хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «священник»

Микола Медюх проводжав нас із теплом та сумом в очах

Вчитель за освітою отець Микола і сьогодні навчає мові українських дітей – Олег Володарський

 

Молитва до Пресвятої Богородиці в чудотворній Іконі Зарваницькій

(Складена Митрополитом Атаназієм Шептицьким)

Місце Божого й Твойого вдоволення я прийшов посітити, Мати милосердія, щоби м узрів велич благодати. Тобі дано Богом, непостижиму Твою славу й невисказане милосердя, в котрому я недостойний желаю Тебе почитати. Ти достойніша всякої чести, Ти наповнена Божими ласками, Ти Царице неба й землі. Недужі через Твоє посередництво отримують здоровлє, пригноблені горем удаються до Тебе, дізнають полегші; всі, що Тебе в молитвах почитають і Твойого Покрова шукають, осягають у Тебе ласки. За приміром тих і я, недостойний та скаяний, удаюся до тебе, Пречиста, в надії Твойого милосердя й невисказаної Твоєї благодати. Подай мені, як і іншим грішникам, на цьому місці Твойого вдоволення поміч і заступи мене, недостойного, перед Твоїм єдинородним Сином, Господом моїм Ісусом Христом, справедливий гнів за мої прогрішення переміни на милосердя й відпущення. Не дай мені погибати в гріхах, но Ти, яко джерело ласки, подай богацтво цьої ж ласки мені прохаючому; дай окаянному, котрий Тя молить, в імені Сина Твойого Єдинородного, щоби м удостївшися Твоєї любові, міг з Тобою Його славити в вічні віки. Амінь!

 

Отець Микола Медюх – священник Марійського духовного центру «Зарваниця». При згадці таких святинь української землі виникає потреба самотнього пілігрима підійти якомога ближче до ікони Матері Божої Зарваницької і помолитися. Обійняти серцем світ, відкрити стомлену душу і пошепки промовити слова, котрі почує Богородиця. Маленький вогник свічки, відблиск святого полум’я життя, котрий зігріває ікони та спраглі душі, яким вкрай необхідна розмова із праматір’ю любові та милосердя.

Побачити високо в небі знаміння Матері Божої, всією душею усвідомити силу тієї любові, котра попри всі біди та негаразди має жити в кожному з нас. Не фізичної смерті слід боятися. Духовної. І саме це усвідомлення підштовхує тебе до паломництва по тих місцях, де чудотворна присутність Матері Божої відчувається найсильніше.

 

Під час зйомок гуцульського циклу «Українська Шамбала» ми разом зі знімальною групою насолоджувалися гостинністю родини Коржуків – Марії Василівни та Василя Васильовича. Минуло більше півроку, а я й досі з ніжністю згадую час, проведений у них, а також привітність та щирість цієї родини. І одразу із пам’яті виринає, як незатишно та неспокійно мені було в молитві, поки не підняв очі і не побачив на стіні ікону Матері Божої Зарваницької. При першій же згадці в молитві цього святого образу, душа полинула до неба. Неймовірне відчуття тепла та любові поглинули мене.

 

В молитві ми повертаємося до самих себе. В дитинство. В той стан чистоти та щирості, коли дивишся на світ і від душі посміхаєшся. Молитва дарує нам уміння бути щасливими. Не тим секундним щастям, котре дарує задоволення нагальних потреб і котре невдовзі перетворюється на муку від неможливості отримати більше, а тим внутрішнім, усвідомленим, всеохоплюючим щастям, котре абсолютно не залежить від зовнішніх факторів. Щоденна молитва дарує нам свободу. Позбавляє нас залежності від задоволень, жадібності до насолод, натомість навчаючи любові та щастю, невичерпним джерелом котрих є наша душа.

 

– А якщо твоя віра – це просто казки та вигадки, – запитали колись мене.

– Навіть якщо так, яка ж сильна і добра казка. Я в неї вірю! Вірю, наче дитина. Наче хлопчисько, котрий, сумуючи за матір’ю, чекає на неї в напівтемній квартирі і вірить в те, що вона невдовзі прийде з роботи і вони знову будуть разом. А самотність більше ніколи не буде темною хмарою вкривати твою душу.

Я обіцяв тоді Марії Василівні вклонитися іконі Матері Божої Зарваницької. Я говорив, а вона дивилася на мене і Вірила. Спокійно. Мудро. По-материнськи. Ми живемо в одній країні. На одній землі. Ходимо під одним небом, молимося одному Богу. Католики та православні.

 

З часу першої «Сповіді» з Миколою Мединським і подальшими з Василем Мандзюком, Юрієм Поповичем, братами Андрієм і Миколою Квич, з капеланами Іваном Гунею, Володимиром Топоровським, Романом Болехівським в моїй свідомості розмилися кордони між католиками і моїми кровними православними вірянами Київського патріархату. Це мої рідні українці. Це мої рідні ікони, молитви та псаломи.

У мене є лише молитва до Господа про єднання мого Українського Храму. Я, як простий вірянин, не маю права обговорювати цю тему, віддавши це питання на Волю Божу. Але я СВЯТО ВІРУЮ, що рано чи пізно це відбудеться. Це буде свято єднання та любові. Це буде духовна перемога моєї рідної жовто-синьої Нації.

Манява, Почаєво, Зарваниця, Печерськ – це все осередки святинь, котрі молитвою монахів можуть цілодобово славити Господа і молити про мир та щастя в Україні. Це крок до майбутнього України.

Територія Зарваниці, осяяна місячним світлом вражає особливою, незвичною красою.

 

Нас гостинно прийняли в готелі духовного центру, а під час вечері до нас приєднався отець Микола Медюх, з яким ми домовилися про «Сповідь» вранці. «Сповідь» на очах у Нації і Бога. І уважними очима святих, котрі дивляться на нас з ікон. Це дисциплінує. Це не дає права на лукавство та байдужість, котрі стали однією з основних хвороб сьогоднішнього суспільства.

Ранкове сонце ще не встигло розігнати вранішній туман, коли ми увійшли до храму і розпочали бесіду. Високий білий храм, святі образи і богомільні українські душі.

 

Вчитель за освітою отець Микола і сьогодні навчає українських дітей. Він викладає українську мову. Бог і Україна – це дві константи його життя, роботи, молитви. І саме цьому він навчає майбутнє покоління українців. З якою вірою та любов’ю він відкриває свою душу учням і як обережно та ніжно він доторкається до їхніх душ. Це надвисока форма служіння Нації і Богу, котра стала самою суттю цього українця.

Він проводжав нас із теплом та сумом в очах… А я навіть не міг сумувати через прощання, адже в той день я дізнався, що в нашої Нації є величний оплот віри, я наситив душу молитвою перед старовинною іконою та познайомився з істинним служителем Нації і Бога. І це усвідомлення залишиться зі мною назавжди, де б я не був.

Микола Медюх. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/x8Z9Rgpw6wc

Капелан Тарас Климович. Патріот. Є в цій людині щось офіцерське

З першої хвилини відчуваєш виваженість та дисципліну. Він приїхав на програму з дружиною. Було помітно, що вони дуже хвилювалися – Олег Володарський

 

«Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, помагай мені зі Святою Владичицею Дівою Богородицею й зо всіма святими завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!»

Споруда першого православного соборного Свято-Воскресенського храму Рівного проіснувала 150 років і згоріла в полум’ї страшної пожежі 12 червня 1881 року, яка знищила більшу частину міста. Закладання споруди Свято-Воскресенського соборного храму міста Рівного відбулось 30 серпня (старим стилем) 1890 року за участю Олександра III 20 жовтня (8 жовтня за ст. ст.) 1895 року відбулось освячення новозбудованого православного собору. В 1962 році у приміщенні Свято-Воскресенського собору відкрито музей наукового атеїзму. 3 квітня 1988 року приміщення собору повернуто православній церкві.

https://www.youtube.com/watch?v=si-dBvsDctc&feature=youtu.be

Сонячного та спекотного дня Храм в центрі тихого та лагідного міста Рівне заспокоював душу. Це була остання локація західноукраїнського циклу проекту «Сповідь». Рівне – надзвичайно затишне місто. Особистий секретар архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона Юрій Качан дуже відповідально поставився до допомоги в організації програми. Така підтримка надає особливого змісту тому, що ти робиш для країни. Це об’єднує. Надає сил та наснаги.

 

Капелан Тарас Климович. Священник. Патріот. Є в цій людині щось офіцерське. З першої хвилини відчуваєш виваженість та дисципліну. Він приїхав на програму з дружиною. Було помітно, що вони дуже хвилювалися. Мабуть всіх налаштовує на серйозний лад розмова про Україну і націю, сповідь перед Богом і людьми. Та отець Тарас впорався. Зумів залишитися щирим та відкритим, не зважаючи на хвилювання. Він ПАТРІОТ.

Не знаю, як передати словами те, що почув душею. Це навіть не відчуття і не впевненість. Це ЗНАННЯ на межі усвідомлення Бога в душі цієї людини. Цей чоловік здатний на Вчинок. І я більш ніж впевнений, що рано чи пізно йому випаде нагода його здійснити. Він готовий жертвувати. Він істинно усвідомлює своє служіння в Господі.

 

Майже через півроку після нашої зустрічі я пишу про нього, та все ще відчуваю нашу розмову, як важливий елемент мозаїки мого життя. Не буває випадкових людей. Дивлюся його світлини – туристична романтика, ліс, гори, гриби, а поряд фото богослужінь, храмів… І в мене в душі неймовірне тепле відчуття дитячої дружби, я лише повторюю: «Дай Боже тобі, Брате! Дай Боже твоїй родині! Дай Боже твоїй Батьківщині, Українцю!»

Сила цієї землі в нас самих, в наших стосунках між собою, у здатності поважати та любити одне одного. Та лише найсильніше з нас здатні жертвувати. Нам так не вистачає тривожної кнопки «УКРАЇНА». Це повинно бути вище за нас. Духовніше. Тільки так ми зможемо подолати диявола. Іншого шляху немає. Не існує.

І лідер нашої нації має бути людиною побожною, глибко віруючою. Тоді в нас все вийде. Щоранку і щовечора ми повинні присягати Господу в Молитві, відчуваючи в ній голоси своїх побратимів. З цієї молитви починається Україна. Цією молитвою дихає наша земля. І церковний набат, як символ радості каяття та прийняття Христа.

 

Щастя тобі, брате Тарасе! І нехай будуть щасливими твої прагнення в Господі. А я вклоняюся честі та силі духу священника і капелана Тараса Климовича.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Тарас Климович

www.youtube.com/watch?v=49sbT8ctFUM&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1hcmiAYB34uR1lWYSbcUbyDZPr_4e0_R7NuXWbFU7-yPXrkjinR-QEjqg

Олег Володарский: «Сповідь I. Священник, який живе на війні»


Малесенька церква НЕБЕСНОЇ СОТНІ, в якій править Божу службу військовий капелан Микола Мединський. Під навіки застиглими поглядами тих, що віддали своє життя за рідну землю, за Батьківщину, за волю жовто-блакитної нації, що століттями змушена відвойовувати свою ВОЛЮ та НЕЗАЛЕЖНІСТЬ у кровожерливої імперії.

Ми почали розмову з молитви…

Для мене немає різниці між церквою та релігіями. Для мене це сакральні поняття, відлуння яких завше відчувається в серці та лунає Молитвою, зверненням до істинного Бога. Стоячи за спиною цього всією своєю суттю Українця, я почував себе, наче дитина.

Як наяву було чутно вистріли. Боліла душа. А серце, сповнене любові до України обливалося кров’ю від болю – болю за тими, хто вже поряд з Господом. Молитва дала змогу усвідомити вічність.


Священник, який живе на війні. Сильні, хоробрі душі захисників Батьківщини, які як в дзеркалі відображаються в їх очах. Я дивився на співрозмовника і намагався почути його душу, а від серця лунало – «як ти, УКРАЇНЕЦЬ?». І лише потім я зрозумів, як спокійно та захищено я почувався поряд з ним, як рівно та яскраво палає Божа іскра в цій Людині.

Бути в цій країні самим собою не тільки небезпечно, а й неймовірно важко. Шакали, навіки прокляті кров’ю Небесної сотні, розривають країну на шмаття під пильним керівництвом кремлівської зграї.

Вкрай важливо – казати про це в голос

Він не виказав слабкості та не видав болю. Він був сповнений любов’ю до Бога та Батьківщини. Він виганяє диявола, що живе між нами, без ножа чи автомата, озброєний лише Вірою в Господа та силою Молитви ясно розуміючи на що прирік себе.

Саме ця стримана, мовчазна проте незгасна сила – це те, що я хочу пронести, наче свічку, через всі програми «Сповіді». Немає такої сили, такого ворога, котрий заборонить нам любити таку красиву, нехай і втомлену сьогодні землю, та щирих людей, які живуть на ній.

Ми на собі відчуваємо той нестерпний біль своєї Батьківщини. Та понад усе хочемо бути щасливими. В мені є впевненість, яка глибша за усвідомлення та відчуття – це можна зробити лише шляхом створення громадянського суспільства. По крихтах, по піщинках…

Та не забути запалити Господу свічку і ЩИРО МОЛИТИСЯ...

Авторська програма О.Володарського «Сповідь». Гість програми SPADSCHINA.UA військовий капелан Микола Мединський


Як підняти людину з мертвих? Чи є місце для чуда в нашому житті?

Соціальний працівник села обходила своїх підопічних — одиноких пенсіонерок. Забігає в хату:

- Хтодосько аж ходімо до Паші, бо вона лежить непорушно і не говорить, — з порога промовила злякана працівниця.

Жіночки, зайшовши до сусідки, намагалися розрухати Пашу — все марно, вона майже не дихала.

- Ось я принесу свої ліки — сказала Хтодоська.

Повернувшись вона запхала капсулу до рота немічної та дала запити. І... о чудо! Вже за 15 хвилин Паша піднялась, заговорила, як нічого й не було.

Поки приїхав брат з Києва, терміново визваний до “небіжчиці” не було й признаку прикрої пригоди.

Що характерно, лікарів не визивали. А якби й визвали, то чи вчасно б вони приїхали і чи змогли би чимось зарадити? Чи може прийшлося звати священника?


Що робити при серцевих приступах?


20%, 1 голос

0%, 0 голосов

60%, 3 голоса

20%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Четырех священников лишили сана

    Четырех священников Тернопольской епархии Украинской православной церкви Киевского патриархата лишили сана за прелюбодеяние, пьянство и поведение, не совместимое с саном священнослужителя.

    Как сообщили в пресс-службе Тернопольской епархии УПЦ КП, соответствующее решение было принято на общем собрании духовенства под председательством Высокопреосвященнейшего архиепископа Иова в соборе Святых мучеников Бориса и Глеба.
    Также участники заседания приняли обращение к Священному Синоду и Святейшему Патриарху Филарету, в котором осудили «деструктивные действия и лжесвидетельства священника Анатолия Зинкевича».
Настоятеля тернопольского Свято-Троицкого духовного центра А.Зинкевича и подчиненных ему священников вывели из состава Тернопольской епархии.

Паска


Отгадайте что это?))) Конечно же это технологический прогресс и корявое обаяние Укрзализныци. Видели новшество на окне к Эвра 2012? Хм...если я вспоминаю о наших жЭдЭ то видимо я снова еду в Бандерштат))
Заманили...мясом, сказали мясо будет много, пост закончен и все будут обжираться, мол и я могу попасть под раздачу мяска. Как тут было устоять?)))

Погода в моей западноукраинской резиденции в Надворной как всегда, я уже и не удивлен. Вся надежда на мясо))

Уломали меня сходить в храм идолопоклонников-язычников западноукраинский греко-католический костел Надворной с целью провести сатанистские обряды освящения скромной жратвы в корзине. Корзина как вы видите отличается от киевской, самое главное что кидается сразу в глаза - ГДЕ БУХЛО? Что за греховная страсть у западенцев пить неосвященное вино-водку на Паску?  Не по киевски совсем. И мяса не напхали, сырки-творожки... и только скромный шмат ковбаски. Ладно пойдем с этим "неподобством" тем более что все местные аборигены с такими же топают ...

Идем к костелу. Все везде расфуфырены как будто на свадьбу одеты, помпезность и официоз зашкаливает.

Почему идем? Потому что припарковаться негде

Район костела забит машинами. И главная улица и второстепенные.

Святить корзинки принято в день перед Паской, в 17 ОО и 18 ОО. Потом на следующий день с утра. Но все стараются на вечернее буйство рясы попасть. Потому и такой ажиотаж. В Киеве большинство ломится с утра дня Паски. Встали, освятили и вперед нажираться так принято в Киеве.

Перед костелом полно надворнянцев и по моему половина Румынии. Столько цыган я еще не видел в одном месте))) Работа у цыган сами знаете какая... увидев мну шагающего с фотоаппаратом не крестящегося и не бьющего поклоны а снимающего все вокруг (я один там был такой на несколько тысяч человек)))) они сразу почуяли дух москаля (понаехавшего интуриста как минимум) и ломанулись за мной стадом...мой фирменный испепеляющий ненавистный взгляд темной стороны силы после которого не то что сцутся, а крестятся все собаки в округе они отстали.

На входе в костеле стоят ряжаные и на своем жаргоне толкают лозунги и речи.

Мы же ищем где припарковаться со своей кошелкой.

Люди тупо обступили всю церковь вокруг.

Наконец нашли место в толпе.

Народ попеременно приседает. Свечи под ветром и мрякой гореть упорно не хотят. Кстати на заднем плане памятник упа(я)чке.

Пока идет бой веры со стихией я снимаю "видимо дом настоятеля" рядом с церковью. А может и бухгалтерию..чето скромно очень для дома директора церкви.

Наконец идут. Сначала дядьки с сковородками на длинных ручках...

Сковородки эти ризами зовутся. Назначение? А Библия зачем? Там ищите... наверное есть.

За знаменосцами идут собиратели денежек и наконец сами божественные и всемогущие будущие засушенные мощи святые отцы.

Работают усердно аж жуть, льют сильнее небес. Рядом крутится мелкий... пока наверное полусвятой, мал еще общак держать.

После полива направляемся внутрь костела тут еще одна предстоит процедура... люд выстраивается в очередь. 

Пока все топчутся в очереди я снимаю (мерзопакостнейше конечно но шибко не поснимаешь ибо снимать то тут нельзя) убранство храма. Скромненько и со вкусом и баблом не пахнет и тщеславием.

А вот и апофеоз процедуры... народ подходит встает на колени и ползает перед чем то картинки лобызаед наверное...я не присматривался...к идолопоклонничеству равнодушно отношусь. Обратите внимание на посту картинок стоит девка в флаге. Церковь и государство конечно отдельно живут друг от друга.

Чуть подальше есть площадка...тут молятся картинкам. Святая энергетика начинает жечь меня изнутри и снаружи и я начинаю выходить с храма...

....на выходе замечаю среди картинок еще одну. Знакомитесь,  Будущая икона для молитв а пока только фотография папы римского нынешнего Бенедикта какого то.

Ну а дальше в местный этносупермаркет закупится бухлом и домой... но не жрать (вот облом!!! жесть!!!)...
смотреть телевизор. Жрать и мясо и водку можно с 12 ОО ночи...когда Паска начнетсо. Эх.
Вот такое вот действо посетил я недавно в Карпатах. Потом билеты, похмелье, осколки воспоминания "што фчира было" и домой.

Не новость что билеты дорожают постоянно, потому на цену внимание не обращал. Новость в другом. Чай. Сцуко чай входит в стоимость. Я не заказывал... 4.50 за чай прикреплено к постеле.

И проводник знал что чай, но не сказал, ждал когда я закажу. Я только не знал. Уже в Киеве обратил внимание когда домой пришел. Конечно мне их чай не нужен. Я не уверен что там стаканы моют потому чай в поездах не пью. Як тебе не любыты укрзализныця даже на Паску?

З.Ы. Через сутки после того как я приехал домой у меня утром прорвало батарею.Просыпаюсь иду на кухню и вижу коврик мокрый и лужу на полу...появилась щель в батареи и начала течь водичка. Отопление было выключено за двое суток до этого злополучного утра, когда я был в Надворной. Вызывал сантехника, слил он стояк, пол я вытер, коврик высушил, на том авария и закончилась. Страшно представить себе что бы было если бы батарея рванула на пару суток раньше,  когда я был в костеле в Надворной и в доме еще работало отопление.

Есть таки Бог (можно и Ктулху) на свете и оберегает он меня потому как верю я в него, а не в картинки и идолов церквей.

Возлюби ближнего своего... на 20 миллионов рублей! :-)

ВОЗЛЮБИ БЛИЖНЕГО СВОЕГО... на 20 МИЛЛИОНОВ РУБЛЕЙ!

или ИСТИНАЯ "МОРДА ЛИЦА" ПАТРИАРХА ГУНДЯЕВА,

СОБЛАЗНЕННОГО ДЬЯВОЛОМ...

---

"Великое приобретение - быть благочестивым и довольным.
Ибо мы ничего не принесли в мир; явно, что ничего не можем

и вынести из него.
Имея пропитание и одежду, будем довольны тем.

А желающие ОБОГАЩАТЬСЯ впадают во искушение и в сеть, и

во многие безрассудные и вредные похоти, которые погружают
людей в бедствие и пагубу;

ИБО КОРЕНЬ ВСЕХ ЗОЛ ЕСТЬ СРЕБРОЛЮБИЕ, предавшись

которому, некоторые УКЛОНИЛИСЬ ОТ ВЕРЫ – и сами себя

подвергли многим скорбям.
Ты же, Человек Божий, избегай сего, а ПРЕУСПЕВАЙ в ПРАВДЕ,

Благочестии, Вере, Любви, Терпении, Кротости.

Подвизайся добрым подвигом веры, держись вечной жизни,

к которой ты и призван, и исповедал доброе исповедание перед

многими свидетелями." \1-е Тимофею 6:6-12\

 

Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет

ненавидеть, а другого любить; или одному станет усердствовать,

а о другом нерадеть...

НЕЛЬЗЯ ОДНОВРЕМЕННО СЛУЖИТЬ  БОГУ и  МАММОНЕ.

\Матфея 6:19-21,24\

 

 

 

Святейший и любвеобильнейший патриарх Гундяев в ближайшее время,

похоже, может значительно улучшить свои жилищные условия!

Его адвокаты добились наложения АРЕСТА на квартиру в престижном

"Доме на набережной", в которой живет с 4 детьми дочь врача-кардиохирурга,

бывшего министра здравоохранения Юрия Шевченко (квартира

располагается этажом ниже жилища патриарха Кирилла, Владимира Гундяева).


Суд решил, что ТОЛЬКО ЦЕНОЙ СОБСТВЕННЫХ АПАРТАМЕНТОВ

Шевченко может возместить НЕПОПРАВИМЫЙ УРОН, нанесенный БЕС-ценному

имуществу Гундяева.
Мебель и книги патриарха оказались покрыты слоем ПЫЛИ, которая, как

посчитали "служители Фемиды", прилетела именно из квартиры экс-министра.

При подсчете ГИГАНТСКОЙ 25-миллионной суммы ущерба учитывались даже

(какой ужас!!!) НАНОЧАСТИЦЫ, обнаруженные в жилище Гундяева.

 

История началась еще в 2010 году – семья Шевченко приобрела квартиру

для дочери Ксении и ее четверых детей. Весной 2010 года здесь начался

ремонт, который в октябре прервала представительная делегация.

Неожиданно в помещение ворвались руководители управы района Якиманка,

представители мэрии, сотрудники правоохранительных органов и даже один

депутат Госдумы.

Рабочих чуть ли не под конвоем отвели в квартиру этажом выше, где их

поджидала некая Лидия Леонова. ТАМ СТРОИТЕЛЯМ УКАЗАЛИ… НА ПЫЛЬ,

после чего доставили в отделение милиции.

 

Впрочем, из-за чего поднялся такой переполох, выяснилось довольно быстро.
Пыль появилась в пятикомнатных апартаментах площадью 144,8 кв. м,

которые принадлежат Владимиру Михайловичу Гундяеву. Это мирское имя

патриарха Московского и Всея Руси.
А Лидия Леонова – верная соратница Кирилла, которая много лет сопровождает

его по жизни (по данным СМИ, Леонова – ЯКОБЫ сестра Гундяева, прописаная 

в одной с патриархом квартире).

Вскоре после случившегося с бывшим министром связался депутат.

Он предложил СЕБЯ в качестве ПОСРЕДНИКА в улаживании возникшего

конфликта с Гундяевым. Суть предложения заключалась в ДАРЕНИИ

ПАТРИАРХУ КВАРТИРЫ, а его посреднику – 500.000 евро.
Шевченко счел такие требования чрезмерными.

Его оппоненты пообещали, что все равно своего добьются.

 

Вскоре в Замоскворецкий суд бы подан иск к Шевченко на сумму

в 26 млн рублей, которая потом была снижена до 20 млн рублей.

Леонова утверждала, что строительная пыль оказалась буквально

на всех предметах в квартире патриарха, в результате мебель, ковры

и шторы пришли в полную негодность.

Не зная обстоятельств дела, можно было подумать, будто жилище

бедняги Гундяева оказалась по соседству с АЭС в Фукусиме, когда

там произошла катастрофа.

Леонова приложила к иску заключение специалистов из института

имени Н.С. Курнакова, обнаруживших в пыли НЕКИЕ НАНОЧАСТИЦЫ,

"которые при возможном длительном контакте с человеком могут

оказывать негативное воздействие на здоровье человека, вызывая

заболевания, в том числе и онкологические".

 

С таким же успехом Леонова может подать иск о возмещении ей

ущерба за пыль на Спасской башне Кремля.

Ну а история с наночастицами не выдерживает никакой критики.
Мало того, что сами исследования весьма спорные, так еще и НЕТ

НИКАКИХ доказательств СВЯЗИ появления наночастиц в квартире

Гундяева с РЕМОНТОМ в квартире Шевченко.

 

Представители Шевченко подняли весьма болезненную для

патриарха тему: "Собственник квартиры В. М. Гундяев, будучи

Святейшим Патриархом Московским и всея Руси, и одновременно

МОНАХОМ, по Уставу Василия Великого, в соответствии с 6-м

правилом Двухкратного Собора и Уставом РПЦ

НЕ ВПРАВЕ ВЛАДЕТЬ КАКОЙ-ЛИБО СОБСТВЕННОСТЬЮ…

 

Но Леонова потребовала, чтобы в обеспечение ее иска был НАЛОЖЕН

АРЕСТ НА ДВЕ КВАРТИРЫ – на принадлежащую жене Юрия Шевченко,

и ту, которую он подарил дочери Ксении.
Представители патриарха сочли, что РАСХОДЫ ПО УБОРКЕ ПЫЛИ

в его апартаментах СТОЯТ СТОЛЬКО ЖЕ, СКОЛЬКО ДВЕ КВАРТИРЫ

в одном из самых дорогих домов столицы.

Но арест был наложен только на квартиру Ксении. При этом ее оценили

аж в !!!15 млн рублей!!!, хотя рыночная ее стоимость составляет

!!!около 50 млн рублей!!!

 

Получается, что даже если семья Шевченко согласится расстаться с квартирой,

он все равно останется должен патриарху еще более 4 млн рублей!!!

Но даже 20-ю миллионами рублей Леонова ограничиваться не собирается

и готовит к Юрию Леонидовичу новые иски на столь же крупные суммы.

Адвокаты Шевченко подали в суд иск и к самому Владимиру Гундяеву о

"необоснованном обогащении". Поскольку было принято решение взыскать

с Шевченко 2,6 млн рублей за ИСПОРЧЕННУЮ МЕБЕЛЬ из квартиры

патриарха, то, согласно российскому законодательству, ВСЕ ПРИШЕДШИЕ

В НЕГОДНОСТЬ ПРЕДМЕТЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ ПЕРЕДАНЫ ОТВЕТЧИКУ,

то есть бывшему министру.

Иначе получится, что истец получит и мебель, и полную ее стоимость,

что расценивается как неосновательное обогащение. Адвокаты Шевченко

требуют от патриарха отдать 13 стульев, два дивана, кресло и три ковра.

 

Также Следственное управление начало доследственную проверку по факту

НЕЗАКОННОГО ПРОНИКНОВЕНИЯ В ЖИЛИЩЕ Юрия Шевченко.

Так адвокаты бывшего министра расценивают ситуацию, когда в октябре 2010

года в квартиру ворвались представители различных ведомств КОГДА ТАМ

ОТСУТСТВОВАЛИ ХОЗЯЕВА.

 

История о пыли в апартаментах Владимира Гундяева обещает быть долгой,

она охватывает все больше разных инстанций.

Но у нее есть и "второе дно" – ЧИСТО РЕЛИГИОЗНОЕ!

Недопонимания между Юрием Шевченко и патриархом возникли еще

в 2008 году, когда представители его попросили бывшего министра

подписать "Покаянное письмо" новому патриарху...

 

Профессор, хирург с мировым именем Юрий Шевченко занимал пост

Министра Здравоохранения с 1999 года по 2004 год. Тогда же он стал

поддерживать дружеские отношения с патриархом Алексием II. С его

благословения Юрий Шевченко основал медицинский Пироговский центр,

Центр грудной и сердечнососудистой хирургии Святого Георгия Победоносца,

который патриарх освящал лично.

По благословению Алексия II Шевченко окончил в Ташкенте

ДУХОВНУЮ СЕМИНАРИЮ, после чего был РУКОПОЛОЖЕН В

САН СВЯЩЕННИКА в Украинской Православной Церкви. У него

сложились дружеские отношения с Блаженнейшим Украины Владимиром.

 

В 2008 году Алексий II умер, а патриархом стал Кирилл – и вскоре после

этого к нему обратились представители Московской епархии с

рекомендацией подписать покаянное письмо Кириллу за то, что

он посмел рукоположиться без его ведома!
Шевченко делать этого не стал, так как по канонам нарушений не было.

 

Так началась СКРЫТАЯ ВРАЖДА, которая переросла в ОТКРЫТУЮ!

 

Подробнее - http://www.rosbalt.ru/moscow/2012/03/22/960327.html


 

Православный священник стал адвентистом

     30 октября, в субботу состоялось неординарное событие в жизни Адвентистской Церкви не только Северной Америки. В церкви города Кор-д-Алэйн (штат Айдахо) был совершен обряд крещения, участником которого был уже бывший священнослужитель Православной Церкви.

Православный священник стал адвентистом

     Отец Афанасий произнес проповедь, в которой вкратце рассказал о своем духовном пути. О том, что побудило его стать православным верующим. По его словам, главным мотивом было чувство разочарования в американском протестантизме, который не удовлетворял его духовные нужды. За годы своего служения в православии отец Афанасий достиг высокого положения. Он был в близких отношениях с Патриархом. Неоднократно побывал в странах Северной Африки и Ближнего Востока с миссионерскими поездками. Подвергался смертельным опасностям со стороны радикальных исламистов.

     Несмотря на все это отец Афанасий пришел к выводу, что есть истина. И эта истина неизменна. Отправной точкой его пути к адвентизму стало осознание того факта, что празднование первого дня недели (воскресенья) лишено всякого библейского основания. Отец Афанасий признался, что еще будучи священником православной церкви, начал соблюдать субботу и открыто говорить по этому вопросу ссылаясь на авторитет Библии.


     Он исследовал учение адвентистов и после многих вопросов и ответов, глубоких и критичных исследований он принял вероучение церкви Адвентистов Седьмого Дня и убедился в его истинности. Он также критически исследовал наследие Елены Уайт и признал, что ее труды являются вестью от Бога для народа последнего времени. Во время своей проповеди отец Афанасий призвал адвентистских служителей не стесняться исторического, духовного наследия церкви и возвысить свой голос для проповеди отличительных доктрин церкви.

     Отец Афанасий показал глубокие познания в истории адвентизма и также глубокий уровень ознакомления с текущим положением дел в церкви АСД. Он сказал, что поддерживает призыв главы Генеральной Конференции Тэда Вильсона к реформе и возрождению в жизни адвентистов.

     Затем был совершен обряд крещения и перепосвящения. Обряд проводили бывший прихожанин греческой Православной церкви, а ныне пастор церкви АСД Андреас Меллас из города Келовна (Британская Колумбия), а также евангелист Джим Райнкин, проведший в начале 90-х годов немало евангельских программ на территории России. Пастор Меллас рассказал о своем опыте общения с отцом Афанасием, который около года назад посетил его евангельскую программу в Канаде. Затем был совершен обряд крещения.


     После крещения брат Пол (он попросил его так называть) сказал такие слова: "Я люблю Православную церковь, я люблю людей в Православной церкви, но моя совесть велит мне сегодня быть здесь. И я убежден, что это самое правильное место, где я должен сейчас находиться. Я чувствую себя так, как будто я вернулся домой. Туда, где я встретился с Иисусом и где я могу с ним находиться".

     В результате этого шага Пол Томпсон (отец Афанасий) не сможет рассчитывать на церковную пенсию, которая ему полагалась. Но для него и его супруги это не стало камнем преткновения. Пол Томпсон желает посвятить себя миссионерскому служению среди православных в Америке и за ее пределами. 

Последствия для болтуна (не спеши рассказывать о духовном)

Недавно написал заметку о том, как избежать ссор....chih После этого сразу пришли тучи...
Так или иначе, в наш дом вошла ссора. Теперь я могу написать продолжение о том, "как правильно ссориться в присутствии детей",  http://blog.i.ua/community/148/273791/

Но, став умнее, я подожду с "обнородованием" и "вещанием".
podmig 

Пока не смогу промолчать.

rose