Вчитель за освітою отець Микола і сьогодні навчає мові українських дітей – Олег Володарський
Молитва до Пресвятої Богородиці в чудотворній Іконі Зарваницькій
(Складена Митрополитом Атаназієм Шептицьким)
Місце Божого й Твойого вдоволення я прийшов посітити, Мати милосердія, щоби м узрів велич благодати. Тобі дано Богом, непостижиму Твою славу й невисказане милосердя, в котрому я недостойний желаю Тебе почитати. Ти достойніша всякої чести, Ти наповнена Божими ласками, Ти Царице неба й землі. Недужі через Твоє посередництво отримують здоровлє, пригноблені горем удаються до Тебе, дізнають полегші; всі, що Тебе в молитвах почитають і Твойого Покрова шукають, осягають у Тебе ласки. За приміром тих і я, недостойний та скаяний, удаюся до тебе, Пречиста, в надії Твойого милосердя й невисказаної Твоєї благодати. Подай мені, як і іншим грішникам, на цьому місці Твойого вдоволення поміч і заступи мене, недостойного, перед Твоїм єдинородним Сином, Господом моїм Ісусом Христом, справедливий гнів за мої прогрішення переміни на милосердя й відпущення. Не дай мені погибати в гріхах, но Ти, яко джерело ласки, подай богацтво цьої ж ласки мені прохаючому; дай окаянному, котрий Тя молить, в імені Сина Твойого Єдинородного, щоби м удостївшися Твоєї любові, міг з Тобою Його славити в вічні віки. Амінь!
Отець Микола Медюх – священник Марійського духовного центру «Зарваниця». При згадці таких святинь української землі виникає потреба самотнього пілігрима підійти якомога ближче до ікони Матері Божої Зарваницької і помолитися. Обійняти серцем світ, відкрити стомлену душу і пошепки промовити слова, котрі почує Богородиця. Маленький вогник свічки, відблиск святого полум’я життя, котрий зігріває ікони та спраглі душі, яким вкрай необхідна розмова із праматір’ю любові та милосердя.
Побачити високо в небі знаміння Матері Божої, всією душею усвідомити силу тієї любові, котра попри всі біди та негаразди має жити в кожному з нас. Не фізичної смерті слід боятися. Духовної. І саме це усвідомлення підштовхує тебе до паломництва по тих місцях, де чудотворна присутність Матері Божої відчувається найсильніше.
Під час зйомок гуцульського циклу «Українська Шамбала» ми разом зі знімальною групою насолоджувалися гостинністю родини Коржуків – Марії Василівни та Василя Васильовича. Минуло більше півроку, а я й досі з ніжністю згадую час, проведений у них, а також привітність та щирість цієї родини. І одразу із пам’яті виринає, як незатишно та неспокійно мені було в молитві, поки не підняв очі і не побачив на стіні ікону Матері Божої Зарваницької. При першій же згадці в молитві цього святого образу, душа полинула до неба. Неймовірне відчуття тепла та любові поглинули мене.
В молитві ми повертаємося до самих себе. В дитинство. В той стан чистоти та щирості, коли дивишся на світ і від душі посміхаєшся. Молитва дарує нам уміння бути щасливими. Не тим секундним щастям, котре дарує задоволення нагальних потреб і котре невдовзі перетворюється на муку від неможливості отримати більше, а тим внутрішнім, усвідомленим, всеохоплюючим щастям, котре абсолютно не залежить від зовнішніх факторів. Щоденна молитва дарує нам свободу. Позбавляє нас залежності від задоволень, жадібності до насолод, натомість навчаючи любові та щастю, невичерпним джерелом котрих є наша душа.
– А якщо твоя віра – це просто казки та вигадки, – запитали колись мене.
– Навіть якщо так, яка ж сильна і добра казка. Я в неї вірю! Вірю, наче дитина. Наче хлопчисько, котрий, сумуючи за матір’ю, чекає на неї в напівтемній квартирі і вірить в те, що вона невдовзі прийде з роботи і вони знову будуть разом. А самотність більше ніколи не буде темною хмарою вкривати твою душу.
Я обіцяв тоді Марії Василівні вклонитися іконі Матері Божої Зарваницької. Я говорив, а вона дивилася на мене і Вірила. Спокійно. Мудро. По-материнськи. Ми живемо в одній країні. На одній землі. Ходимо під одним небом, молимося одному Богу. Католики та православні.
З часу першої «Сповіді» з Миколою Мединським і подальшими з Василем Мандзюком, Юрієм Поповичем, братами Андрієм і Миколою Квич, з капеланами Іваном Гунею, Володимиром Топоровським, Романом Болехівським в моїй свідомості розмилися кордони між католиками і моїми кровними православними вірянами Київського патріархату. Це мої рідні українці. Це мої рідні ікони, молитви та псаломи.
У мене є лише молитва до Господа про єднання мого Українського Храму. Я, як простий вірянин, не маю права обговорювати цю тему, віддавши це питання на Волю Божу. Але я СВЯТО ВІРУЮ, що рано чи пізно це відбудеться. Це буде свято єднання та любові. Це буде духовна перемога моєї рідної жовто-синьої Нації.
Манява, Почаєво, Зарваниця, Печерськ – це все осередки святинь, котрі молитвою монахів можуть цілодобово славити Господа і молити про мир та щастя в Україні. Це крок до майбутнього України.
Територія Зарваниці, осяяна місячним світлом вражає особливою, незвичною красою.
Нас гостинно прийняли в готелі духовного центру, а під час вечері до нас приєднався отець Микола Медюх, з яким ми домовилися про «Сповідь» вранці. «Сповідь» на очах у Нації і Бога. І уважними очима святих, котрі дивляться на нас з ікон. Це дисциплінує. Це не дає права на лукавство та байдужість, котрі стали однією з основних хвороб сьогоднішнього суспільства.
Ранкове сонце ще не встигло розігнати вранішній туман, коли ми увійшли до храму і розпочали бесіду. Високий білий храм, святі образи і богомільні українські душі.
Вчитель за освітою отець Микола і сьогодні навчає українських дітей. Він викладає українську мову. Бог і Україна – це дві константи його життя, роботи, молитви. І саме цьому він навчає майбутнє покоління українців. З якою вірою та любов’ю він відкриває свою душу учням і як обережно та ніжно він доторкається до їхніх душ. Це надвисока форма служіння Нації і Богу, котра стала самою суттю цього українця.
Він проводжав нас із теплом та сумом в очах… А я навіть не міг сумувати через прощання, адже в той день я дізнався, що в нашої Нації є величний оплот віри, я наситив душу молитвою перед старовинною іконою та познайомився з істинним служителем Нації і Бога. І це усвідомлення залишиться зі мною назавжди, де б я не був.
Микола Медюх. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського
З першої хвилини відчуваєш виваженість та дисципліну. Він приїхав на програму з дружиною. Було помітно, що вони дуже хвилювалися – Олег Володарський
«Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, помагай мені зі Святою Владичицею Дівою Богородицею й зо всіма святими завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!»
Споруда першого православного соборного Свято-Воскресенського храму Рівного проіснувала 150 років і згоріла в полум’ї страшної пожежі 12 червня 1881 року, яка знищила більшу частину міста. Закладання споруди Свято-Воскресенського соборного храму міста Рівного відбулось 30 серпня (старим стилем) 1890 року за участю Олександра III 20 жовтня (8 жовтня за ст. ст.) 1895 року відбулось освячення новозбудованого православного собору. В 1962 році у приміщенні Свято-Воскресенського собору відкрито музей наукового атеїзму. 3 квітня 1988 року приміщення собору повернуто православній церкві.
https://www.youtube.com/watch?v=si-dBvsDctc&feature=youtu.be
Сонячного та спекотного дня Храм в центрі тихого та лагідного міста Рівне заспокоював душу. Це була остання локація західноукраїнського циклу проекту «Сповідь». Рівне – надзвичайно затишне місто. Особистий секретар архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона Юрій Качан дуже відповідально поставився до допомоги в організації програми. Така підтримка надає особливого змісту тому, що ти робиш для країни. Це об’єднує. Надає сил та наснаги.
Капелан Тарас Климович. Священник. Патріот. Є в цій людині щось офіцерське. З першої хвилини відчуваєш виваженість та дисципліну. Він приїхав на програму з дружиною. Було помітно, що вони дуже хвилювалися. Мабуть всіх налаштовує на серйозний лад розмова про Україну і націю, сповідь перед Богом і людьми. Та отець Тарас впорався. Зумів залишитися щирим та відкритим, не зважаючи на хвилювання. Він ПАТРІОТ.
Не знаю, як передати словами те, що почув душею. Це навіть не відчуття і не впевненість. Це ЗНАННЯ на межі усвідомлення Бога в душі цієї людини. Цей чоловік здатний на Вчинок. І я більш ніж впевнений, що рано чи пізно йому випаде нагода його здійснити. Він готовий жертвувати. Він істинно усвідомлює своє служіння в Господі.
Майже через півроку після нашої зустрічі я пишу про нього, та все ще відчуваю нашу розмову, як важливий елемент мозаїки мого життя. Не буває випадкових людей. Дивлюся його світлини – туристична романтика, ліс, гори, гриби, а поряд фото богослужінь, храмів… І в мене в душі неймовірне тепле відчуття дитячої дружби, я лише повторюю: «Дай Боже тобі, Брате! Дай Боже твоїй родині! Дай Боже твоїй Батьківщині, Українцю!»
Сила цієї землі в нас самих, в наших стосунках між собою, у здатності поважати та любити одне одного. Та лише найсильніше з нас здатні жертвувати. Нам так не вистачає тривожної кнопки «УКРАЇНА». Це повинно бути вище за нас. Духовніше. Тільки так ми зможемо подолати диявола. Іншого шляху немає. Не існує.
І лідер нашої нації має бути людиною побожною, глибко віруючою. Тоді в нас все вийде. Щоранку і щовечора ми повинні присягати Господу в Молитві, відчуваючи в ній голоси своїх побратимів. З цієї молитви починається Україна. Цією молитвою дихає наша земля. І церковний набат, як символ радості каяття та прийняття Христа.
Щастя тобі, брате Тарасе! І нехай будуть щасливими твої прагнення в Господі. А я вклоняюся честі та силі духу священника і капелана Тараса Климовича.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Тарас Климович
ВОЗЛЮБИ БЛИЖНЕГО СВОЕГО... на 20 МИЛЛИОНОВ РУБЛЕЙ!
или ИСТИНАЯ "МОРДА ЛИЦА" ПАТРИАРХА ГУНДЯЕВА,
СОБЛАЗНЕННОГО ДЬЯВОЛОМ...
---
"Великое приобретение - быть благочестивым и довольным.
Ибо мы ничего не принесли в мир; явно, что ничего не можем
и вынести из него.
Имея пропитание и одежду, будем довольны тем.
А желающие ОБОГАЩАТЬСЯ впадают во искушение и в сеть, и
во многие безрассудные и вредные похоти, которые погружают
людей в бедствие и пагубу;
ИБО КОРЕНЬ ВСЕХ ЗОЛ ЕСТЬ СРЕБРОЛЮБИЕ, предавшись
которому, некоторые УКЛОНИЛИСЬ ОТ ВЕРЫ – и сами себя
подвергли многим скорбям.
Ты же, Человек Божий, избегай сего, а ПРЕУСПЕВАЙ в ПРАВДЕ,
Благочестии, Вере, Любви, Терпении, Кротости.
Подвизайся добрым подвигом веры, держись вечной жизни,
к которой ты и призван, и исповедал доброе исповедание перед
многими свидетелями." \1-е Тимофею 6:6-12\
Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет
ненавидеть, а другого любить; или одному станет усердствовать,
а о другом нерадеть...
НЕЛЬЗЯ ОДНОВРЕМЕННО СЛУЖИТЬ БОГУ и МАММОНЕ.
\Матфея 6:19-21,24\
Святейший и любвеобильнейший патриарх Гундяев в ближайшее время,
похоже, может значительно улучшить свои жилищные условия!
Его адвокаты добились наложения АРЕСТА на квартиру в престижном
"Доме на набережной", в которой живет с 4 детьми дочь врача-кардиохирурга,
бывшего министра здравоохранения Юрия Шевченко (квартира
располагается этажом ниже жилища патриарха Кирилла, Владимира Гундяева).
Суд решил, что ТОЛЬКО ЦЕНОЙ СОБСТВЕННЫХ АПАРТАМЕНТОВ
Шевченко может возместить НЕПОПРАВИМЫЙ УРОН, нанесенный БЕС-ценному
имуществу Гундяева.
Мебель и книги патриарха оказались покрыты слоем ПЫЛИ, которая, как
посчитали "служители Фемиды", прилетела именно из квартиры экс-министра.
При подсчете ГИГАНТСКОЙ 25-миллионной суммы ущерба учитывались даже
(какой ужас!!!) НАНОЧАСТИЦЫ, обнаруженные в жилище Гундяева.
История началась еще в 2010 году – семья Шевченко приобрела квартиру
для дочери Ксении и ее четверых детей. Весной 2010 года здесь начался
ремонт, который в октябре прервала представительная делегация.
Неожиданно в помещение ворвались руководители управы района Якиманка,
представители мэрии, сотрудники правоохранительных органов и даже один
депутат Госдумы.
Рабочих чуть ли не под конвоем отвели в квартиру этажом выше, где их
поджидала некая Лидия Леонова. ТАМ СТРОИТЕЛЯМ УКАЗАЛИ… НА ПЫЛЬ,
после чего доставили в отделение милиции.
Впрочем, из-за чего поднялся такой переполох, выяснилось довольно быстро.
Пыль появилась в пятикомнатных апартаментах площадью 144,8 кв. м,
которые принадлежат Владимиру Михайловичу Гундяеву. Это мирское имя
патриарха Московского и Всея Руси.
А Лидия Леонова – верная соратница Кирилла, которая много лет сопровождает
его по жизни (по данным СМИ, Леонова – ЯКОБЫ сестра Гундяева, прописаная
в одной с патриархом квартире).
Вскоре после случившегося с бывшим министром связался депутат.
Он предложил СЕБЯ в качестве ПОСРЕДНИКА в улаживании возникшего
конфликта с Гундяевым. Суть предложения заключалась в ДАРЕНИИ
ПАТРИАРХУ КВАРТИРЫ, а его посреднику – 500.000 евро.
Шевченко счел такие требования чрезмерными.
Его оппоненты пообещали, что все равно своего добьются.
Вскоре в Замоскворецкий суд бы подан иск к Шевченко на сумму
в 26 млн рублей, которая потом была снижена до 20 млн рублей.
Леонова утверждала, что строительная пыль оказалась буквально
на всех предметах в квартире патриарха, в результате мебель, ковры
и шторы пришли в полную негодность.
Не зная обстоятельств дела, можно было подумать, будто жилище
бедняги Гундяева оказалась по соседству с АЭС в Фукусиме, когда
там произошла катастрофа.
Леонова приложила к иску заключение специалистов из института
имени Н.С. Курнакова, обнаруживших в пыли НЕКИЕ НАНОЧАСТИЦЫ,
"которые при возможном длительном контакте с человеком могут
оказывать негативное воздействие на здоровье человека, вызывая
заболевания, в том числе и онкологические".
С таким же успехом Леонова может подать иск о возмещении ей
ущерба за пыль на Спасской башне Кремля.
Ну а история с наночастицами не выдерживает никакой критики.
Мало того, что сами исследования весьма спорные, так еще и НЕТ
НИКАКИХ доказательств СВЯЗИ появления наночастиц в квартире
Гундяева с РЕМОНТОМ в квартире Шевченко.
Представители Шевченко подняли весьма болезненную для
патриарха тему: "Собственник квартиры В. М. Гундяев, будучи
Святейшим Патриархом Московским и всея Руси, и одновременно
МОНАХОМ, по Уставу Василия Великого, в соответствии с 6-м
правилом Двухкратного Собора и Уставом РПЦ
НЕ ВПРАВЕ ВЛАДЕТЬ КАКОЙ-ЛИБО СОБСТВЕННОСТЬЮ…
Но Леонова потребовала, чтобы в обеспечение ее иска был НАЛОЖЕН
АРЕСТ НА ДВЕ КВАРТИРЫ – на принадлежащую жене Юрия Шевченко,
и ту, которую он подарил дочери Ксении.
Представители патриарха сочли, что РАСХОДЫ ПО УБОРКЕ ПЫЛИ
в его апартаментах СТОЯТ СТОЛЬКО ЖЕ, СКОЛЬКО ДВЕ КВАРТИРЫ
в одном из самых дорогих домов столицы.
Но арест был наложен только на квартиру Ксении. При этом ее оценили
аж в !!!15 млн рублей!!!, хотя рыночная ее стоимость составляет
!!!около 50 млн рублей!!!
Получается, что даже если семья Шевченко согласится расстаться с квартирой,
он все равно останется должен патриарху еще более 4 млн рублей!!!
Но даже 20-ю миллионами рублей Леонова ограничиваться не собирается
и готовит к Юрию Леонидовичу новые иски на столь же крупные суммы.
Адвокаты Шевченко подали в суд иск и к самому Владимиру Гундяеву о
"необоснованном обогащении". Поскольку было принято решение взыскать
с Шевченко 2,6 млн рублей за ИСПОРЧЕННУЮ МЕБЕЛЬ из квартиры
патриарха, то, согласно российскому законодательству, ВСЕ ПРИШЕДШИЕ
В НЕГОДНОСТЬ ПРЕДМЕТЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ ПЕРЕДАНЫ ОТВЕТЧИКУ,
то есть бывшему министру.
Иначе получится, что истец получит и мебель, и полную ее стоимость,
что расценивается как неосновательное обогащение. Адвокаты Шевченко
требуют от патриарха отдать 13 стульев, два дивана, кресло и три ковра.
Также Следственное управление начало доследственную проверку по факту
НЕЗАКОННОГО ПРОНИКНОВЕНИЯ В ЖИЛИЩЕ Юрия Шевченко.
Так адвокаты бывшего министра расценивают ситуацию, когда в октябре 2010
года в квартиру ворвались представители различных ведомств КОГДА ТАМ
ОТСУТСТВОВАЛИ ХОЗЯЕВА.
История о пыли в апартаментах Владимира Гундяева обещает быть долгой,
она охватывает все больше разных инстанций.
Но у нее есть и "второе дно" – ЧИСТО РЕЛИГИОЗНОЕ!
Недопонимания между Юрием Шевченко и патриархом возникли еще
в 2008 году, когда представители его попросили бывшего министра
подписать "Покаянное письмо" новому патриарху...
Профессор, хирург с мировым именем Юрий Шевченко занимал пост
Министра Здравоохранения с 1999 года по 2004 год. Тогда же он стал
поддерживать дружеские отношения с патриархом Алексием II. С его
благословения Юрий Шевченко основал медицинский Пироговский центр,
Центр грудной и сердечнососудистой хирургии Святого Георгия Победоносца,
который патриарх освящал лично.
По благословению Алексия II Шевченко окончил в Ташкенте
ДУХОВНУЮ СЕМИНАРИЮ, после чего был РУКОПОЛОЖЕН В
САН СВЯЩЕННИКА в Украинской Православной Церкви. У него
сложились дружеские отношения с Блаженнейшим Украины Владимиром.
В 2008 году Алексий II умер, а патриархом стал Кирилл – и вскоре после
этого к нему обратились представители Московской епархии с
рекомендацией подписать покаянное письмо Кириллу за то, что
он посмел рукоположиться без его ведома!
Шевченко делать этого не стал, так как по канонам нарушений не было.
Так началась СКРЫТАЯ ВРАЖДА, которая переросла в ОТКРЫТУЮ!
Подробнее - http://www.rosbalt.ru/moscow/2012/03/22/960327.html
Недавно написал заметку о том, как избежать ссор.... После этого сразу пришли тучи...
Так или иначе, в наш дом вошла ссора. Теперь я могу написать продолжение о том, "как правильно ссориться в присутствии детей", http://blog.i.ua/community/148/273791/
Но, став умнее, я подожду с "обнородованием" и "вещанием".
Пока не смогу промолчать.