупацією Радянського союзу.
Для мене порівняння Сталіна та Гітлера, це як порівняння Чуми та Віспи.
Але Гітлер перетворився в історичний попіл. А Сталін досі живе в сучасній Росії та продовжує вбивати українців вже руками Путіна.
Тому так важливо знати хто такий Сталін та Гітлер. Що війна розпочалася в 1939 році та закінчилася з капітуляцію Японії. І не 9 травня день перемоги та «можемо повторити». А тільки 8 травня. День пам’яті та примирення.